Версiя для друку Обговорити в форумi

 Хочеш побалакати в режимі он-лайн - будь ласка, хочеш передати другові свої фотографії, музику чи якісь файли - будь ласка.
А може, у тебе є бажання завести свою персональну сторінку і сповіщати народові про своє життя, кар’єру улюбленого гурту чи просто розмістити свої чудові фотознімки? Все можливо! З появою мережі Інтернет спілкування, знайомство, обмін даними, пошук інформації, та що там казати - життя стало йти швидше! Тепер вже нікого не здивуєш фразою
«Я виклав інформацію на сайті. Переглянеш?», «Вчора така тема з’явилась на форумі!», «У листі побачиш лінк на мої фото та щоденник».

 Історична довідка.
 1994 рік. Студент Джастін Холл вперше почав заповнювати щоденник в мережі. Іноді творцем першого блогу називають відомого програміста Дейва Вайнера, але більшість пошуковців не згодні з цим твердженням. Вони впевнені, що блог Вайнера «Sсriрting news» вперше став відомим серед користувачів мережі Інтернет.
 17 грудня 1997 року. Народження терміна. Джорн Бергер, створювач та редактор Інтернет-щоденника «Robot wisdom», вперше використав слово «weblog». Воно було складене з фрази «logging the web» (можна перекласти як «веду щоденник у Мережі») - дієслово перетворилось в іменник.
 Серпень 1999 року. Початок революції. Маленька комп’ютерна компанія, що базується у Сан-Франциско, створила портал «Blogger». Це був перший безкоштовний, загальнодоступний та вкрай простий у використанні інструмент, що дав поштовх у створенні блогфери.

 На сьогодні ми маємо нечисленну кількість блог-порталів: всесвітні, місцеві, тематичні, закриті, відкриті, повністю безкоштовні або частково платні...
Обирай на свій смак, проходь реєстрацію і все - ти частинка величезного світу, де можна знайти друзів, почитати творчість нового автора чи помилуватись краєвидами закордонного міста. Одного дня поринеш, і все. Це як болото. (Кажу із власного досвіду - вже з рік не можу виплисти на поверхню).
 Різноманітність щоденників демонструє різноманітність поглядів, думок, оформлення сторінки, мов ведення, особливості письма блогера, пізнання внутрішнього світу не тільки людини, а цілого покоління... Стоп. Мова ведення щоденника. Чи багато в Інтернеті україномовних блогів? Які розташовані на українських порталах і пишуться літературною мовою, а не суржиком? (Частіш за все, україномовні елементи використовують наші сусіди, і не тільки вони, щоб додати колориту своєму щоденнику, підняти його популярність чи отримати більше «френдів» або «ПЧ (постійних читачів)»). Спробуємо хоча б частково прояснити ситуацію.
 Безперечним лідером серед користувачів сервісів блогів в українському сегменті Інтернету можна назвати сервіс «Живого журналу» www.live-journal.com. (сам сервіс є всесвітнім). На момент писання статті вже зареєстровано 34771 користувачів.
 Як казав один мій знайомий з Києва, «багато хто починає писати українською, але, отримавши нових друзів закордоном, переходять на російську. Бо російська більш універсальніша, її більше знають». Незважаючи на те, українці в ЖЖ створили багато тематичних співтовариств, що рекламують нові спільноти українського сегмента livejournal. Найбільш повний каталог цих співтовариств ви можете переглянути на http://community. livejournal.com/ua_ljpromo/profile .
 Відслідковувати записи українців у ЖЖ можна за допомогою журналу http://all-ua.livejournal.com/profile . Цей журнал являє собою стрічку всіх українських користувачів ЖЖ, що розміщували записи в останні години. Через обмеження на кількість друзів, ротація відбувається приблизно два рази на добу. Відкриваємо лінк і дивимось. Приблизно серед 100 нових постів 10 були написані українською. Але це лише ті, хто ось-ось нещодавно оновив свій щоденник. Переглянути повний список френдстрічки не вдалося - така можливість надається лише платним користувачам (за два долари на місяць).
 Крім «Живого журналу», в Уанеті є ряд інших сервісів, що пропонують можливість вести блог. Серед них - універсальний портал «Живая информация» (http://infostore.org/). Тут он-лайн щоденники представлені у вигляді підбірки інформації, архіву файлів, музики, відео. Явища щоденника я там не побачила.
 Але ж сайт має декілька цікавинок: наприкінці дня кожен користувач сервісу може одержати гроші за «гостей», тобто відвідувачів, що переглянули його сайт; відслідковуються рейтинги користувачів і рейтинг розташовуваної тут інформації; простіше розміщувати свої фотографії, а також можна спокійно переглядати фотоальбоми інших.
 Ще один український портал он-лайн щоденників http://dnevnik.org.ua/. Мова сайту - російська. Ну що ж, пішли по самих користувачах. Вражає велика кількість забутих щоденників! Порожні сторінки, жодного запису! Таке враження, начебто була перевірка - зможу я зареєструватись чи ні.
А те, що потім треба заповнювати щоденник - це вже не мої справи. Ось, перший! Останнє оновлення - лютий цього року. Шукаємо далі. Ще один. Але забутий, покинутий... Ще один, але веселий - авторка забула перемкнути з української розкладки на російську і друкує...
 Ще один цікавий (те, що забутий, я не нагадую). Один пост (запис у щоденнику) - стаття про свавілля Київської міської ради. Чом би й ні? Засіб масової інформації, дещо змінений.
 Знайшовся!!! Незабутий, активний, україномовний щоденник. http://dnevnik.org.ua/Prin-cessling/ Ну що ж, відлік можна починати. Радіємо! (звичайно ж, можна завітати, почитати та лишити свої коментарі - все дозволено).
 http://dnevnik.org.ua/KuLaw/ - щоденник, присвячений Київському університету права НАН України. Є фотографії, статті, цікаві матеріали. Останнє оновлення - 8 березня цього року.
 Оце все. Десять забутих щоденників серед приблизно 600 користувачів. Не густо. Йдемо далі.
 Наступний портал - http://gala.net/. Проглядаючи список зареєстрованих користувачів (3112) і кількість записів, я згадую нещодавно проглянутий http://dnevnik.org.ua. Ситуація, здається, така ж сама.
 Один запис, нуль, нуль, нуль, нуль... три!.. нуль. Чотири! Що в нас тут? Нещодавно оновлений. Україномовний. Отже, не все ще втрачено.
 22 пости!!! На жаль, не підходять.... Ось і ще один живучий! 30 записів... і знов не наш. 50 і знов не наш.
 Підряд 58 щоденників з нульовими записами! Я в шоку! Забутий щоденник і знов 40 з лишком нульових... 168 постів - один щоденник. Начебто компенсує пустоту, що була попереду.
 Мене завжди цікавили сторінки, що ведуться двома особистостями одночасно. Одразу маєш два погляди на ту ж саму ситуацію, два світи, дві душі рідних людей. На http://gala.net/ також знайшовся такий блог. Ліричний, сповнений віршів та зізнань. Додаємо його до нашої колекції.
 Помічаю тенденцію - створили новий щоденник, першим й останнім записом було таке: «Це мій не справжній щоденник. Справжній шукайте тут (додано лінк)» чи «Цей щоденник створений для розміщення моїх фотографій». Навіщо було попереджати в першому варіанті та де ж обіцяні фотознімки у другому?
 Ось і ще до вище сказаного. Закриті щоденники. Їх багато, проте записів там.... 10% від загальної кількості... Чому? Я не розумію. Невже народові вистачає лише сил на те, щоб зареєструватись, вигадати собі абиякий логін та епіграф до блогу?
 Автори щоденників на сервісі http://dnevnik.bigmir.net не вказують кількість щоденників, зареєстрованих тут. Не знайшла я і списку зареєстрованих. Але, напевно, любов’ю до рейтингів пояснюється наявність на головній сторінці сайту найбільш популярних особистостей сервісу - «топ-10 дівчат» і «топ-10 хлопців». Будемо сподіватись, що тут також щось є україномовне.
 Час підбивати підсумки. Українське слово у он-лайнових щоденниках звучить поки що рідко. Але створення різних товариств та спільнот впливає на швидкість поширення україномовних персональних сторінок. Звичайно, обсяг оглянутих мною сайтів не дає повну картину ситуації, бо, окрім державних (ті, що обслуговують інтереси всієї країни), існують регіональні сайти, форуми, сторінки, що також надають можливість створення блогу. Крім того, можна подивитись наявність українського слова на закордонних серверах, хоча б російських. Але це вже буде наступного разу.
 Пишіть українською!
 Світлана РОДЮК,
студентка Таврійського національного університету ім. В. І. Вернадського.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #33 за 11.08.2006 > Тема ""Будьмо!""