Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (2788)
З потоку життя (5915)
Душі криниця (3315)
Українці мої... (1431)
Резонанс (1445)
Урок української (985)
"Білі плями" історії (1629)
Крим - наш дім (531)
"Будьмо!" (259)
Ми єсть народ? (237)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
МИТРОФАН НАВЧА╢ Д╤ВЧАТ МУДРОСТ╤
Ще з давн╕х час╕в чомусь саме з днем Митрофана (17 червня) пов'язували традиц╕ю передавати...


ПОЕТИЧНА СВ╤ТЛИЦЯ. В╕ктор╕я ТОРОН
Господинею сьогодн╕шньо╖ «Поетично╖ Св╕тлиц╕» ╓ В╕ктор╕я Торон з доб╕ркою ╖╖...


╢ВТИХ╤Й МА╢ БУТИ ТИХИЙ...
Уже засаджено городн╕ культури, зр╕ють хл╕бн╕ злаки на полях А яким буде врожай?


╤СТОР╤Я ФЕОДОС╤ЙСЬКО╥ «ПРОСВ╤ТИ» (1989-2012)
розпочина╓мо публ╕кац╕ю спогад╕в Алли Осадчо╖ ╕ продовжу╓мо писати нашу «Св╕тличну»...


ПОЕТИЧНА СВ╤ТЛИЦЯ. Володимир САЧКО
Нетерпимий до здирництва, хрун╕вства, цин╕чно╖ брехн╕, зради ╕ до «п╕вн╕чного...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #12 за 20.03.2015 > Тема "Душі криниця"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#12 за 20.03.2015
«СЕРЕДОВИЩЕ У КРИМУ ДУЖЕ ПОХМУРЕ...»

Ф╕льм «Повернення додому» московсько╖ журнал╕стки ╤нни Денисово╖ – приватне св╕дчення про те, як п╕сля захоплення Криму зм╕ню╓ться життя людей, як╕ люблять цю землю. Автор ф╕льму провела дитинство в С╕мферопол╕, ╕, побувавши минулого л╕та на батьк╕вщин╕, пом╕тила тривожн╕ зм╕ни. ╤нна Денисова говорила ╕ з прихильниками анекс╕╖, ╕ з байдужими, ╕ з тими, хто вир╕шив, що життя на п╕востров╕ стало нестерпним. Про роботу над ф╕льмом «Повернення додому» ╤нна Денисова розпов╕ла Рад╕о «Свобода».

– Якщо щось тво╓ забирають у тебе ╕ псують – це не прив╕д розлюбити. Це — прив╕д посумувати. Але розлюбити – напевно, н╕. У Криму, по-мо╓му, просто черговий не найкращий пер╕од.
– Парадокс у тому, що Ви зберегли тепл╕ спогади про радянський Крим, а зараз Вам вида╓ться огидним те, що там намагаються в╕дновити Радянський Союз...
– ╢ такий парадокс, ми говорили про нього з подружками: начебто дитинство у нас було радянське, з однаковими ╕грашками. При цьому – дуже щасливе. Напевне, тому, що п╕вденне. Кущ╕ троянд у двор╕, гор╕хов╕ ╕ вишнев╕ дерева затуляли нас в╕д СРСР, який, щоправда, все одно вилазив зв╕дкись ╕ примудрявся налякати. Наприклад, у дитсадку вихователька попередила: «Почу╓те довгий сигнал – значить, почалася ядерна в╕йна». Мен╕ було п’ять рок╕в. Як на зло, щодня по рад╕о передавали сигнали точного часу. Останн╕й був довгим. Я чекала його, завмираючи в╕д жаху. Зрештою, коли катування стало нестерпним, стала вимикати рад╕о. А пот╕м ╕ зовс╕м перер╕зати шнури ножицями. К╕лька раз╕в п╕дривалася вноч╕: снився ядерний гриб. Питала родича, чи не можемо ми скинути на Америку бомбу першими, раз вони так хочуть нас убити. А дал╕ життя почало дуже швидко зм╕нюватися. Т╕тка з дядьком, як╕ ем╕грували, прислали мен╕ тонконогу Барб╕, не схожу на радянських ляльок з пластмасовими слонячими ногами. П╕онерський галстук я ледь не вим╕няла на бананову жуйку. Через р╕к п╕сля вступу до п╕онер╕в – уже в московськ╕й школ╕ – ми бунтували, танцюючи на цих галстуках. СРСР танув, починалося нове життя. Яке недовго тривало, як з’ясувалося.
– Що Вас ляка╓ в сьогодн╕шньому Криму, зв╕дки тепер надходить цей довгий сигнал?
– Лякають експерименти над людиною. Ман╕пуляц╕╖. Пригадую сво╓ листування з подругою р╕к тому, 27 лютого, про захоплення буд╕вл╕ Верховно╖ Ради (Криму – ред.) нев╕домими. Спочатку людей налякали. ╤, таким чином, п╕дштовхнули до «правильного» вибору. Який вони, вт╕м, д╕йсно, зробили б╕льш╕стю голос╕в. Мене тод╕ зац╕кавили причини вибору – не т╕, що на поверхн╕, а б╕льш глибок╕. Тому в╕дразу п╕сля референдуму я по╖хала до Криму, щоб зробити репортаж. Мо╖ л╕беральн╕ московськ╕ друз╕ в один голос кричали тод╕: «Тво╖ кримчани – латентн╕ рос╕яни, яким президент на танку цив╕л╕зац╕йно ближче за права ╕ свободи». А мен╕ не хот╕лося судити. Я намагалася роз╕братися в особливостях ментал╕тету. Врахувати вс╕ фоб╕╖, як╕ сягають кор╕нням у радянську м╕фолог╕ю. Вс╕ м╕фи про злих «бандер╕вц╕в» ╕ «зрадник╕в-татар», забит╕ у св╕дом╕сть ман╕пуляторами колишн╕х рок╕в. Загалом, ╕стор╕я з Кримом – сумний приклад того, як пол╕тики, прикриваючись благородcтвом, роблять з людьми те, що ╖м виг╕дно.
– Б╕льш╕сть Ваших сп╕врозмовник╕в, незважаючи на пог╕ршення економ╕чно╖ ситуац╕╖, на пад╕ння доход╕в, пов’язане з тим, що мало турист╕в, все-таки ц╕лком задоволен╕ ╕ нав╕ть перебувають у захват╕, ╕ захват ╖хн╕й ц╕лком не награний.
– Це ╕ ╓ результат ман╕пуляц╕й. «У нас м╕г би бути Донецьк ╕ Луганськ», – хором повторюють щаслив╕ кримчани. Те, що перша кров у Донецьку пролилася в кв╕тн╕, тобто через м╕сяць п╕сля кримських под╕й, в голову майже н╕кому не приходить. Врятувати може т╕льки сила ╕ сильний Пут╕н: ось ╖хн╕й висновок. Зачарування м’язами – теж колективна пострадянська травма. Вчора я дивилася передачу по французькому телебаченню. Французи запитували москвич╕в: як справи. Москвич╕ в╕дпов╕дали, що дуже задоволен╕. Притому, що у вс╕х скоротилися зарплати ╕ вс╕ припинили подорожувати. Напевно, якщо довго пояснювати людям, що навкруги вороги, як мен╕ пояснювали в мо╓му дитсадку, – люди кинуться до н╕г захисника. ╤ якщо в рол╕ вихованц╕в дитсадка сьогодн╕шн╕ москвич╕, то що говорити про кримчан, з якими ще прост╕ше? До причин кримсько╖ ейфор╕╖, що нагаду╓ чари професора Воланда у вар’╓те, пол╕тологи дошукувались весь минулий р╕к. Деяк╕ вважали, що вир╕шальний фактор – економ╕чний. Мене часто запитували: «Як дума╓ш, невже кримчани зм╕нили кра╖ну за 10 рубл╕в?». Ще один фактор – помилки укра╖нсько╖ влади. У матер╕ал╕, який я робила минуло╖ весни для «Кольти», кримчанка д╕литься думками про те, чому у Криму не склалося з Укра╖ною. За двадцять незалежних рок╕в кримчани так ╕ не стали частиною нац╕╖, залишаючись кра╖ною в кра╖н╕. Пот╕м ╕ зовс╕м в╕дстали в╕д прогресивних, не п╕дтримавши Майдан. Кримчани, як справжн╕ жител╕ п╕вдня, – полохлив╕, консервативн╕ ╕ пов╕льн╕. Насл╕дком стало роз’╓днання з Ки╓вом, зл╕сть у соцмережах, нестриман╕сть ки╖вських радикальних пол╕тик╕в у словах – ╕ негайне використання рос╕йськими пол╕тиками ситуац╕╖ в сво╖х ц╕лях.
– А якби Ви дос╕ жили у Криму, Ви були б за Укра╖ну чи за Рос╕ю?
– Я не голосувала б на такому референдум╕, який в╕дбувся п╕сля того, як нев╕дом╕ «вв╕члив╕ люди» захопили Верховну Раду. Вибрати на ньому все одно можна було б т╕льки одну кра╖ну. ╤нше питання, на чи╓му боц╕ мо╖ особист╕ симпат╕╖. Я завжди на боц╕ потерп╕лих, хоча в ц╕й ╕стор╕╖ ╕ нема╓ переможц╕в. Мен╕ особисто по-людськи симпатичний бунт волелюбних киян, ╖хн╓ в╕дчайдушне прагнення до нормального життя, ╖хн╓ бажання видавити СРСР з п╕дсв╕домост╕. Мен╕ шкода, що марг╕нали, як╕ спливли на ц╕й хвил╕, налякали кримчан в╕дкрито вираженою агрес╕╓ю. Агрес╕я страшна в будь-якому вигляд╕, будь вона рос╕йською чи укра╖нською. Кошмарити Крим «скасуванням рос╕йсько╖ мови» очевидно не треба було. Чому двадцять рок╕в н╕хто з укра╖нських пол╕тик╕в не пропонував Криму любов╕ ╕ дружби? Як це техн╕чно зробила рос╕йська влада, в’╖хавши на танку вв╕чливо, опустивши дуло ╕ розкривши об╕йми. Нав╕що в к╕нотеатрах рег╕ону з рос╕йськомовним населенням скасували рос╕йський дубляж ф╕льм╕в? Чому не враховували особливостей м╕сця, не ставилися до них з повагою? Це, вт╕м, ус╕ думки вголос, яких нема╓ у ф╕льм╕.
– Ваш╕ геро╖ – переважно м╕сцев╕ ╕нтел╕генти з театрального середовища. Тут теж дуже сильний розкол – ╓ люди, як╕ ╖дуть, як Галина Джика╓ва чи Микола Лапунов, а ╓ дуже яскравий персонаж, режисер м╕сцевого драмтеатру, який обожню╓ Пут╕на ╕ ненавидить новий театр Кирила Серебренникова...
– В╕н про себе каже: я — буд╕вельник, у мене гени буд╕вельника хорош╕. Такий БАМ╕вець-передовик. «╤нженер людських душ» у терм╕нолог╕╖ Стал╕на. Такий конфл╕кт наше сусп╕льство вже мало з радянськими й антирадянськими письменниками: очевидно, що мистецтво в так╕й ситуац╕╖ одразу ж д╕литься на оф╕ц╕йне ╕ неоф╕ц╕йне. Оф╕ц╕йне пропагу╓, неоф╕ц╕йне йде, щоб не бути знищеним. Микола Лапунов, герой мого ф╕льму, – вт╕лення крихкост╕ ╕ вразливост╕ людини ╕з загостреним почуттям естетичного сприйняття, з красою як житт╓вим пр╕оритетом. Коля – людина, яка зробила життя навколо себе гармон╕йним. В╕н живе в саду, який виростив сам, в╕н розводить птах╕в ╕ риб, в╕н збира╓ вручну корону з венец╕анського б╕серу. А Новиков, його антагон╕ст, встановив соб╕ пам’ятник у фой╓ вв╕реного йому театру. Дол╕ цих людей – повторення пройденого: Г╕пп╕ус з Мережковським по╖дуть, Твардовський з Фад╓╓вим залишаться жити в п╕дходящому для них середовищ╕.
– Тобто в м╕л╕таристському середовищ╕, антимайдан╕вському?
– Мен╕ зда╓ться, середовище сьогодн╕ в Криму не ст╕льки м╕л╕таристське чи антимайдан╕вське, ск╕льки похмуре. ╤ дуже тупе. З ус╕ма знайомими рисами радянсько╖ реальност╕. Подружка сьогодн╕ телефонувала, каже: Лен╕на реставрують, лисину йому до блиску начистили. Там ╕ вл╕тку було неможливо з╕тхнути в╕д к╕лькост╕ державно╖ символ╕ки. ╥╖, вт╕м, ╕ в Москв╕ зараз не менше: один триколор розм╕ром у всю фронтальну частину к╕нотеатру «Жовтень» чого вартий. На м╕й д╕м чомусь весь час в╕шають державний прапор, ще чомусь разом з червоним, з серпом ╕ молотом. В╕дразу б вже портрет Пут╕на до балкона прибили. Зрозум╕ло, мен╕ некомфортно в такому середовищ╕ щонайменше естетично. Зрозум╕ло, я вол╕ла б жити в оточенн╕ кв╕т╕в ╕ птах╕в, вечеряючи з друзями на терас╕ при св╕чках.
– Галина Джика╓ва, одна з геро╖нь Вашого ф╕льму, театральний режисер, сказала, що прост╕р душ╕ в Криму звужу╓ться.
– Галя – дивовижна людина, знайомство з нею – подарунок, ╕ я не п╕дозрювала, що так╕ люди в Криму водяться. Вона – пов╕тря, людина найтоншо╖ орган╕зац╕╖, фея. Галя ставила в Криму «Ем╕грант╕в» Мрожека, «Кам’яного ангела» Цв╓та╓во╖, влаштовувала поетичн╕ вечори. Як такому створ╕нню вижити ╕ не задихнутися в сьогодн╕шньому Криму, де «Н╕чн╕ вовки» з дозволу влади влаштовують на гор╕ Гасфорта байк-шоу, де дають автоматн╕ черги ╕ ╖здять на справжн╕х танках? ╤ дивитися це шоу люди приходять з д╕тьми! А його пот╕м транслю╓ центральний рос╕йський канал! Шоу, в якому нема╓ жодно╖ ╕ншо╖ думки, окр╕м насадження агрес╕╖ ╕ ненавист╕, – як под╕бне взагал╕ можливо? Ось вже де розпалювання ворожнеч╕. На Галю боляче було дивитися. Ми з ╢гором Максимовим з «Дождя», який допомагав мен╕ робити ф╕льм, дуже засмутилися п╕сля зустр╕ч╕ з нею. Ми побачили людину глибоко╖ внутр╕шньо╖ культури, ╕стинно ╕нтел╕гентну, нерви яко╖ були на меж╕. Галю в результат╕ змусили ви╖хати з Криму, зробивши ╖╖ ф╕гурантом крим╕нально╖ справи. З ус╕х ╕стор╕й ф╕льму у не╖, на м╕й погляд, найтраг╕чн╕ша. Галя з ╖╖ витончен╕стю дуже пасувала тому прекрасному Криму, який я продовжую любити.
– Люди розгублен╕ ╕ сам╕ не розум╕ють, чого вони хочуть ╕ що сталося. Там ╓ дуже характерний персонаж, друг Олега Сенцова, заарештованого ФСБ, який начебто п╕дтриму╓ Олега, а з ╕ншого боку, каже, що жодно╖ напруженост╕ нема╓. Або вуличний художник, який говорить, що все прекрасно, а пот╕м визна╓, що весь його б╕знес, пов’язаний з туризмом, зруйнований. Тобто повний хаос у головах.
– Вуличний художник, який зм╕нив думку «в прямому еф╕р╕», – велика удача. Очевидно, що людина намага╓ться, можливо, вперше, роз╕братися, що ж сталося. Данило, друг Олега Сенцова, – ╕нше. У нього якраз ╓ ч╕тка картина св╕ту. В╕н типажно стов╕дсотковий кримчанин, виразник думки б╕льшост╕. Це — хороша людина. З поняттями не в тюремному сенс╕ слова, а в людському. Тобто допомагати другу буде будь-якому, хоч зраднику, хоч вбивц╕. Не в╕дмовлятися ж в╕д друга – рос╕яни сво╖х не кидають. А ще це людина з синдромом п╕онера-героя: посадили – значить, так треба. Якщо не ворог народу – випустять обов’язково. Держава справедлива. Папа зна╓, як треба, в╕н дорослий, а ми маленьк╕. Хрестомат╕йний приклад психолог╕╖ пострадянського обивателя. Арешт режисера Олега Сенцова ╕ студента Олександра Кольченка за очевидно сфабрикованим звинуваченням, з в╕дсутн╕стю складу злочину, я особисто вважаю справжн╕м свав╕ллям. По-мо╓му, вс╕, кому небайдужий Крим, не повинн╕ ставитися до ╖хн╕х доль байдуже.
– З Вами багато хто не хот╕в розмовляти, оск╕льки бачили, що Ви представля╓те опозиц╕йний канал. Складно було зн╕мати цей ф╕льм, багато було проблем?
– У м╕сц╕, де н╕хто н╕ в чому не розбира╓ться, все зазвичай трапля╓ться дуже легко. «Ви з Москви? Звичайно, давайте розмовляти. Звичайно, проходьте». Вс╕ рад╕ли факту нашого рос╕йського громадянства ╕ московськ╕й прописц╕, нашими поглядами вже не ц╕кавилися. Було к╕лька ╕нцидент╕в з м╕крофоном «Дождя», коли хтось раптом кричав: «Вони проукра╖нськ╕». Мене веселило таке визначення: тобто будь-яка подача без хвалебно-патр╕отично╖ ╕нтонац╕╖ в розум╕нн╕ цих людей автоматично робиться «проукра╖нською». Нав╕ть якщо нема╓ жодного слова про Укра╖ну. Сумн╕ваюся, вт╕м, що ц╕ люди взагал╕ коли-небудь дивилися телеканал «Дождь». Це все створення м╕фу на кшталт «бандер╕вц╕в».
– А з владою жодних проблем не було?
– На людину з камерою в Криму сьогодн╕ дивляться недобре, з п╕дозрою. У ф╕льм╕ ╓ момент, коли ми зн╕ма╓мо автобус «Народного ополчення», розписаний словами: «Взяли Крим, в╕зьмемо ╕ Донбас». Вся ця ╕стор╕я з «Народним ополченням», нев╕домо як набраним, яке незрозум╕ло з кого склада╓ться, взагал╕ досить ляка╓. Так-от, ми зн╕ма╓мо цей прекрасний автобус, що сто╖ть на центральн╕й площ╕ С╕мферополя, – ╕ зв╕дки не в╕зьмись людина: «Щось бажа╓те, молод╕ люди?». Н╕чого, в╕дпов╕даю, фотографу╓мо. В╕н кива╓ начебто доброзичливо. Нав╕ть запиту╓: «Сам╕ щось написати хочете?». Але мета його появи очевидна: контролю╓ ситуац╕ю. Люди з московським акцентом та рос╕йськими паспортами вл╕тку 2014-го не викликали негативних емоц╕й. Навпаки, ╖м рад╕ли. Кримський оператор ф╕льму про всяк випадок прибрав ╕м’я з титр╕в. Це при тому, що працював в╕н безкоштовно, за ╕дею зробити портрет Криму в поточному ╕сторичному пер╕од╕. Найсм╕шн╕ше, що ф╕льм цей зроблений взагал╕ без жодно╖ коп╕йки. На першому етап╕ мен╕ допом╕г телеканал «Дождь». Пот╕м безкоштовно працювали вс╕ — в╕д оператора до художника в студ╕╖. Мультипл╕катор – моя найкраща подруга. Режисер монтажу – людина, яка сп╕вчува╓ Сенцову ╕ щиро бажа╓ допомогти. Коли я вчилася на вищих режисерських курсах, студенти весь час питали, «де взяти грошей на дебют». Тепер ось мен╕ ясно, що не треба н╕де. М╕нкульт он конкурси проводить, величезн╕ грош╕ да╓ на ф╕льм про Крим. Щось мен╕ п╕дказу╓, що, звернися я до них з╕ сво╖м скромним проектом, мен╕ б н╕чого не дали. Такий ось парадокс: у них ╓ грош╕, але нема╓ ф╕льму. У мене нема╓ грошей, але ╓ ф╕льм.

Дмитро ВОЛЧЕК
Ф╕льм ╤нни Денисово╖ «Повернення додому» можна подивитися за посиланням — http://www.svoboda.org/content/article/26901120.html

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #12 за 20.03.2015 > Тема "Душі криниця"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=14944

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков