Версiя для друку Обговорити в форумi

В СВОЇЙ ХАТІ - СВОЯ ПРАВДА?

 Змістовне наповнення багатьох українських засобів масової інформації є загрозою національній безпеці нашої держави. На цьому наголосив під час «круглого столу» на тему: «Державні ЗМІ в Україні: суспільні місце, роль і відповідальність», що відбувся в УКРІНФОРМі, президент Національної радіокомпанії України Віктор Набруско. «Змістовну частину я розглядаю як загрозу національній безпеці України», - сказав В. Набруско.
 На думку президента НРКУ, ця проблема виникла з декількох причин. Однією з них є те, що більшість вітчизняних журналістів не є фахівцями своєї справи. «Вже є 20 інститутів журналістики, 50 факультетів, а в будь-яких виданнях чи електронних засобах масової інформації працюють буквально одиниці фахівців, професіоналів», - зазначив він. Крім того, за його словами, серйозною проблемою є те, що сучасні ЗМІ працюють «під так званий рейтинг, під якийсь вигаданий формат, і під цей формат, під цей рейтинг ми скоро дійдемо до якихось фізіологічних речей, які будемо транслювати, примітизувати націю».
 Віктор Набруско навів ще один фактор, який негативно впливає на змістовність українських ЗМІ. Це цифрове мовлення, яке додає нашим глядачам 50 телевізійних каналів. «Що ми зможемо із нашими можливостями сьогодні покласти в цей пакет, у телевізійних п’ятдесят і сотню радіоканалів? Надзвичайно серйозна проблема. Це питання інформаційних загроз, це питання втрати інформаційного суверенітету», - наголосив він.

МАЄ ПЕРЕВАЖАТИ НАЦІОНАЛЬНИЙ ІНФОРМАЦІЙНИЙ ПРОДУКТ!
 Центральні українські телеканали сьогодні - «це інформація, яка повністю висвітлює позицію Печерських пагорбів, де, за великим рахунком, немає конкретної людини». Таку думку висловив під час засідання «круглого столу» на тему: «Державні ЗМІ в Україні: суспільні місце, роль і відповідальність» генеральний директор Черкаської обласної державної телерадіокомпанії Михайло Калініченко.
 М. Калініченко також акцентував на тому, що на центральних телеканалах «є американські та російські фільми, але немає українських», переважають суцільні розважальні програми. «Чому ми не ставимо питання про те, чи не вихолощують українство як таке центральні канали, чи присутня патріотична складова в їхній роботі?» - запитав керівник облтелерадіокомпанії. Для розвитку суспільства, переконаний Михайло Калініченко, сьогодні потрібні інші програми - дитячі, культурологічні, патріотичні тощо.
 Роль Національної ради з питань телебачення і радіомовлення в цьому питанні має бути надзвичайно вимогливою і принциповою, коли мова заходить про виробництво національного інформаційного продукту, переконаний він. Тому Михайло Калініченко великі надії покладає на те, що в нових законопроектах, які перебувають нині на розгляді у Верховній Раді України, буде чітко прописано, скільки часу в сітках мовлення буде відведено для національного інформаційного продукту.

ЄВРОПА СКЕПТИЧНО СТАВИТЬСЯ ДО НАМІРУ РОЗДЕРЖАВЛЕННЯ ЗМІ В УКРАЇНІ
 Під час зустрічі з керівниками українських ЗМІ, що відбулася в Раді Європи, її Генеральний секретар Террі Девіс скептично поставився до інформації про роздержавлення мас-медіа в Україні.
 Навряд чи виключення органів влади з числа засновників преси принесе ті результати, на які розраховують ініціатори цього процесу, сказав Генеральний секретар Ради Європи. «Якщо газета, теле- або радіокомпанія не державні, це зовсім не означає, що вони незалежні, бо у будь-якому випадку вони матимуть власників, які і почнуть визначати їх редакційну політику», - підкреслив Т. Девіс.
При цьому Генеральний секретар Ради Європи послався на практику, що має місце у Великобританії та інших європейських країнах. «Кожна газета сповідує ту політику, яку їй диктує той, хто нею володіє або її контролює», - відзначив Террі Девіс.

КОМУ НАЛЕЖАТЬ УКРАЇНСЬКІ МЕДІА?
 Зробити публічною інформацію про власників загальнонаціональних ЗМІ, чого постійно вимагають оглядачі та громадськість, нова влада так і не втілила в життя. Популярна ідея створення телерадіоканалу Громадського мовлення також не стала дійсністю. Втім, завдяки «еволюції» вітчизняних медіа та бажанню їхніх власників виходити з тіні, щоб розміщувати свої акції на міжнародних біржах (IPO) – ситуація стає прозорішою.
 Більшість українських телеканалів належить вітчизняним і російським олігархам – такі дані опублікувала влітку 2006 року асоціація суспільних правозахисних організацій Український Гельсінський союз. Нині вона готує новий звіт. І як каже представник організації Володимир Яворський, ця ситуація не змінилася. Крім європейської компанії CME (Central European Media Enterprises), що володіє акціями другого за рейтингами телеканалу України «Студія 1+1», решта власників українського та російського походження. Іноземних інвесторів в українських медіа практично немає. «Російські та українські олігархи перекуповують ЗМІ один в одного з певними змінами політичної ситуації. Але фактично національність власників не змінюється», – стверджує пан Яворський.
 Втім, здобути реальні імена реальних власників телеканалів вкрай важко, каже Володимир Яворський. У ліцензіях зазначаються ТОВ «Пегас Телебачення», підприємство з іноземними інвестиціями «Royal Capital», «Cocoa and Sugar International» або компанія «Шачар Enterprises інк.» та інші у більшості офшорного розташування компанії. Імен Віктора Пінчука, Валерія Хорошковського, Рината Ахметова чи Петра Порошенка серед цих красивих назв не розгледіти.
 Однак, кому який канал належить, стає видніше через еволюційні процеси, каже медіа-експерт і телекритик Наталія Лігачова.
 З одного боку, є певний тиск громадськості. Крім того, бізнесмени починають розуміти, що їм треба реструктуризувати свою власність, робити її публічною, розміщувати акції на IPO (прим., міжнародні біржі), щоб підвищувати капіталізацію.
 Лідером українського телепростору є найприбутковіший телеканал «Інтер» (та група каналів, об’єднаних із ним, – К-1, К-2, «Мегаспорт» і віднедавна НТН). Останні роки серед власників «Інтера» називали президента російської сталеварної компанії «Євраз Груп», він же голова Державної митної служби України Валерій Хорошковський.
 Про нинішню ситуацію із власником лідера ринку мало що відомо, каже Наталя Лігачова. Валерій Хорошковський заявляє, що він є мажоритарним власником. Але оскільки зараз перебуває на державній службі, то передав права своїй дружині. Але як на телеканалі, так серед експертів подейкують, що тут все ж таки присутні інтереси Дмитра Фірташа, власника компанії «РосУкрЕнерго».
 Якщо з «Інтером» справи неясні, то видніше з власником телекомпанії «Студія 1+1» (і каналів-супутників «Сіті» та «Кіно»). Олександр Роднянський і Борис Фуксман продали свої активи. І нещодавно оголосили, що управляючим партнером телеканалу стає CME (Central European Media Enterprises).
 Чи не найактивніше розкривати карти свого медіа-бізнесу став український олігарх Віктор Пінчук. Він публічно оголосив про реструктуризацію каналів у своєму холдингу. Таким чином, набула публічності і якоїсь офіційності інформація про те, що він володіє Новим каналом, СТБ, ICTV.
 90% акцій телеканалу «Україна», який, за оцінками експертів, нині найбільш динамічно розвивається, належать «System Capital Management» – компанії іншого українського олігарха Рината Ахметова.
 Прозорість у питанні, кому належать українські медіа, є важливою для розуміння – яку інформацію, чому і як подає той чи інший телеканал або газета. Адже, як твердить професор Валерій Іванов, президент Академії української преси: «Для більшості власників медіа вони служать не для отримання прибутку, а як засіб формування вигідної громадської думки».
(RadioSvoboda.Ua)

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #16 за 18.04.2008 > Тема "З потоку життя"