"Кримська Свiтлиця" > #46 за 23.12.2016 > Тема "Душі криниця"
#46 за 23.12.2016
НАЗВУ РОСТОВУ-НА-ДОНУ ДАВ УКРА╥НСЬКИЙ СВЯТИЙ. ╤ М╤СТО ЦЕ БУЛО УКРА╥НСЬКИМ
Та головна заслуга нашого земляка – створення книги «Четьи Минеи» («Жит╕я святих»)
Канон╕зований у 1757 роц╕ Димитр╕й Ростовський (Туптало) став першим серед долучених до лику святих у так званий синодальний пер╕од, коли волею Петра ╤ патр╕аршество в Москов╕╖ л╕кв╕дували, а кер╕вництво церквою перейшло до Свят╕йшого синоду, п╕дпорядкованого ╕мператору. Отож визнання саме укра╖нця за походженням першим рос╕йським святим красномовно засв╕дчу╓, зв╕дки нав╕ть у т╕ часи йшло св╕тло духовност╕ на формально охрещену, але ще не тверду в християнств╕ Рос╕ю. Головна заслуга нашого земляка, який родом ╕з м╕стечка Макар╕в на Ки╖вщин╕, — створення книги «Четьи Минеи» («Жит╕я святих»). У ц╕й прац╕, над якою автор трудився понад двадцять рок╕в, уперше з╕брано во╓дино вив╕рен╕ за грецькими, старослов’янськими, латинськими, польськими джерелами розпов╕д╕ про б╕ограф╕╖ й д╕яння святих. «Четьи Минеи» за впливом на православний св╕т стала другою за значущ╕стю книгою п╕сля ╢вангел╕я. У зв’язку з цим ╕сторик Дмитро Лихачов заслужено назвав Димитр╕я Ростовського «останн╕м письменником, який мав величезне значення для вс╕╓╖ православно╖ Сх╕дно╖ ╕ П╕вденно╖ ╢вропи». Саме Димитр╕й Ростовський дав назву Ростову-на-Дону, а не навпаки, як багато хто вважа╓. П╕сля канон╕зац╕╖ нашого земляка на його честь назвали споруджувану на Дону фортецю Святого Димитр╕я Ростовського, яка започаткувала одне ╕з найв╕дом╕ших м╕ст Рос╕╖, що колись, так само як Таганрог, вважалося малорос╕йським. Натом╕сть центром Ростовсько╖ митропол╕╖, митрополитом яко╖ 1702 року призначили Димитр╕я Туптала, був Ростов, який тепер - н╕чим не прим╕тний райцентр Ярославсько╖ област╕. Нин╕ в м╕стечку лише 30 тисяч жител╕в, а про його колишню велич нагадують т╕льки стародавн╕ храми, споруджен╕ тут за час╕в Ки╖всько╖ Рус╕ та Ростовського княз╕вства. До реч╕, дякою майбутньому святому Рос╕йсько╖ церкви Дмитру Тупталу лише замалим не стало фактичне заслання до Сиб╕ру. За наказом Петра ╤ у 1701 роц╕ 50-р╕чному книжнику вже нав╕ть надали сан митрополита Тобольського ╕ всього Сиб╕ру. Лише зглянувшись на тяжку хворобу, через яку Туптало майже р╕к прожив у Москв╕, цар переглянув сво╓ р╕шення ╕ в╕дправив Димитр╕я у Ростовську митропол╕ю. За кер╕вництва нею нашого земляка тут в╕дкрилася духовна школа — четверта п╕сля Ки╓ва, Москви ╕ Черн╕гова на просторах неозоро╖ Рос╕йсько╖ ╕мпер╕╖. Ще одного майбутнього святого — арх╕╓пископа Черн╕г╕вського ╤оанна Максимовича (Васильк╕вського), канон╕зованого у 1916 роц╕ п╕д ╕менем Тобольського, Петро ╤ таки заслав до Сиб╕ру як покарання за дружбу з гетьманом ╤ваном Мазепою. Саме завдяки подвижництву духовного пастиря Черн╕г╕вщини та меценатству його св╕тського покровителя з 1700 року в Черн╕гов╕ почав д╕яти колег╕ум за зразком Ки╓во-Могилянсько╖ академ╕╖, який фактично став першою сем╕нар╕╓ю в Рос╕йськ╕й ╕мпер╕╖. Висвячений за вказ╕вкою Петра ╤ у 1711 роц╕ на митрополита Тобольського ╕ всього Сиб╕ру, 60-р╕чний подвижник за в╕дведен╕ йому долею три роки життя вдалин╕ в╕д р╕дно╖ земл╕ встиг немало: запрошен╕ ним укра╖нц╕-майстри зводили православн╕ храми в стил╕ укра╖нського бароко, а Тобольськ став п’ятим м╕стом Рос╕йсько╖ ╕мпер╕╖, де д╕яла духовна школа. До реч╕, саме з ╕н╕ц╕ативи ╤оанна Тобольського в Пек╕н╕ в╕дкрилася перша пост╕йна православна м╕с╕я, а численн╕ мал╕ народи Сиб╕ру стали навертатися до християнства не примусом, а словом Божим. Гр╕х не згадати ще одного митрополита Ростовського — уродженця м╕ста Володимира-Волинського Арсен╕я (Мац╕╓вича), якого Рос╕йська православна церква канон╕зувала аж у 2000 роц╕. В╕н ╓диний серед вищого дух╕вництва наважився на спротив в╕нценосн╕й блудниц╕ Катерин╕ ╤╤, яка уславилася, про що не люблять згадувати у Рос╕╖, секуляризац╕йною реформою 1764 року. Фактично йшлося про не менш масштабн╕, н╕ж у часи б╕льшовизму, закриття монастир╕в ╕ вилучення у храм╕в земель та ╕нших ц╕нностей. На в╕дм╕ну в╕д Петра ╤, який лише адм╕н╕стративно п╕дпорядкував соб╕ православну церкву, Катерина ╤╤ в╕д╕брала в не╖ майно, перев╕вши священнослужител╕в ╕ нав╕ть найголовн╕ш╕ лаври на державне утримання. Тож дух╕вництво остаточно перетворилося на чиновник╕в у рясах. Митрополита Ростовського Арсен╕я, який в╕дкрито назвав це злочином проти церкви, вищ╕ ╕╓рархи православ’я позбавили духовного сану, а Катерина ╤╤ повел╕ла його живцем замурувати в одному з каземат╕в талл╕ннсько╖ фортец╕.
В╕ктор ШПАК http://www.ukrinform.ua
"Кримська Свiтлиця" > #46 за 23.12.2016 > Тема "Душі криниця"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=17835
|