|
"Кримська Свiтлиця" > #25 за 16.06.2006 > Тема ""Будьмо!""
#25 за 16.06.2006
"З╤ ШКОЛИ МИ ╤ШЛИ НА СВ╤Й МАЙДАН..."
"ЩО ПРИН╤С МАЙДАН У ВАШЕ ЖИТТЯ?" - це одне ╕з п`яти запитань, на як╕ треба в╕дпов╕сти учасникам оголошеного "Кримською св╕тлицею" журнал╕стського укра╖нознавчого конкурсу серед старшокласник╕в та студент╕в "П`ять крок╕в - в╕д "Св╕тлиц╕" до комп`ютера!", щоб вийти у ф╕нал ╕ поборотися за головний приз - новенький сучасний комп`ютер, якого надав для переможц╕в спонсор - ф╕рма "Макдональдз" (ось так "Св╕тлиця" шука╓ для себе майбутн╕ журнал╕стськ╕ кадри!). Ми пропону╓мо читачам уривки з деяких в╕дпов╕дей на це запитання. Нам здалося, що у наших юних публ╕цист╕в нам, розчарованим ╕ знев╕реним дорослим, ╓ чому повчитися. ╤ найперше - в╕р╕!
***
З╤ ШКОЛИ ми ╕шли на св╕й Майдан у Черн╕вцях, ловили там кожне слово, приносили в дом╕вки дух того настрою. ╤ той дух св╕дчив про те, що в наш╕й держав╕ в╕дбува╓ться нац╕ональне в╕дродження, що ми... перестали боятися, що, нарешт╕, пов╕рили в те, що ми - сила, що ми не бажа╓мо б╕льше жити за старими законами.
Под╕╖, що в╕дбувалися, додавали сили. Ну, як могло не вплинути те, що в Черн╕вцях на Майдан╕ з╕бралося б╕льше 20 тисяч народу, патр╕от╕в? А центром був пам'ятник Т. Шевченку. Тарас з╕брав разом ст╕льки людей.
За всю попередню ╕стор╕ю молодь, студенти завжди були в перших рядах нац╕онально-визвольно╖ боротьби. Так ╕ цього разу. Проте з уст супротивник╕в залунали слова, що д╕тей, молодь вивели на Майдан. Говорилося це так, н╕би хтось вив╕в силом╕ць. Н╕, зовс╕м не так. Нас не аг╕тував н╕хто, н╕ в Ки╓в╕, н╕ тут, у Черн╕вцях, н╕ в ╕ншому м╕ст╕ нашо╖ держави.
В Черн╕вц╕ поз'╖жджалися з ус╕х куточк╕в Буковини, з ус╕х район╕в, с╕л. Лунали промови - був м╕тинг; лунали п╕сн╕. ╤ в мо╓му серц╕ теж пост╕йно звучала мелод╕я - "Не спи, моя р╕дна земля, прокинься, моя Укра╖но"... В т╕ дн╕ я полюбила ус╕ п╕сн╕ Помаранчево╖ революц╕╖: серед них не було слабших чи сильн╕ших, вони ус╕ були прекрасн╕. Але особливо оця мелод╕я лунала в мо╖й св╕домост╕, у вухах, пост╕йно. А ще - "Нас багато, нас не подолати".
Н╕хто не заставляв нас виходити на Майдан. Просто молодь зрозум╕ла свою ╕сторичну м╕с╕ю, зрозум╕ла й усв╕домила, що це боротьба за майбутн╓, за краще життя. А кому ж у ньому жити, в цьому майбутньому? Звичайно, молодим, п╕дростаючому покол╕нню...
Мо╖ предки були патр╕отами, такою ж родина, бабуся виховали ╕ мене. М╕й прапрад╕дусь Петро - с╕човий стр╕лець. Прад╕дусь Василь, котрому зараз 88 рок╕в (прожива╓ на Терноп╕льщин╕), - борець за Укра╖ну, оун╕вець. Я - юний паг╕нець цього славного родов╕дного дерева. Н╕коли не забуду Майдану: зрозум╕ла, що Укра╖на п╕днялася з кол╕н, довела, що ми - люди. Ми дружн╕, ╓дин╕, не раби, не козли, а патр╕оти. Ми - нац╕я, ╕ нац╕я нескорених. Укра╖на утвердила свою незалежн╕сть, по-справжньому стала демократичною. Серед нас ╓ яничари, але ╖х не так багато. Народов╕ потр╕бно пояснювати, пробуджувати в серцях нац╕ональну горд╕сть.
Я зрозум╕ла, що завоювання Майдану дуже вагом╕. Як би не було важко, все оце матер╕альне неблагополуччя - це др╕бниц╕ в пор╕внянн╕ з тим, що ми в╕двоювали на Майдан╕. Нам не потр╕бно нар╕кати, не потр╕бно когось звинувачувати, а з любов'ю до сво╓╖ р╕дно╖ земл╕ будувати заможне життя на н╕й. Укра╖нцям не сл╕д чекати, щоб гарне життя в рожевих тонах дав хтось. А так, як вистояли на Майдан╕, так ╕ нову Укра╖ну потр╕бно будувати самим.
Прагну швидше зак╕нчити навчання у школ╕, здобути осв╕ту (десь в глибин╕ мого серця ╓ над╕я на те, що здобуду ╖╖, що зд╕йсню сво╖ мр╕╖, хоч вихову╓ мене одна бабуся, живемо дуже скромно, та я в╕рю!). В╕рила в те, що переможе Майдан, в╕рила в те, що В╕ктор Ющенко стане Президентом; в╕рю в те, що Укра╖на буде багатою, пров╕дною державою у св╕т╕, ╕ в╕рю в те, що зроблю ╕ св╕й внесок в ╖╖ збагачення. Моя доля, доля всього мого роду т╕сно переплетена з долею мо╓╖ славно╖ Укра╖ни. Ми, молод╕ громадяни, повинн╕ сво╖ плани, сво╓ життя мислити лише з життям р╕дно╖ земл╕, ╖╖ потр╕бно любити не лише на словах, ╖╖ потр╕бно любити справжньою син╕вською любов'ю ╕ вс╕ма силами старатися робити для не╖ добро.
Тетяна ПОЛУБКО,
14 рок╕в, учениця 8-го "а" класу
ЗОШ № 14 м. Черн╕вц╕в.
* * *
ГОЛОВНА сила в творенн╕ ╕ розвитку держави належить народов╕, а не влад╕ - це ╕дея Помаранчево╖ революц╕╖. Президент, прем'╓р-м╕н╕стр можуть п╕дказати, п╕дштовхнути, а ми, громадяни Укра╖ни, ма╓мо проанал╕зувати запропоноване ╕ вир╕шити, чи справд╕ необх╕дно так чинити. Але для цього народ ма╓ бути ╓диним ц╕лим, а головною проблемою, яка дос╕ заважа╓ сучасн╕й влад╕, ╓ пол╕тичний розкол.
П╕д час Помаранчево╖ революц╕╖ та деякий час п╕сля не╖ союзу Ющенка з Тимошенко рад╕в весь укра╖нський народ, адже в╕н був м╕цним та пл╕дним. Але ще тод╕ м╕ж прихильниками Януковича та нин╕шнього Президента виникла неприязнь, почались протистояння. Через це, коли Тимошенко п╕шла у в╕дставку, розпад, який назр╕вав давно, виявив себе у вс╕й сил╕. Та кра╖н╕ в╕д цього ста╓ щоразу г╕рше. Помаранчева революц╕я по╓днала багато сердець, н╕хто не чекав такого повороту.
Зараз, через те, що ряди команди Президента ╕стотно пор╕д╕ли, йому важко самому впоратися з╕ вс╕ма проблемами. А ще й люди вперто в╕дмовляються впроваджувати запропонован╕ зм╕ни. Комусь заважа╓ НАТО, комусь ╢С, ╕ншим ще щось. Догодити кожному неможливо, а в╕д Президента вимагають всього ╕ одразу. Кожна розвинена кра╖на поступово, крок за кроком п╕дходила до добробуту, протягом певного пер╕оду розвивала економ╕ку, п╕дн╕мала галуз╕ промисловост╕, ╕ народ розум╕в ╕ чекав, а в Укра╖н╕ хочуть все ╕ одразу, щоб за один р╕к досягти незр╕внянно високих результат╕в. На жаль, такого не може бути.
Загалом, Помаранчева революц╕я - об'╓мна дискус╕йна тема, з приводу яко╖ дос╕ сперечаються пол╕тологи св╕ту. Як ╕ кожна революц╕я, вона об'╓днала багато людей, перетворила натовп у скерован╕ ряди цив╕л╕зованих людей, як╕ знають, чого хочуть ╕ як цього досягти. Головне - не поступатися сво╖ми принципами, а впевнено йти вперед.
Саб╕на КЕМАЛОВА,
учениця 10-го "а" класу НВК "Укра╖нська школа-г╕мназ╕я"
м. С╕мферополя.
* * *
НА ДВА м╕сяц╕ Укра╖на затамувала подих. Згадую, як щовечора поверталася з╕ школи з одн╕╓ю думкою: "Ну, як там, на Майдан╕?" Ледь переступивши пор╕г, одразу вмикала телев╕зор ╕ не могла пов╕рити сво╖м очам. В╕дчувала, що мо╓ серце почало битися в ╓диному ритм╕ з сотнями тисяч сердець тих людей, що вийшли на Майдан. Ц╕лком усв╕домлювала, що це д╕╓ться в Ки╓в╕, але все ж таки щось заважало пов╕рити, що все в╕дбува╓ться саме в наш╕й кра╖н╕. Що це мо╖ сп╕вв╕тчизники, незважаючи на сн╕г та мороз, з'╖халися до столиц╕, щоб в╕дстояти сво╓ право на незалежний виб╕р. Не в╕рилося, що сучасне покол╕ння здатне на так╕ вчинки. Нестримна рад╕сть сповнювала серце. Ось в╕н - укра╖нський народ, в╕н дов╕в, що "ще не вмерла Укра╖ни н╕ слава, н╕ воля". Не стали терп╕ти брехню та несправедлив╕сть, в╕дмовилися бути населенням, довели, що ми ╓ нац╕я...
Пам'ятаю, що кожен св╕й публ╕чний виступ тод╕ ще кандидат на головну посаду в кра╖н╕, а тепер народний Президент Укра╖ни В╕ктор Андр╕йович Ющенко, завершував словами: "Слава Укра╖н╕! Слава кожному з вас!" КОЖНОМУ. Так, ми, нарешт╕, зрозум╕ли, що доля кра╖ни залежить в╕д кожного ╖╖ громадянина. Ми в╕дчули свою безпосередню приналежн╕сть до державотворчого процесу. Самотужки кардинально щось зм╕нити, а тим б╕льше зд╕йснити переворот владно╖ системи, людин╕ не п╕д силу. Але якщо на шлях зм╕н ста╓ ц╕ла нац╕я, то цей дух всенародного ╓днання неможливо спинити!
Демократична влада, в╕льне сусп╕льство, свобода слова та вибору, незламне почуття нац╕онально╖ г╕дност╕ - це досягнення Майдану. Того Майдану, який створили ми, громадяни Укра╖ни. Тепер я ч╕тко усв╕домлюю, що твердження: "Молодь - майбутн╓ Укра╖ни", - це не просто пафосн╕ слова. Я побачила, що кожен з нас насправд╕ здатен зм╕нити сво╓ життя. ╤ в╕д того, яке майбутн╓ обере для себе молода людина, д╕йсно залежить подальший розвиток ус╕╓╖ держави. ╤ ми в цьому переконалися. Тому я прагну стати г╕дною громадянкою сво╓╖ кра╖ни. Найпершим мо╖м кроком буде здобуття вищо╖ осв╕ти. Вважаю за необх╕дне обрати для себе саме ту профес╕ю, в як╕й я в╕дчуваю, що зможу самореал╕зуватися, в╕дкрити сво╖ зд╕бност╕ та працювати ╕з задоволенням. Тому що, на м╕й погляд, кра╖на процв╕татиме лише тод╕, коли в ус╕х сферах д╕яльност╕ люди працюватимуть самов╕ддано та натхненно. ╤ кожен з них стане нев╕д'╓мною цеглинкою в побудов╕ ╓диного м╕цного укра╖нського дому. Н╕хто, окр╕м самого укра╖нського народу, не зробить державу заможною. Нема╓ степу без духмяних трав. Але ж кожна стеблина сама пробива╓ соб╕ дорогу з родючого ╜рунту до сонячного св╕тла. Так само нема╓ й держави без громадян, але розбудову кра╖ни ми ма╓мо починати з самих себе. До того ж, перший крок уже зроблено. Але то лише перший крок. Для розвитку молодо╖ кра╖ни п╕втора року - це дуже маленький строк. Тому попереду ще довг╕ роки коп╕тко╖ та наполегливо╖ прац╕. ╤ кожен новий день, прожитий з користю, стане запорукою щасливого життя. Тож не в╕дкладаймо н╕чого на завтра, будуймо майбутн╓ Укра╖ни сьогодн╕!
Мар╕я БОДУНОВА,
учениця 11-го "в" класу ЗОШ
№ 29 м. С╕мферополя.
"Кримська Свiтлиця" > #25 за 16.06.2006 > Тема ""Будьмо!""
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=3916
|
У ЦЕНТР╤ НЬЮ-ЙОРКА П╤ДНЯЛИ УКРА╥НСЬКИЙ ПРАПОР ДО Р╤ЧНИЦ╤ НЕЗАЛЕЖНОСТ╤
СОЛ╤ДАРН╤ З УКРА╥НОЮ
СЕРЕД ПОВЕРНЕНИХ ╤З РОС╤ЙСЬКОГО ПОЛОНУ ЗАХИСНИК╤В МАР╤УПОЛЯ ╢ ДВО╢ КРИМЧАН
УКРА╥НА ПОВЕРНУЛА З РОС╤ЙСЬКОГО ПОЛОНУ 215 ЛЮДЕЙ, ЗОКРЕМА Й ЗАХИСНИК╤В «АЗОВСТАЛ╤»
