|
"Кримська Свiтлиця" > #31 за 29.07.2005 > Тема ""Будьмо!""
#31 за 29.07.2005
КРЕДО ОЛЕКСІЯ ЗУБА
Олена БАРЧУК. Оксана ТИМЧУК.
Його особливість - щира пристрасть до справедливості, сила його енергії - у спілкуванні з природою, біль його життя - у долі співгромадян, світло його оптимізму - у завтрашньому дні, його перевага і недолік - у сміливості погляду та блискавичній експресивності. Це - Олексій Полікарпович Зуб, голова Ялтинської УРП "Собор", моряк-підводник, фотограф, журналіст та просто чоловік невисокий на зріст, із запалом в очах, який зацікавлює та інтригує, доповнює простір харизматичною енергією. Його політика розпочинається там, де закінчуються лукаві задуми. Його завзяттю немає меж: не раз у житті ходив по лезу ножа, бо не зраджує своїм принципам, які сформувалися багато років тому. Мабуть, далася взнаки козацька кров: Олексій Полікарпович є нащадком полковника Зуба. "Я патріот - до кісток", - каже він. В одних це викликає захоплення, в інших, мабуть, - заздрість, а ще в когось, може, й лють. Ще замолоду на партійній конференції цей чоловік заявив, що Комуністична партія себе вичерпала, через що був позбавлений членства. Після цього, здавалося б, можна поставити хрест на кар'єрі, бо, повернувшись до рідного села на Донеччині, не мав змоги працювати за спеціальністю. Причиною цього була чорна пляма у партійному квитку. Однак маючи вищу освіту інженера-механіка та вперту силу волі, був спочатку енергетиком у Краматорську, а потім переїхав до Ялти. Саме там відчув, що час діяти, потрібні зміни. Досить панувати несправедливості! Перші мітинги, але не перші бар'єри у житті революціонера. Рецепти кращого життя розуміли далеко не всі. А вони прості, та, на перший погляд, нелегкі у застосуванні через нашу приземленість, пасивність у бажанні жити не лише проблемами, а й відчувати приємні моменти, які навколо є завжди. Тверда віра у те, що майбутнє має закладатися вже сьогодні, - кредо Олексія Зуба. Тому багатогранність художника у житті виявляється й у гармонійному співжитті з природою. Вона допомагає, потрібно лише прислухатися до її порад. Часто дорікаємо державі за те, що вона для нас нічого не зробила. А чи не варто спитати себе: що ми дали їй, що кожен з нас зробив для поліпшення спільного життя? Адже Вітчизна - це не хтось і десь, а й ми самі.
"Кримська Свiтлиця" > #31 за 29.07.2005 > Тема ""Будьмо!""
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=3230
|