Версiя для друку Обговорити в форумi

Про те, як почувають себе нині колектив і керівництво всесвітньовідомого Хору, а також про ціну несмаку

«Переспів» відомої української народної пісні спільними зусиллями «Студії 95-й квартал» і Національного Хору ім. Г. Верьовки Україну, звісно, не перевернув, але глибоко вразив. Соцмережі киплять від обурення: не пригадується останнім часом такої одностайності в оцінках. І підґрунтя для такої реакції – цілком беззаперечне. Бо ми, як би там не глузували, за «парєбріком», не радіємо, коли в сусіда корова здохла, а те, щоб глузувати щодо чиєїсь згорілої хати – то взагалі за межею. А ще українці незгодні, що участь у цьому «концертному номері» взяв Національний Хор – один з символів українства, який до того ж фінансується з державного бюджету.

Про що кажуть, пишуть, пліткують
В несприйнятті жартів щодо «згорілої хати» Валерії Гонтарєвої об’єдналися дуже різні люди. Крім топ-блогерів українського інету, діячів культури, народних депутатів – колишніх і нинішніх - серед них є і члени діючого уряду, зокрема, міністр культури, молоді та спорту Володимир Бородянський та міністр економіки Тимофій Милованов.
Спливли і подробиці скандалу. Зокрема, керівник колективу, Зеновій Корінець, в коментарі УП назвав ім’я посередника, через якого було досягнуто домовленості про «спільний виступ». Ним виявився народний депутат від фракції «Слуга народу» Юрій Корявченков – теж вихідець з «95-го кварталу». Нібито директор погоджуватися не хотів, але депутат його переконав: нічого страшного, це стьоб, ми всіх стібемо… Ну а соцмережі підкинули неперевірені цифри щодо вартості оборудки: 30 тисяч. Щоправда, невідомо чого…
Микола Підвезяний, головний редактор ресурсу «Главком» додав інсайду про те, нібито в колективі чекали, «що буде шкандаль, але не чекали "щоб такий", а також - про настрої в Хорі та плітки, які там поширюються:
- Хор відмовлявся все це співати, але аргументи були такими: "нас ніде не братимуть;
- Керівника можуть поміняти і хор скоротити";
- На те, що Квартал візьме на себе вину, чекати не варто;
- Наступного тижня в ефірі має бути (але чи буде?) продовження.

Поганий смак? Це більше ніж просто погано…
Тут варто було б звернути увагу ще на одну деталь – вельми несподівану. Славетний Хор ім. Верьовки «з солістом Євгєнієм Кошевим» співає ганебно погано - глухо, аби як, в якійсь "не тій" тональності (Див. відео нижче). Виходить, що не розум спочатку відбирає Бог, а Свій, тобто, Божий дар…

Втім, головний "герой" всієї цієї історії - катастрофічно поганий смак. А це - 100%-ий маркер творчої неспроможності. Коли в січні 2014-го, у розпал боїв на Грушевського, хтось (уже не згадається хто) переспівав ту ж пісню з рефреном "горіла шина-палала, там барикада стояла", - це було точне попадання в сутність, це було до сліз талановито. А 95-ті продемонстрували, що не розуміють - не відчувають українського підтексту та українських мотивацій.
Чого точно зараз можна очікувати, то це чергової хвилі вимог «покінчити, нарешті, з совєтцьким спадком», з усіма цими реліктами сталінщини – творчими спілками, заслуженими діячами та «всенародними» колективами…Власне, вона уже піднялася, ця хвиля – почитайте соцмережі. І нібито все правильно – адже нема нічого такого й близько у «цивілізованому світі» (ТМ), куди ми намагаємося йти. Було би правильно, якби не час, в якому Україні щодня й щогодини треба жити, відстоювати свою ідентичність в жорстокій борні з російською імперією. І в цій битві якраз добре гарантовано мати такі собі «опорні стовпи» національної культури, нехай й фінансовані з державного бюджету. Але ж не треба їх – ці еталони професійної мистецької якості – використовувати на «корпоративчиках», тобто у власних інтересах. І розбиратися – які це інтереси, чиї вони – не має жодного практичного сенсу. Це в принципі дискредитує українську державу, підкреслюючи і «підсвічуючи» її давню і загальновідому «олігархічну» проблему.
Тут залишається лише додати, що в інформаційному полі дня 21 жовтня 2019 року чи не єдине повідомлення про те, що спільні співи «95-го кварталу» і «Хору ім. Г. Верьовки» комусь таки сподобались, мало на «Українські правді» промовистий заголовок: «Коломойський про номер "Кварталу" про підпал будинку Гонтаревої: "Дуже сподобався". Ну, якщо Коломойському сподобалося…
І насамкінець – новина: 95 квартал вибачатися не збирається. Це виявляється «гостра політична сатира, так було, є і буде. Навіть, якщо це не подобається деяким політикам». Ну, власне, де знайти краще підтвердження тому, що написане вище?

Довідка Укрінформу: Україні це щороку коштує під 30 млн. гривень
Хор ім. Г. Верьовки був заснований у 1943 році. Статус національного отримав у квітні 1997 року. На сьогодні Хор налічує понад 150 учасників, і має три групи: хорову, оркестрову, хореографічну.
Щороку колектив дає 70 концертів. План до 2021 — 100 концертів. Репертуар хору — це весь музичний Всесвіт – від українських народних пісень та колядок – до Реквієма Моцарта та української літургії. З 2015 — раз, а то й два на рік — колектив регулярно виступає на Сході країни. А в Росії після 2012 року не були, хоч до того виступали регулярно, особливо там, де живе чимало українців: на Кубані, на Смоленщині, у Воронезькій області.
Багатьох нині дуже цікавлять гроші – тобто, скільки витрачає держава на утримання Хору ім. Верьовки. Колектив фінансується за рахунок загального фонду державного бюджету за програмою «Фінансова підтримка національних художніх колективів, концертних організацій та їх дирекції, національних і державних циркових організацій» (код програми 1801120). У бюджеті 2019 року за цією програмою виділено 642 952 500 грн, в проекті бюджету-2020 вказана така ж сума. Але це – загалом, на всіх. У січні 2017 року був опублікований аудиторський звіт, де був зазначений обсяг фінансування Хору. На 2016 рік він склав 27 152 600 грн
Згідно Статуту, Хор здійснює свою діяльність як неприбутковий заклад у сфері культури, основна діяльність якого не направлена на отримання прибутку.
В інтерв'ю Укрінформу керівник Національного хору ім. Г. Верьовки Зеновій Корінець наголошував, що “Колектив працює на ідеологічному фронті”. Митець також зауважив, що хор давно вийшов за межі офіційних “паркетних” заходів, активно поєднуючи “офіціоз” із доволі неформатними виступами: артисти хору виступають не тільки у концертних залах, але й у церквах, районних клубах і навіть на весіллях. “Ми заробляємо, як можемо”, - констатує пан Корінець.
Щодо державного фінансування, то тут теж не все так просто: “Держава дає кошти на зарплату і частково — на утримання приміщення, де міститься так звана творча база колективу... Нам цих коштів вистачає частково – на чоботи, ми купуємо 41 пару, і на пошиття сорочок”.
Про владу: “Влада за всіх часів завжди нас патронувала. Ми ж державний колектив з центром управління у Міністерстві культури. Але воно не втручається безпосередньо в нашу творчу роботу та господарську діяльність”.
Підготували Світлана Карабань, Сергій Тихий
(Укрінформ)

Оксана Забужко про хор ім. Верьовки: ЦЕ БУВ СТРИПТИЗ НА ГРОБКАХ.
ВОНИ ЦЕ ЗРОБИЛИ ЩЕ Й ПІД РІЧНИЦЮ CМEРТІ ПАТРОНА ГРИГОРІЯ ВЕРЬОВКИ
Про колективне самогубство хору Верьовки і “гламурний сталінізм по-московськи” я, як буде час, напишу окремо, – наразі нагадаю тільки, що, до всієї моторошності сюжету, вони це зробили ще й під річницю смерти патрона: Григорій Верьовка помер рівно 55 років тому – 21 жовтня 1964 року.
Так що це був, у певному сенсі, стриптиз на гробках.
Хоча – на відміну від сталінських часів, коли треба було співати “по-корчемному”, щоб не розстріляли, – тут ніхто ж і не змушував: самі-самі...
Ось це – найжахливіше, так…

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #43 за 25.10.2019 > Тема "Резонанс"