|
"Кримська Свiтлиця" > #20 за 10.06.2011 > Тема "Крим - наш дім"
#20 за 10.06.2011
КРИМСЬК╤ СЕЛА ВИМИРАЮТЬ...
ПРОБЛЕМА
У це важко пов╕рити, але й благодатний п╕востр╕в з ун╕кальними природними даними не уникнув загальноукра╖нсько╖ б╕ди – стр╕мкого знелюднення й занепаду населених пункт╕в. Вони з карти автоном╕╖ зникають щороку стр╕мк╕ше, особливо в степових районах...
Причина – вкрай складн╕ умови життя пров╕нц╕йних глибинок, ╕ як насл╕док цього – висока смертн╕сть та м╕грац╕я серед працездатних громадян. Частина мешканц╕в цих с╕л ви╖хала у пошуках роботи ╕ кращого життя, частина перейшла на натуральне господарювання. Молодш╕ вимушен╕ рятуватися в╕д безвиход╕ тяжко╖ житт╓во╖ ситуац╕╖ масовим ви╖здом на зароб╕тки. Стомившись в╕д живот╕ння й безперспективност╕, у пошуку кращо╖ дол╕ селяни шукають будь-яко╖, найчаст╕ше непрестижно╖ випадково╖ роботи зазвичай у селищах ╕ м╕стах П╕вденнобережжя. Адже проблема б╕дност╕ в Криму ма╓, кр╕м усього, ще й географ╕чний фактор. Степовикам п╕вострова значно скрутн╕ше, н╕ж тим, кому пощастило жити на морському узбережж╕, яке щедро п╕дживлюють курортники.
У р╕внинному Криму б╕дн╕сть значно╖ частини людей стала справжньою соц╕альною проблемою. Нин╕ знелюдню╓ться край, який розкв╕тнув ╕ процв╕тав завдяки приходу сюди дн╕провсько╖ води рукотворним руслом П╕вн╕чно-Кримського каналу, коли нафтогазов╕ долари дозволяли Радянському Союзов╕ вкладати значн╕ дотац╕╖ у кримське с╕льське господарство. Дармова електрика, пальне ╕ маг╕стральна вода з материка були основою м╕сцево╖ зовс╕м неекономно╖ економ╕ки. П╕сля розпаду СРСР ╕ л╕кв╕дац╕╖ соц╕ал╕зму невм╕ння «червоних кер╕вник╕в» економити, господарювати в нових умовах, в результат╕ незугарних земельно-майнових реформац╕й - м╕сцева економ╕ка, врешт╕, завалилася разом з надбудовою.
Тепер депресивн╕ степов╕ села вимирають на очах. Тут в╕дсутня робота, дошкуля╓ безводдя, зруйнована соц╕альна ╕нфраструктура, сплеск алкогол╕зму ╕ наркоман╕╖. Зауважимо, що депопуляц╕я охопила увесь п╕востр╕в включно з м╕стами. Не упов╕льнило процес неухильного вимирання кримського села нав╕ть повернення ран╕ше депортованих громадян р╕зних етнос╕в. ╥х на п╕востр╕в повернулося близько 300 тисяч, ╕з яких майже 270 тисяч - кримськ╕ татари. Серед 300 сформованих у автоном╕╖ селищ компактного проживання репатр╕ант╕в лише дв╕ третини забезпечено водою, р╕вень газиф╕кац╕╖ не перевищу╓ 10%. Гострими залишаються проблеми медичного обслуговування, транспортного сполучення, працевлаштування. Найрезонансн╕шим вважа╓ться земельне питання, яке ╓ джерелом потенц╕йних конфл╕кт╕в у Криму.
Але дос╕ ефективних шлях╕в залучення працездатного населення до в╕дродження пров╕нц╕╖ у кра╖н╕ вищ╕ владники не запропонували. Жодна з урядових програм порятунку ситуац╕╖ до реальних результат╕в поки що не привела. В Укра╖н╕ дотепер в╕дсутн╓ ф╕нансування ╕нфраструктури с╕льсько╖ м╕сцевост╕, де прожива╓ б╕льше третини населення держави. Склада╓ться враження, що владники просто не розум╕ють необх╕дност╕ всеб╕чно╖ оц╕нки системи “рег╕он” в сучасн╕й систем╕ в╕дл╕ку, визначення стратег╕чно╖ мети, врахування нац╕ональних пр╕оритет╕в, м╕сцевих ризик╕в та переваг. Хоча в╕д пол╕пшення функц╕онування с╕льського господарства залежить не т╕льки ст╕йк╕сть рег╕онального господарського комплексу автоном╕╖, збереження його ун╕кального рекреац╕йного потенц╕алу, але й економ╕чна безпека населення цього рег╕ону.
МАСШТАБИ Б╤ДИ
Вжахн╕мося: ╕з нин╕шн╕х 948 кримських с╕л б╕льше сотн╕ мають вже менше н╕ж сто жител╕в. Траг╕чно швидко вибува╓ населення в майже 180 селах, що вважаються середн╕ми, хоча нал╕чують ледь по тисяч╕ чи трохи б╕льше душ. Залишилося менше с╕мдесяти с╕л з населенням дв╕ – чотири тисяч╕ мешканц╕в. Не нараху╓те вже й п╕втора десятка с╕л, де живе понад чотири тисяч╕ селян. Щороку зника╓ одне село, яке чиновники викреслюють ╕з ре╓стру п╕вострова, ще 60 – на меж╕ зникнення, у двадцяти агон╕зуючих селах живе вже менше десяти душ, у ще ст╕лькох взагал╕ лишилося по к╕лька жител╕в, св╕дчить статистика. Деяк╕ села ще ф╕гурують на мапах, в них нав╕ть оф╕ц╕йно числяться люди, як╕ насправд╕ вже пере╖хали в ╕нш╕ м╕сця. Щороку др╕бн╕ вимираюч╕ села п╕вострова втрачають населення. Сюди не поверта╓ться працездатн╕ селяни, котрих невт╕шне життя вигнало на зароб╕тки, молодь, що здобула осв╕ту, а доросл╕ д╕ти, як╕ живуть в ╕нших селах, забирають до себе старих батьк╕в. Найб╕льший в╕дт╕к людей з балансуючих на гран╕ вимирання с╕л заф╕ксовано в Первомайському район╕. Вибуття зв╕дти у п╕втора рази вище, н╕ж к╕льк╕сть людей, що при╖хало в цей рег╕он на пост╕йне проживання. Близька до цього статистика знелюднення в Нижньог╕рському, Джанкойському, Сов╓тському, Красногвард╕йському районах, та власне усьому Присивашш╕.
Соц╕ологи зм╕н на краще найближчим часом не передбачають. Прогнозувати майбуття дедал╕ др╕бн╕ючих с╕л п╕вострова складно нав╕ть для фах╕вц╕в. Адже, на ╖хн╓ переконання, швидке в╕дродження недавн╕х кв╕тучих оаз не гарантують, як це не прикро, н╕ чудове та вдале м╕сце знаходження, н╕ мальовнича природа, ба, нав╕ть наближен╕сть до моря.
Як зас╕б воскрес╕ння цих нин╕шн╕х пусток урядовц╕ автоном╕╖ спромоглися лише запевнити, що «передбача╓ться створити соц╕альну групу, яка надаватиме земельн╕ д╕лянки в кордонах цих населених пункт╕в ╕ п╕д як╕ повинн╕ даватися безв╕дсотков╕ кредити». Зауважимо, що створення такого способу в╕дродження знелюдн╕лих с╕л лише в нам╕рах ╕ планах вищих чиновник╕в автоном╕╖. А поки що вимираюч╕ села нав╕ть у випадку будь-яко╖ потенц╕йно╖ катастрофи не можуть розраховувати на елементарну допомогу, бо найближч╕ станц╕╖ «швидко╖ допомоги» й п╕дрозд╕ли МНС розташован╕ в райцентрах. Та й зв╕дти ╖м доведеться добиратися до «останн╕х мог╕кан» давно розбитими й занедбаними шляхами, як╕ теж зникають.
Ситуац╕я виживання розпачлива ╕ схожа в ус╕х куточках степового Криму. Скр╕зь в╕дсутн╕ крамниц╕, автобус спромага╓ться за╖хати т╕льки по вих╕дних. Адже майже 150 кримських с╕л не мають регулярного транспортного сполучення, яке, зв╕сно, найближчим часом не з’явиться. Учн╕в перераховують на пальцях. До сус╕дньо╖ школи не добратися. Та й вони здеб╕льшого вкрай б╕дн╕, давно не ремонтован╕, кепсько оснащен╕, без туалет╕в, ╕з занедбаними спортивними й актовими залами. Дитсадки давно зачинен╕. У кращому випадку хл╕б сюди привозять дв╕ч╕ на тиждень, воду – трич╕. Люди щаслив╕, якщо питну воду ╖м включають хоч на дв╕ години раз на три дн╕ там, де ще не зовс╕м пере╕ржав╕ли водогони. Як же вижити у спекотному степу без питно╖ й поливно╖ води, без яко╖ н╕ худоби не заведеш, н╕ городини чи саду не виростиш? До того ж – у Криму вже давно критичний стан якост╕ води та еколог╕╖. Хоча ухвалються програми «Питна вода Криму», «Здоров’я кримчан». Та перев╕рки констатують вкрай кепське виконання нав╕ть Державно╖ ц╕льово╖ соц╕ально╖ програми першочергового забезпечення централ╕зованим водопостачанням с╕льських населених пункт╕в, що користуються привозною водою. Результати останнього аудиту Рахунково╖ палати засв╕дчили, що Держводгосп за в╕дсутност╕ контролю з боку уряду не вибудував ч╕тко╖ ╕ д╕╓во╖ системи управл╕ння програмою. Управл╕ння було неефективним, «ручним», суб’╓ктивним. Д╕╓ва координац╕я з державними замовниками - Радою м╕н╕стр╕в АР Крим та обласними державними адм╕н╕страц╕ями - в╕дсутня. Через самоусунення в╕д виконання програми м╕сцевих орган╕в влади ф╕нансування з м╕сцевих бюджет╕в практично не зд╕йснювалося. Тому задоволено потреби т╕льки чверт╕ мешканц╕в визначених завданнями програми с╕льських населених пункт╕в п╕вострова. В╕дсутн╕сть питно╖ води належно╖ якост╕ загрожу╓ б╕олог╕чно-генетичною деградац╕╓ю населення, поширенням ╕нфекц╕йних захворювань ╕ злояк╕сних новоутворень. Результати обстеження джерел водопостачання с╕льських населених пункт╕в, як╕ користуються привозною водою, св╕дчать, що сан╕тарний та еколог╕чний стан б╕льшост╕ з них ╓ критичним, оск╕льки вм╕ст небезпечних сполук набагато перевищу╓ допустим╕ норми.
До того ж за останн╕ роки 30% с╕л автоном╕╖ перестали обслуговуватися канал╕зац╕йною системою. З причини банкрутства багатьох с╕льгоспп╕дпри╓мств фонди ╖х канал╕зац╕йних систем прийшли у непридатн╕сть. Як насл╕док, протяжн╕сть головних колектор╕в у Криму скоротилася на 110 км, вулична мережа - на 208 км, внутр╕шньоквартальних - на 44 км. Автоном╕я входить до числа рег╕он╕в ╕з найвищим р╕внем зносу канал╕зац╕йних мереж, авар╕йн╕сть яких щор╕чно зроста╓. Прим╕ром, у Бахчисарайському, Первомайському та Лен╕нському районах в авар╕йному стан╕ знаходиться дв╕ третини мереж.
Живот╕ють тут нер╕дко лишень на пенс╕╖ л╕тн╕х людей, бо живу коп╕йку заробити н╕де нав╕ть на найнеобх╕дн╕ше, адже знайти пост╕йну роботу на сел╕ - проблема. Вважа╓ться удачею, коли вдасться трохи п╕дробити на сезонних роботах у сус╕дн╕х селах. Живуть з власних город╕в. Тому й хати кидають, ╖х тут й за безц╕нь нелегко продати нав╕ть дачникам. Бо ж справд╕ важко знайти покупця, який би наважився пере╖хати в м╕сцину зовс╕м без газу й часто води, з колодязем ╕з засоленою водою, з розбитими дорогами, браком крамниць, аптек, медично╖ допомоги й осв╕тн╕х заклад╕в. Де сус╕дами будуть хати – пустки з забитими й вибитими в╕кнами, чи з нап╕вроз╕браними стараннями «транзитних» д╕лк╕в дахами й ст╕нами.
Б╕да в тому, кажуть люди, що дуже часто м╕сцев╕ чиновники займають споживацьку позиц╕ю: мовляв, ось як дадуть бюджетн╕ грош╕, тод╕ щось, може, й зробимо. Про мабутн╓ села здеб╕льшого не думають ╕ не дбають. От ╕ виходить, що допомоги селянам чекати н╕зв╕дки, окр╕м самих себе. Часом зда╓ться, що чимало кримських с╕л залишилися нав╕ки в минулому – з над╕ями на мудру владу, яка, нарешт╕, зверне на них увагу. Хоча рятувати себе пора самотужки.
Насамк╕нець в╕дзначимо, що б╕льша╓ к╕льк╕сть с╕л, де кримчани все ж постають проти ц╕╓╖ безвиход╕, займають активну громадянську позиц╕ю, налагоджують сп╕вроб╕тництво з с╕льськими й районними радами та держадм╕н╕страц╕ями, вскладчину ремонтують шляхи, системи водопостачання, проводять газ чи опоряджують м╕сцев╕ школи й фельдшерськ╕ пункти, орган╕зовують кооперативи. Про них наш╕ наступн╕ розпов╕д╕.
В╕ктор ХОМЕНКО.
"Кримська Свiтлиця" > #20 за 10.06.2011 > Тема "Крим - наш дім"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=9033
|
