Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (3277)
З потоку життя (6514)
Душі криниця (3530)
Українці мої... (1470)
Резонанс (1508)
Урок української (992)
"Білі плями" історії (1679)
Крим - наш дім (532)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (237)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ЧОМУ МИ НЕ МОЖЕМО В╤ДКЛАДАТИ ПИТАННЯ ПОВЕРНЕННЯ КРИМУ ДО БЕЗК╤НЕЧНОСТ╤
Рятуючи Крим, Укра╖на насамперед повинна рятувати людей в╕д рабсько╖ психолог╕╖, яка дозволя╓...


РОДИЧ╤ ЗАТРИМАНИХ В ОКУПОВАНОМУ КРИМУ ТАТАР ЗМУШЕН╤ САМ╤ ШУКАТИ ГРОШ╤ НА АДВОКАТ╤В
Уповноважена Верховно╖ Ради з прав людини Людмила Ден╕сова заявила, що питання оплати прац╕...


ОКУПАНТИ ПОДВО╥ЛИ К╤ЛЬК╤СТЬ ОБШУК╤В ╤ РЕЙД╤В ПРОТИ КРИМСЬКИХ ТАТАР
Про це заявила на пресконферец╕╖ голова Мон╕торингово╖ м╕с╕╖ ООН з прав людини в Укра╖н╕ Матильда...


«ЗАБОРОНЕНИЙ»
8 вересня в ╤нформац╕йно-виставковому центр╕ Музею Майдану в Ки╓в╕ в╕дбулася зустр╕ч з...


ДОЧКА КРИМСЬКОТАТАРСЬКОГО АКТИВ╤СТА БЕК╤РОВА ЗАКЛИКА╢ БОРОТИСЯ ЗА ЗВ╤ЛЬНЕННЯ ВС╤Х НЕЗАКОННО ЗАТРИМАНИХ У КРИМУ
Бек╕рова роздала список, що склада╓ться з 86 пр╕звищ людей, як╕ зазнали пол╕тичних репрес╕й у...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook

Twitter





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #24 за 14.06.2013 > Тема "З потоку життя"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#24 за 14.06.2013
ГОРД╤╢В╤ ВУЗЛИ ТЕЖ РОЗР╤ЗАЮТЬ З КРОВ’Ю...

ОТАК ЖИВЕМО...

Зг╕дно з останн╕м пов╕домленням ЗМ╤, м╕л╕ц╕╖ в Укра╖н╕ дов╕ря╓ лише один в╕дсоток громадян, а це приблизно ст╕льки, ск╕льки ╓ самих страж╕в порядку, тобто ц╕лком можливо, частина з них заявила про недов╕ру самим соб╕. До того ж далеко не вс╕ громадяни взагал╕ мали справу з м╕л╕ц╕╓ю (це вже не кажучи про д╕тей), просто ╖х не грабували, не ╜валтували, ╖м не псували життя сус╕ди та ╕ сам╕ вони не мали в╕дношення до крим╕налу.
То зв╕дки ж взявся такий колосальний антирейтинг, ╕ якщо в╕н не сфальшований, то чи стимулюватиме до позитивних зм╕н у лавах м╕л╕ц╕╖, чи поповнюватимуться вони порядними людьми при такому упередженому ставленн╕? А упереджен╕сть ця передовс╕м форму╓ться нашими в╕тчизняними ЗМ╤, бо, переконана, що в лавах м╕л╕ц╕╖, як ╕ у будь-яких профес╕йних колах, ╓ люди р╕зн╕. Особисто я, в╕дв╕давши безл╕ч громадських заход╕в, не стала св╕дком жодного, де б м╕л╕ц╕я поводилася непристойно, ╕ якщо кра╖на кипить в╕д обурення через побиття (слава Богу, без пом╕тних насл╕дк╕в) двох журнал╕ст╕в у Ки╓в╕ п╕д час громадських акц╕й, варто було б спитати про все це насамперед з орган╕затор╕в ╕ диригент╕в тих под╕й.
У нас же «випустили пару» на м╕л╕ц╕ю, яка «не захистила», а справжн╕ винуватц╕, як завжди, лишилися поза зоною досяжност╕. Та й ╕нш╕ наш╕ проблеми, як правило, «лежать п╕д ногами». Це «непоборне» см╕ття, з яким кожна господиня усп╕шно впору╓ться в межах сво╓╖ осел╕, а ось в межах держави це просто нац╕ональна катастрофа, у всякому раз╕, в Криму — точно, нав╕ть склада╓ться враження, що його не прибирають належним чином навмисно, аби завжди було про що поговорити, особливо журнал╕стам телеканалу «Неаполь». А ще — дороги. Недарма ж кажуть, що дв╕ найголовн╕ш╕ проблеми для Рос╕╖ — дурн╕ та дороги. Зда╓ться, в Укра╖н╕ ма╓ м╕сце щось под╕бне. А поган╕ дороги, як ╕ неприбране см╕ття, потр╕бн╕ саме для того, щоб дурням було про що поговорити. Ну не зациклюватися ж на тому, що вже в╕дпрацювала по два строки канал╕зац╕йна мережа, що в╕дпадають балкони з д╕тками, як╕ при╖хали до Криму в╕дпочивати, що для багатьох ╓диною мораллю ╕ критер╕╓м оц╕нювання стала в╕дсутн╕сть або наявн╕сть грошей. А журнал╕сти, зокрема, п╕д час розмови на честь ╖хнього профес╕йного свята, стверджували, що «годують» споживача сво╓╖ продукц╕╖ пов╕домленнями про вс╕ляк╕ кривав╕ под╕╖ виключно тому, що це в╕дпов╕да╓ запитам громади. Бо це, мовляв, найвище задоволення — спостер╕гати на телеекран╕ за смертоносними катастрофами ╕ усв╕домлювати при цьому, що у тебе все гаразд ╕ нав╕ть на плит╕ кипить борщ. Тобто душевний комфорт буду╓ться на антитез╕: чим г╕рше комусь — тим б╕льше задоволення в╕д життя отримую я. Оск╕льки це ж не радянськ╕ часи, хоча й дос╕ ╕сну╓ телепередача з назвою «Один — за вс╕х…». ╤ не треба робити вигляд, що насправд╕ б╕льш╕сть з нас не сп╕впережива╓, ╕нод╕ ледь стримуючи сльози, коли спостер╕га╓ за чи╖мось горем, бо, бачте, в Америц╕ люблять дивитися ф╕льми-«ужастики». Даруйте, то ╖хня справа, а нам достатньо ╕ тих «ужастик╕в», як╕ ма╓мо у власному житт╕ або у житт╕ людей, котр╕ нам не байдуж╕.
Тож, тиражуючи свою криваву продукц╕ю, не треба робити вигляд, що це — задля сусп╕льного блага, а не задля гонорару. А поган╕ дороги — то ж чудово, без них не було б ст╕льки автокатастроф, як╕ зазвичай подають на «першу страву» вс╕ укра╖нськ╕ пров╕дн╕ телекомпан╕╖.
Насправд╕ ж життя значно складн╕ше ╕ прост╕ше, й помирають люди здеб╕льшого не п╕д приц╕лом фотокамер (це щодо журнал╕стсько╖ суперечки, наск╕льки етично було фотографувати Д╕ану Сидельник у момент трагед╕╖ в санатор╕╖ «Юн╕сть»), помирають вони поступово, так би мовити, — поетапно, втрачаючи все те, що надавало сил боротися за сво╓ виживання, довжиною в життя.
Житель Алушти Олекс╕й Крас╕н ще молодий ╕ нав╕ть нес╕мейний, тож в╕н — посм╕ха╓ться, бо допоки ма╓ час якось п╕дготуватися до непередбачуваного майбутнього. А ось його 75-р╕чн╕й матер╕ Тамар╕ Олекс╕╖вн╕ найважлив╕ш╕ — мир ╕ спок╕й, як ╕ б╕льшост╕ мешканц╕в гуртожитк╕в санатор╕ю «Алуштинський», де 10 рок╕в ж╕нка пропрацювала л╕карем ╕ зв╕дки вийшла на пенс╕ю. У санаторських гуртожитках прожива╓ зараз понад 300 ос╕б, хоча реально працюють за м╕сцем призначення одиниц╕, — переважно йдеться про пенс╕онер╕в цього закладу, ╕нвал╕д╕в та ╖хн╕ с╕м’╖. Бо випадкових людей тут н╕хто не прописував. Але й не випадкових прописували в досить дивний спос╕б, — лише в одному гуртожитку ╕з восьми по вул. Тавр╕йськ╕й, ╕нш╕ прим╕щення, де мешкали люди, розташовуються на територ╕╖ санатор╕ю ╕ оф╕ц╕йно вважаються спальними корпусами. Тому близько 200 людей фактично мають статус в╕дпочиваючих ╕ не мають жодних шанс╕в почуватися повноправними алуштинцями (нещодавно под╕бний сюжет демонструвався по телебаченню, коли м╕сцем прописки для людей стала зал╕знична станц╕я).
Незадоволене мешканцями спальних корпус╕в (а ран╕ше це були гуртожитки для в╕йськових) ╕ кер╕вництво санатор╕ю. В одному ╕з гуртожитк╕в за поширеним на П╕вденнобережж╕ сценар╕╓м сталася пожежа, яку, на щастя, тутешн╕ мешканц╕ вчасно загасили.
Пот╕м спробували вдарити «коп╕йкою» ╕ виставили людям квартплату втрич╕ дорожчу, н╕ж того вимага╓ Постанова Каб╕нету М╕н╕стр╕в «Про забезпечення ╓диного п╕дходу до формування тариф╕в на житлово-комунальн╕ послуги». Та адм╕н╕страц╕ю санатор╕ю не засмутив нав╕ть висновок алуштинського прокурора А. Шаповалова, як ╕ аналог╕чний — м╕ського голови С. Колота, як ╕ М╕н╕стерства житлово-комунального господарства, котре ще тор╕к об╕цяло забезпечити «застосування засоб╕в прокурорського реагування».
Та сьогодн╕ господар — сам соб╕ прокурор. ╤ оск╕льки згадане майно перебува╓ у сфер╕ Державного управл╕ння справами при Президентов╕ Укра╖ни, кримська Рада м╕н╕стр╕в змушена була вступити з цього приводу в листування з Адм╕н╕страц╕╓ю Президента Укра╖ни, оск╕льки законодавство для под╕бних ситуац╕й не розроблено.
Р╕к минув, а в╕з ╕ нин╕ там. Це вам не см╕ття вивозити на см╕тт╓звалище! Та ╕ з лихим «ментом» ус╕м св╕том вже б впоралися. Але ж жител╕ як спальних корпус╕в, так ╕ гуртожитку по вул. Тавр╕йськ╕й продовжують одержувати «лякалки» типу: «У раз╕ несплати в терм╕н до 05.04.2013 р. будемо змушен╕ в╕дключити вас в╕д ус╕х джерел постачання». А джерел тих не так вже й багато: вода та енергопостачання, яке теж тут в к╕лька раз╕в дорожче, н╕ж у ╕нших алуштинц╕в: по 1 грн. за кВт/год. А воно ж — ╕ ╓диний зас╕б для об╕гр╕ву прим╕щення взимку та приготування ╖ж╕.
Тож ╕ Олекс╕й Георг╕йович посм╕ха╓ться не надто весело, каже, поки мати жива, його, можливо, ╕ не ч╕патимуть, а якщо ╖╖ не стане — нев╕домо, чого оч╕кувати, хоча й прожив тут 28 рок╕в, попри те, що у 2008 роц╕ ╕ вийшов закон про надання громадянам права приватизовувати гуртожитки. Але ж х╕ба можливо буде розшматувати одне прим╕щення в 1,5 тис. кв. м. б╕льш як на трьохсот жител╕в, що там прописан╕? Та ╕ за яким принципом д╕лити? Повбиваються люди, не ╕накше. Питання залагодилося б, якби ус╕ спальн╕ корпуси та землю п╕д ними в╕ддали м╕сту. Та, як вже зазначалося, все це — майно Державного управл╕ння справами при Президент╕, котре в╕дмовлятися в╕д нього не збира╓ться, ╕ншими словами, вважа╓ робити це «за недоц╕льне».
Можливо, в цьому ╕ ╓ св╕й сенс. Бо нин╕шня практика кер╕вництва санатор╕ю набирати прац╕вник╕в т╕льки на сезон, а пот╕м в╕дправляти ╖х у «в╕льне плавання», не маючи перед ними жодних зобов’язань, теж не ус╕м подоба╓ться ╕ незабаром може вилитись в чергову проблему. Хоча ╕ люди, як╕ прийшли свого часу працювати у в╕йськовий санатор╕й ╕ оселилися в межах його комунально-експлуатац╕йно╖ частини та набули, зг╕дно ╕з законодавством, певних прав, не мусять тепер опинитися на вулиц╕ ╕ ставати в хв╕ст м╕ськвиконком╕всько╖ черги, яко╖ вистачить ще на к╕лька ненароджених покол╕нь.
А пом╕ж тим адм╕н╕страц╕я санатор╕ю не проти полоскотати нерви ╕ декому особисто. В 2007 роц╕ вона спробувала виселити скорочену прац╕вницю через суд, та не вийшло. Вт╕м, вс╕ прекрасно усв╕домлюють, що питання з ╖хн╕м проживанням так чи ╕накше незабаром ма╓ бути вир╕шене. Люди п╕д╕гр╕вають сво╖ страхи чутками, що вже з’явилися покупц╕ на землю п╕д гуртожитками, — адже сьогодн╕ це дуже популярний шлях у, здавалося б, нерозв’язаних ситуац╕ях. Бо розв’язати под╕бний горд╕╓вий вузол — це ж вам не дорогу в╕дремонтувати!
Тому ╕ стали мешканц╕ гуртожитк╕в санатор╕ю «Алуштинський» активними учасниками протестних заход╕в ╕ вдома, ╕ в С╕мферопол╕, ╕ в Ки╓в╕. «Президенте! Зверни на нас увагу!» — кричать ╖хн╕ гасла. А життя пом╕ж тим мина╓. У стареньких част╕шають г╕пертон╕чн╕ кризи, посилюються серцев╕ напади, молодшим без л╕каря вже не впоратися ╕з депресивними станами. Людям усе важче потрапити до себе додому, а когось ╕з гостей на територ╕ю санатор╕ю взагал╕ не провести.
Так ╕ помирають. Потихеньку, поетапно, не на камеру. Н╕кому не потр╕бн╕ ╕ н╕кому не ц╕кав╕. А мо╖м колегам все ще зда╓ться, що кровожерний ╕нстинкт населення ╕накше, як траг╕чними видовищами з м╕сця под╕й, н╕як не вгамувати.

Тамара СОЛОВЕЙ

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #24 за 14.06.2013 > Тема "З потоку життя"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=11871

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков