|
"Кримська Свiтлиця" > #23 за 04.06.2004 > Тема "З потоку життя"
#23 за 04.06.2004
ПРО ЩО МОВЧАТЬ ПОКИНУТІ ДІТИ?
Тамара СОЛОВЕЙ.
Сашу Рождественську мати поклала Різдвяної ночі на ґанку 7-ї міської лікарні м. Сімферополя в одній пелюшці. А дівчинку, що одержала прізвище Польова, знайшли в полі біля Миколаївської траси пасажири одного з автобусів. Немовля, яке лежало в целофановому кульку, ледь не здобуло прізвище Кучма, бо здибали його в період президентських виборів. Але вирішили спрямувати свою фантазію в інше русло, побоюючись викликати якісь нездорові асоціації. Ця дитина впродовж року вісім разів перенесла пневмонію, та знайшлись спонсори, що допомогли її врятувати і від хвороби, і від недолі, - ними виявилося подружжя, яке приросло серцем до цієї дитини і згодом всиновило її.
Республіканський будинок малюка "Ялиночка", розташований в сосновому ліску в приміській зоні Сімферополя, взагалі місце незвичайне. Тут щодня, щохвилини відбуваються випробування на доброту, людяність кожного, хто до нього причетний. На колективну "мамку"-вихователя, які працюють на різних посадах, доводиться в середньому по троє діток, беззахисних істот віком до чотирьох років, котрих зустрів цей світ не букетами троянд, а материнською зрадою, декого ж ще й холодними підворіттями, сміттєвими контейнерами...
Тому головний лікар дитячого будинку Олександр Якович Хрипун закликає, сподіваючись, що хоча б кимось це буде почуто: якщо ви вже вирішили відмовитися від своєї дитини, зробіть це цивілізовано, не катуйте її!
Вісімдесят відсотків тих, хто діє у встановлених законом рамках, причиною відмовлення висувають незадовільне матеріальне становище. А про динаміку нашого добробуту можна судити з таких цифр: якщо в 1985 році відмовлень в Криму було 7, то в 2002 - 192. Нинішнього ж року серед сиріт при живих батьках третина - з вродженими вадами розвитку. За останні шість місяців їхня кількість зросла втричі, і вони становлять тепер третину всіх вихованців!
Малюки з ДЦП, крихітні "даунята" - це ще не найгірше, а ось мікроцефалія - вже вирок. Батьків, що відмовилися від хворих дітей, звичайно, можна зрозуміти. Препарати з протисудомною дією, необхідні для декого з них, такі, як ламіктіл, коштують 197 грн. упаковка, а флакон депакіну - 38 грн., і по кишені це не кожному.
То чому б не перекласти свої проблеми на плечі всезагального дитбудинівського "батька" Олександра Яковича? Хай шукає гроші, бо він у цьому ланцюжку - крайній. Але як пояснити це хворій дитині, що вже зазнала теплоти сімейного вогнища? Деякі малюки, опинившись в "Ялиночці", просто починають відмовлятися від їжі і фактично кінчають життя самогубством, роблячи тим самим виклик всьому людству та економлячи дорогоцінні препарати...
А враховуючи, що на лікування однієї дитини, незалежно від її стану, виділяється державою 40 коп. на добу, ліки ці і дійсно були б недосяжними, аби не заповзятливість Олександра Яковича. Державних резервів не вистачає навіть на дезінфанти для відділень, де утримуються ВІЛ-інфіковані малюки, яких головному лікарю просто не дозволяє сумління "труїти" дешевою хлоркою.
Цих дітей за списком 16, але половина перебуває в інфекційному відділенні лікарні, що до листопада минулого року заміняла їм цілий світ. Малюки роками жили в "боксах", і їхні ноженята жодного разу не ступали ні на траву, ні на сніг. Держава виявилася просто неготовою до вирішення цієї проблеми, до того ж мала й багато інших, "важливіших". Тож доводиться дякувати й за те, що в дитбудинку "Ялиночка", єдиному в Криму, було вирішено надати їм тимчасову домівку. Частина дітлахів є "переростками", оскільки шлях їхнього подальшого "етапування" ще не розроблено. Згодом планується відкриття для таких дітей шкільного віку груп в інших дитячих будинках.
Депутат Сімферопольської райради Центрального району Наталя Ташкінова, дочка якої Люба стала хрещеною матір'ю однієї з ВІЛ-інфікованих дівчаток, постійно цікавиться її подальшою долею. Вона зізнається, що Люба хотіла б забрати це дитя, але має великі сумніви щодо можливостей забезпечити дівчинці необхідне лікування.
І недарма, бо забезпечити для ВІЛ-інфікованих антиретровірусну терапію, що зберігає їх від хворобливих виявів, значно легше в централізованих умовах, та й то далеко не кожному "батькові". А тепер все це взагалі під питанням, бо голландська програма "Лікарі без кордонів", яка поставляла дорогі препарати, вичерпала свій термін дії. Олександр Хрипун звернувся до її керівника в Україні Західу Мухамеда Іслама з проханням не залишати дітей напризволяще, але відповіді поки що немає. Проте ходять чутки, що голландці в Україні мають намір переорієнтуватися на допомогу державі в боротьбі з епідемією туберкульозу. Та головний лікар не втрачає надії, у тому числі на Міністерство охорони здоров'я України, де йому теж пообіцяли сприяння. Але якщо ВІЛ-інфіковану дитину всиновити, боротися за її виживання буде значно важче. А воно, виявляється, можливе, бо, як зазначив Олександр Хрипун, в Голландії такі люди можуть жити і до 80 років.
Отаке нелюдяне і взагалі нелюдське обличчя має наша бідність!
І тим привабливіше виглядають на цьому тлі світлі образи людей, які одного разу потрапивши до "Ялиночки", вже не могли обійти її стороною. Це, окрім Наталі Іванівни Ташкінової, котра сама колись виховувалася в "казенному будинку", і Надія Валентинівна Поліщук, теж підприємець і теж голова однієї зі споживчих спілок, як і Наталя Іванівна. Спілкою, яку очолює Надія Поліщук, "Ялиночці" перераховано крупну суму. А Наталя Ташкінова дбає ще й про "духовне забезпечення" малюків - вона опікується хрещенням новонароджених, яке проводить отець Костянтин, також щиро стурбований їхніми долями. В такий спосіб ці діти здобувають своїх перших офіційних родичів - хрещених батька та матір. Християнський світ поповнюється і дітьми традиційно мусульманського віросповідання. Щоправда, відвідавши одного разу дитячий будинок, дружина голови Меджлісу кримськотатарського народу Мустафи Джемілєва впродовж кількох днів організувала всиновлення п'ятнадцяти татарчат. Адже донедавна кримськотатарські матері ще не уявляли себе в ролі зозуль, як і діти не прилаштовували батьків в будинки для престарілих.
Зрозуміло, що список друзів "Ялиночки" не вичерпується кількома прізвищами. Скажімо, фірма "Палас" вже вісім років перераховує кошти на молокопродукти для дітлахів (по 4 тис. грн. щомісяця). Хтось в'яже носки, хтось шиє одяг. До речі, цього року ні на одяг, ні на взуття, ні на пелюшки, ні на інші потреби держава не виділила жодної копійки. Профінансовано лише комунальні послуги, заробітну плату працівникам закладу та харчування дітям - по 5 грн. на особу плюс вже згадані копійки на лікування. Все це підсікло б "Ялиночку" під самий корінь, аби не добрі люди. Яким же було моє здивування, коли, попри моє бажання подякувати їм через газету, Володимир Якович відмовився назвати всіх благодійників! Виявляється, цим тепер можна надати їм лише ведмежої послуги, привернувши надмірну увагу до фірм податкової інспекції, що замучить потім перевірками, аби неповадно було допомагати безпомічним дітям, у той час, як є змога направити "зайві" гроші у бездонну державну казну...
- То як же ви залучаєте оцих безіменних інкогніто? - запитую у Олександра Хрипуна.
- Спочатку сам ходив по установах з петиціями. Зараз з'явилися помічники, - відповів він, показуючи очима на Наталю Іванівну.
А його колеги розповіли про те, як ще недавно залучалися пожертви на потреби аналогічного дитячого будинку в Ялті, що забезпечується ще гірше. Його директорка, вже дуже літня жінка, блукала по тамтешньому Бродвею, себто Набережній, і пильно вивчала відпочиваючих. Кілька разів попадала "в яблучко": приїжджі бізнесмени "розколювалися" на крупну суму.
Олександр Якович теж не сидить в очікуванні небесної манни. Нещодавно він виграв тендер, завдяки якому одержав допомогу з Америки. Невдовзі очікує на гостини американців, які хочуть бути присутніми на встановленні подарованих ними гойдалок. А холодильник та морозильну камеру в "Ялиночці" встановили самостійно. І це вже - не за рахунок тендера, а завдяки людському контакту, що виник на тлі благородних устремлінь людей попри відстань і кордони. А що ж наша влада? На що вона зорієнтована сьогодні?
Про це розповіла Надія Поліщук, яка була присутньою на засіданні Верховної Ради України, де обговорювалося відповідне питання. Резюме було таким: гроші треба вкладати в геніїв, а не в ідіотів (останнє слово не як лайка, а як визначення розумового відставання). Олександр Якович не оскаржує наявність серед хворих дітей "Ялиночки" тих, чий стан відповідає саме такому медичному терміну, але бореться і за них до останньої можливості й до останньої копійки. Він з хвилюванням думає про майбутнє кожного свого вихованця, для яких не шко-дував ні часу, ні серця, і особливо - коли доводиться розлучатися. Після виповнення чотирьох років хворих малюків головний лікар мусить передавати для подальшого перебування в будинок інваліда, що на Харківщині. Як же були вражені працівники "Ялиночки", коли до них дійшла звідти сумна звістка: з 18 дітлахів, котрих вони любили і плекали, за півроку в живих залишилось лише... четверо! Кажуть, в будинку інваліда на 40 хворих припадають всього один лікар і одна медсестра. Та чи вистачить в них часу і душевної енергії, аби посміхнутися кожній дитині, придивитися до її стану, не згадуючи вже про обмеження в коштах, виправдане самою державою?
А задоволення ростити покинутих дітей дійсно недешеве. В "Ялиночці", де немає диференціації на "ідіотів" і "геніїв", враховуючи оплату праці її персоналу, кожна дитина обходиться державі в 1 700 гривень на місяць. Вихід з ситуації Олександр Хрипун бачить досить простий: дати матері на час декретної відпустки половину, хоча б третину цієї суми, а не теперішні 80 гривень. І тоді повернуться показники 1985 року. Зникне сум в очах "видатної актриси" Маринки (стоїть зліва; фото на 1-й стор.), яка втішала гостей в ролі бджілки на святі, приуроченому Дню захисту дітей, а пізніше той сум зіпсував життєрадісний святковий фотокадр.
Мою увагу привернуло й те, що діти в "Ялиночці" не плачуть. Важко навіть повірити, що їх там сто вісімдесят... Здорові не вимагають: "Дай!", а приречені страждальці мовчки лежать в своїх ліжечках. Як ви вважаєте, про що вони мовчать?
Фото Ю. ЖАГЛІНА.
"Кримська Свiтлиця" > #23 за 04.06.2004 > Тема "З потоку життя"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=2054
|
ПРЕЗИДЕНТ НА АСКОЛЬДОВ╤Й МОГИЛ╤ УШАНУВАВ ПАМ’ЯТЬ ГЕРО╥В КРУТ
«ЧЕСТЬ ДЛЯ МЕНЕ»
ВОЛЯ ДО ПЕРЕМОГИ
ТРИ ДЕСЯТИЛ╤ТТЯ ДОПОМОГИ
