Версiя для друку Обговорити в форумi

Наша країна... Вона - наче велика, оздоблена золотом, скриня, яка зберігає у собі і поживні пшеничні хлібці, і чарівні морські перлини і цілющі води...
І ще багато чого іншого, такого різного, але такого рідного. Наша країна збудована волею, вихована в традиціях, розвивається в культурі... І це ніяка не алегорія! Багато хто цього не хоче розуміти, а багатьом просто не дають цього зробити.
Для того, щоб хоч трішки ознайомитися з культурно-просвітницьким життям Криму, я поспілкувалась з головою Всекримського товариства "Просвіта" імені Тараса Шевченка паном Сергієм Савченком. Перше, про що я дізналася і що назвала міцним кроком на шляху розвитку, це те, що організації "Просвіти" є практично у всіх районах автономії, починаючи з Керчі. І основний культурний осередок знаходиться у Сімферополі. Враховуючи багатонаціональність півострова, українці, попри те, що вони є повновладними господарями своєї землі, займають далеко не домінуючу позицію. Їхній національний розвиток гальмують, нав'язуючи чужорідну культуру. Власне, проблемами національної культури та освіти і займається кримська "Просвіта".
На моє запитання, яку основну мету переслідують просвітяни, Сергій Михайлович відповів: "Впровадження української мови на теренах Криму у всіх галузях!" І справді, не треба бути великим спеціалістом з мовознавства, щоб зрозуміти - українська мова тут втопилась у російській... І однією з перших, хто кинув рятувальне коло нашій мові, була організація "Просвіта".
Рідну мову в Криму чуєш рідко (точніше, практично не чуєш). Українська громадськість протягом всіх років незалежності, розуміючи своє становище, добивалась створення українських шкіл. І завдяки їхнім зусиллям на сьо-годнішній день у Криму діють п'ять шкіл з українською мовою викладання. У Щолкіному, Ялті, Алушті, Феодосії та у Сімферополі. Остання виросла за дев'ять місяців минулого року як навчально-виховний комплекс і є єди-ною українською гімназією на Кримському півострові. Це значний прорив, радше феномен! Не буду говорити про політичну вигоду... Головне те, що школа є. Прикро, звичайно, якщо вона, попри свою українську назву, ніколи не впустить в свої стіни справжнього українського духу. Іншим же українським школам доводиться значно гірше. Їхні приміщення  - це колишні дитячі садочки, абсолютно не пристосовані до навчання. Також без зусиль громади та членів Української народної партії, які гуртуються навколо "Просвіти" не було б і тих близько двохсот українських класів у інших (звичайно, російських) школах.
За словами пана Савченка, кількість активних членів у кожній організації складає приблизно двадцять чоловік. І це, враховуючи, що всі вони працюють на громадських засадах, без будь-якої фінансової підтримки. Востаннє їм виділялись кошти на проведення звітної конференції у 2001 році. Працювати на самій ідеї, погодьтесь, важко. Хоча саме так існують українські культурні організації у Криму. "Кримська світлиця" (єдина українська газета), яка за своїм національним запалом наче і не кримська, ось уже півтора року "харчується" виключно власним патріотизмом і вірою. Хоча, як то кажуть, світ не без добрих людей. Вряди-годи, як правило старші люди, приносять частинку своєї пенсії на підтримку рідної газети із словами: "Дай, Боже, сили вам вистояти..."
Сергій Михайлович розповів і про інші проблеми, якими переймається його організація, а також про заходи, які вони організовують на підтримку своїх ідей. Зупинився, зокрема, на "праві вибору"... Пан Савченко навів гарний приклад (на "хлопський" розум). Приходите ви в крамницю, де є все, що потрібно, але на полиці стоїть одна сіль, все інше десь позаховане. Відповідно, приходиться вимагати те, що ви хочете або просто купуватимете, що є.
В такій, приблизно, ситуації опинились українці Криму. "Я хочу влаштувати свою дитину в український клас!" Часто звучать такі побажання батьків. Проте ще частіше можна почути: "У нас немає вчителів, підручників..." Давайте, одним словом, у "традиційну" школу. На захист громадянських прав виступила "Просвіта", розсилаючи відповідні листи, у яких чітко формулювалось, що подібні дії трактуються як "надання незаконної переваги за мовною ознакою". Після цієї акції, за підрахунками, у різні владні інстанції надійшло близько трьохсот листів  від громадян.
Справді, важко вижити. Щоб підняти національний дух, щоб не животіти у своїй країні, щоб культура і освіта не стояли на рівні розвитку середини ХХ століття, мало бути просто людиною, треба бути титаном, який би ідентифікував себе як справжній українець, а не як "рус-ский", який колись був українцем.
Чи це Буковина, чи Галичина, чи Крим - ми єдині, ми українці. Допоможімо один одному, нехай "просвіта" зародиться у кожному рідному серці. І нехай дасть нам Бог сили вистояти...

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #31 за 29.07.2005 > Тема ""Будьмо!""