Версiя для друку Обговорити в форумi

Я, Севгіль МУСАЄВА, навчаюсь в 11-му класі спеціалізованої школи № 1 м. Керч з поглибленим вивченням англійської мови. Захоплююсь журналістикою. В цьому році стала дійсним членом МАН в секції "Журналістика" та дійсним членом МАМ і НР. На республіканському конкурсі юних журналістів отримала гран-прі в номінації "Авторська газета" та стала володарем Лаврової гілки Асамблеї обдарованих дітей Криму. Була учасником Міжнародного дитячого фестивалю у місті Кіровограді "Крок за кроком: шлях до толерантності". Закінчила дитячу музичну школу № 1 по класу "Сольний спів". Дуже полюбляю вивчати мови. У цьому році стала кандидатом в дійсні члени МАН в секції "Іноземні мови". В майбутньому бачу себе журналістом. Мій життєвий принцип: "Hasta la victoria siempre", що в перекладі означає "Завжди до перемоги".

Пропонуємо читачам "Будьмо!" одну з новел, написану Севгіль Мусаєвою, як вона нам зізналась, на документальному матеріалі.

ЛИСТИ ДО ТЕБЕ

4.10 02
Сьогодні увесь день йшов дощ. Дощ це, напевно, усе моє життя. Таке ж сумне... Але український дощ не такий! Він інший. Усе сяє та переливається у його краплях.
Сум, сум... Більш нічого. За вікном тільки хмари. А я згадую українську осінь. Ні, вона інша. Дерева, кущі - усе золоте, а найголовніше - рідне. Ти знаєш, Маринко, якби не доля, я ніколи не залишила б рідного міста. Якби...
Ти знаєш, Маринко, зараз я розмовляю німецькою, але глибоко у душі я - українка. І завжди нею залишусь. Більш нічого не можу писати. Сумую, але навряд чи повернусь. До побачення!
Твоя Іринка.

20.10 02
Сьогодні я довго передивлялась свою бібліотеку. Після весілля Гарі подарував мені багато книжок. Але усі вони італійською чи німецькою мовами. А потім я знайшла "Кобзаря". Пам'ятаєш, мені подарувала його вчителька на день народження. Змахнувши пил, я міцно-міцно притиснула його до грудей і заплакала. Згадала рідне місто. Якісь дивні почуття розквітли у душі. Відкрила та одразу знайшла найулюбленішу поезію - "Мені тринадцятий минало..." Сумно... Ти знаєш, Маринко, жити на рідній землі - це набагато краще, ніж у чужій країні.
У мене, мабуть, усе гаразд. Добра робота, коханий чоловік, але чогось недостає.
Існує якась порожнина. Будь ласка, надсилай листи. Бувай.
З повагою, твоя Іринка.

3.11 02
Сьогодні переглядала свій сімейний фотоальбом. Побачила старе фото. Ми стоїмо на вершині Говерли та співаємо гімн України. Який чудовий час: дитинство, рідне місто. А пам'ятаєш, як ми мріяли побачити світ. Тільки зараз я розумію, що таке Вітчизна. Ніколи не забуду своєї країни. Пиши мені, будь ласка.
Бувай!

20.11 02
Сьогодні я дізналась, що у мене буде дитина. Це, мабуть, єдине, що мене потішило за останній час. Ти знаєш, якщо у мене народиться хлопчик, я назву його Остапом. Буду читати йому на ніч казки, розповідати про рідне місто, про тебе... Бувай, Маринко!
Твоя Іра.

м. Керч.

* * *
Запрошуємо кримських красунь - незалежно від віку і національності - взяти участь у конкурсі кримської краси "Кримчаночка"! Надсилайте ваші фотознімки (пам'ятайте, що негарних дівчат нема, є лише невмілі фотографи) та коротенькі розповіді про себе. Переможниць, яких у кінці року назвуть самі читачі, чекають подарунки!

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #34 за 22.08.2003 > Тема ""Будьмо!""