Версiя для друку Обговорити в форумi

Їх відзначають у перший четвер після Трійці. У давнину це було вельми поетичне дійство, яке безпосередньо пов'язане з дохристиянським віруванням. У народі жило безліч легенд і повір'їв про реальне існування русалок та мавок. Відмінність між першими і другими та, що русалки начебто живуть у воді, а мавки - лише в лісі або полі; крім того, існують і потерчата, лоскотухи та урдалки.
За народною уявою, русалки-мавки ззовні вельми красиві, в них неодмінно має бути розпущене волосся й тонкий стан. Ними стають лише ті дівчата, котрі померли на Зелену неділю, а також небіжчиці, яких не встигли охрестити, і нешлюбні діти та утоплениці.
Вважається, що у четвер (до речі, в цей день поминали лише самогубців) русалки вилазять з води, щоб відсвяткувати "Русалій великдень". Тому намагалися не пускати, особливо дітей, у ліс, луки та поля, купатися в річці, бо "лоскотавка утопе". Ображені своєю долею, русалки начебто можуть залоско-тати до смерті будь-кого, а особливо дітей та молодь. Щоби вберегтись од них, необхідно тримати при собі пучечок полину, якого вони найбільше бояться. До речі, на Трійцю полином убезпечували оселі, щоб до хати не залізли русалки, - клали його на підвіконня та біля дверей як своєрідний оберіг.
Зустрівши людину в полі, як переповідають численні оповідки, русалки обов'язково запитають:
- Що тобі лучче - полин чи м'ята?
Якщо відповісти - "полин", то вони відкажуть:
- Іди в долинь.
А коли - "м'ята", то накинуться гуртом і почнуть лоскотати, приказуючи, доки людина не вмре:
- Тут тобі й хата!
Тому деінде Русалій день називали ще "мертвецьким Великоднем". На своєму великодневому святі "нечестивиці" буцімто люблять гойдатися на деревах, а тому в деяких селах спеціально зв'язували дві берези, аби забавити русалок, щоб вони не зачіпали людей. Крім того, дівчата випікали спеціальні коржики і несли їх під супровід пісні в поле для нявок; батьки плели віночки, відносили їх на могилки самогубців і клали навхрест. Цього дня намагалися
не полоти буряків (бо будуть гіркими) та картоплю (щоб не точили черви), а також нічого не садили, бо "все, посіяне на Русалчин день, висохне".

ПОМИНАЛЬНА СУБОТА. ДІДИ
Її на Поліссі відзначають у суботу на Русальному тижні. По-місцевому цей обряд називається "Дзєди". Як ви пам'ятаєте, на Україні кілька разів на рік відзначають "вечерю для дідів" - вшанування померлих пращурів. Один з них і припадає на суботу.
Вечерю готують пісну, а сніданок та обід скоромні. Переважно варять борщ та вареники. Зготовлену вечерю ставлять на припічок так, щоб пара йшла по хаті і запрошувала всіх померлих. Потім їжу подають на стіл, і всі сідають довкола. На столі має бути багато ложок. Кожен з присутніх, посмакувавши страви, клав ложку поруч, щоб причащалися покійники. Так вчиняють за сніданком та обідом.

Народний календар
СУБОТА
Цей день тижня народний календар характеризує неодно-значно. Адже він передусім останній буденний день, переддень неділі ("субота - не робота, помий, помаж та й спати ляж"), до того ж і "жіночий". Тому в одних селах суботу вважали веселою і робочою, легким днем ("Хто народився - цілий вік буде щасливий"), в який гарно розпочинати роботу; в других - тяжким, коли "зачинати" нову справу небезпечно, бо довго робитиметься. І по можливості намагалися не кидати незакінченої роботи ("будеш десять субот докінчувати").
На Поліссі, а також Закарпатті суботи шанували як поминальні "задушні" дні, в які спеціально випікали три хлібини (порівняйте відомості з Полтавщини: "Не можна на неділю заводити багато хліба, бо станеться нещастя"). Інколи суботу називали "вдовиним днем", і тому уникали справляти весілля. Він визнавався несприятливим для прання білизни.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #25 за 20.06.2003 > Тема "Порадниця"