Версiя для друку Обговорити в форумi

10 жовтня у Каневі відбулося розширене засідання колегії Міністерства культури України. У розширеному засіданні колегії на чолі з міністром культури Леонідом Новохатьком взяли участь радник Президента України – керівник Головного управління з питань гуманітарного розвитку Адміністрації Президента України Юрій Богуцький, віце-прем’єр-міністр з гуманітарних питань Костянтин Грищенко, голова комітету ВР з питань культури і духовності В’ячеслав Кириленко, голова Черкаської облдержадміністрації Сергій Тулуб. Загалом у роботі колегії взяли участь 60 осіб, серед яких – голови Національних спілок, представники міністерств, громадських організацій, заступники голів облдержадміністрацій з гуманітарних питань з усіх регіонів України.
На засіданні розглядалася низка важливих питань, а саме: про стратегію розвитку культури в Україні на найближчі роки. Презентація проекту «Ярмарок ідей для культури»; про хід підготовки до відзначення 200-річчя від дня народження Т. Г. Шевченка; про виконання Указу Президента України «Про заходи у зв’язку з відзначенням 70-ї річниці визволення України від фашистських загарбників та 70-ї річниці Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 років».
Пропонуємо увазі читачів виступ міністра культури України Леоніда Новохатька на засіданні розширеної колегії Мінкультури у Каневі.

Шановний віце-прем’єр-міністре України, шановний голово Комітету Верховної Ради України, шановні члени колегії, запрошені та гості засідання!
Важливо, що наша зустріч відбувається саме зараз, коли активно йде процес планування нашої подальшої роботи, визначення пріоритетів і напрямів концентрації зусиль. Поки що в стадії формування і план роботи міністерства. Тож ми маємо можливість обмінятися думками, спільно визначити головні напрямки нашого подальшого руху.
Наступні роки ювілейні – 200-річчя Тараса Шевченка, 70-річчя визволення України та 70-річчя Перемоги. Це, звичайно, ставить перед галуззю конкретні й дуже відповідальні завдання.
Але план роботи – міністерства чи обласного департаменту культури – не повинен бути просто набором заходів. В основі плану має бути стратегія гуманітарного розвитку, а кожен захід повинен слугувати досягненню соціально значущої цілі.
Не випадково ми запросили до участі в засіданні колегії заступників голів облдержадміністрацій, які ведуть питання гуманітарного розвитку. Адже сьогодні роль культурно-мистецької сфери має бути значно ширшою, виконувати виховну і соціальну функції. Але на практиці керівники обласних підрозділів культури не завжди мають для цього достатні ресурси.
Тому сьогодні я хочу зупинитися на тих напрямах, які необхідні для забезпечення підвищення ролі культури у суспільстві, гуманітарного і гуманістичного розвитку суспільства і країни в цілому, розвитку національної культури як невід’ємної складової світового культурного процесу.
Насамперед я б хотів звернути вашу увагу на щорічне послання Президента України до Верховної Ради, де чітко зазначено, що базовою передумовою успішної модернізації країни є гуманізація суспільного життя. Дозволю собі навести цитату: «У сучасних умовах суверенітет можуть зберегти лише країни, здатні перетворити потенціал культури, науки та освіти в основний ресурс розвитку. Іншими словами, головною рушійною силою розвитку є людина зі своїм світоглядом, цінностями і творчим потенціалом. Це орієнтир для будь-якої стратегії, спрямованої на сталий та інноваційний розвиток».
Отже, роль культури зростає. Вона перетворюється з окремої галузі на одну з головних рушійних сил суспільного розвитку. Стратегічну мету нашої діяльності я б визначив таким гаслом — «Культурним бути престижно». Ми повинні усвідомити цю відповідальність і будувати свою роботу по-новому.
Що це означає?

Відкритість політики

В плані організаційному ми проголошуємо, по-перше, відкритість до інновацій та реформ.
Слід усвідомити, що форми художнього самовираження, творчої реалізації активно змінюються. Сьогодні багато форм дозвілля молоді існують на перетині мистецтва, спорту, новітніх матеріалів і технологій.
Наш шлях – або активно контактувати з цим творчим середовищем, підтримувати й запроваджувати сучасні досягнення і технології у «традиційні» сфери, або опинитися на узбіччі цивілізаційного розвитку.
Давайте нарешті звернемо увагу на той факт, що культурне середовище формується не лише людьми, які працюють у державних або комунальних закладах.
З цією метою ми оголосили про проведення «Ярмарку ідей для культури». Ми хочемо залучити до формування плану роботи на 2014 рік ініціативи громадських організацій, фондів, провідних ЗМІ, незалежних культурологів. Міністерство готове виділити наступного року до 2 млн. грн. на підтримку таких ініціатив. «Ярмарком ідей» планується започаткувати серйозну дискусію в суспільстві, результати якої будуть враховані у формуванні стратегії розвитку української культури.
Проекти обиратиме експертна рада. Це люди, знакові для суспільства; фахівці, які допоможуть нам, чиновникам, краще зорієнтуватися у розмаїтті ідей, підкажуть вектор розвитку, підтримуватимуть дискусію у суспільстві щодо реалізації запланованого.
Ми розуміємо, що вирішити водночас увесь комплекс проблем, які існують у галузі, неможливо. Але можна і дуже потрібно створити постійний майданчик для обміну ідеями, думками. І почати широко на державному рівні підтримувати і реалізовувати найкраще.
Говорячи про відкритість політики, ми не можемо оминути стосунки з громадськістю та так званою «четвертою владою» – ЗМІ.
Складається парадоксальна картина, коли про найвидатніші досягнення наших митців, успіхи творчих колективів, талановиту молодь преса повідомляє дуже скупо і ніби неохоче, натомість помилки і проблеми миттєво потрапляють на перші шпальти й тривалий час привертають увагу громадськості.
Ви всі, безумовно, пам’ятаєте ті скандали, пов’язані з об’єктами національної спадщини, деякими кадровими рішеннями, що збурювали протягом минулого року Інтернет-спільноту та засоби масової інформації. Звісно, це аж ніяк не підносить авторитет ні культури, ні її керівників. («Одна така поразка закреслює стонадцять перемог». Л. Костенко).
Втім, така активність професійної спільноти та ЗМІ, по-перше, свідчить про високий інтерес громадськості до цієї сфери. По-друге, вона реально дає можливість тримати «руку на пульсі», відчувати ставлення суспільства до тих чи інших проблем, подій, відповідно реагувати.
Бути відкритими перед ЗМІ, йти на контакт, у тому числі з опозиційними, відверто обговорювати проблеми, визнавати помилки, спільно шукати рішення – на мою думку, без цього неможливо змінити роль культури у суспільстві і піднести її на належний рівень.
Другий важливий аспект в організації нашої діяльності – це перехід до програмно-цільового планування.
Тобто ми визначаємо стратегічні цілі та за участі широких кіл культурно-мистецької громадськості розробляємо програми, спрямовані на їх досягнення. Які ж завдання є для нас пріоритетними на наступні два роки? Над чим буде працювати міністерство і, сподіваюсь, регіональні департаменти культури.

Забезпечення доступності культурних благ

Це завдання як одне з головних було визначено на конференції міністрів культури країн Європи у Москві. Незалежно від рівня економічного і демократичного розвитку держави це питання сьогодні є одним з головних для всіх європейських органів культури.
У проблемі доступу до культури є два аспекти.
По-перше, йдеться про людей з обмеженими можливостями – інвалідів по слуху, зору, з ураженнями опорно-рухового апарату, іншими фізичними проблемами.
По-друге, в більш широкому сенсі доступ до культурних благ людей, що живуть у віддаленні від культурних центрів або не мають достатніх фінансових можливостей для того, щоб купити квиток у театр або на концерт; не мають в місці свого проживання осередку, де могли б реалізовувати свої творчі здібності. Це питання забезпечення суспільної рівності, яка є невід’ємною частиною демократичного суспільства.
Що ми повинні зробити в цьому напрямку?
Міністерство визначило пріоритетом на найближчі роки два національних проекти:
«Доступ до культури»;
«Культура без околиць».
Вони складатимуться з кількох окремих напрямків.
1. Технічне забезпечення доступності – пандуси, кондиціонери, звук, дороги, транспорт і т. д.
Будемо відвертими: сьогодні ситуація з фінансуванням і вирішенням проблем будівництва, ремонтів, технічного переоснащення є складною. Але ж ми плануємо нашу роботу на перспективу. Тож при визначенні своїх пріоритетів давайте не будемо забувати про забезпечення доступу до наших закладів і культурних цінностей. (А то ми інколи, витрачаючи сотні тисяч на ремонт, забуваємо про елементарне – побудувати пандус і передбачити можливість скористатися туалетом інваліду-візочнику або незрячій людині. Давайте про це пам’ятати).
У стадії завершення – розробка меморандуму між Міністерством культури та Міністерством інфраструктури про першочерговий ремонт доріг до національних пам’яток культури і культурних центрів.
Слід подбати про пересувні форми культурного обслуговування – зокрема, населених пунктів, де немає або недоцільно утримувати заклад культури, але жителі яких теж мають право на забезпечення своїх культурних потреб. (Понад третина сільських бібліотек (41%) не опалюються, а 3% не мають освітлення!).
2. Інтеграція людей з особливими потребами у культурний процес. Варто згадати, скільки таких людей ставали переможцями найпопулярніших телевізійних талант-шоу.
Ми плануємо активніше залучати їх до участі в культурному та суспільному житті. Громадські організації інвалідів не повинні бути для нас небажаними прохачами. Вони мають стати повноправними партнерами органів і закладів культури. Кращі колективи мають брати участь у загальнодержавних заходах – оглядах, конкурсах, фестивалях. (Згадайте, чи хоча б в одному офіційному концерті ви бачили сліпого співака, якого знає вся країна, і яким могла б пишатись область?!).
Мені приємно відзначити, що у нас вже є цікаві проекти — «Барви життя» і «Відчинилося життя», у яких задіяні як професійні митці, так і талановиті люди з обмеженими можливостями. Це відповідає світовим тенденціям (проект Сергія Безрукова для сліпих, перемоги наших паралімпійців), працює на підвищення авторитету країни. А за великим рахунком працює на вищу мету – гуманізацію суспільства.
3. Проведення загальнонаціональних заходів, які б об’єднали мистецькі сили, діячів культури, творчу інтелігенцію та якнайширші маси аматорів. Насамперед це всеукраїнський фестиваль мистецтв з заключними звітами областей у Національному палаці «Україна».
І, звичайно ж, ювілейні заходи до 200-річчя з дня народження Шевченка та 70-річчя Перемоги і визволення України мають стати не лише об’єднуючим чинником для нашого суспільства, а й створити умови для творчої реалізації кожної людини.
Творча спадщина поета, художника, громадського діяча є настільки багатогранною, а його фігура – настільки символічною для всієї України, що святкові заходи, присвячені його ювілею, можуть справити вплив на кожного громадянина та мати великий консолідуючий ефект. Слово поета має пролунати в кожному населеному пункті нашої Вітчизни, об’єднавши представників різних вікових груп, соціальних прошарків, політичних сил, мешканців багатьох регіонів України та українців за кордоном. Ми сьогодні ретельно обговоримо це питання.
4. Використання новітніх технологій.
Вже понад десять років ми живемо у ХХІ сторіччі, але, на жаль, досить часто живемо і діємо за старими уявленнями й звичками, не звертаючи уваги на зміни, що відбуваються у світі. Ми подекуди просто ігноруємо новітні досягнення і можливості цифрових технологій. А втім, саме вони можуть відіграти суттєву роль в оновленні культурного життя і модернізації нашого суспільства.
Завдяки співпраці з Радою міжнародних наукових досліджень та обмінів (IREX) у рамках програми «Бібліоміст» комп’ютеризовано понад півтори тисячі сільських бібліотек. Програма завершується наступного року, але процес обладнання сільської бібліотечної мережі сучасними технічними засобами не повинен зупинитися. Тепер це вже наша з вами відповідальність – насамперед, місцевої влади.
Комп’ютеризація сільських бібліотек – це забезпечення широкого доступу до культури, підвищення кваліфікації працівників, розширення послуг, у т. ч. – інформаційних. Це зростання соціальної ролі сільської бібліотеки і, відповідно, культури.
Цілий пласт культурного життя сьогодні відбувається у віртуальному світі. Ми не повинні ігнорувати ці процеси, тому плануємо провести всеукраїнський огляд-конкурс сайтів закладів культури, а використання новітніх технологій – один з пріоритетів нашого «Ярмарку ідей».

Соціальна активність закладів культури та розвиток регіонального співробітництва

Ми повинні чітко усвідомити, що активна участь закладів культури у житті місцевих громад – потужний ресурс соціально-економічного розвитку регіону.
Кожен регіон України має свою самобутню й неповторну історію (ексклюзивні події, факти, явища, історичні персоналії). Це може стати підставою для вироблення відповідного типу культурного продукту. Будь-який феномен історії та культури можна зробити цікавим, комерційно успішним, туристично затребуваним.
Потрібні потужні культурні бренди, зміст яких спроможний викликати в суспільства гордість за свою історію.
Нам слід звернути особливу увагу на розвиток і підтримку пам’яткоохоронної справи і краєзнавства як засобу патріотичного виховання молоді та формування у громадян національно-державної свідомості.
Необхідно переглянути режими і оновити форми роботи відповідно до потреб громад. (Продовження роботи музею до 21.00 години збільшило відвідуваність на 30%).
Нам слід активніше ознайомлювати культурний загал з дійсно цікавими і значущими регіональними ініціативами і заходами. Повернути у практику культурного життя гастролі театрів і творчих колективів. Це не лише наше бажання, а й завдання державної політики, яке чітко сформульоване у щорічному посланні Президента: «Необхідно більш активно використовувати різноманітні форми міжрегіонального культурного обміну, впроваджувати спільні культурні програми. Це сприятиме зміцненню самобутності регіонів та гармонізації міжрегіональних відносин».

Кадри і успішний менеджмент

Але всі ці завдання можуть залишитися нереалізованими, якщо ми не забезпечимо нашу галузь кваліфікованими кадрами, насамперед, – керівників. Можливо, сьогодні це найголовніша наша проблема.
Час ставить нові вимоги до професіоналізму людей, причетних до політики у сфері культури. Компетенція керівництва культурною сферою постійно розширюється. Щоби бути успішними, керівники у сфері культури повинні бути фінансово і юридично грамотними, володіти комп’ютерними технологіями, прийомами маркетингу й піару, дбати про туристичну привабливість і соціально-економічний ефект. А що ми маємо в реальності?
– Старіння керівних кадрів.
– Випадкові люди на керівних посадах.
– Споживацькі настрої, що залишилися від радянських часів.
– Невміння і часом небажання шукати позабюджетні джерела фінансування та нові підходи в менеджменті.
Ви знаєте, що протягом липня 2013 року було проведено 5 регіональних ярмарків та конференцій «Бібліотечні інновації для громад. Створюємо майбутнє». Учасниками ярмарків були не тільки бібліотечні працівники, а й представники ЗМІ, органів виконавчої влади, громадських організацій. У рамках міжрегіональних ярмарків учасники проаналізували всі перешкоди, що існують та обмежують розвиток бібліотечної галузі. І, як виявилось, однією з основних проблем є навіть не фінансування, а кадрове забезпечення. Старе «форматне» мислення.
Воно полягає у переконанні, що утримувати заклад – обов’язок виключно держави. І таке мислення, на жаль, притаманне значній частині наших працівників. А пошуки сучасних менеджерів інколи приводять на керівні посади людей, для яких немає різниці між музеєм і рестораном, театром і магазином. Така кадрова політика шкодить і галузі, і суспільству в цілому.
Нам необхідно спільно вибудувати механізм підготовки кадрів. Можливо, ми присвятимо цій проблемі окреме розширене засідання колегії, проаналізуємо навчальні програми, ініціюємо атестацію керівників, конкурси на кращого керівника музею, бібліотеки тощо.
Тільки через вирішення кадрової проблеми ми зможемо досягти нашої мети – піднести престиж культури у суспільстві, а отже, й виконати поставлене Президентом завдання перетворити потенціал культури, науки та освіти в основний ресурс розвитку.
Зрозуміло, це завдання складне і не одного року. Але як сказав метр нашої літератури Борис Олійник: «На те й дорога, щоб іти». Тож йдемо цією дорогою разом!

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #42 за 18.10.2013 > Тема "З перших уст"