"Кримська Свiтлиця" > #49 за 04.12.2009 > Тема "З перших уст"
#49 за 04.12.2009
«МИ ВИГРАЛИ ЦЮ БИТВУ З╤ ЗВ╤РСТВОМ...»
ПАМ’ЯТЬ
ПРОМОВА ПРЕЗИДЕНТА УКРА╥НИ В╤КТОРА ЮЩЕНКА В ДЕНЬ ПАМ’ЯТ╤ ЖЕРТВ ГОЛОДОМОРУ
Дорогий Укра╖нський народе! Брати ╕ сестри! Слова про Голодомор завжди ╓ важкими, ╕ важка ╖хня дорога. Важко слову пройти розбиту, розчавлену дорогу, на як╕й ╕ людина не знайде опори, не те, що увесь народ. Тих сл╕в було на малий остр╕вець. На жменю зерна, що за нього вмирали. Сьогодн╕ зерен м╕льйони — по Укра╖н╕, по всьому св╕ту. Сьогодн╕ у слов╕ промовля╓ д╕ло ╕ вчинок. Особистий, загальний, нац╕ональний. Ми зробили майже неможливе. Ми врятували ╕ повернули людям правду про Великий Голод 1932-1933 рок╕в. Повернули з безодн╕, з провалля, з неповернення. Ми розпочинали з одиниць. Одиниць спогад╕в, здогад╕в, св╕чок ╕ пам’ятник╕в. Сьогодн╕ до нац╕╖ промовля╓ не образ, а найч╕тк╕ше, найвиразн╕ше число. Його виразн╕сть могутн╕ша за все. Нин╕ ми встановили ╕мена майже 2 м╕льйон╕в убитих людей. Очевидно, ця цифра неповна. ╤ далеко не повна. Але це т╕льки початок нашо╖ роботи. Але це також ╕ конкретн╕ ╕мена, ╕мена сво╖х родич╕в, сво╖х родин, сус╕д╕в, нашого народу. Ми достеменно точно виявили майже 14000 с╕л ╕ м╕стечок у 18 рег╕онах Укра╖ни, де був Великий Голод 1932-1933 рок╕в. Ми знайшли 995 тисяч ще живих св╕дк╕в ╕ дай Боже ╖м здоров’я. Ми встановили 3577 м╕сць масових поховань жертв Великого Голоду, з яких впорядковано на сьогодн╕ 3124. Служба безпеки п╕дтвердила 816 масових поховань, де упоко╖лися сотн╕ тисяч укра╖нц╕в. Сотн╕ тисяч батьк╕в, мам, брат╕в, сестер. Ми узагальнили списки 522 населених пункт╕в, занесених на «чорн╕ дошки». Це – конкретн╕ назви ╕ конкретн╕ дол╕. Ми не здогаду╓мося. Ми просто це зна╓мо. Ми зна╓мо ╕мена кат╕в ╕ ╕мена вбивць. Ми встановили конкретн╕ накази комун╕стично╖ влади, розпорядження ╕ телеграми вбивства. Вони ╓. На щастя, арх╕ви не горять. Ми розум╕╓мо ╕ зна╓мо нам╕ри комун╕стичних злочинц╕в. Ми бачимо лог╕ку ╖хн╕х д╕й. Впродовж осен╕ 1932-1933 рок╕в у Радянськ╕й Укра╖н╕ було зам╕нено 80% парт╕йних кер╕вник╕в низового р╕вня. Бо вони були визнан╕ недостатньо б╕льшовицькими. ╥х заступили «висуванц╕», готов╕ до будь-яких злочин╕в, ╕ кадри з ╕нших радянських територ╕й. Ми бачимо реальн╕ масштаби винищення нашо╖ нац╕╖, що дозволило у вимерл╕ райони, надто в Донецьк╕й, Луганськ╕й, Харк╕вськ╕й, Полтавськ╕й, Дн╕пропетровськ╕й, Микола╖вськ╕й та ╕нших областях, переселити сотн╕ тисяч с╕мей з ╕нших республ╕к. Вони стали такими ж заручниками режиму, як ╕ ми. Ми зна╓мо достеменно точно: це був геноцид – мор нашого народу голодом, по╓днаний з лютим вбивством його ╕нтел╕генц╕╖, духовенства, пол╕тичних, громадських ╕ культурних д╕яч╕в. Ми зробили майже неможливе. Ми повернули правду соб╕ ╕ св╕тов╕. Ми визнали Голодомор геноцидом в Укра╖нському парламент╕. Ми знайшли колосальн╕ внутр╕шн╕ сили, щоб посеред нашого сусп╕льства прийняти ╕ погодитися з такою жорстокою правдою. Ми поширили наше знання св╕том. Нас почули. Нас зрозум╕ли. Не майте найменшого сумн╕ву – зрозум╕ли вс╕. ╤ не менш важливо – нас п╕дтримали. Актом геноциду Голодомор визнали 13 держав: Естон╕я, Австрал╕я, Канада, Угорщина, Литва, Груз╕я, Польща, Перу, Парагвай, Еквадор, Колумб╕я, Мексика, Латв╕я. Актом геноциду Голодомор визнали законодавч╕ органи 26-х адм╕н╕стративно-територ╕альних одиниць семи держав св╕ту: Австрал╕╖, Аргентини, Бразил╕╖, Велико╖ Британ╕╖, ╤спан╕╖, ╤тал╕╖, Канади, Португал╕╖. Сво╓ слово про Голодомор як геноцид Укра╖нського народу сказали США. Голодомор визнано у рамках ООН, ╢вропейського Парламенту, ОБС╢, ЮНЕСКО, Балт╕йсько╖ Асамбле╖. Свою шану жертвам геноциду в Укра╖н╕ висловили Святий Престол ╕ Вселенський Патр╕арх. Ми вдячн╕ ус╕м – видатним постатям, державам, парламентам та урядам, громадським орган╕зац╕ям, досл╕дникам за ту виняткову п╕дтримку, яку вони надали наш╕й нац╕╖, наш╕й держав╕, визнаючи нашу трагед╕ю ╕ под╕ляючи наш скорботний б╕ль. Тема, про яку ми говоримо, безумовно, ╓ загальносв╕товою, вона — загальнолюдська, вона – в╕чна як конфл╕кт добра ╕ зла, св╕тла ╕ мороку. На жаль, ми чу╓мо також голоси, як╕ засуджують нас ╕ викривлюють нашу пол╕тику. ╤ тут я також хот╕в би сказати слово. Це – голоси з темряви, яка живе за власними законами, виправдовуючи насильство, приниження ╕ вбивство невинних людей. Причому, невинних людей будь-яко╖ нац╕╖. Ми мали силу ╕ г╕дн╕сть першими сказати про мор голодом. Я радий, що наш╕ д╕╖ дали поштовх для пошуку правди про стал╕нськ╕ комун╕стичн╕ репрес╕╖, яких зазнав, по сут╕, кожний братн╕й сус╕дн╕й народ. Цей пошук ╓ не лише пошуком правди – в╕н ╓ пошуком свободи в╕д страху, в╕д пережитих сусп╕льних травм ╕ в╕д ╖хнього повторення. Ми говоримо про Голодомор, бо ми – укра╖нц╕. Ми – в╕льн╕ люди. Ми хочемо в╕льного життя. Слова про Голодомор, безумовно, важк╕, ╕ важка ╖хня дорога до серця кожно╖ людини. А ще важчою, на м╕й погляд, ╓ дорога усв╕домлення в╕дпов╕дальност╕, яку нац╕я бере за свою долю, за помилки минулого життя, як╕ поверталися до нас смертю, за життя нин╕шн╓ ╕ за життя майбутн╓. Сьогодн╕ ц╕╓╖ в╕дпов╕дальност╕ ╓ лише на малий остр╕вець у душ╕ кожного з нас. На жменю зерна, яке проросте нац╕ональним колосом. Я в╕рю в це зерно. Я твердо, безконечно в╕рю в нього. Усв╕домити в╕дпов╕дальн╕сть одне за одного, об’╓днатися у ╓диному простор╕ нашо╖ пам’ят╕ ╕ майбутнього, на м╕й погляд, це означа╓ стати нац╕╓ю, яка буде захищеною ╕ безпечною на сотн╕ ╕ тисяч╕ рок╕в уперед. Голодомор п╕дкр╕плювався р╕зноман╕тними засобами, як╕ вс╕ разом вкарбовували у св╕дом╕сть укра╖нського етносу факт його ц╕лковито╖ залежност╕, його повно╖ несуверенност╕ у план╕ державному, соц╕альному, бутт╓вому. Так само несуверенною з цих час╕в мала почуватися ╕ особист╕сть: до скону мусила укра╖нська людина дякувати за те, що ╖╖ просто не вбили. А найкраще – вона мала стати такою, якою ╕ була потр╕бна у нов╕й верс╕╖ «╓диного радянського народу». Зв╕дси походить нов╕тн╕й «хохол» – нац╕ональна, культурна ╕ соц╕альна потвора, яка згодна продати ╕ свою кра╖ну, ╕ р╕дну землю. Зв╕дси походить цей благенький блазень перед н╕бито могутн╕шими сус╕дами, обставинами чи культурами. Проти нього, проти цього н╕кчемного, продажного «хохла» у серц╕ повинен стояти оп╕р у кожного ╕з нас. Оп╕р повинен стояти у серц╕ проти будь-якого вияву неповаги до нашо╖ держави, ╖╖ ╕стор╕╖, наших тисячол╕тн╕х символ╕в. Оп╕р повинен стояти у серц╕ проти будь-яко╖ загрози для нашо╖ велико╖ ╕ сп╕льно╖ свободи. Оп╕р повинен стояти у серц╕ проти будь-якого замаху на нац╕ональн╕, пол╕тичн╕ ╕ громадянськ╕ права кожного з нас. Без винятку. Без под╕лу. Незалежно в╕д мови, рел╕г╕╖ чи походження. Це повинен бути той святий оп╕р, який укра╖нц╕ чинили нав╕ть у приречених обставинах Голодомору 1932-1933 рок╕в. Ми р╕дко, правда, згаду╓мо про це. А це був великий оп╕р. В╕н виявлявся у р╕зних формах. Це — в╕дкрит╕ виступи проти влади, в яких т╕льки на початку 1932 року взяли участь десятки тисяч укра╖нських селян по вс╕х теренах Укра╖ни. Це — збройна боротьба з радянською владою, як у козацьких селах Поп╕вка та Хомутц╕ Миргородського району, як у спалахах бо╖в на В╕нниччин╕, Херсонщин╕, Одещин╕, Черн╕г╕вщин╕ та в ╕нших рег╕онах нашо╖ мило╖ земл╕. Безумовно, ми перемогли у цих боях. Ми виграли цю битву з╕ зв╕рством. Ми боролися. Приречено ╕ затято. Ми стали державою. Ми здобули великий, ╕сторичний шанс в╕дродитися як нац╕я. Слова про Голодомор, про в╕дпов╕дальн╕сть, про внутр╕шн╕й оп╕р, свободу, про нац╕ю – важк╕. Важка ╖хня дорога. Ми зробили вчинок. Особистий, загальний, нац╕ональний. Поруч з нами стоять м╕льйони, м╕льйони, м╕льйони над╕й нашого народу. Сто╖мо перед Всесв╕том життя. Сто╖мо ус╕. Це говорить душа. Я прошу мовчання у пам’ять про невинно загиблих наших сестер ╕ брат╕в. Я прошу у Господа прощення ╕ порятунку для кожно╖ нашо╖ душ╕. Я прошу життя ╕ благословення для нас ╕ для нашо╖ велико╖, в╕льно╖ ╕ могутньо╖ дороги. Ми зробили перший крок. Рух не зупинити. Слава нашому народов╕! Слава Укра╖н╕! ╤ в╕чна пам’ять загиблим.
28 листопада 2009 р. м. Ки╖в.
"Кримська Свiтлиця" > #49 за 04.12.2009 > Тема "З перших уст"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=8149
|