Версiя для друку Обговорити в форумi

Творча зустріч з кримськотатарським письменником Аблязізом Велієвим, присвячена його 70-річчю, відбулася минулого тижня у бібліотеці ім. І. Гаспринського. Ювіляра привітали директор бібліотеки А. Еміров, представники Російського культурного центру О. Голубєва та М. Голубєв, ветеран Національного Руху А. Сейтмуратова, друзі-письменники, а також генеральний директор ДО «ВІКЦ» Владислав Єрмаков. У своєму виступі він відзначив внесок А. Велієва у збереження та розвиток кримськотатарської літератури, подякував за дружбу і співпрацю.
А. Велієв народився 23 жовтня 1939 р. у селищі Отуз Судацького району. 1968 року він почав працювати у газеті «Ленин байрагъы», поєднуючи роботу з навчанням у Ташкентському державному університеті на факультеті журналістики. Також деякий час А. Велієв працював у журналі «Йылдыз».
А. Велієв — автор багатьох книжок. Особливе місце серед них посідають книги, присвячені учасникам Великої Вітчизняної війни (світ побачили вже три такі книжки).
У 1991 році А. Велієв повернувся на Батьківщину, де рідна земля, гори, море додали йому нових сил і натхнення для творчості.
Треба зазначити, що Велієв не тільки письменник, а й поет-пісняр – на його вірші написано понад 300 пісень, які співають такі відомі виконавці, як Т. Гвердцителі, С. Ротару, С. Какура, Є. Асанов та інші. Також він талановитий перекладач: переклав кримськотатарською мовою твори В. Шекспіра, О. Пушкіна, Т. Шевченка, Л. Українки та ін.
А. Велієв понад шість років (1991-1997 рр.) працював на радіо ведучим передачі «Доброго ранку».
ДО «ВІКЦ» щиро вітає Аблязіз-агу з ювілеєм і бажає йому міцного здоров’я, добробуту і творчих успіхів.

Сабріє КАНДИМОВА.
* * *
Редакція «Кримської світлиці» приєднується до цих щирих побажань Аблязізу Велієву, твори якого не раз публікувались на сторінках нашої газети. Довголіття вам, аксакале!
Світличани.

Вельмиповажні друзі! Не будучи кримчанином, я, як і будь-хто, час від часу буваю в Криму, завжди намагаюся придбати та з захопленням прочитати вашу газету — прояв нескоримості українського творчого духу в ненайлегших умовах. Одне з таких відвідувань ваших дивовижних субтропіків вилилося у мене в поезію, яку я з певною несміливістю пропоную вам. Ніяковість пояснюється тим, що вірш присвячений кримськотатарському народові, але написаний українською мовою. Не хочеться, аби він пропав, однак не знаю, куди надіслати — чи вам, чи в татарську газету. Вирішив усе-таки обрати своєю «жертвою» вас, бо я, принаймні, хоч цього листа можу написати мовою, яка єднає мене з вами...
Якщо ви зможете моє творіння оприлюднити, дуже прошу вас надіслати мені на будь-яких умовах (післяплатою чи як) примірник газети. Для мене було б великою честю стати хоча б раз автором вашого шановного видання, а найкраще — й неодноразово (принаймні, маю декілька поезій, присвячених Чорному та Азовському морям).

РАХМАТ ВАМ, ДРУЗІ!

Моя любов і похвала
Татарсько-кримському народу!..
Мені смакує пахлава,
Я п’ю «Бакси» — джерельну воду.
Мене мов доля привела
Сюди. І пам’ять вже не згорне
Прозоро-сині дзеркала –
Азовське море неповторне.
Сюди приїхав я старим,
А верну юним, ніби обрій...
Рахмат вам, друзі! Буде Крим
Цвісти, допоки буде з ним
Ваш світлий дух, ваш геній добрий.

З повагою й найщирішими зиченнями добра й успіхів — Михайло ЛЄЦКІН.
м. Житомир.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #44 за 30.10.2009 > Тема "Крим - наш дім"