Версiя для друку Обговорити в форумi

Експозиція Олени Юшиної «Все рухається любов’ю» в Будинку художника Сімферополя стала відкриттям нового імені на його живописній палітрі. Глядачі помітили художницю за пакетом ілюстрацій на недавній виставці кримської книжкової графіки. А на цій такого величезного розмаїття сюжетів, присвячених Криму і Сімферополю, не очікували навіть фахівці.
Незвичайний формат живописного середовища зачаровує з першого погляду індивідуальним трактуванням мотивів і композиційних рішень. Відійшовши дещо вбік від шаблону яскравого кримського живопису, О. Юшина відкриває глядачу свій Сімферополь з весною на окремо взятому балконі, катерком на морській гладі, передчуттям осені… А сльоту притрусило ледь-ледь сніжком, і за вікном відкрилася така краса!.. Її особливе світло, тихе і ніжне, випромінюється з усіх пейзажів незалежно від зображеної на них пори року.
— Малюю те, що люблю, і люблю те, що малюю, — говорить О. Юшина.
Тисячі майстрів зображують природу, але кожен з них побачить щось своє — і його ракурс стає також привабливим, як і класичні зразки метрів жанру. В цьому і притягання, і цінність мистецтва. Вона не вимірюється кількістю зображених на картині діамантових прикрас чи золотих злитків. Можна із старого сараю винести кошик із сухоцвітом, поставити білий глечик і вийде «Сарайчин блюз». У цьому, за словами заслуженого журналіста України Галини Михайленко, і полягає таємниця художнього твору.
І ринув хвилею з-під пензля на полотно цілий світ, де цвіте гліцинія, дзвенить тишею мир і спокій, а море синіє, як напій щастя. Від однієї картини до іншої авторка веде глядача з дитинства в юність, потім у зрілість. У розкішній різноманітності художнього простору найтоншими виражальними штрихами сфокусовується надзвичайно глибока філософія життя з широким діапазоном почуттів людини. Превалює в ньому над світом суперечностей чистота помислів, яку підкреслює ясний погляд портретованої юнки, мозаїка сонячних відблисків на стінах будинків у квадратах міських дворів, білі букети сніжинок. На душі стає легко і виникає відчуття повернення в дитинство. Хтось із підлітків грається на траві з собачкою, хтось катається на велосипеді, а Олена в цей час чаклує над акварельними переливами з одного кольору в інший у Сімферопольській дитячій художній школі.
Вона не розлучилася з пензликом і під час навчання в Севастопольському приладобудівному інституті. А працюючи інженером-технологом, взяла собі за правило робити щодня начерки чи додавати нові штрихи в уже зроблені ескізи скрізь, де б не перебувала: у перервах між роботою і домашніми справами, у подорожах і на відпочинку. Є картини, намальовані нею з натури зі свого вікна, на пленерах, улюбленому Південному березі Криму, Ангарському перевалі… Однак найчастіше побачений світ вона немов пропускає крізь себе, свої оцінки, мрії, і виходить історія часу з деяким відтінком меланхолійного смутку про те, що все тече, все минає.
Лише чоловік Олександр знає, як довго внутрішньо стримувала себе Олена, щоб не показати свої роботи публіці, коли їх зібралося вдома вже близько тисячі. І все-таки цей день настав. Дебют відбувся два роки тому в Феодосії. Роботи О. Юшиної настільки вразили всіх – і організаторів, і глядачів, зворушили своєю задушевністю, дружелюбною аурою, світлою і прозорою легкістю колориту, що демонстрування виставки продовжили з квітня на ціле літо до вересня, щоб її змогло побачити більше жителів і гостей міста.
На відкритті нинішньої експозиції майже з вісімдесяти живописних робіт героїня дня почула на свою адресу багато приємних слів як від художників-професіоналів – Миколи Моргуна, Тетяни Шевченко, Віктора Бабаніна, так і від друзів та глядачів. Цього року три її картини придбав для своєї колекції Ермітаж. Але є в доробку художниці твори, з якими, за словами її чоловіка, сім’я не розлучиться ніколи, бо в них – віддзеркалення її самої, її потенціалу.
— Це з десяток робіт, пов’язаних з морем, — говорить він. – А в картині «За день до початку осені» я бачу себе, згадую, як готувався колись іти 1 вересня в школу.
Прототипом підлітків, зображених у багатьох сюжетних композиціях, став як їхній збірний образ уже дорослий нині син Юшиних. Разом з технічним фахом живе в душі Олени захоплений навколишньою дійсністю художник. Це той випадок, про який кажуть: де фізика, там і лірика. І це унікальне поєднання в одній особистості двох протилежностей виплескується на папері та полотні в оригінальну самобутність, гармонію з власним творчим почерком і світоглядністю. У задзеркаллі художнього простору чується музика. Вона з дитинства лунала в її житті у виконанні мами – прекрасного педагога і викладача з фортепіано Сімферопольського музичного училища ім. П. Чайковського. А в залах Будинку художника поряд з картинами звучав саксофон. Його мелодії супроводжують нас на затишних вуличках пішохідної частини в центрі Сімферополя. На тротуари легенько, немов у танці, опускаються в обіймах вітру жовті листочки. У природі — осінь, а в душі Олени – весна.
— Я прагну малювати завтра краще, ніж учора, — говорить вона. – І якщо хоч одна моя робота торкнеться душі глядачів, буду просто щаслива.

В. ВАСИЛЕНКО

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #42 за 17.10.2014 > Тема "Душі криниця"