Версiя для друку Обговорити в форумi

Відвідавши столицю Білорусі, кореспондент "Кримської світлиці" Сергій Лащенко, звичайно, не міг не завітати до ліцею ім. Якуба Коласа. Це єдина у Мінську повністю білоруськомовна середня школа. Існує фактично "у підпіллі", бо офіційно ліцей закрили ще у минулому році. Діти навчаються то на приватних квартирах, то у приміщені Білоруського Народного Фронту, то в французькій амбасаді... Видають ліцейську газету "Трыкутнік" і сподіваються обмінюватися інформацією з газетою "Будьмо!", що об'єднує українську молодь Криму.
Пропонуємо у перекладі уривки зі статті "Ліцэісты штурмуюць Київ" ("Трыкутнік" № 15, 2003 р.).
"...Київ нас зустрічав світлою і свіжою погодою, легеньким вітерцем, широчезним Дніпром і гористою місце-вістю. Під трьома біло-червоно-білими прапорами, разом з нашими провідниками Павлом і Сашком - великими фанатами всього білоруського - ми пішли на Михайлівську площу, де в той момент відбувалася жалобна церемонія по жертвах голодомору 1932 - 1933 рр. і акція "Запали свічку". Сотні синьо-жовтих прапорів з чорними стрічками розвівалися на вітрі і один біло-червоно-білий - це був наш прапор. Нас фотографували, розпитували, хто ми і що ми. Люди були дуже здивовані тим, що навіть з Білорусі хтось приїхав. Здивувало те, що всі кияни знають про ситуацію в Білорусі і про конфлікт навколо нашого ліцею. В Білорусі нас так не розуміли, як розуміли в Україні. Що цікаво: як тільки ми почали розмовляти білоруською, всі навколо переходили на рідну українську мову, і ми одне одного розуміли.
У Конгресі українських націоналістів відбулася своєрід-на конференція для бажаючих з нами зустрітися і порозмовляти. Тривала вона зо дві години. За цей час ліцеїсти встигли порозмовляти абсолютно про все, відповісти на будь-які запитання. Було приємно, що проблемами в Білорусі так сильно цікавляться.
 Одного разу в центрі міста до нас підійшли люди, що назвалися білорусами і дуже обурилися, чому ми ходимо саме з ТАКИМ прапором, на що кияни, які випадково почули питання, відповіли за нас: "Бо це прапор білоруський, а червоно-зелений прапор - радянський. Ми всі були дуже вражені.
 ...Київ залишив багато вражень. Затишний і гарний, він дуже чимось нагадував Вільнюс, тільки з присмаком Сходу: ті ж неширокі вулички, добре продумана архітектура і міська забудова, привітні люди.
 У Києві, як і у Вільнюсі, почуваєшся справжньою людиною, справжнім білорусом".

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #25 за 18.06.2004 > Тема ""Будьмо!""