Версiя для друку Обговорити в форумi

Нова-стара кримська влада не рекомендує проводити в Сімферополі конкурс ім. Лесі Українки «Змагаймось за нове життя!». Нагадаю, що конкурс проходив у Криму 9 років поспіль, цьогоріч усі учасники — учні, студенти та педагоги готувались до 10-го, ювілейного. У 2013 році після підбиття підсумків конкурсу навіть поставало питання, що треба його виводити на всеукраїнський рівень, бо у Криму в Лесиному конкурсі брали участь учні з Луганська, Донецька, Харкова та кількох областей України. Було приємно, що поезія Л. Українки об’єднує дітей різних національностей не тільки з Криму.
Конкурс проходив у два етапи. У першому, який проходив на день народження Л. Українки 25 лютого, брали участь школярі та студенти в номінаціях: твір, наукові праці, відеокліпи та малюнок за творчістю поетеси. До речі, організаторам вдалось 16 лютого цього року провести перший етап, на який прибули учасники з усіх куточків Криму.
Другий етап конкурсу — а це змагання в номінації художнє читання та нагородження переможців — традиційно проходив на початку березня. У минулі роки все це відбувалося у Таврійському національному університеті ім. В. І. Вернадського. Пам’ятаю, що минулого року актовий зал центрального корпусу університету не міг вмістити всіх бажаючих, яких було близько 600 чоловік. Конкурсанти, які торік не посіли призові місця, говорили, що сама участь в такому заході — велика честь і обіцяли приїхати за перемогою в 2014 році. Виявилось, що все це були тільки дитячі мрії. А життєві реалії такі, що прослухати учасників у номінації художнє читання і провести нагородження нині немає можливості. І не тому, що не підготовлені конкурсанти чи немає призів, конкурс переносили декілька разів, останньою датою, до якої готувались діти, було 5 квітня. Але за декілька днів стало зрозуміло, що шанувальники Лесиної поезії з цим конкурсом можуть попрощатись назавжди.
Цей факт ігнорування дитячого україномовного конкурсу ще раз показує, яка влада в Криму, а також підтверджує велич Лесі Українки — поетеси планетарного масштабу, яка писала: «Ми навіть власної не маєм хати, усе відкрито в нас тюремним ключарам: не нам, обідраним невільникам, казати речення гордеє: «Мій дім — мій храм!». Для Криму віднині немає всесвітньо відомої поетеси Л. Українки, і взагалі вона тепер шкодить новій виховній концепції кримських дітей, які поступово повинні забувати співучу українську мову. Саме така вона — «демократія» за російськими законами, а балачки про дві чи три державні мови — це слова, пущені на вітер.
Незабаром не тільки діти, але й дорослі відчують, що тут, в Криму, повинні ставати росіянами не тільки за паспортом, але й за духом. Всі знову потрапляють туди, де єдиний народ, єдина мова, єдина культура. Єдина для всіх націй і народностей. Як буде називатись утворення оновленого СРСР, ще не відомо, але всі ми можемо засвідчити, що поки що воно зветься Росія...

Олександр ПОЛЬЧЕНКО
м. Сімферополь

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #14 за 04.04.2014 > Тема "Резонанс"