|
"Кримська Свiтлиця" > #31 за 29.07.2005 > Тема ""Будьмо!""
#31 за 29.07.2005
Горняско для прибульця
Марія МІКА.
Просто фейлетон
Не знаю, чи то мудрість приходить з роками, чи то дурість з роками відходить. Правда, як кажуть, посередині. А часом та середина - це один день, від ночі до ранку... Чомусь так вже склалося, що як-не-як, а українці - народ гостинний. Приймаємо всіх майже радо. Ну, ясна річ, як коли вдається. І правило у нас є ледь не золоте: "Просимо сердечно, але не йдіть конечно..." Допомагає в кожному випадку. Підстаркуватий іспанець англійського походження, котрий по-українськи ні "бе", ні "ме", впав просто з неба. Перекинулися поглядами і вирішили - безпритульного до себе! Ну хто не відкрив би двері своєї затишної і гостинної оселі для покинутого всіма чоловічка? Звісно, щире серце і добра душа не дозволять закрити. Хоч невідомо, добре це чи не дуже. Та й сердечко не завжди правду каже. Френк дуже хотів навчитися говорити українською. У цьому нібито була мета його подорожі в маленьке українське містечко. Ну що ж, треба віддати йому належне. З нашої рідненької мови він засвоїв тільки три чарівні слова. Ну, не ті три слова, які найкраще засвоюємо ми... Горнятко, яке з горем та бідою вимовлялось як "горняско", та плитка і плита. Але він не міг зрозуміти, чому на газову плиту говорять і "плитка", і "плита", а на облицювальний матеріал - тільки "плитка". Три слова за три тижні. Цікаво, як то наші люди примудряються вивчати ту ж іспанську, англійську чи ще якусь мову майже за якихось півроку? А такий собі іноземець не може вимовити звук "т". Чи то психологія їхня настільки "завернута", чи то ми вже такі вимогливі? В скорім часі цікавий іноземець перетворився на досить нудного простолюдина, який не має жодного поняття, що твориться з його дітьми (бо ж стукнуло бідолахам по 21 максимум), не може ніяк пояснити, що загубив він в отій бідний Україні, чому з досвідом роботи в Оксфорді працює тут. Дійсно, в одній людині ідеально поєднаний консерватизм англійця і жагуча пристрасть іспанця (нав'язлива ідея одружитися з українською дівчиною його не полишала). А уява яка! І з парашутом стрибав кілька разів у Африці, і за левами полював, і все він бачив, і все він знає. Фантаст! А може, ми такі невіруючі? Усвідомлення того, що накоїло добре серце, прийшло зранку, коли постала реальна загроза вторгнення іноземного тіла в рідну хатку. Ой і не дарма ж кажуть: "Тричі подумай, а раз відріж". Та відрізали ж... Ну нічого, зате який досвід! Українці мають одну небезпечну ваду - недооцінювання себе. Ми ще не такі погані. І культурні (хоч маємо в цьому міру), і не скупі (чим хата багата, тим і рада), і щирі (кожен в міру своєї можливості), і обдаровані (скажіть тільки, що треба вивчити і за який час - і готово!), і базікали (завжди готові поговорити про все і з будь-ким). Файні ми люди... Коли спимо, як кажуть...
"Кримська Свiтлиця" > #31 за 29.07.2005 > Тема ""Будьмо!""
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=3210
|