Версiя для друку Обговорити в форумi

ОТАК ЖИВЕМО...

 Свою першу робочу поїздку як міністр праці та соціальної політики України Людмила Леонтіївна Денисова здійснила в Крим. Нині киянка, а донедавна кримчанка, вона добре знає цей регіон, бо працювала тут на різних відповідальних посадах соціального спрямування. 10 квітня після зустрічі з головою Ради міністрів Криму В. Плакідою Л. Денисова взяла участь в нараді з активом галузі.
 Вона наголосила, що у сфері соціальної політики є певні досягнення, такі як підвищення розмірів зарплат, пенсій та інших соціальних виплат. А в 2009 р. мінімальна зарплата вже буде дорівнювати прожитковому мінімуму. Хоча, як на мене, тут особливо пишатися нічим. Звісно, якщо розглядати «мінімалку» як умовну стартову суму для здійснення інших виплат, тобто як одиницю виміру, вона не є порожнім місцем, але якщо пропонувати за цю суму жити дорослій людині і працювати від зорі до зорі й годувати сім’ю, то немає нічого дивного, що в Криму кількість вільних вакансій вже вдвічі перевищує попит, бо третя частина цих вакансій передбачає оплату навіть нижчу мінімальної.
 Втім, Л. Денисова вважає, ніби виплата мінімальної зарплати вже слугувала б мотивацією до праці, що є джерелом поповнення бюджету, у тому числі, різних соціальних рахунків. Але є чимало й таких працедавців, яких не дуже хвилюють як борг перед працівниками, так і борги перед державою. Суттєво, що це одні і ті ж самі керівники упродовж багатьох років, і сума заборгованості на підприємствах, якими керуються центральні органи виконавчої влади, з початку року зросла майже на 15%. Все це свідчить, зокрема, про те, що з керівників таких установ питають не надто суворо – найгірше, що може їх очікувати, - це штраф в 255 – 850 грн. Планується цю цифру дещо збільшити - від 30 до 300 неоподатковуваних мінімумів, тобто штраф сягне від 510 до 5100 грн. Та чи налякає це тих, затримання зарплати для кого не випадковість?
 З виступу міністра можна було також довідатись, що рівень зарплат в Криму (мається на увазі так звана середня) нижчий за середньостатистичний по Україні: 1432 проти 1633 гривень. Так звана, це тому, що вона аж ніяк не гріє громадян, що взагалі одержують мізер. З іншого боку, є чимало і таких, кому до «мізеру» додають ще й конверти, тим самим обкрадаючи державу та майбутню старість цих людей. Але тут – не услідкуєш. Втім, і працівники, що одержують конверти, не дуже переймаються: пенсіонерська доля у простих смертних досить схожа.
 Але все ж таки Людмила Леонтіївна має намір рахувати копійку всерйоз. Вона пропонує активніше подавати до суду на судових виконавців, що не поспішають стягувати належне з винуватців та ліквідовувати підприємства-банкрути. А ще більше розраховує на успіх, контролюючи соціальні виплати. Добре було б встановити більш тісний контакт з канцелярією підземного царства Аїда, бо трапляються випадки, коли небіжчику ще кілька місяців надходить пенсія. І хоча суму цю потім стягують з родичів колишнього пенсіонера, та все одно хотілося б запобігти клопотів.
 Міністр договорилася навіть до того, що, мовляв, Україна є єдиною країною, де існує черга на придбання автомобілів, то хто ж їх купує, якщо люди дійсно бідні і потребуються соціальних пільг?
 І все ж таки навела офіційні цифри: за межею бідності в Криму 26,9% його жителів, тобто понад чверть. Інфляція у нас теж вища, ніж в усій Україні, на 3%, а ціни – на стільки ж вищі, ніж у Києві. Взагалі ж на тему інфляції міністр говорила неохоче ні на нараді, ні під час прес-конференції. В ній вона вбачає в першу чергу відлуння світових процесів, а кроки теперішнього уряду щодо її розкручування тут ні при чому. А ось нарахування субсидій з 1 травня буде здійснюватися за новим принципом, який дозволить відсіяти тих, хто «примазався». Гірко було спостерігати, як міністр соціального захисту (донедавна так називалася ця посада) перетворювалася на міністра соціального нападу, і це замість того, аби поклопотатися про те, як відшкодувати хоча б найбіднішим громадянам наслідки інфляційних процесів, бо тепер їм надто довго доведеться «паритися» в черзі по машину. Суттєво, що серед українців, які звернулися до Конституційного суду і виграли справу, 40% теж становлять кримчани, отже і з дотриманням законів у нас не все гаразд. Значне місце в своїй промові Людмила Леонтіївна відвела оснащенню держаних установ та соціальних центрів пандусами, які б надали можливість відвідувати ці заклади інвалідам на колясках, бо якщо пандуси десь і є, то незручних конструкцій.
 Як стало відомо із подальших виступів, інвалідні організації у нас активно розпадаються. Керівник протезного підприємства зауважив, що кількість замовників минулого року зменшилася на 22%, бо замість єдиного направлення від лікаря тепер для протезування слід зібрати безліч паперів, у тому числі, і довідку зі МСЕКу. Людям з обмеженими можливостями просто не під силу все це виконати, хоча тих, хто потребує протезування, як правило, видно неозброєним оком. Скаржився він і на те, що державне фінансування його установи розпочинається лише навесні, тому скільки б його та сама держава не штрафувала, він не в силах щось заподіяти. І таких нонсенсів у нас, прямо скажемо, немало.
 Керівник відповідної комісії у ВР АРК Світлана Савченко почала і закінчила тим, що все упирається в нестачу грошей, хоча і розроблено закон про соціальні стандарти, а інвалідам загального захворювання всіх груп тільки в Криму передбачені пільги.
 На що дуже слушну відповідь дав у своїй промові заступник Постійного Представника Президента України в Криму В. Пробий-Голова, який довгі роки працював з грошима в банку і добре на цьому розуміється.
 - Не вистачає не фінансів, а бажання виконувати те, що зазначено в наших убогих програмах, які, до речі, теж не відповідають нормативам життя. Мільйонні кошти йдуть на ремонт, а на пандуси для інвалідів у тих самих спорудах коштів немає. Регулярно вносимо в бюджет додаткові асигнування на задоволення потреб керівного апарату, а для інвалідів знову немає грошей. Ми створюємо гарні закони, але їх не виконують належним чином. І тут все залежить від виконавчої влади. Сьогодні центр зайнятості стає центром завозу спеціалістів з інших країн, бо у нас їх не готують відповідно до потреб.
 До речі, промова представника Представництва була найближчою до життєвих реалій. Відвідуючи різні апаратні наради, схоже, він вже добре переконався, що озвучити проблему – це ще не означає мати волю до її вирішення.
 «Ми не вирішуємо проблему, тільки пом’якшуємо її», - так була означена діяльність щодо соціальної сфери однією з її офіційних представниць. І триматися ця сфера мусить на трьох «китах» - це працедавці, профспілки і держава (вони ж – лебідь, рак та щука). А ось ще одна з цікавих тез: «Гарантувати безоплатну охорону здоров’я – це ще не означає забезпечувати її». Прозвучали також цифри, що характеризують смертність немовлят, але промовець, здається, щось наплутав, тому не буду їх наводити – надто високі. Щось наплутала і сама Людмила Денисова, коли заявила на прес-конференції, що ми маємо європейський рівень пенсій (це вона, напевне, міністерські пенсії мала на увазі?). Колись ми ганялися за Америкою, а тепер вже наздогнали новий нам об’єкт переслідування – Європу? А ось цифра, яка цілком заслуговує довіри: в Україні соціальною політикою займаються 176 тисяч осіб. Не беруся судити, багато це чи мало, бо тут мають значення не тільки доступність і якість послуг, але й саме спрямування цієї політики. У всякому разі, сьогодні вона мені здається не щирою. Прем’єр-міністр Ю. Тимошенко виконала свої передвиборні обіцянки, але асортимент продуктового набору в кошику соціально незахищеної людини ще більше звузився…
 Попереду у Л. Денисової було відвідування кількох будинків-інтернатів для старих і інвалідів, у тому числі, і ще не існуючого психоневрологічного пансіонату, що будується в с. Шкільному.
 В Сімферопольському геріатричному пансіонаті я бувала раніше не з парадним кортежем, а як одна з багатьох, що колись можуть опинитися в подібному закладі. Тоді там теж боролися «зі зрівнялівкою», чим пишається сьогодні міністр Денисова. Ходячі і жваві мали більш-менш пристойні умови життя, а лежачих (по 6 в палаті) майже не годували, щоб вони потім не просилися на судно. Цей винахід відкрили мені самі представники обслуговуючого персоналу (дехто з отих 176 тисяч). Тут проглядається ще один позитив – чим менше ліжко-днів перепадає на підопічного, тим швидше можна задовольнити наступного, що перебуває в черзі. За автомобілем чи на катафалк?
Тамара СОЛОВЕЙ.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #16 за 18.04.2008 > Тема "З потоку життя"