|
"Кримська Свiтлиця" > #31 за 29.07.2005 > Тема ""Будьмо!""
#31 за 29.07.2005
В круговерті сірих буднів...
Оксана Лоїк, Оксана Тимчук.
В круговерті сірих буднів, невідкладних клопотів, в бажанні встигнути щось зробити чи в бажанні просто пережити ще один день ми не помічаємо, як байдужіємо, зневірюємось, втрачаємо час, сили, духовно ниціємо. Це проблема нашого часу. Не знаю, як до цього ставляться кримчани, але нам, жителям заходу України, дуже важко. Не хочу сказати, що в нас зовсім інше життя, але ми звикли відновлювати свій дух у релігійних закладах. А тут зовсім інша ситуація. Та про це пізніше.
Актуальною є інша проблема. Питаннями мови, національності, суспільної приналежності хтось ще цікавиться. Звичайно, чиїсь інтереси відстоюються більше, чиїсь менше, а ще чиїсь погляди зовсім не беруться до уваги. Але так чи інакше з цим рахуються і про це знають. Критичнішою є ситуація у відстоюванні релігійних інтересів. Дуже прикро, але до числа сект деякі кримчани через свою необізнаність чи просто байдужість відносять і греко-католицьку церкву.
Кажуть, у кожної палиці є два кінці. Тож і в цьому випадку не без приємного. Ми б теж не знали, що така конфесія в Сімферополі все ж таки є, якби не приємний випадок - знайомство з отцем Віктором. Він і розповів про становище греко-католицької церкви в цьому місті та й у Криму загалом.
Було б нечесно розповідати про порятунок цієї віри, не торкнувшись долі її рятувальника.
Отже, отець Віктор народився, виріс й до сьогодні рідним куточком називає Тернопільщину. Дев'ять років прослужив у селі Пониківцях Львівської області. Свою місію панотець виконав: віддав людям все, що мав, сказав все, що знав. Далі - черга парафіян. Тут були два можливі варіанти: або люди мали б рости у духовному плані, або отцеві не було сенсу йти далі. Чогось середнього не було. Та це не для отця Віктора. Він прекрасно розумів, що нічого не робити й не існувати - одне й те саме, що, стоячи на місці, - людина рухається назад, і що серце тоді насичується, коли освічується. Тут він був солідарним із Сковородою.
От і звернувся до Одесько-Кримського єпископа за порадою. Він і розпорядився подальшою долею священика, запропонувавши парафію у далекому Сімферополі.
Тепер вже з посмішкою, але без нарікань згадує отець перші два тижні свого перебування тут. То була цьогорічна зима: холодно і голодно. Допомагали рідні, колишні парафіяни. Та це його не лякало, бо знав, що ніщо не залишається стабільним у своєму становищі, а безвихідь - це найкращий стимул для пошуку нових шляхів. Тому зразу ж взявся за справу. Хоч, чесно кажучи, братися майже не було за що. Оформлені документи, зареєстрована громада, порожній будинок - це ті умови, в яких належало працювати отцеві, що він невтомно і робить. Робочий день з 5.30 до 23.30 проводить дуже насичено. Крім своїх обов'язків, вимушений бути і хорошим юристом, адже кожного дня доводиться оформлювати різні документи. Ледь залишається часу на духовне збагачення. Зранку і ввечері служба, хоч парафіян мало.
Загалом їх 75 росіян і вихідців із Західної України. Хоч є свідчення, що католиків у Сімферополі 250 і більше. Але дехто навіть не знає, що в місті вже є греко-католицький священик, інші просто не ставляться до цього серйозно, адже немає навіть побудованої церкви, а йти в дім отця, як не прикро визнавати, справді якось по-сектантськи.
Щодо інших міст Криму, то там ситуація трохи краща. Побудовані церкви в Ялті, Алушті. Зареєстровані і діють громади в Євпаторії, Севастополі.
В народі кажуть: "Будеш сіяти сумом - вродить печаль". Нам навпаки - треба бути оптимістами. Зрештою, прогресивний крок вже є. Міська рада пообіцяла виділити землю під будівництво храму.
Є архітектурний проект, своя печатка, відкритий банківський рахунок. Є й "великі" спонсори, маю на увазі політичні партії. Ну, це добровільні пожертви, та чи не з метою підвищення рейтингу перед очікуваними парламентськими виборами. Правда, від цього отець відмовляється. Бо якою б складною і заплутаною не була релігійна політика, це все ж таки церква. І вона повинна служити не підвищенню чийогось авторитету, а людям, їхнім духовним прагненням. Сподіваємося, так і буде, але спочатку треба сподіватися на милосердя добрих меценатів і на Боже милосердя.
"Кримська Свiтлиця" > #31 за 29.07.2005 > Тема ""Будьмо!""
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=3221
|
У ЦЕНТР╤ НЬЮ-ЙОРКА П╤ДНЯЛИ УКРА╥НСЬКИЙ ПРАПОР ДО Р╤ЧНИЦ╤ НЕЗАЛЕЖНОСТ╤
СОЛ╤ДАРН╤ З УКРА╥НОЮ
СЕРЕД ПОВЕРНЕНИХ ╤З РОС╤ЙСЬКОГО ПОЛОНУ ЗАХИСНИК╤В МАР╤УПОЛЯ ╢ ДВО╢ КРИМЧАН
УКРА╥НА ПОВЕРНУЛА З РОС╤ЙСЬКОГО ПОЛОНУ 215 ЛЮДЕЙ, ЗОКРЕМА Й ЗАХИСНИК╤В «АЗОВСТАЛ╤»
