Версiя для друку Обговорити в форумi

Після рішення нашого київського видавця не друкувати більше «Кримську світлицю», а перевести її в електронний формат (який і так у нас є — ще з 2002 року) в засобах масової інформації, зокрема на сайтах «Телекритика» (http://www.telekritika.ua/rinok/2015-02-10/103536) та «Крим.Реалії» (http://ua.krymr.com/content/article/26841807.html), з’явилися занепокоєні коментарі колег і читачів, стривожених подальшою долею «окупованої» кримської української газети. Прокоментувало ситуацію і наше київське керівництво. Не звучали поки що лише наші, редакційні коментарі, й то тільки з однієї причини: в Україні йде війна, показувати всьому світу наші внутрішні негаразди, недолугість чи навіть зраду — це тільки тішити наших недругів.
Ну ось, наприклад, в одній із публікацій керівник державної української установи у Києві заявляє, що його структурний підрозділ діє в окупованому Криму у підпіллі — це від «великого» розуму чи ще з більшої підлості сказано? Замість того, щоб піднімати на щит, захищати, домагатися цивілізованих умов для роботи — нас фактично «здають» «компетентним» кримським органам. І не треба тільки войовничих заяв, що ви з окупантами не домовляєтеся, — чомусь про українські харчі й електроенергію для Криму таки ж домовилися! І російські газети в Україні і далі почувають себе, як удома, а ми в Криму, значить, у підпіллі...
Сутужно нині нашій державі, але не лише тому, що грошей дефіцит. «Світличани», бувало, по 4-5 місяців без зарплати працювали, але газета виходила! Моралі у нас дефіцит — як це для культури не прикро. Ось про це — одне зі звернень до влади, на яке чомусь так і не отримано відповіді...

27 травня 2014 р., м. Сімферополь
Міністру культури України НИЩУКУ Є. М.

Шановний Євгене Миколайовичу!
Перед тим, як звернутися до громадськості і Майдану, чиїм Голосом Ви були і, сподіваюся, залишаєтеся, хочу довідатися все ж таки у Вас: наскільки морально залишатися мені на посаді головного редактора газети «Кримська світлиця», яку очолюю з 2000 року, після останніх призначень у Національному газетно-журнальному видавництві, де не без Вашої участі до керівництва повертаються люди, котрі 4 роки тому фабрикували проти мене кримінальну справу і під гаслами реформації нищили єдине кримське українське видання?
Близько року мені довелося проходити «люстрацію» в судах і прокуратурах, щоб відмести наклепи, відновитися на посаді і потім відроджувати разом із новим керівництвом Газетно-журнального видавництва «зареформовану» «Кримську світлицю». І от сьогодні ці наклепники (думаєте, хоч хтось вибачився?) прийшли з люстрацією у Видавництво?! Тож якщо нині ці особи з Вашою допомогою повернули собі моральне право вважатися «культурними» людьми (з культурою ж працюють), чи не втратив у такому випадку це право я?
Остап Вишня, здається, сказав, що коли входиш у літературу, треба витерти черевики... Ви упевнені, шановний пане Євгене, що на душах тих людей, котрі колись, використовуючи своє службове становище, з усіх сил намагалися очорнити і кинути у в’язницю невинну людину, не залишилося більше бруду, щоб їм можна було дозволити «входити» до управління тією сферою, де саме мораль є основою з основ?
Я додаю до свого звернення лише один документ, який засвідчує мої слова. Під брудними пасквілями («рукописи» не горять!) проти мене в суд і прокуратуру стоять підписи тих людей, які знову призначені керувати Видавництвом і мною. З якою мораллю мені працювати з ними далі, шановний Євгене Миколайовичу?

Віктор КАЧУЛА,
головний редактор «Кримської світлиці»

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #7 за 13.02.2015 > Тема "З перших уст"