Версiя для друку Обговорити в форумi

17 - 18 червня в столиці нашої Батьківщини місті Києві відбулись міжнародні громадські слухання "Національні та міжнародні механізми захисту жертв насильницьких зникнень: Білорусь, Росія, Україна". На них побував член Севастопольської правозахисної групи адвокат Валерій Михайлович Барташ. Ось що він розповів нашому кореспонденту.

- Ці слухання відбулись у приміщенні Верховної Ради України і були організовані на високому рівні Комітетом з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією ВР України, Вінницькою правозахисною групою і Радою українських правозахисних організацій (РУПОР) за підтримки Міжнародного фонду "Відродження".
У доповідях відомих і авторитетних правозахисників - голови Комітету, депутата ВР Володимира Стретовича, депутата ВР України Григорія Омельченка, Сергія Ковальова з міжнародного товариства "Меморіал", Валентина Гефтера, Сергія Бабицького та інших, було зроблено аналіз зникнень відомих осіб вказаних країн, називались підозрювані причетні особи та пролунала стурбованість за стан справ із правами людини.
Я був запрошений ще і як голова Севастопольського товариства білорусів ім. Максима Богдановича "Пагоня" і тому мені особливо близькі обговорювані теми.
Через важкий стан здоров'я не змогли приїхати учасники голодування -  депутати Верховної Ради Білорусі. На слуханнях свідчили про злочини також рідні загиблих: дружина Віктора Гончара - Зінаїда, мати генерала і екс-міністра МВС РБ Ольга Захаренко, яка з дітьми перебуває в політичній еміграції, мати Дмитра Завадського - Ольга Григорівна. Від Білорусі були присутні адвокати Олег Волчек та Гарі Погоняйло, які демонструють справжню громадянську мужність і професіоналізм і займаються розслідуванням злочинів у важких умовах недемократичного суспільства. На слуханнях було розповсюджено бюлетень "Говорить Юрій Захаренко", який склав Олег Волчек на основі документів - матеріалів справ, переписок з посадовими особами держави, численних фотографій. Будь-яка незаангажована людина може зробити висновок про те, що ці зникнення мають політичне підґрунтя і були санкціоновані владою Республіки Білорусь.
Представники посольств Білорусі та Росії проігнорували ці слухання, хоча і були запрошені і давали попередню згоду. Очевидно, це пов'язано із відсутністю якихось пояснень з боку офіційних осіб.
На можливості використання міжнародної юрисдикції національних судових органів для розслідування справ з насильницьких зникнень наголосив спеціальний доповідач Ради Європи Христос Пургурідіс.
У рекомендаціях слухань, крім звернень до вищих посадових осіб країн, правоохоронних органів, європейських інституцій, містяться пропозиції до громадськості та неурядових організацій активізувати громадські розслідування конкретних випадків насильницьких зникнень на загальнонаціональному та міжнародному рівнях.
На мій погляд, сам факт проведення цих слухань в Україні має велике суспільно-політичне значення.

Тим часом...

З Білорусі депортований український журналіст

21 червня з Білорусі депортований заступник головного редактора білоруської недержавної газети "Час", громадянин України Михайло Подоляк. Білоруській владі не сподобалося, як пан Подоляк висвітлює політичну ситуацію в країні. Співробітники КДБ затримали його і посадили на потяг "Мінськ - Одеса".
Як повідомили у Центрі інформації і громадських зв'язків КДБ Білорусі, М. Подоляк виселений за порушення "Правил перебування іноземних громадян і осіб без громадянства в Республіці Білорусь" і "його в'їзна віза і дозвіл на тимчасове проживання на території Республіки Білорусь анульовані. Крім того, йому відмовлено у в'їзді в країну терміном на 5 років". Як дане покарання буде виконуватися на практиці, якщо між Білоруссю й Україною діє угода про безвізові візити громадян, в КДБ уточнити відмовилися.
Порушення правил, на думку КДБ, полягає в тому, що М. Подоляк "є організатором випуску газети "Час", яка тенденційно висвітлює соціально-політичну обстановку в Республіці Білорусь", "опубліковані в газеті матеріали містять наклепницькі вигадки про реальне положення справ у країні, заклики до дестабілізації політичної ситуації в Білорусі, що суперечить інтересам державної безпеки і є порушенням законодавства про правове положення іноземних громадян і осіб без громадянства в Республіці Білорусь".
Прощаючись з колегами, М. Подоляк заявив, що виселення є не чим іншим, як реакцією на його гострі публікації, і тепер він буде писати ще гостріше. Тим більше, що, як заявив головний редактор газети "Час" Павло Жук, М. Подоляк як і раніше зберігає посаду його заступника.
Михайло Подоляк став третім журналістом, примусово виселеним з Білорусі. У 1997 і в 2003 роках із країни були депортовані керівники білоруського корпункту телекомпанії НТБ Олександр Ступников і Павло Селін.
М. Подоляк постійно мешкав в Білорусі з 1990 р. Громадянство Білорусі свого часу не оформив, як він стверджує, з технічних причин.
(http://www.prima-news.ru).

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #26 за 25.06.2004 > Тема "З потоку життя"