Версiя для друку Обговорити в форумi

Чогось подібного ми і очікували, коли агенція «Крим.Реалії» розповіла світу про нашу газетну долю, навіть дещо перебільшивши її трагізм, бо чутки про смерть «Кримської світлиці» не відповідають дійсності, як і про номер газети, що є останнім в історії її існування. Сподіваємося, що їх, «останніх», буде ще чималенько.
Але така звістка стала бальзамом на душі тих, кому цього дуже хотілося. Серед них про нас згадали і наші вічні «закляті друзі» із «Крымской правды» у політичному огляді Н. Філіппова «Брусчатка политического уровня» 2 квітня. Спробую відкинути емоції і проаналізувати лише те, що написане пером і не вирубати «топором». Автор огляду визнає, що україномовна «Кримська світлиця» була в Криму єдиною, а це вже означає, що таке модне твердження про насильницьку українізацію Криму, котре нібито привело до відторгнення його від України, він заперечує, бо якщо не преса, то хто ж? До того ж, один, звісно, у полі не воїн. Не без іронії згадує оглядач і про те, що ми боролися за своє фінансування. «Чесна і бідна» українська влада не знаходила коштів на утримання газети, як і механізму, аби його здійснювати. А у «Крымской правды» таких проблем зроду не було, бо працювала вона на іншого, багатого і щедрого хазяїна, у тому числі, і за українські гроші. Моя приятелька, котра була там коректором, зізналася, що одержувала зарплату вчетверо більшу, ніж називала мені раніше, але сказала це лише після звільнення, бо говорити про справжні свої доходи газетярам забороняла адміністрація. Тож напрошується висновок: «русскоязычных» у Криму ніхто ніколи не утискував, у чому Росія намагається переконати світове співтовариство. Швидше навпаки. Інакше і не стала б «Крымская правда» «газетой победителей», як це зазначається в її рекламі.
А тепер про те, чи боролися ми «со всем русским, что попадало в поле зрения». Де ж тут було з усім цим боротися, якщо «русским» було заповнене практично все поле зору? Тоді б довелося боротися і з собою, своїми біографіями, схожими на ті, що були і у колег із «Крымской правды», а де з ким із них вони взагалі співпадали, бо наші працівники трудилися колись у цій газеті, і в газеті «Крымский комсомолец», лише мріючи про рівноцінні умови для розвитку і свого народу. Але ми ніколи не дозволяли собі називати російську мову «недоразвитым языком» та іншими образливими словами, як це робили наші російські колеги щодо української. Бо ні «язык», ні мова не причетні до того, як їх використовують, не винні, що стають смертоносною зброєю, а вся відповідальність – на тих, хто збиткується над ними, роблячи їх знаряддям насильства. До речі, «великий и могучий» дійсно гідний кращого застосування. А що робиться для його розвитку? За останні років 50 він збагатився лише на десяток запозичень – як от шопінг, маркетинг, драйв, креатив, скутер, і особливо модне тепер — офшори, у той час, як мільйони росіян не можуть трьох слів зв’язати без мату та потворних словоутворень, таких як «ённый, евонный, ейный». Коли навіть професійні тележурналісти з російським словом обходяться напрочуд вільно, від чого, наприклад, гумористичний номер конкурсу стає «смехотворным». Ось тут би і докласти свої зусилля «победителям». І це могло б стати сферою нашої співпраці.
Скажете, жартую? Можливо, й так. Але знову ж таки, посилаючись на контекст огляду, згідно з яким «есть основания полагать», що ми невдовзі спробуємо «встроиться в новую действительность». Хотіла б зауважити, від подібного була б взаємна користь. Ми б надали ще одну підставу говорити про «зрадливу українську націю» та вельми лояльну і справедливу Росію – «щедрую душу», а зате повернули б наш газетний бюджет, що не сягає зарплати одного російського високопосадовця.
Бо «встроиться» на тих умовах, на яких це зробили свого часу «Крымская правда» та їй подібні, нам ніхто не дозволить. Це вони взяли від України все: почесні звання (навіть зірки Героїв), квартири, державні пенсії — за те, що ненавиділи свою державу і активно готували грунт для її повалення. А тепер наввипередки поливають брудом та оббріхують все українське. Навіть свиняча чума, що спалахнула в Криму у лютому і про яку в Україні ніхто й не чув, видавалася ними як така, що «прибігла» сюди з Херсонщини. Дарма, що з 20 вересня минулого року українська сторона здійснювала продуктову блокаду півострова, а невдовзі товарообіг між Росією і Україною було офіційно припинено. Звідти ж прийшла і епідемія грипу, але чомусь не в Крим, а в Санкт-Петербург, хоча це зовсім і не по дорозі. Це як в анекдоті про невістку, що завжди винна, навіть коли десь пасе свиней.
А те, що не всі працівники «Кримської світлиці» можуть і хочуть перебратися до Києва, дійсно правда, як і те, що свого часу зухвалі російські патріоти не реагували на заклик «чемодан, вокзал, Россия», а робили все, аби Росія прийшла до них сама.
І ще раз про підозру щодо нашого бажання «встроиться» в нову дійсність. Куди і як нам «вмонтовуватися» — вирішувати нашим прихильникам, які вірять нам і розділяють наші погляди і почуття. І якщо під маркою турботи про нашу безпеку нас «зливає» сьогодні київське Газетно-журнальне видавництво, то, на щастя, це ще не вся Україна.
Але правда і в тім, що українці Криму, які продовжують любити свою Батьківщину (а про найчисельнішу національну громаду кримські ЗМІ згадують лише в контексті «болгары, армяне, греки, немцы и прочие»), теж не мають просто лягати і вмирати від горя. Їм доведеться шукати в нинішньому житті своє місце, а в перспективі і створювати свою «Кримську світлицю», що допомагала б у боротьбі за їхні права, у відстоюванні хоча б якогось національно-культурного мінімуму. І дай, Боже, щоб він наблизився хоча б до радянського. Але це вже не наша історія…

Тамара СОЛОВЕЙ
Випускниця Московського літературного інституту ім. Горького, редактор відділу «Кримської світлиці»

2013 рік, центральна площа Сімферополя, ніхто не зносить палаток і не «пакує» організаторів. А тепер уявіть собі, що це — сьогодні, і замість «русскому языку» написано — «українській мові»... І скільки секунд простояла б отака конструкція? Та це навіть не уявляється...

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #15 за 08.04.2016 > Тема "Резонанс"