Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (3139)
З потоку життя (6354)
Душі криниця (3492)
Українці мої... (1462)
Резонанс (1492)
Урок української (988)
"Білі плями" історії (1669)
Крим - наш дім (532)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (237)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
МИКОЛА ВЕСНЯНИЙ
22 травня Сх╕дна Церква неодм╕нно в╕дзнача╓ свято Перенесення мощей Миколая Чудотворця з М╕р...


Есма Аджи╓ва, радник м╕н╕стра культури Укра╖ни: КРИМСЬКОТАТАРСЬКИЙ ОРНАМЕНТ ОРЬНЕК МОЖНА ЧИТАТИ ЯК КНИГУ ПРО ╤СТОР╤Ю НАШО╥ ЗЕМЛ╤
Про те, як пам'ятати про минуле, але встигати рухатися вперед, про символи кримськотатарсько╖...


БАТЬКИ СЛОВ'ЯНСЬКО╥ АБЕТКИ
24 травня вшанову╓мо р╕вноапостольних брат╕в Кирила ╕ Мефод╕я, просв╕тител╕в, вчител╕в...


УРЯД ПРИСУДИВ ПРЕМ╤Ю ╤МЕН╤ МАКСИМА РИЛЬСЬКОГО ЮЛ╤╥ ДЖУГАСТРЯНСЬК╤Й
Книга вийшла у видавництв╕ «Навчальна книга - Богдан» у Тернопол╕. «К╕м»...


ШАНУЙМО НЕВТОМНИХ МАТЕР╤В!
Ц╕каве, зворушливе л╕тературно-мистецьке д╕йство «Весна сплела в дарунок ╖м в╕нок»,...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #37 за 11.09.2015 > Тема "Душі криниця"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#37 за 11.09.2015
«...╤ НА ЗЕМЛ╤ ТАТАРСЬК╤Й ЖОДНОГО ТАТАРИНА»

Поет ╕ час

Ц╕ сьогодн╕ вже легендарн╕ рядки 1974 року написав великий поет драматично╖ дол╕ Борис Чичибаб╕н:

Как непристойно Крыму
 без татар.
Шашлычных углей
 лакомый угар,
заросших кладбищ
 надписи резные,
облезлый ослик,
 движущий арбу,
верблюжесть гор
 с кустами на горбу,
и все кругом —
 такая не Россия.

Тод╕ висл╕в «как непристойно Крыму без татар» був на кшталт подвигу, бо в розум╕нн╕ влади под╕бний посил автора дор╕внював злочину...
Борис Чичибаб╕н (справж-н╓ пр╕звище — Полушин) народився 9 с╕чня 1923 року в укра╖нському м╕ст╕ Кременчук у с╕м’╖ оф╕цера. Школу в╕н зак╕нчив у Чугу╓в╕ Харк╕всько╖ област╕, вступив на ╕сторичний факультет Харк╕вського ун╕верситету, але навчання перервала в╕йна.
У листопад╕ 1942 року юнака призвали до арм╕╖, в╕н служив солдатом 35-го запасного стр╕лецького полку в Грузинськ╕й РСР. З липня 1943-го аж до перемоги — механ╕к ав╕априлад╕в у р╕зних частинах Закавказького в╕йськового округу. П╕сля в╕йни навчання в Харк╕вському ун╕верситет╕ продовжилось, але вже на ╕нш╕й спец╕альност╕ — ф╕лолога.
Однак навчання Борису завершити не вдалось. У червн╕ 1946 року Чичибаб╕на заарештували ╕ засудили за антирадянську аг╕тац╕ю. Причиною арешту були в╕рш╕ — крамольна блазн╕вська сп╕ванка з рефреном «Мать моя посадница», де були так╕ рядки:

Пропечи страну дотла,
Песня-поножовщина,
Чтоб на землю не пришла
Новая ежовщина!

Сл╕дство тривало майже два роки, вирок — п’ять рок╕в табор╕в, як╕ Чичибаб╕н в╕дбував у Вяттаб╕ К╕ровсько╖ област╕.
До Харкова Чичибаб╕н повернувся вл╕тку 1951-го. Тривалий час був р╕зноробочим, п╕дсобним роб╕тником у Харк╕вському театр╕ рос╕йсько╖ драми, пот╕м зак╕нчив бухгалтерськ╕ курси ╕ працював бухгалтером домоуправл╕ння. Тут в╕н познайомився з паспортисткою Мат╕льдою Федор╕вною Якубовською, яка стала його дружиною.
Наприк╕нц╕ 1950-х рок╕в Чичибаб╕н продовжу╓ працювати бухгалтером (в автотаксомоторному парку), але поступово заводить знайомства в середовищ╕ м╕сцево╖ л╕тературно╖ ╕нтел╕генц╕╖.
1958 року з’явля╓ться його перша публ╕кац╕я в товстому журнал╕ «Знамя» — ╕ це, зв╕сно, усп╕х. На початку 1960-х рок╕в поет довгий час живе в Москв╕ на квартир╕ дисидент╕в Юл╕я Дан╕еля та Лариси Богораз, виступа╓ в л╕тературному об’╓днанн╕ «Маг╕страль». ╤ вже через к╕лька рок╕в його в╕рш╕ публ╕куються у в╕домому «Новому св╕т╕», в харк╕вських та ки╖вських виданнях. Чичибаб╕н знайомиться з такими в╕домими д╕ячами культури, як поет Саму╖л Маршак, письменник ╤лля Еренбург, критик ╕ л╕тературознавець В╕ктор Шкловський.
Поступово викристал╕зовуються й основн╕ теми його творчост╕. Сказати «дисидентськ╕» — означа╓ сказати мало. Його «гн╕в ╕ смуток» викликають «державн╕ хами», як у в╕рш╕ 1959 року «Клянуся на прапор╕ веселому». До громадянсько╖ л╕рики примика╓ вже зовс╕м р╕дк╕сна в п╕сляво╓нн╕й радянськ╕й поез╕╖ тема сол╕дарност╕ та сп╕вчуття пригнобленим народам Радянсько╖ ╕мпер╕╖ — кримським татарам, ╓вреям, прибалт╕йцям. Ц╕ мотиви по╓днуються у Чичибаб╕на з любов’ю до Рос╕╖ ╕ рос╕йсько╖ мови, схилянням перед Пушк╕ним ╕ Толстим, а також ╕з син╕вською прихильн╕стю до р╕дно╖ Укра╖ни.
На початку 1970-х рок╕в у самвидав╕ з’явилась зб╕рка в╕рш╕в Чичибаб╕на, укладена л╕тературознавцем Леон╕дом П╕нським, з рук в руки передаються магн╕тофонн╕ записи з квартирних читань поета. «В╕дх╕д ╕з дозволено╖ л╕тератури... був в╕льним моральним р╕шенням, неголосною, але твердою в╕дмовою в╕д само╖ можливост╕ фальш╕», — написав про це п╕зн╕ше ф╕лософ Григор╕й Померанц.
1973 року Бориса Чичибаб╕на виключають з╕ Сп╕лки письменник╕в СРСР. В╕н вже перебува╓ в пол╕ зору орган╕в... 1974-го поета викликають до КДБ. Йому довелось п╕дписати документ про те, що якщо в╕н продовжить поширювати самвидав╕вську л╕тературу ╕ читати в╕рш╕ антирадянського зм╕сту, проти нього порушать справу. Чичибаб╕н практично опинився на довг╕ роки в╕длученим в╕д широкого читача...
Кримська ╕ кримськотатарська складова поез╕╖ Бориса Чичибаб╕на — це «Кримськ╕ прогулянки», «Чорне море», «╢ селище в Криму. Назива╓ться воно Кацивел╕», «Ще нещодавно ти з╕ мною...», «М╕сяць минув ╕ р╕к, десять мине ╕ сто...», «Херсонес», «Пам’ят╕ Гр╕на», «На могил╕ Волошина», «Чуфут-Кале татарською означа╓ «╤удейська фортеця», «С. Славичу», «Судацьк╕ елег╕╖», «Феодос╕я», «Дельф╕н елег╕я», «Щовечора я у сво╖й молитв╕...», «Коктебельська ода», «Спогад». Ц╕ в╕рш╕, створен╕ поетом у 1960-1980 роках, прямо або поб╕чно пов’язан╕ з Кримом.
«Крим я люблю, як кажуть, з першого погляду ╕ на все життя, люблю, як люблять його вс╕ або багато людей, як╕ пишуть в╕рш╕ ╕ люблять поез╕ю. У мене багато в╕рш╕в про Крим, ╕ сказати про те, чому, за що ╕ як я його полюбив ╕ люблю, сказати про це прозою краще ╕ б╕льше, н╕ж сказано в цих в╕ршах, я не зум╕ю», — так написав Чичибаб╕н в одному з лист╕в.
Доктор ф╕лолог╕чних наук, професор Ад╕ле Ем╕рова ╜рунтовно вивчила кримськ╕ сюжети в творчост╕ Бориса Чичибаб╕на, зробивши надбанням громадськост╕ цю стор╕нку його б╕ограф╕╖.
Ем╕рова умовно д╕лить кримськ╕ в╕рш╕ Чичибаб╕на на два тематичних цикли: «Ф╕лософське осмислення буття» ╕ «Татарський Крим». Умовний цикл в╕рш╕в поета «Татарський Крим» представлений в╕ршами «Кримськ╕ прогулянки», «Судацьк╕ елег╕╖» ╕ «Чорна пляма». Фраза «Как непристойно Крыму без татар», мабуть, — кв╕нтесенц╕я цього циклу. У в╕рш╕ «Кримськ╕ прогулянки» л╕ричним геро╓м ╓ сам автор, ╕ авторська позиц╕я виражена ц╕лком недвозначно:

...Улочками кривыми
в горы дышал и лез.
Думал о Крыме: чей ты,
кровью чужой
 разбавленный?
Чьи у тебя мечети,
Прозвища и развалины?
..Люди — на пляж,
 я — с пляжа,
там у лесов и скал,
«Где же татары?» —
 спрашивал,
все я татар искал....
Шел, где паслись отары,
Желтую пыль топтал.
«Где ж вы, — кричал, —
 татары?»
Нет никаких татар...
Родина оптом, так сказать,
Отнята и подарена, —
И на земле татарской
Ни одного татарина.

Ця ж тема розвива╓ться у друг╕й частин╕ циклу «Судацьк╕ елег╕╖»:

Мне с той землей
 не быть накоротке,
она любима,
 но не богоданна.
Алчак-Кая, Солхат,
 Бахчисарай...
Я понял там, чем стал
 Господень рай
после изгнанья
 Евы и Адама.
Как непристойно Крыму
 без татар!
Шашлычных углей
 лакомый угар,
Заросших кладбищ
 надписи резные,
Облезлый ослик,
 движущий арбу,
Верблюжесть гор
 с кустами на горбу,
И все кругом —
 такая не Россия.

1987 року, п╕сля двадцятир╕чного в╕длучення поета в╕д л╕тератури, пише професор Ад╕ле Ем╕рова, журнал «Новий св╕т» з╕брався видати доб╕рку його в╕рш╕в, зокрема й «Судацьк╕ елег╕╖». У в╕дпов╕дь на прохання критика ╤рини Роднянсько╖ зм╕нити рядок «Как непристойно Крыму без татар» Чичибаб╕н написав: «Без татар Крим — не Крим, несправжн╕й Крим, не той Крим, який бачив ╕ який описав, ╕ в який на все життя закохався Пушк╕н, який бачили ╕ любили Толстой ╕ Чехов, Ахматова ╕ Цв╓та╓ва, Паустовський, Пришв╕н, Серг╓╓в-Ценський; це якийсь штучний, екзотичний, спец╕ально для курортник╕в ╕ турист╕в придуманий ╕ зроблений запов╕дник... Вони (татари) були споконв╕чним м╕сцевим населенням на ц╕й земл╕, вони були народом, який пустив кор╕ння в цю землю, обжив ╖╖, одухотворив ╖╖ назвами г╕р, селищ, м╕фолог╕╓ю, пам’яттю, в╕рою, мр╕╓ю, вони стали ╕ були душею Криму. ╤ коли цю душу штучно, насильно вилучили з т╕ла ╕ т╕ло залишилося без живо╖ душ╕, але з яко╖сь т╕нню ╖╖, з якимось кровоточивим сл╕дом ╖╖, з пам’яттю про не╖, — татар нема╓, а татарськ╕ назви залишилися, — це не лише траг╕чно, сумно, страшно, але в цьому ╓ щось несправжн╓, накинуте, неприродне, ганебне, непристойне».
Незважаючи на спротив поета, цей рядок був зам╕нений на такий: «Я шел тропою горестей и кар». ╤ т╕льки в наступних виданнях знайшла первинний вигляд: «Как непристойно Крыму без татар»...
Справжн╓ визнання прийшло до Бориса Чичибаб╕на вже в постперебудовний час. 1990 року за книгу «Дзв╕н» його удосто╖ли Державно╖ прем╕╖ СРСР.
А через чотири роки, 15 грудня 1994 року, поет Борис Чичибаб╕н помер. «Помер найкращий поет Рос╕╖», — сказав колега ╕ друг Булат Окуджава, а п╕зн╕ше написав так╕ в╕рш╕:

Ускользнул от нас Борис,
а какой он был
 прекрасный!
Над судьбою мы
 не властны
хоть борись —
 хоть не борись.
И глядит издалека,
улыбается и плачет...
Время ничего не значит.
Перед ним века, века...

Гульнара БЕК╤РОВА,
кримський ╕сторик, член Укра╖нського ПЕН-клубу
http://ua.krymr.com

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #37 за 11.09.2015 > Тема "Душі криниця"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=15889

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков