Версiя для друку Обговорити в форумi

На електронну адресу «Кримської світлиці» продовжують надходити відгуки від учасників всеукраїнського літературного конкурсу «Ми — діти твої, Україно!» ім. Данила Кононенка та присутніх на церемонії нагородження переможців у київському Театрі на Подолі. Давайте з їхньою допомогою ще раз поринемо в ту неповторну атмосферу свята.

СПАСИБІ ВАМ ЗА СВЯТО!

Хоча наша маршрутка вирушала з Сухоліс на Київ в 10.30, о 6 годині ранку вся наша родина вже була на ногах. Ну звісно! Як тут спати, якщо сьогодні ми вирушаємо в столицю України, в Театр на Подолі, що розташований на Андріївському узвозі! Якщо взяти до уваги лише ці три словосполучення “Київ”, “Театр на Подолі” та “Андріївський узвіз”, то наше хвилювання стане вже цілком зрозумілим, а якщо додати ще й причину нашого візиту, а саме нагородження моєї доньки Ілони, яка увійшла до гурту переможців конкурсу “Ми - діти твої, Україно!” імені кримського поета Д. Кононенка, то стає зрозумілим і наша активна метушня о шостій ранку...
Врешті-решт ми, зручно вмостившись в майже порожньому автобусі, швидко наближаємося до столиці. Ми - це я, Наталя Жолуденко, мама Ілони Котовщик, брат-близнюк Ілони - Павло та наша Любов Тимофіївна, зав. бібліотекою села Сухоліси. До речі, своїми літературними успіхами Ілона завдячує саме Любові Тимофіївні, бо саме вона перша побачила віршики десятирічної Ілонки і відвезла “юне дарування” до Володимира Івановича Дідківського, керівника літературної студії “Поетичні озерця”. Мама Ілони, тобто я, спочатку захоплення доньки віршами всерйоз не сприйняла (каюсь!!!), але в мене є пом’якшуючі обставини: в той період часу Ілона та Павло міняли свої вподобання як циган коней: сьогодні вони займаються карате і грають на балалайці, завтра ліплять коників з солоного тіста, а післязавтра їм просто життєво необхідно навчитися будувати моделі космічних кораблів і танцювати гопак... Мала ще з нами їхати до столиці і Катерина Григорівна Москаленко - завідуюча Сухоліським будинком культури, яка також дуже багато зусиль прикладає для всебічного культурного розвитку сухоліських дітлахів і дорослих, але їй, на жаль, щось завадило...
Нарешті ми в Києві. Повільно рухаємося вгору по Андріївському узвозу, розглядаючи чудові вироби київських майстрів. Купуємо сувеніри, фотографуємо будинок Михайла Булгакова. І ось перед нами - Театр на Подолі. Ми дружно починаємо нервувати... Заходимо всередину, влаштовуємося і відразу заспокоюємося. Затишна, майже домашня атмосфера діє заспокійливо. Незважаючи на те, що (цитую Пашу та Ілону) «тут багато-пребагато знаменитостей та зірок», почуваємо себе вільно і невимушено. Радості та здивуванню моїх сина та доньки не було меж, коли серед членів журі вони помітили автора їхнього улюбленого оповідання “Неймовірні пригоди Івана Сили” Олександра Гавроша. Даша Малахова, Анатолій Гнатюк, Василь Марсюк, Анастасія Дмтрук, Віктор Качула з донькою... Одне словом - ”багато-пребагато зірок”!!!
Не обійшлося в нас без казусу. Оголошували номінацію за номінацією, а ім’я Ілони так і не прозвучало.... Ми розгублено поглядали один на одного, і Люба Тимофіївна таки не витримала напруження й виштурхала мене до членів журі на розвідку: дізнатися, чому ж це забули про Ілону? Вийшло дуже кумедно. В результаті, коли оголосили таки Ілонину нагороду - ГРАН-ПРІ - ми розгубилися ще більше, заплуталися і почали, як висловилася сама ж Ілона, “бекати і мекати”.
Що сказати про враження від поїздки? Чудові, казкові, позитивні, суперові!!! Щиро вдячні організаторам конкурсу. Вдячні чудовим акторам, письменникам, співакам, поетам, яким вдалося створити на церемонії нагородження неповторну атмосферу добра, тепла та душевної близкості всіх людей, що були присутніми в залі. Справжні професіонали своєї справи, що ще сказати... І справжні ЛЮДИ, що ще важливіше. Адже спочатку - ми ЛЮДИ, лише потім письменники, водії, танцівниці чи касири... Особисто я була просто заворожена талановитою татарською дівчинкою, яка декламувала вірш українською мовою. Низький їй уклін. Такий талант - це дар Божий і, звісно, наполеглива праця... В найпотаємніших закутках душі відізвалися пісні у виконанні Віктора Качули та його талановитої красуні-доньки Юлії... Щиро вдячна вам, мої хороші, талановиті, чудові!!! Захоплююся головою журі Василем Марсюком, його талантом і чуйною, ніжною душею справжнього поета. Адже неозброєним оком було видно, що читав він дитячі вірші, які надійшли на конкурс, не просто очима - серцем... Схиляюся перед талановитим ведучим Олександром Польченком - ваш дар Слова - теж Божий дар... Та що сказати? Вдячна долі, що мені та моїм дітям поталанило побувати на такому заході. Слова щирого захоплення просила також передати організаторам конкурсу Любов Тимофіївна. І ще: нібито прописна істина, яка відома всім, якось так легко і доступно ще раз дійшла до нашої свідомості: для того, щоб добитися чого б то не було, потрібно працювати, працювати, працювати... Як працюєте ви, любі мої, талановиті зірки: настирно, вперто, не шкодуючи свого часу, здоров’я, сил, сну... Лише тоді, якщо прикласти максимум зусиль, на безкрайньому небосхилі будуть займатися все нові й нові зіроньки...

З повагою та щирим захопленням до ВАС:
Наталя Жолуденко,
Любов Тимофіївна Щербина,
Катерина Григорівна Москаленко
і колектив вчителів Сухоліської школи на чолі з директором,
і особливо класний керівник Зінаїда Яківна і (також особливо!) вчителька української мови та літератури Тетяна Михайлівна, і, звісно, Котовщик Ілонка та Котовщик Паша, і однокласники та друзі Паші та Ілони, і бабусі з дідусями...
І... всі-всі-всі!!!

На фото:
Володарка гран-прі конкурсу Ілона Котовщик з мамою, братом і народним артистом України Анатолієм Гнатюком

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #20 за 13.05.2016 > Тема "Душі криниця"