"Кримська Свiтлиця" > #4 за 27.01.2012 > Тема "Резонанс"
#4 за 27.01.2012
«МЕНЕ ВБИВАЛИ НА Р╤ЗДВО...»
Кримський Майдан
Я вдруге прочитав у «Св╕тлиц╕» заголовок «Народжен╕ на Р╕здво». При╓мно людям, а мене на Р╕здво... вбивали. Важко пор╕вняти, а написати про людей, як╕ були м╕ж життям ╕ смертю, мабуть, треба, ╖м нин╕ напевно п╕д 90 рок╕в, мало ╖х. Було це ввечер╕ 7 с╕чня 1944 року. Нас, гвард╕╖ танк╕ст╕в, командир батальйону послав у н╕чну атаку. Нерозумна була команда, не видно ц╕лей ворога, а тебе тв╕й постр╕л осв╕тлю╓. Ворожа болванка влучила в танк над командирським м╕сцем. Мене тяжко поранило в голову, груди, праву руку, була розс╕чена брова (в череп╕, грудях осколки залишилися на все життя). Була шалена стр╕лянина з кулемет╕в. Я поповз по сн╕гу до сво╖х позиц╕й. Дуже хот╕лося жити, мен╕ тод╕ йшов двадцятий р╕к. Я молився до Бога: «Ти, Боже, бачиш, як тяжко я поранений. Ск╕льки ж можна мене н╕вечити, збережи мен╕ життя!» Молитву пам’ятаю й дос╕. ╤ нарешт╕ — «Стой! Кто ползет?» «Танкист, ребята». П╕хота бачила нашу атаку. П╕дняли мене, довели до сан╕тара. Сталося це неподал╕к в╕д зал╕знично╖ станц╕╖ Раз╕но Житомирсько╖ област╕, к╕лометр╕в за 15. Я опинився у Ки╓в╕, в госп╕тал╕ по вул. Саксаганського, пот╕м аж в ╤ркутську, в госп╕тал╕ № 934. На материн╕ розшуки над╕слали «похоронку» за 5 с╕чня 1944 р., посп╕шили мене вбити на два дн╕. Дешево ц╕нилося життя людини в радянськ╕й арм╕╖, сп╕шно зн╕мали з довольства, з нагород, з пам’ят╕. В честь ╕ пам’ять «похованих заживо» я пишу це. А без допомоги Бога я б не вижив. У день Р╕здва молитви швидко доходять до Бога.
Костянтин Васильович МОЧУЛЬСЬКИЙ, заслужений прац╕вник транспорту Укра╖нсько╖ РСР, ╕нвал╕д Велико╖ В╕тчизняно╖ в╕йни м. Керч
"Кримська Свiтлиця" > #4 за 27.01.2012 > Тема "Резонанс"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=9876
|