Версiя для друку Обговорити в форумi

У Києві відбулася прем’єра дебютного фільму української режисерки Вікторії Трофименко «Брати. Остання сповідь». Це — екранізація роману шведського письменника Торгні Ліндгрена «Джмелиний мед». Стрічку вже показали на трьох фестивалях класу «А», однак на «Оскара», як очікувалося раніше, фільм не подадуть – через минулорічний скандал із українськими заявками на нагороду.
«Джмелиний мед» Торгні Ліндгрена – це роман-притча, головні герої якого – брати-горяни – уособлюють біблійних одержимих – блаженних і юродивих. 40 років вони живуть у сусідніх хатах і пристрасно чекають смерті одне одного. Їх доглядає заїжджа письменниця, яка поволі з’ясовує, що стало причиною такої ворожнечі.
Режисер Вікторія Трофименко перенесла шведський сюжет у Карпати – настільки майстерно, що деякі глядачі були переконані, що дивляться екранізацію українського твору. Режисер розповідає: фахівці допомагали наблизити мову акторів до гуцульського діалекту, а костюми шукали на горищах місцевих мешканців. Але насправді ж історія Ліндгрена – універсальна. «Її можна було б зняти у Нікарагуа або Ефіопії, бо вона про людей», – пояснює В. Трофименко.
Роль письменниці виконала театральна акторка і співачка Наталія Половинка, яка працює з духовним співом. Вікторія Трофименко розповідає, що їй потрібна була жінка, яка зможе «стяжати дух святого». Таку шукали довго. Але якось режисерка побачила фрагмент фільму, де Половинка встає з-за фортепіано і кланяється, і зрозуміла – це головна героїня «Братів».
Співачка каже: полюбила свою героїню через подібність: «Я завжди дуже по-особливому реагувала на життєписи юродивих і блаженних. І подумала, що через цю роботу маю можливість зустрітися із собою».
Однак у перший день зйомок нічого не виходило. «Вікторія сказала, що якщо я не прийму принципове рішення нічого не грати, просто жити у кадрі, то вона припиняє зйомки. Наступного дня усе було гаразд», – розповідає Наталія Половинка.
Нині Вікторія Трофименко працює над фільмом за мотивами «Щоденника Сатани» російського письменника Леоніда Андреєва. Це буде копродукція, її зніматимуть в Індії та Британії. «Якщо тема «Братів» – сповідь, то тут – спокуса. Це — перепрочитання «Фауста» Гете і самого Леоніда Андреєва. Ми працюємо разом з драматургом Романом Горбиком, і я іноді кажу йому, що ми пишемо цю історію не вдвох, а втрьох. Адже Андреєв помер, не дописавши цей твір», – розповідає режисер.
«Братів» знімали близько півтора року. Фільм показали на дев’яти фестивалях, де він отримав шість нагород. Серед них, зокрема, дві – минулого року на Московську кінофестивалі. Політична ситуація додала смислів: після показу у Москві деякі глядачі плакали і вибачалися, пригадує Вікторія Трофименко.
«Цю історію сприйняли як алюзію на відносини України і Росії. Я пояснювала, що це — екранізація шведського роману і що фільм задумувався ще 2008 року, що так просто склались обставини», – зауважує вона.
У широкому прокаті стрічка «Брати. Остання сповідь» з’явилася з 24 вересня. Фільм покажуть на 67 екранах у 25 містах.
www.radiosvoboda.org

***

Документальна стрічка американсько-українського виробництва «Палаюча зима», яка описує події Євромайдану, перемогла на Міжнародному кінофестивалі в Торонто. Вона виборола приз глядацьких симпатій у номінації «Найкращий документальний фільм».
«Палаюча зима» показує хроніку протистояння на майдані Незалежності взимку 2013-2014 років. До стрічки, окрім кадрів із самої Революції гідності, увійшли також інтерв’ю з мітингувальниками, журналістами, медиками та іншими активістами різних поколінь, класів і віросповідань.
Особливістю Міжнародного кінофестивалю в Торонто є те, що переможців обирає не професійне журі, а звичайні глядачі. Протягом десяти фестивальних днів їм показали понад 300 фільмів із 60 країн.
Головний приз фестивалю дістався драмі «Кімната» ірландського режисера Леонарда Абрахамсона.

***

Український шоумен, автор «Веселих яєць», гуморист та блогер Дмитро Чекалкін припинив свою творчу діяльність у Росії. Про це він заявив в ефірі програми Радіо «Свобода» «Ми разом».
«Як я мав почуватися в Москві між Кремлем і «Лєфортово», знаючи, що там наші громадяни сидять у в’язниці?! У мене ж такий бізнес, який вимагає постійних контактів і компліментарного ставлення до замовників. Тому я відмовився працювати з російськими замовниками», – пояснив Дмитро Чекалкін.
За його словами, інакше він вчинити не міг, хоч ця відмова істотно вдарила по його бізнесу. «Я втратив 70% своїх прибутків. Адже 160 російських радіостанцій транслювали мої програми, я був ведучим урочистих свят, бенкетів, корпоративів, починаючи з «Газпрому», закінчуючи якимось там Іжевськом», – пояснив шоумен.

***

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #42 за 16.10.2015 > Тема "Душі криниця"