Версiя для друку Обговорити в форумi

Це місто, гармонійно народжене з ніжної хвилі, пригортаючого піску та пестливого повітря. Це місто, яке пахне таємничістю  екзотичних квітів, морським бризом та динамічністю людських потоків. Це - місто, де перетинаються минуле та майбутнє, релаксуюче та блискавичне, досконалий сум та кадрований злет щастя. Тут не перетинаються трамваї, як не перехрещуються однакові почуття у тих, хто закохався у це місто-парк, місто-сонце, у дитячу та дорослу Євпаторію. Це місто пахне багатою історією свого становлення та водночас збайдужілим людом...
Останні хвилини довготривалої подорожі втікають непомітно, бо грайливі промені вже запрошують знайти своє зцілення та пізнання чогось незвіданого саме тут... Невже? Серце здригається і миттю мчить (швидше за тіло) скуштувати дух міста-таємниці. Десятки пропозицій типу "будиночок біля моря" та гамірливі таксисти минають поза увагою, адже мета - пам'ятник "Народження Керкінітиди". Наразі, це перше місце, яке слід знайти. Мозок зосереджується на тому, щоб не забути назву, адже життя на вокзалі кипить по-своєму: це безперервний хаос на фоні впорядкованих морських хвиль... Шум поволі стихає. Опиняємося біля трамвайної колії, де натовп ділиться на дві категорії: перші кудись поспішають, інші ж просто озираються навколо і намагаються щось знайти. Мабуть, теж приїжджі. Цей контраст "ваших і наших" базується на гарячому бажанні пізнання з однієї сторони та нейтральної пасивності з іншої.
- Перепрошуємо, чи могли б ви сказати, як пройти до пам'ятника "Народження Керкінітиди"? - запитуємо у привітної літньої жіночки.
- Керкінітида?! - після довготривалої паузи знизала плечима, сказавши, що  мабуть, потрібно сідати в маршрутне таксі, а далі - пішки. Повагавшись, ми вирішили спитати ще в одного чоловіка. Той відповів, що лише трамваєм, який прямує в протилежний бік, можна доїхати до цього пам'ятника. Найцікавіше - те, що ще декілька людей сказали різні варіанти. "Non multa, sed multum", - сказали б древні латиняни, що в перекладі означає "Не багато, але багато". Яку ж дорогу таки вибрати, щоб знайти цей монумент? Минуло трохи часу, і, не відходячи від зупинки навпроти вокзалу, ми вже збиралися сідали в автобус, як ось в очі впав невеликий пам'ятник, колона, зверху якої маленький хлопчик на хвилі, що підносить дельфін, і напис "Рождение Керкинитиды". Це ж треба! Так і в житті буває: те, що так довго шукаєш, - опиняється просто поруч. Але здивувало інше: байдужість. Невже місцеві жителі не знають свого міста? Чому нехтують невичерпною історією Євпаторії? Чи це місцевий гумор?..
А все ж усе розпочалося саме з Керкінітиди. Це і є перша назва міста.
В ІV столітті до н. е. на місці сучасної Євпаторії греки створили торгову базу, а потім - місто. Про нього у своїх працях згадували Геродот, Арріан, Птолемей.
А сама назва Керкінітида виникла, як вважається, від імені Каркіна - засновника. Це був великий землеробський та торговий центр північно-західного Криму. Керкінітида підтримувала економічні та культурні зв'язки з Афінами, Херсонесом та іншими великими містами. На жаль, будучи мало вивченим, древнє поселення забрало із собою багато таємниць.
У наші дні дослідники віднайшли велику кількість підземних лабіринтів, які ведуть від мечеті Джума-Джамі до турецьких лазень та морського порту.
На території сучасного дитячого санаторію Міністерства оборони України є древня пам'ятка - колодязь зі сходами, на дні якого - залишки давньої кам'яної стіни, якою було обгороджено місто. Важко повірити, що цим камінцям понад дві тисячі літ. Важко повірити, що ми самі того не знаючи, ходимо по землі, під якою скарби історії розвитку як Євпаторії, так і України.
Життя продовжується. Єдиний свідок минулого - спокійне та вічне море, виважені хвилі якого щосекунди переживали з Євпаторією її становлення і, як кров у жилах, пульсували з піднесеннями та занепадами міста.
Це місто пахне історією. Євпаторія та Історія. Історія та Євпаторія. Вони не можуть існувати окремо. Ви відчуваєте цей дух? Місто не байдуже до вас. А Ви?

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #31 за 29.07.2005 > Тема ""Будьмо!""