Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (2882)
З потоку життя (6054)
Душі криниця (3354)
Українці мої... (1439)
Резонанс (1458)
Урок української (986)
"Білі плями" історії (1645)
Крим - наш дім (531)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (237)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
…П╤ШЛИ ЗА ПАЦ╤╢НТАМИ
Чому хворий закр╕плений за одним л╕карем вже не ма╓ змоги вислухати думку дек╕лькох л╕кар╕в?...


ФЕОДОС╤Я:ПОЛЮВАННЯ НА В╤ДЬОМ
штраф розм╕ром в дв╕ тисяч╕ рубл╕в присуджено заслуженому л╕карю Укра╖ни феодос╕йцев╕ Сма╖лу...


ПАТР╤АРХАТИ ПОЧИНАЮТЬ ВЕЛИКУ В╤ЙНУ
Чи спричинить надання автокефал╕╖ укра╖нськ╕й церкв╕ розкол православного св╕ту


НОВИНИ К╤ЛЬКОМА РЯДКАМИ
Пол╕толог Серг╕й Таран у сво╓му блоз╕ розпов╕в, чому на його думку патр╕арх Варфолом╕й забира╓ у...


МР╤╥ ╤Д╤ОТ╤В, АБО ЯК КРЕМЛЬ ЗАДУМАВ «РОЗВАЛИТИ» УКРА╥НУ
Черговий рос╕йський в╕йськовий експерт розв╕в баляси про розпад Укра╖ни на к╕лька невеликих...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #12 за 23.03.2012 > Тема "З потоку життя"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#12 за 23.03.2012
ОСТРОВИ ЖИТЕЙСЬКОГО ОКЕАНУ

Берегиня

Взявшись за п╕дготовку ц╕╓╖ публ╕кац╕╖, мав нам╕р викласти текст у рос╕йськомовн╕й канв╕. На це були п╕дстави: адже геро╖ня його — Тамара Панас╕вна Сазонова — гречанка за сво╖м родинним кор╕нням, ╕ мен╕ й на гадку не спало, що вона може так бездоганно волод╕ти укра╖нською мовою, б╕льше того — багато рок╕в залишатися пристрасним пропагувальником мови великого Кобзаря на теренах... Одеси! До всього ж вона вивчилась на вчительку укра╖нсько╖ мови ╕ л╕тератури якраз у Одеському педагог╕чному ╕нститут╕ ╕мен╕ Ушинського! Як тут не скажеш образно, що це во╕стину в╕д Бога грецька укра╖ночка, для яко╖ з роками стали ╓диною сув’яззю родово╖ батьк╕вщини — далека Грец╕я ╕ р╕дна вже назавше Укра╖на!
Сонячною вт╕хою повнилися серця Василиси та Панаса Халангот╕в (фам╕льне кор╕ння Тамари Сазоново╖), коли ╖хн╓ подружн╓ щастя осяяла поява на св╕т донечки, яку назвали Тамарою. В с╕м’╖ Халангот╕в було аж ш╕сть красунь-донечок. Ус╕ вони народилися ╕ зростали п╕д небом Укра╖ни, а малою батьк╕вщиною був ╖м прив╕льний прост╕р Донбасу, де загубилося грецьке поселення Константинополь — сьогодн╕ це Великоновос╕лк╕вський район на Донеччин╕. Батько Панас Халангот найкращ╕ роки в╕дпрацював трактористом-комбайнером у сус╕дньому в╕д Константинополя радгосп╕ «Г╕гант», куди з роками перебралися на проживання з родиною. А мама Василиса Григор╕вна всю снагу душ╕ в╕ддавала вихованню донечок, яких з чолов╕ком ставили на ноги ╕ виводили в люди.
Але до того ще буде час нелегких випробувань. Адже Тамара десятир╕чним д╕вчам гляне у кривав╕ оч╕ во╓нного грозол╕ття. Прийде чужинець на нашу землю ╕ в╕дбере жорстоко скал╕чене в╕йною дитинство ╕ початок юност╕ у таких, як Тамара Халангот. ╤ лише розвесн╕ле пово╓ння покличе ╖╖ з острова дитинства до остров╕в житейського океану наступного утвердження. Поклик приведе Тамару далекого 1946-го до Мак╕╖вського педагог╕чного училища. Тут випаде жити ╕ навчатися в холод╕ й голод╕, бо ж пово╓нне страдництво обсяде ╕ родину Халангот╕в. Але будь-як╕ випробування не зламали сили вол╕ й духу ц╕╓╖ тихо╖ й скромно╖, вельми товарисько╖ й доброзичливо╖ сп╕вочо╖ пташечки-гречанки, котра вс╕м серцем уже зрослася з укра╖нським красним родом. Не дивно, що з молоком матус╕ вона ув╕брала любов до укра╖нського слова, адже тато ╕ мама теж прекрасно волод╕ли укра╖нською.
Ск╕нчивши науку в училищ╕, Тамара прийшла вчителювати до м╕ста Чистякове, тут же на Донбас╕, де навчала д╕тей укра╖нсько╖ мови в молодших класах. Увесь запал молодечого серця в╕ддавала робот╕ з досв╕тково╖ пори до смеркання, працюючи через деф╕цит вчител╕в у дв╕-три зм╕ни, коли день тягнувся довше року. А десь на спод╕ серця все настирн╕ше виношувала думку неодм╕нно вчитися дал╕, будь-що, а здобути профес╕ю — вищу педагог╕чну!
╤ оте тяж╕ння б╕льшого острова в житейському океан╕ приведе Тамару до Одеси в далекому серпн╕ 1952-го року. ╤... назавжди. Бо й не думалося того часу юн╕й гречаночц╕ з Донбасу, що тут такою прихильною стане до не╖ доля. Тамара стала студенткою педагог╕чного ╕нституту ╕мен╕ Ушинського, вступивши на ╕сторико-ф╕лолог╕чний факультет в╕дд╕лення укра╖нсько╖ словесност╕. Заб╕гаючи наперед, кортить одразу ж сказати, що тут вона знайде ╕ сво╓ подружн╓ щастя ╕з вродливим одеським парубком, який, ск╕нчивши м╕сцевий ╕нститут ╕нженер╕в морського флоту, активно по╓днуватиме наукову роботу ╕з закордонним плаванням на суднах Чорноморського пароплавства. Йому Тамара подару╓ славну донечку ╤рину, яка нин╕ працю╓ ╕нженером, ск╕нчивши свого часу ╕нженерно-економ╕чний факультет Одесько╖ пол╕техн╕ки, у ст╕нах яко╖ сьогодн╕ здобува╓ вищу осв╕ту вже ╖╖ син Артем. Що не кажи, а життя склалося — ╕ все з прихильн╕стю св╕тло╖ дол╕!
Але ж до того ще будуть роки випробувань ╕ пошук╕в. ╤ все переборе сила молодост╕, високих устремл╕нь та пошуку ╕деал╕в... Вл╕тку 1956-го, вже будучи на посад╕ секретаря Ворошиловського райкому комсомолу м╕ста Одеси, вона очолила заг╕н студент╕в, з якими вирушила на ц╕линн╕ земл╕ Казахстану, до тамтешньо╖ Кокчетавсько╖ област╕ на збирання хл╕б╕в.
Ось як про ц╕линн╕ будн╕ згаду╓ Тамара Сазонова: «У товарних вагонах, котр╕ насп╕х приготовлен╕ для проживання, ми, а це було 1300 юнак╕в ╕ д╕вчат з р╕зних навчальних заклад╕в Одеси, в╕дправилися до далекого Казахстану. Там було дуже важко! Мен╕ особисто випадало мало не щоденно вир╕шувати силу-силенну р╕зних побутових ╕ культурного плану проблем... Адже, що не кажи, а молод╕сть ╓ молод╕сть, ╕ хочеться не т╕льки хл╕бом ╓диним жити... Попри найважч╕ випробовування серед нас не було нар╕кань на труднощ╕, н╕хто не бажав дочасно покинути ц╕линн╕ простори, котр╕ з роками стали св╕тлою ностальг╕╓ю душ╕... Я часто згадую таку прекрасну пору сво╓╖ молодост╕, котра була в ╓диному сплет╕нн╕ ╕з мо╖ми ровесниками, котр╕ п╕дкорювали др╕муч╕сть тайги, прокладаючи л╕н╕╖ електропередач, зводячи Магн╕тку, Комсомольськ-на-Амур╕... Скажу щиро, в╕дкинувши ностальг╕йн╕ нотки, що й справд╕ наш╕й молодост╕ можуть щиро позаздрити т╕, хто прийшов у св╕т вже на св╕танн╕ XXI в╕ку, ╕ т╕, хто сп╕знав рок╕в незалежност╕...»
Св╕тлою, пов╕к незабутньою стор╕ночкою, що вписалася гармон╕йно в л╕топис одного з остров╕в ╖╖ житейського океану, залиша╓ться л╕то 1957-го. В життя врива╓ться знакова под╕я 50-х — це Всесв╕тн╕й фестиваль молод╕ ╕ студент╕в у Москв╕. Вона й через п╕встол╕ття до др╕бниць все пам’ята╓ з тих дн╕в, коли була оч╕льником групи ╕з 60 юнак╕в ╕ д╕вчат — учасник╕в об’╓днаного хору студент╕в одеських вищих шк╕л ╕ консерватор╕╖ ╕мен╕ Нежданово╖. Хор став володарем аж трьох золотих медалей, усп╕шно виступивши на р╕зних сценах Москви.
У владних коридорах Одеси, вже добре знаючи ╖╖ об╕знан╕сть ╕ захоплення театральним життям, пропонують Тамар╕ Панас╕вн╕ очолити Театр юного глядача. Так вона ступила на черговий остр╕в житейського океану.
Сьогодн╕ Тамару Сазонову з горд╕стю величають на теренах Одеси ╕стинним патр╕архом орган╕зац╕й культури ╕ мистецтва. Вона залиша╓ться живою артер╕╓ю всього св╕тлого ╕ пам’ятного в культурно-мистецькому житт╕ м╕ста. Це людина, яка звикла спершу на терези серця класти задумане, а вже пот╕м доносити його людям. Н╕ск╕льки не дивно, що цю сердечно-милу ж╕нку скр╕зь шанують, щиро поважають ╕ без нотки лицем╕рства люблять. Вона й нин╕ заступник голови Одесько╖ обласно╖ ради миру ╕ член Правл╕ння м╕жобласного в╕дд╕лення нац╕онально╖ Сп╕лки театральних д╕яч╕в Укра╖ни...
Бо в ╖╖ послужн╕й ╕постас╕ театр в╕д╕грав неординарну роль. У жовтн╕ 2005 року Театр юного глядача святкував сво╓ високе 75-л╕ття, ╕ водночас зустр╕ла таку ж висоту життя його колишня оч╕льниця Тамара Сазонова. Адже багато хто ╖╖ тут пам’ята╓ ще й сьогодн╕, хоч зб╕гло вже багато л╕т ╕ зм╕нилося к╕лька покол╕нь актор╕в ТЮГа. Вона прийшла сюди 30-р╕чним директором, але так зум╕ла все переорган╕зувати, при цьому не розтративши нажитих кращих традиц╕й, що театр зажив достойно╖ слави ╕ популярност╕ нав╕ть серед уже поважного глядача. Тож, мабуть, ╕ не дивно, що сво╓ 75-л╕ття театр в╕дзначав разом ╕з юв╕ле╓м колишнього свого директора.
Майже п╕вв╕ку зб╕гло в╕дтод╕, як Тамара Сазонова сформувалася в культурно-мистецьку особист╕сть, залишаючись повсякденно учителем у душ╕. Бо ж повсюди, куди ╖╖ перепроваджувала послужна ╕постась, вона мала справу з велелюддям, йшла щоденно в╕д серця до серця, робила людям добро. В╕дразу ж з колективу ТЮГа Сазонову переводять до м╕ськкому парт╕╖, де вона очолила в╕дд╕л культури та мистецтва. Це поставило перед нею ще вищ╕ сходинки, якими мала щодень виважено доправлятись ця св╕тла ╕ неординарна особист╕сть до людських клопот╕в, не поцуратися н╕чи╓╖ проблеми, глибоко проникатися суттю д╕яльност╕ кожного дов╕реного ╖й колективу великого м╕ста. Не менш╕ обов’язки звалила на св╕й хрест дол╕ Тамара Сазонова ╕ коли була вже зав╕дувачкою в╕дд╕лу культмасово╖ роботи обласно╖ ради профсп╕лок, де п╕д ╖╖ ег╕дою д╕яли десятки клуб╕в, будинк╕в культури, в яких вирувало життя аматорських колектив╕в, народних осередк╕в... Мала вплив Тамара Панас╕вна ╕ на кампан╕ю л╕тнього в╕дпочинку д╕тей, влаштовувала для них найпам’ятн╕ш╕ заходи, ц╕кав╕ зимов╕ розваги. Не дивно, що по досв╕д одесит╕в при╖здили з р╕зних куточк╕в не т╕льки Укра╖ни, а й найдальших рег╕он╕в колишнього СРСР. Особлива стор╕нка д╕яльност╕ Тамари Сазоново╖ — це роки директорування в облкниготорз╕. Майже 10 рок╕в вона об╕ймала цю посаду, а зробила те, що декому не вдалося досягти з часу створення цього культурного вогнища. ╤ це не т╕льки наведення суворо╖ дисципл╕ни в колектив╕, де в т╕ роки трудилося мало не 1000 чолов╕к, а по-особливому коректний п╕дх╕д творчого спрямування, де далися взнаки сходинки, пройден╕ в роки директорування в театр╕, бо ж саме в книготорговельн╕й справ╕ Тамара Панас╕вна встигла налагодити д╕лов╕ стосунки з письменниками, акторами театр╕в, котр╕ брали участь у р╕зноман╕тних книжкових виставках, аукц╕онах, презентац╕ях нових видань... Часто за прилавками книгарень письменники безпосередньо розповсюджували сво╖ видання в╕дразу ж з автографами. Тамара Панас╕вна схилила до книголюбства сотн╕, тисяч╕ юних душ.
╤ тепер н╕кого в Одес╕ не залишають байдужими так╕ прекрасн╕ програми, як «Пасхальн╕ зустр╕ч╕», «Р╕здвян╕ вечори», «Золота ос╕нь миру»... Все це зорган╕зову╓ ця невтомна, св╕тла Берегиня всього сущого в св╕т╕ добра ╕ краси, сп╕льно з обласною орган╕зац╕╓ю Укра╖нсько╖ Ради Миру та ╕ншими культурно-просв╕тницькими осередками Одеси. Ось уже котрий р╕к живе доброю славою створений нею ж клуб шанувальник╕в славетно╖ сп╕вачки Анни Герман «В╕длуння кохання» («Эхо любви»)…
П╕вв╕ку, як один змах крила, в╕дслужила Тамара Панас╕вна Сазонова на славу розкв╕ту культурно-просв╕тницько╖ ниви р╕дно╖ Одеси. У таких особистостях, якою зна╓ велика Одеса свою славну землячку, ╕стинно вт╕лилася ц╕ла епоха, власне, в╕хи нав╕ть к╕лькох епох, нею бездоганно прожитих...

Едуард ПОД╤ЛЬСЬКИЙ,
журнал╕ст
м. Одеса — м. Погребище
над Россю (В╕нниччина)

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #12 за 23.03.2012 > Тема "З потоку життя"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=10082

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков