Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (3277)
З потоку життя (6514)
Душі криниця (3530)
Українці мої... (1470)
Резонанс (1508)
Урок української (992)
"Білі плями" історії (1679)
Крим - наш дім (532)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (237)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ЧОМУ МИ НЕ МОЖЕМО В╤ДКЛАДАТИ ПИТАННЯ ПОВЕРНЕННЯ КРИМУ ДО БЕЗК╤НЕЧНОСТ╤
Рятуючи Крим, Укра╖на насамперед повинна рятувати людей в╕д рабсько╖ психолог╕╖, яка дозволя╓...


РОДИЧ╤ ЗАТРИМАНИХ В ОКУПОВАНОМУ КРИМУ ТАТАР ЗМУШЕН╤ САМ╤ ШУКАТИ ГРОШ╤ НА АДВОКАТ╤В
Уповноважена Верховно╖ Ради з прав людини Людмила Ден╕сова заявила, що питання оплати прац╕...


ОКУПАНТИ ПОДВО╥ЛИ К╤ЛЬК╤СТЬ ОБШУК╤В ╤ РЕЙД╤В ПРОТИ КРИМСЬКИХ ТАТАР
Про це заявила на пресконферец╕╖ голова Мон╕торингово╖ м╕с╕╖ ООН з прав людини в Укра╖н╕ Матильда...


«ЗАБОРОНЕНИЙ»
8 вересня в ╤нформац╕йно-виставковому центр╕ Музею Майдану в Ки╓в╕ в╕дбулася зустр╕ч з...


ДОЧКА КРИМСЬКОТАТАРСЬКОГО АКТИВ╤СТА БЕК╤РОВА ЗАКЛИКА╢ БОРОТИСЯ ЗА ЗВ╤ЛЬНЕННЯ ВС╤Х НЕЗАКОННО ЗАТРИМАНИХ У КРИМУ
Бек╕рова роздала список, що склада╓ться з 86 пр╕звищ людей, як╕ зазнали пол╕тичних репрес╕й у...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook

Twitter





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #27 за 03.07.2009 > Тема "З потоку життя"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#27 за 03.07.2009
ПОЛТАВА-2009: ДАЛ╤ БУДЕ?

27 червня у Полтав╕ в╕дбулися заходи з нагоди 300-р╕ччя Полтавсько╖ битви. Оф╕ц╕йн╕ особи поклали кв╕ти до п╕дн╕жжя пам’ятника рос╕йському комендантов╕ м╕ста Олекс╕ю Кел╕ну ╕ захисникам Полтавсько╖ фортец╕. Пот╕м пройшла церемон╕я пам’ят╕ полеглих у битв╕, в як╕й взяли участь кер╕вники м╕ста та област╕, заступник голови Секретар╕ату Президента Укра╖ни Марина Ставн╕йчук, голова Адм╕н╕страц╕╖ Президента Рос╕╖ Серг╕й Наришк╕н, Надзвичайн╕ ╕ Повноважн╕ посли кра╖н-учасниць ╕сторично╖ битви – Рос╕╖, Швец╕╖ та Ф╕нлянд╕╖.
Представники укра╖нсько╖ влади разом з ╕ноземними дипломатами також вшанували пам’ять загиблих укра╖нських козак╕в. Рос╕йська делегац╕я не брала участ╕ в покладанн╕ кв╕т╕в до пам’ятника полеглим козакам. Дал╕ урочист╕ заходи в╕дбулися безпосередньо на пол╕ битви – почесн╕ гост╕ поклали кв╕ти до пам’ятник╕в шведським воякам ╕ до братсько╖ могили рос╕йських во╖н╕в. Присутн╕ взяли участь в урочист╕й л╕тург╕╖ ╕ в╕дкритт╕ та освяченн╕ Ротонди пам’ят╕ полеглих учасник╕в Полтавсько╖ битви. А дал╕ на ╕сторичному пол╕ розгорнулося д╕йство театрал╕зованого в╕йськово-╕сторичного фестивалю «Полтава-2009».
Так пов╕домляли ╕нформац╕йн╕ агенц╕╖. ╤нш╕ джерела до ц╕╓╖ майже благосно╖ картини додали дещицю штрих╕в та барв ╕ншого характеру. Скаж╕мо, м╕л╕ц╕я перешкодила нев╕домому, який намагався п╕дпалити солом’яне опудало гетьмана Мазепи б╕ля Свято-Самсон╕всько╖ церкви п╕д час в╕дкриття арки Примирення на пол╕ Полтавсько╖ битви. На опудал╕ був напис «Мазепа — ╕уда». Зав’язалася сутичка, яку м╕л╕ц╕онери розняли, а опудало в╕д╕брали.
Без ексцес╕в в╕дбулися панахида б╕ля пам’ятника загиблим козакам та скорботна хресна хода центральними вулицями Полтави, яку провели представники й симпатики Укра╖нсько╖ народно╖ парт╕╖, Руху, «Свободи», Конгресу укра╖нських нац╕онал╕ст╕в. Так само в╕льно актив╕сти УНП на пол╕ битви розгорнули найб╕льший у св╕т╕ прапор Укра╖ни – розм╕ром 45 на 30 метр╕в. Прапор тримали розгорнутим близько 20 хвилин, а пот╕м згорнули. Як заявив народний депутат ╤ван За╓ць, котрий очолював акц╕ю, прапор залишив поле битви, «щоб не освячувати сво╓ю присутн╕стю розважальний зах╕д, який запланувала м╕ська влада Полтави у день роковин траг╕чно╖ стор╕нки в ╕стор╕╖ нашо╖ держави». Ут╕м, близько 25 тисяч люду в╕ддали перевагу саме в╕йськово-театрал╕зованим розвагам, тод╕ як у суто пол╕тичних акц╕ях р╕зних сил брало участь к╕лька тисяч ос╕б...
Здеб╕льшого, масове сприйняття под╕й к╕лькасотл╕тньо╖ давнини як явищ актуально╖ пол╕тики – р╕ч не зовс╕м нормальна. Таке сприйняття притаманне народам ╕з нерозв’язаними проблемами нац╕онального розвитку. У Венесуел╕, наприклад, прихильники президента Уго Чавеса зносять пам’ятники Христофору Колумбу – мовляв, «в╕дкриття Америки ╓вропейцями принесло т╕льки лихо кор╕нним народам», – ╕ це не лише екзотичний спос╕б в╕двол╕кти увагу громадян в╕д актуальних питань, а й намагання в╕дгородитися в╕д сьогодн╕шн╕х демократичних ╓вропейських вплив╕в...
╤нша р╕ч, що забувати про давн╕ под╕╖ та ╖хн╕ уроки не треба; але нин╕шн╕й св╕т наст╕льки в╕др╕зня╓ться в╕д час╕в Середньов╕ччя чи Просв╕тництва, що прямих аналог╕й м╕ж «тод╕» ╕ «зараз» бути не може, а бойовиська 500-л╕тньо╖ давнини не можуть напряму визначати долю сьогодн╕шн╕х народ╕в. Тому для цив╕л╕зованих народ╕в прикладом могло б стати ставлення француз╕в, н╕мц╕в та британц╕в до битви п╕д Ватерлоо – хоча наполеон╕вська Франц╕я й зазнала тод╕ катастроф╕чно╖ поразки, але сьогодн╕ це п╕дстава не для неприязн╕ до переможц╕в, а для дружньо╖ ╕нсцен╕зац╕╖ битви силами наших сучасник╕в.
Але на пострадянських теренах ставлення до давньо╖ ╕стор╕╖ не ╓вропейське.
Ще коли 300-р╕ччя Полтавсько╖ битви лише з’явилося на обр╕╖, експертам було зрозум╕ло: в╕дзначення ц╕╓╖ знаково╖ для рос╕йсько╖ ╕мперсько╖ традиц╕╖ под╕╖ тихенько «спустити на гальмах» не вдасться. Адже, скаж╕мо, 200-р╕ччя битви в ╕мпер╕╖ Романових в╕дзначали з неабиякою бучн╕стю – бо ж, власне, в╕д ц╕╓╖ под╕╖ й п╕шла зазначена ╕мпер╕я, хоча назва з’явилася трохи п╕зн╕ше. Що ж говорити про наш╕ дн╕, коли Петра ╤ оф╕ц╕йно проголошено одним ╕з головних буд╕вничих рос╕йсько╖ державност╕, коли його ╕менем названо ц╕лу низку знакових об’╓кт╕в (скаж╕мо, ракетний крейсер – флагман флоту Рос╕╖), коли у ф╕льмах ╕ книгах осп╕вуються перемоги над Заходом, першою з яких, мовляв, ╕ була Полтава... Одне слово, вимальовувалася ситуац╕я, коли оф╕ц╕йна Укра╖на хоч-не-хоч, а змушена була б або сол╕даризуватися з позиц╕╓ю Москви щодо битви («розгромили загарбника Карла Х╤╤ ╕ зрадника Мазепу»), або протиставити ц╕й позиц╕╖ свою власну («трагед╕я укра╖нського народу, який втратив можлив╕сть ствердження сво╓╖ незалежност╕»).
Сол╕даризуватися було найпрост╕ше, для цього просто не сл╕д було робити якихось р╕зких рух╕в ╕ слухняно рухатися у пропонованому з Москви р╕чищ╕ в╕дзначення 300-р╕ччя: гучне свято во╓нно╖ звитяги, участь найвищих посадовц╕в обох держав, перемога братерських народ╕в тощо, ╕нформац╕йний супров╕д для чого зд╕йснили б рос╕йське телебачення, рад╕о й преса. З╕ ствердженням власно╖ позиц╕╖ було значно складн╕ше. По-перше, ╖╖ необх╕дно було виробити на консол╕дованому р╕вн╕ – вс╕ пров╕дн╕ пол╕тичн╕ сили, вс╕ органи державно╖ та м╕сцево╖ влади. По-друге, належало донести цю позиц╕ю через ЗМ╤ до вс╕╓╖ кра╖ни, ╕ не т╕льки у вигляд╕ декларац╕й. По-трет╓, йшлося про новий виток складного пол╕тичного протистояння з владою Рос╕йсько╖ Федерац╕╖. Чи могло б кер╕вництво Укра╖ни ефективно, з г╕дн╕стю повести власну гру? Теоретично – так, але для цього необх╕дна була б високопрофес╕йна команда, яка могла б перетворити укра╖нську поразку 300-р╕чно╖ давнини на актуальну ╕деолог╕чну перемогу. Тако╖ команди владна верх╕вка Укра╖ни не мала, а саму цю верх╕вку останн╕ роки роздирали непримиренн╕ конфл╕кти. Тож ╕снувала реальна загроза, що 300-л╕ття Полтавсько╖ битви пройде за сценар╕╓м рос╕йських шов╕н╕стичних сил ╕з в╕дпов╕дними насл╕дками для укра╖нсько╖ пол╕тики.
Та сталося так, що не реал╕зувався жоден ╕з зазначених вар╕ант╕в.
На щастя чи на лихо, але в сучасн╕й укра╖нськ╕й пол╕тичн╕й верем╕╖ багато як╕ под╕╖, що об╕цяють стати гучними, скандальними ╕ ледь не доленосними, виливаються у н╕що. Чи у майже н╕що. Принаймн╕, все обмежу╓ться гучними словесними перепалками та «масовими» акц╕ями, в яких бере участь незначне число пол╕тично г╕перактивних громадян. А п╕сля цього л╕дери стор╕н-суперник╕в розсилають переможн╕ реляц╕╖ – мовляв, ми перемогли, народ на нашому боц╕, вперед! Те ж саме робить ╕ чиновництво, т╕льки в ╕нших словах: ми не допустили... нейтрал╕зували... перевели в конструктивне р╕чище...
Парадоксальним чином при цьому, вт╕м, ╕нколи нейтрал╕зуються недружн╕ до Укра╖ни плани – адже рац╕ональн╕ д╕╖ та величн╕ ╕мперськ╕ ритуали навряд чи надаються до реал╕зац╕╖ у ситуац╕╖ хаосу у владних структурах ╕ невизначено╖ урядово╖ ╕деолог╕╖. Мер Полтави бореться з головою облдержадм╕н╕страц╕╖, той викону╓ директиви Президента ╕ не надто зважа╓ на уряд, останн╕й далеко не завжди може д╕стати у парламенту схвалення сво╖х грошових витрат, – ╕ при всьому тому н╕хто не може гарантувати, що Президент Ющенко ч╕тко дотримуватиметься наперед визначеного церемон╕ального розпорядку, а не скасу╓ в останн╕й момент свою участь у в╕дзначенн╕ юв╕лею битви, як в╕н це не раз робив щодо ╕нших акц╕й. Ут╕м, ╕ з прем’╓ром Тимошенко, ╕ з л╕дером опозиц╕╖ Януковичем траплялося так, що за одну н╕ч вони зм╕нювали свою позиц╕ю на протилежну. А на додачу страшн╕ укра╖нськ╕ нац╕онал╕сти здатн╕ самою сво╓ю присутн╕стю з╕псувати «свято рос╕йсько╖ збро╖»...
Отож р╕вень заплановано╖ присутност╕ рос╕йських оф╕ц╕йних ос╕б знижувався ╕ знижувався – з Президента Рос╕╖ до голови його адм╕н╕страц╕╖, так само, як ╕ число ймов╕рних «десантник╕в» ╕з Рос╕╖. В╕дклали «загальну моб╕л╕зац╕ю» й укра╖нськ╕ нац╕онал╕сти. А «пол╕тичн╕ танц╕» у Полтав╕ навколо пам’ятник╕в Карлу Х╤╤ та гетьману Мазеп╕, виконан╕ у кращому малорос╕йському стил╕ (поставимо, але не зараз, щоб не дратувати гостей), довели ситуац╕ю до меж╕ абсурду. Адже якщо поруч ╕з «торжеством рос╕йсько╖ збро╖» гаслами в╕дзначення 300-л╕ття битви визначили вза╓морозум╕ння ╕ примирення, то як примиритися за в╕дсутност╕, бодай у вигляд╕ пам’ятник╕в, двох ╕з числа основних ф╕гурант╕в ╕сторичних под╕й?
А тим часом та, давня Полтавська битва – це справд╕ один ╕з переломних момент╕в ╕стор╕╖ вс╕╓╖ Сх╕дно╖ та П╕вн╕чно╖ ╢вропи. На ╖╖ пол╕ справд╕ була визначена доля Укра╖ни – не однозначно ╕ не фатально, але таким робом, що самочинне ╕ самост╕йне (в ус╕х сво╖х проявах) укра╖нське життя почало занепадати, поступаючись лояльному до новопостало╖ ╕мпер╕╖ малорос╕йству. Й укра╖нському сусп╕льству, ╕ його пол╕тичн╕й ел╕т╕ доведеться-таки виробити ч╕тке ставлення до ц╕╓╖ под╕╖ минувшини; але це, мабуть, сл╕д робити не у посп╕ху п╕дготовки до чергового юв╕лею ╕ не у намаганн╕ дати ╕деолог╕чного копняка недружн╕м зовн╕шн╕м силам, – а шляхом несу╓тного усв╕домлення власно╖ ╕сторично╖ дол╕ й урок╕в колишн╕х поразок.

Серг╕й Грабовський.
http://www.radiosvoboda.org/content/article/1765261.html

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #27 за 03.07.2009 > Тема "З потоку життя"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=7466

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков