"Кримська Свiтлиця" > #16 за 18.04.2008 > Тема "З потоку життя"
#16 за 18.04.2008
ПОДОНБАСНЕННЯ УКРА╥НИ
ТОЧКА ЗОРУ
(Зак╕нчення. Поч. у № 14, 15).
На цю тему можна було б ще довго говорити, але наша мета була - розкрити оч╕ тим людям, як╕ ще в╕рять в те, що ця влада «донецьких» допомогла б вийти з╕ злидн╕в ╕ зажити достатн╕м, г╕дним людини життям. Дай, Боже, але сумн╕вно, хоча нам, простим смертним, н╕чого не залиша╓ться, як, голосуючи за г╕дних л╕дер╕в укра╖нства, спод╕ватися на краще та д╕яти в межах можливого, дотримуючись законност╕. Але будемо д╕яти св╕домо того, що все потр╕бно досконально проанал╕зувати - як ╕ чому це все сталося, ╕ хто винен, щоб не продовжувати цю агон╕ю - як парод╕ю на життя - й дал╕. ╤, пов╕рте - я людина вже л╕тня, безпарт╕йна ╕ не дбаю н╕ про кого з пол╕тик╕в ╕ л╕дер╕в парт╕й, н╕ про посаду, але душа ж болить, дивлячись на те, що ко╖ться навколо нас ╕ з нами?! Тому терпець урива╓ться у найтерпляч╕ших - бо ж сов╕сть криком кричить... Що ж нам робити, як бути дал╕ в атмосфер╕ войовничо╖ агон╕╖, «бессильной злобы» малорос╕в та ╖хн╕х провокац╕й? По-перше - н╕ в якому раз╕ не йти на конфронтац╕ю рег╕он╕в, на яку п╕шли донбас╕вц╕, нацькован╕ владою Кучми-Януковича. Бо уяв╕ть, що було б, якби на конфронтац╕ю, под╕бно донбас╕вцям, п╕шли й ╕нш╕ рег╕они та центр, вибравши свого 1-го в╕це-прем’╓ра ╕ м╕н╕стра ф╕нанс╕в в одн╕й особ╕, стали б тягнути економ╕чне «рядно» на себе - за рахунок Донбасу? ╤ кому потр╕бна ця конфронтац╕я, ось таке розпалення пристрастей та жир╕ння одних за рахунок ╕нших? Тому ми визнача╓мо цей шлях нег╕дним, босяцьким ╕ нав╕ть небезпечно-злочинним, розкриваючи сутн╕сть тих, хто ним користу╓ться. Ми, укра╖нц╕, живемо на сво╖й земл╕, ╓ тут господарями, ╕ тому моральне право - за нами, ╕ це в╕дчувають вороги укра╖нства, тому так скажен╕ють ╕ посп╕шають закувати нас, поки ми ще не прокинулися масово до св╕домого життя ╕ нац╕онально╖ св╕домост╕; мабуть, прагнуть нас, як казав Тарас Григорович, «приспати», щоб збудити «в огн╕ ╕ окраденими»... Але вс╕ ╖хн╕ потуги даремн╕ - свою Укра╖нську державу ми збуду╓мо, ╕ питання т╕льки в тому, щоб зробити це швидше ╕ з меншими втратами та без пролиття кров╕. А це вже залежить ╕ в╕д нас самих, а не т╕льки в╕д провокатор╕в «ПР» - «КПУ», яких потр╕бно вгамовувати, щоб к╕нчати з анарх╕╓ю в кра╖н╕. ╤ перше, що нам потр╕бно зробити, це - спромогтися на сво╖, незалежн╕, державн╕ укра╖нськ╕ засоби масово╖ ╕нформац╕╖, щоб напряму вийти на народ ╕ спов╕щати повсякчас про небезпеку, яка нависла тепер над укра╖нством завдяки «рег╕оналам» ╕ ╖хн╕й тактиц╕ ╕мпер-шов╕н╕ст╕в: «Кращий захист - це напад!» «...Звичайно ж, Укра╖на, як держава, зд╕йснилася, але якою буде ця держава? Якщо не будуть призупинен╕ тепер╕шн╕ могутн╕ процеси деукра╖н╕зац╕╖, що продовжуються на ╜рунт╕ фундаментально╖ спадщини царизму ╕ стал╕н╕зму, не виключено, що в майбутньому Укра╖на залишиться без укра╖нц╕в... ╤ в ╢вропу «вв╕йдемо» як духовн╕ утриманц╕. Або як в╕тчизняна нов╕тня «Кубань - ╕з залишками укра╖нського акценту та етнограф╕чними ансамблями...» (╤. Дзюба, «Дзеркало тижня», 4.10.2003 р.). «...Втрачаючи таким чином себе, свою культуру, народ ста╓ резервуаром, куди через в╕дкрит╕ шлюзи потоком ринуть в╕дходи сус╕дн╕х кваз╕культур. До реч╕, цей процес «заповнення резервуару» кваз╕культурними в╕дходами уже почався. В╕н активно йде через контрольован╕ ф╕нансово-ол╕гарх╕чними кланами ЗМ╤... Йдеться про украй важливу потребу посилення нац╕онально╖ заангажованост╕ вс╕х, хто ще здатний ужахнутися в╕д перспективи перетворення Укра╖ни у таку соб╕ величезну Кубань. Зрозум╕ймо, що в╕дкритих ╕ закамуфльованих сил, як╕ через р╕зн╕ причини прагнуть саме такого к╕нцевого результату, задосить - як всередин╕, так ╕ зовн╕. Тож не т╕льки шануймося, а й гуртуймося». (Г. Клочек «Проблема м╕фотворця: момент ╕стини». «Л╕тературна Укра╖на» № 43, 25.12.2003 р.). Отже, ма╓мо реальну загрозу кубан╕зац╕╖ Укра╖ни, ╕ тому ми вс╕ повинн╕ усв╕домити те, що подонбаснення, це, фактично, перший етап кубан╕зац╕╖ Укра╖ни ╕ для цього - як виконавц╕в та знаряддя - використовують ╕ донбас╕вську номенклатуру, ╕ ол╕гарх╕в, ╕ донбас╕вських шахтар╕в та декласований елемент - як штрейкбрехер╕в - стосовно трудового люду ╕нших рег╕он╕в Укра╖ни. А тому ми повинн╕ на ходу, «на марш╕» визначитися - куди нам ╕ти, що нам потр╕бне: кап╕тал╕зм, соц╕ал╕зм, комун╕зм чи якийсь ╕нший шлях, наприклад, соц╕альна соборн╕сть - як новий, трет╕й св╕т без ол╕гарх╕в-м╕льйонер╕в ╕ без узурпатор╕в влади? ╤ що таке укра╖нство, як таке, загалом? Нам зда╓ться, що це, перш за все - загальнолюдська сутн╕сть в укра╖нськ╕й духовност╕. Повторюю, часу на роздуми нема, ╕ тому все це - в темп╕! Але про головне все ж потр╕бно сказати ╕, перш за все - про наших союзник╕в. Питання наших демократичних, прихильних до укра╖нства союзник╕в сьогодн╕ - це питання нашого життя ╕ смерт╕. Питання арх╕складне, тому що одн╕ шукають п╕дтримки на Сход╕, в ╕мпер-шов╕н╕стичному ╓враз╕йств╕, ╕нш╕ - на Заход╕, в атлантизм╕, в глобал╕зм╕ чи й в Америц╕ - ╕ ц╕, д╕аметрально протилежн╕ вектори нейтрал╕зують наше сусп╕льство, зводять нан╕вець вс╕ наш╕ ╕н╕ц╕ативи ╕ потуги або знесилюють нас часом б╕льше, н╕ж вороги - недарма цей стан названо «само╖дством» та «боротьбою за булаву». Нам зда╓ться, що найближчий до вир╕шення цього був наш земляк В. К. Липинський з╕ сво╖м принципом «територ╕ального патр╕отизму». Тобто - вс╕, хто прожива╓ в Укра╖н╕, повинн╕ по╓днатися на основ╕ свободи, демократ╕╖, сп╕льност╕ ╕нтерес╕в для вс╕х сущих в Укра╖н╕ без винятку! Тому ми розгляда╓мо представник╕в вс╕х нац╕й як сво╖х земляк╕в, ╕ шука╓мо вза╓мопорозум╕ння на загальнолюдських основах з тим, щоб ╕ в╕дпов╕дь була адекватною, як в╕д людей, що й сам╕ спов╕дують т╕ ж ╕деали свободи ╕ демократ╕╖. Пам’ятаймо, що миру ╕ порозум╕ння потр╕бно шукати з╕ вс╕ма сущими в Укра╖н╕, а також ╕ про те, що, як ╓ демократична Груз╕я, Б╕лорусь, Молдова, Казахстан, Чечня, Киргиз╕я, так ╕ ╓ демократична Рос╕я в Рос╕╖, з якою потр╕бно шукати дружн╕х зв’язк╕в ╕ в╕дносин. Тобто тут, всередин╕ кра╖ни ми вс╕ - земляки, а поза ╖╖ межами - однодумц╕: демократи-╕нтернац╕онал╕сти, люди з чистою сов╕стю.
«В нашей бедной, сумрачной Отчизне Тяжко жить... О, где же Ты - приди Солнце Правды! Пламя веры, жизни Нам зажги в озлобленной груди! Мы устали ложью ядовитой Клеветой позорною дышать С головой - опасности открытой - Под грозою бешеной стоять! Наших братьев, волею могучих, Жизни вихрь сердито уносил: Много мыслей замерло кипучих Отцвело едва расцветших сил... Мы смыкали, размыкали вежды - Мрак стоял над нашей головой И твердил с усмешкой: «Нет надежды, Не придет День Счастья золотой!» - Прочь, сомненье! Прочь! Я верю страстно: Он придет - Бог Света и Любви, Он придет... Огнем улыбки ясной Озарит Он этот мир несчастный - Дряхлый мир, в лохмотьях и в крови! От лучей живительного Света Дух вражды с позором убежит, И над Русью чудный Гимн Поэту В первый раз свободно прогремит!» («Кредо», Якубович-Мельшин).
«Гей, хто хоче вс╕м свободи, - По╓днаймось як брати! Сонцем Правди, св╕тлом згоди Боже, шлях нам осв╕ти! Хай забудеться недоля ╤ неслава давн╕х л╕т, Щастя ж р╕вне й р╕вна воля Зас╕яють на ввесь св╕т!» (В. Сам╕йленко, «Укра╖на»).
М╕жнац╕ональн╕ добр╕ стосунки з╕ вс╕ма сущими в Укра╖н╕ ╕ щиросердна злагода м╕ж собою, укра╖нцями - це запорука нашого усп╕ху в наш╕й благородн╕й справ╕. Окр╕м того, наш природний обов’язок в ц╕ тривожн╕ дн╕ - допомогти нашим авторитетним, д╕йсно захищаючим народн╕, нац╕ональн╕ ╕ державн╕ ╕нтереси, л╕дерам згуртувати людей навколо себе - контролюючи 5-ту колону ╕ не зменшуючи пильност╕ - ╕ п╕дтримати ╖х на виборах, розв╕нчуючи заодно задуми антиукра╖нських сил. Нашим же л╕дерам потр╕бно покинути «само╖дну» боротьбу м╕ж собою ╕, зв╕льнившись в╕д вузькоглядства, пам’ятати, що ╕ соц╕альний, ╕ нац╕ональний, ╕ державний ╕нтереси можливо ╕ необх╕дно в╕дстоювати ╕ захищати, спов╕дуючи ╕ загальнолюдськ╕ ц╕нност╕, ╕ будучи безпарт╕йним, просто св╕домим укра╖нцем. «...╢вропейство на ╜рунт╕ укра╖нському - то нехай буде написано на нашому стягов╕. Яко укра╖нц╕ ви повинн╕ працювати коло народу укра╖нського - то перша умова поступу, але пам’ятайте: зм╕ст вашо╖ прац╕ мусе бути загальнолюдським, бо народ, не п╕днятий до загальнолюдсько╖ культури, не забезпечений економ╕чно - мусить врешт╕ загинути, яко нац╕я, - йому не буде м╕сця в ряду ╕нших народ╕в... Таким робом наша ц╕ль - рятування власно╖ народност╕ через ужиття здобутк╕в загальнолюдського поступу, народ наш мусить п╕днятись у розвитку до осв╕чених народ╕в, остаючись тим часом народом укра╖нським». (П. Грабовський, «Вибран╕ твори», т. 2, стор. 47, 190). УПЕРЕД Уперед проти хижих порядк╕в! Гине войник чи здобич бере, В╕н стежки протира для нащадк╕в Його д╕ло н╕коли не вмре! Уперед! Не жде поступ всесв╕тн╕й На шляху пристаючи лиша, ╤нший лад, ╕нший мир запов╕тн╕й Виробля╓ ╕з себе душа». (П. А. Грабовський).
...╤ що дуже важливо - це не вклонятися зовн╕шн╕м силам ╕ ор╕╓нтуватися на власн╕ сили. ╤ св╕дом╕ укра╖нц╕, не заангажован╕ н╕ доморослим авторитаризмом, н╕ московським ╕мпер-шов╕н╕змом, повинн╕ знати, що якщо вони не в╕зьмуть справу державотворення в сво╖ руки, то з цього н╕чого путнього не вийде. Бо ╕ т╕, ╕ ╕нш╕ не живуть ╕нтересами сво╓╖ кра╖ни - одн╕ живуть ╕нтересами атлантизму, ╕нш╕ - ╓враз╕йством. ╤ саме ц╕ сили - як два норовист╕ бики у воз╕ - тягнуть воза укра╖нсько╖ державност╕ не вперед, не в напрям╕ прогресивного поступу, а в б╕к само╖дства, перетягуючи оцим сво╖м ненаситним самопоборюванням ╕ опонента-само╖да, ╕ всього воза, тратячи на все це ╕ вс╕ сили, ╕ час, в╕двол╕каючи на все це сили ╕ увагу молодо╖ неокр╕пло╖ держави. Не мол╕мося ж на них Богу, бо вони для нас - це чужий, мертвий кам╕нь на нашому батьк╕вському пол╕ та тяжкий баласт на нашому поки що вутлому державному човн╕... В тому ╕ сутн╕сть нового, гармон╕йного св╕ту, що до нього веде саме трет╕й шлях - шлях в соц╕альну соборн╕сть вс╕х в Укра╖н╕ сущих, в християнський житт╓дайний персонал╕зм, але з опиранням т╕льки на власн╕ сили, з над╕╓ю т╕льки на самого себе, з щирим бажанням ╕ умовою повести за собою увесь ╕нший св╕т глибиною людяност╕, справедливост╕, любов╕ - так, як вказали ми вс╕м шлях до ядерного роззбро╓ння ╕ миру! ╤ будувати потр╕бно щось нове, Божественно людяне, сучасне ╕ прогресивне, на науков╕й основ╕, але використовуючи духовно-творчий матер╕ал старий: традиц╕йну культуру, л╕тературу, ф╕лософ╕ю, соц╕олог╕ю в особистостях. Без цих благородних нам╕р╕в ╕ план╕в Укра╖на не в╕дбудеться, бо це буде ╖╖ найвища духовна височ╕нь. А якщо н╕, то ╖╖ розтягнуть, розшматують по рег╕онах, в╕д╕рвуть шматки, «кубан╕зують» - ╕ залишаться т╕льки дек╕лька центральних областей з Ки╓вом на чол╕... Поки не прийде новий, пут╕нський Муравйов... З тьмою Бака╖в та Боделан╕в ╕ холу╖в з 5-╖ колони! «...Без руководителя мы все - умеренные и неумеренные - действуем как горох, врассыпную; всё появляется и кончается случайно, мгновенно создавшимися и разлетающимися группами; ни в чем нет единства, ничего не имеет силы, второй линии и резерва. Несмотря на все это, несмотря на то, что мы все это видим, мы идем один за другим и губим себя один после другого, движимые отчаянием, с которым мы не в состоянии бороться». (В. Берви-Флеровський, «На жизнь и смерть»). Л╕деров╕ нашого народу потр╕бно бути не ст╕льки парт╕йцем, ск╕льки консол╕дуючим центром вс╕х, а це можливо ╕ п╕д силу лише яскрав╕й, творч╕й, високоморальн╕й особистост╕ - а чи б╕дн╕ ми на них?! ╤ тому - не л╕нуймося м╕зкувати ╕ сп╕вставляти вар╕анти, ╕ наш пошук окупиться м╕цною нашою укра╖нською державн╕стю, щасливим життям земляк╕в, розкв╕том науки ╕ культури, багатством ╕ р╕знобарв’ям талант╕в ╕ м╕льйонами просто ц╕кавих, щасливих людей, св╕тло-блакитним мирним небом над нашими ╕ наших р╕дних головами... Ось так ми збережемо громадський спок╕й в кра╖н╕, допоможемо соб╕ ╕ вс╕м сущим в Укра╖н╕. Лише завжди пам’ятаймо те, якою ц╕ною ╕ за який час д╕сталася нам наша державн╕сть, береж╕мо ╖╖, як з╕ницю ока, знаючи й те, що ворог╕в у не╖ сьогодн╕ б╕льше н╕ж достатньо; до всього, як сказав В. Липинський: «...Хто не за самост╕йн╕сть, той нищить ╕дею нац╕╖» («ЛУ», № 36, 9.10.2003 р.).
«Земле р╕дна! Мозок м╕й св╕тл╕╓ ╤ душа н╕жн╕шою ста╓ Як тво╖ спод╕ванки ╕ мр╕╖ У життя вливаються мо╓. Я живу тобою ╕ для тебе, Вийшов з тебе, в тебе перейду, П╕д тво╖м високочолим небом Гартував я душу молоду. Хто тебе любов’ю об╕краде, Хто тво╖ турботи обмине, Хай того земне тяж╕ння зрадить ╤ з прокляттям безв╕сть проковтне!» (В. Симоненко).
«Гей, нов╕ Колумби й Магеллани, Напнемо в╕трила наших мр╕й! Кличуть нас у мандри океани, Бухту спокою облизу╓ приб╕й. Хто сказав, що все уже в╕дкрито? Нащо ж ми народжен╕ тод╕? Як нам пом╕стити у корито Наш╕ спод╕вання молод╕? Корабл╕! Шикуйтесь до походу! Мр╕йництво! Жаго моя! Живи! В океан╕ р╕дного народу. В╕дкривай духовн╕ острови!» (В. Симоненко).
«На р╕дн╕м неб╕ в╕дсв╕чусь бол╕дом, Забуду вс╕ образи ╕ жал╕. Але за все, що в цьому св╕т╕ зв╕дав, Скажу «спасиб╕» мам╕ ╕ земл╕, Кохан╕й - за вуста ╖╖ ╕ руки, Товаришу - за слово ╕ плече. Р╕лл╕ - за хл╕б, поез╕╖ - за муки, А часов╕ - за те, що в╕н тече». (Б. Мозолевський, «Ще б книгу книг створити у безсонн╕»).
На цьому зак╕нчу. Хай нам ус╕м щастить.
МИКОЛА СА╢НКО (М. КРИВИЙ Р╤Г)
"Кримська Свiтлиця" > #16 за 18.04.2008 > Тема "З потоку життя"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=5800
|