|
"Кримська Свiтлиця" > #31 за 29.07.2005 > Тема ""Будьмо!""
#31 за 29.07.2005
В УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ Є МАЙБУТНЄ - НАВІТЬ В КЕРЧІ!
Оксана ЛАБОЙКО.
Українське неукраїнське місто... Здавалося б, як таке може бути? Й справді, на перший погляд, ця фраза звучить як каламбур, однак, побувавши в Криму, починаєш розуміти, що це зовсім не вигадка, а швидше прикра реалія життя. Адже кожне, без винятку, місто республіки є українським де-юре, але далеко не українським де-факто. От і в мальовничому портовому місті Керч, що приблизно за 10 кілометрів морським шляхом від Росії, українській мові, яка лунає на вулиці, відверто дивуються. Як тільки не називали нас - львівських дівчат, у Керчі: поляками, румунами, молдаванами, але тільки не українцями. Складається враження, що більшість населення портового міста державної мови не знає взагалі. Щоправда, як запевнила "Кримську світлицю" вчителька української мови та літератури середніх загальноосвітніх шкіл № 24 і № 25 міста Керч Любов Кисіль, керченські діти охоче вивчають державну мову і навіть показують високі результати на кримських та всеукраїнських олімпіадах і літературних конкурсах з української мови. "У нашому місті школярі із задоволенням вивчають українську. Вони розуміють, що знати державну мову вкрай потрібно. Мої учні вже багато років беруть участь у конкурсі "Село моє - для мене ти єдине" й неодноразово перемагали у ньому. Ми є постійними учасниками конкурсів "Реквієм Афганістану", "Вірю в майбутнє твоє, Україно" та "Ми діти твої, Україно". У конкурсі "Ідея соборності України", зініційованому Президентом нашої держави, діти з Криму роботи пишуть трьома мовами: українською, кримськотатарською і російською", - говорить Любов Кисіль. Проте весь запал та ентузіазм у вивченні державної мови у керченських школярів, як це не прикро, зникає одразу ж після закінчення уроку української мови, адже всі інші предмети, в тому числі й історію України, їм викладають російською. Більше того, уроків української мови та літератури у школах Керчі є 1 - 1,5 години на тиждень, в той час як російської - 2 - 2,5 години. "Щоправда, у нас є гімназія із поглибленим вивченням української мови, от недавно відкрили ще й українську школу, при деяких школах працюють українські класи", - пояснює Любов Григорівна. Гімназія із поглибленим вивченням української мови в Україні, як на мене, це звучить досить дивно. Хіба не всі повинні вивчати державну мову на належному рівні, незалежно від того, хто якою мовою спілкується у повсякденному вжитку? А то виходить, що вчимо українську мову у своїй державі як іноземну, а живем, як писав Великий Кобзар, "на нашій, не своїй землі". На ставлення до українців у Керчі, за словами доньки Любові Кисіль - Тетяни, вплинули й останні політичні події в державі. "Всі, хто розмовляє українською, у керчан одразу ж асоціюються із особою нашого Президента, якого вони, це ні для кого не секрет, на виборах не підтримували", - зазначала жінка. Тішить хоча б те, що незважаючи на загальну ситуацію в місті, у Керчі ще не перевелися поборники України та українського. Зокрема, у родині Кисіль вчитель укра-їнської мови - це почесна сімейна професія. Мамину естафету перейняла і донька Тетяна, яка закінчила факультет української філології у Київському національному університеті імені Т. Шевченка. "Після закінчення університету я залишилася у Києві, зараз працюю на телеканалі "Інтер", перекладаю титри до фільмів з російської на українську мову, - говорить Тетяна. - Хоча мій чоловік з російськомовної сім'ї, та й мені теж легше спілкуватися по-російськи, все ж я намагаюся не забувати рідної мови і навчаю української свою доньку. Адже на ставлення дитини до вивчення державної мови дуже впливає позиція батьків з цього питання. Якщо в сім'ї не поважають традицій та святинь своєї держави, неприязнь до рідного обов'язково передасться й дитині. Ось у чому основна проблема". Справді, якщо безліч переважно старших кримчан із гордістю заявляють, що не знають української та неприязно ставляться до українців, то що можна чекати від молоді, яка виховується у такому середовищі? Щоправда, за час свого перебування у Криму я помітила одну особливість, яка не може не радувати. Кожне нове покоління мешканців автономії все менше і менше переймається прорадянськими та проросійськими ідеями, а усвідомлює, що живе у прекрасній квітучій державі, ймення якій Україна... І їм це подобається.
"Кримська Свiтлиця" > #31 за 29.07.2005 > Тема ""Будьмо!""
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=3224
|