Версiя для друку Обговорити в форумi

ПІСЛЯВИБОРНЕ

Коли перед виборами щодня на екранах телевізорів мелькали шовіністично налаштовані кандидати у народні депутати, я все чекала: нічого, ось вийдуть на герць представники кримських проукраїнських партій, а їх навіть в Криму числиться немало: це і УНП, чий лідер Юрій Костенко рекламним роликом закликав "говори по-українськи, купуй українське". А є ще ж такі партії, як "Собор", НСНУ, і "Пора-ПРП", і ще сила-силенна, тож думала, є на кого надії покласти, буде з кого вибирати.
Аж гульк - з'являються в передвиборному ефірі наші місцеві лідери цих партій - і говорять російською, думають про російське, ніби вибачаються за кожен український рух, навіть свою політичну рекламу давали тільки в російськомовні ЗМІ. Підігравали шовіністам, сподіваючись, що їх оцінять або ж з Міримським переплутають і виберуть в кримські депутати? Напевне, тепер, після таких результатів, соромно, та куди дінешся... Тільки, хлопці, не кажіть тепер, що ви НАША УНП, НАШ "Собор", "НАША Україна" - це все ВАШЕ, а в НАШІЙ Україні діти вже говорять українською. Діти хочуть бути схожими і рівнятися на тих українців, які гордість викликають, а не сором. І ось пристиджені вами, шановні УКРАЇНСЬКІ партійці, не захищені вами діти продовжують йти до тих небагаточисельних шкіл і класів з українською мовою викладання, йдуть вони і до мене (а їх в нашій студії - 60), йдуть і ставлять численні запитання, на які я втомилась відповідати.
Під час виборів розігріта шовіністами кримська земля розгойдувалася, розпікалося повітря від антиукраїнських закликів, кандидати в депутати з кримчан робили "олухів небесних", втовкмачуючи їм щодня у мізки, що російська мова під страшенною загрозою, підключаючи навіть шуфричів і вітренківців. Та човен уже розхитано, і можемо тільки передбачати, що чекає україномовних українців у післявиборному Криму, адже ми безпартійні і говоримо українською не для Києва, а від серця.
Я особисто на ринку підійшла до татарина - запитую, почім цибулька? Почувши українську мову, до мене підбігла російськомовна кримчанка і почала кричати: "Уезжайте в свою бендеровщину, здесь Крым и говори по-русски!"
Ну, припустимо, я, доросла, витримаю і нахабну поведінку, і брудні слова, а що робити з дітьми, як їх захистити від кримського хама, який, підбадьорений російськими зайдами та своїми "выкормышами", продовжує антиукраїнську наругу? Як пояснити г-ну Казаріну, що його вихваляння на телеекрані, який він молодець, що порівняно з Донецьком у Криму не допустив розширення мережі україномовних шкіл, і на сьогодні "к счастью, имеем 94% русских школ" - це травля україномовної дитини. Діти шоковані, все це вони розуміють, як і те, що проживають в кримському регіоні "несправедливо" і що українська мова тут також ніби поза законом "неправильна", і що Україна - "неправильна" держава. З іншого боку, розумію, що не я, а держава Україна, як і кримські проукраїнські партії, мають давати відповідь усім кримським казаріним. Діти читають історію нашу і на ній вчаться, з героїв України беруть приклад і достоїнство українське черпають з часів княжої Руси-України! На жаль, сучасних високодостойників - немає! І залишаються наші діти незахищеними в Криму, надія тільки на батьків та безправного заляканого вчителя. Скажіть - невже, щоб у Криму були злагода і спокій - дійсно треба замовкнути усім, хто говорить і вчиться державною мовою? Скажіть, невже ви вірите, що хам зможе оцінити правильно наше мовчання? Думаєте, хам здатен взагалі оцінювати? Останній випадок, що стався з моїми дітьми, примусив звернутись до тебе, шановна редакціє. Уявіть, школярам потрібно зробити ксерокопію творчої роботи, вони йдуть до найближчого пункту, що на площі Куйбишева в приміщенні гастроному, подають свої папери, чекаючи, розмовляють між собою і раптом чують: "Отойдите дальше, мне тошно от вашей мовы, говорите по-русски, это Крым, здесь ваша мова не пройдет". Вражені діти щось намагались відповісти, і засоромлені, розплакавшись, прибігли до мене за порадою.
Я шукала потрібні слова, та розуміла, звучить це не переконливо, якщо держава мовчить, коли міністр освіти АРК - виходець із партії "Союз", коли новообрана ВР АРК - упевнена, незабаром розпочне ще несамовитіще знищувати українські паростки в Криму, ніби захищаючи російське, росіян, Росію. Скажете, що цього прикладу мало - наведу інший. Навчаючи дітей любити і цінувати культуру, слово, театр, запропонувала відвідати кримський український театр, а саме виставу "Шельменко-денщик". І з чим же діти там зіткнулися, з якою дійсністю? Розбещені кримські школярі на українській виставі проявляли своє хамство - розум спав, пляшки пива розгулювали по залу, лунав російський матюк голосніше, ніж текст акторів зі сцени. Я на хвилину уявила, щоб таку публіку запросили в російський театр до А. Г. Новикова, де б були ті вчителі, що привели дітей, організатор, білетери, вся обслуга і самі школярі... Впевнена - строєм, під аплодисменти марширували б аж до школи. Чому ж в українському театрі не запрацювала жодна із служб? Відповідь одна - керівництво театру давно стоїть поряд з ідеологами руйнації українства. Відлучивши дітей від гарних високопрофесійних українських вистав, повернути їх до українського слова з кожним роком стає все важче. Це ваша заслуга, пане директоре і панове артисти. Не руйнуйте майбутнє! Майбутнього Росії на землі українській уже ніколи не буде, а майбутнє України ви планомірно підточуєте - невже не збираєтесь тут жити? Як свідчення усьому вищесказаному читаємо листи дітей до "Кримської світлиці"...

***

"МЕНЕ звуть Олеся. Хто дасть мені відповідь, чому в АР Крим я не можу спілкуватись українською мовою? Мені 14 років, я народилась в незалежній Україні, з семи років навчаюсь в класі з українською мовою викладання. Українська мова для мене рідна. На уроках нас вчать, що Крим багатонаціональний регіон України - тут живуть вірмени, татари, болгари, українці, росіяни, євреї та інші. Чому, коли вони розмовляють рідною мовою, це сприймається нормально, а на нас, українських дітей, деякі дорослі кримчани дивляться як на прокажених?
Нещодавно я з друзями зайшла в магазин, що на зупинці "Куйбишевський ринок", щоб зробити ксерокопію. Між собою ми розмовляли українською. І тоді на нас з криком накинулась жінка, яка мала зробити ксерокопію, вона змушувала відійти від неї подалі, тому що від української мови "её тошнит". Ще вона кричала, що це Крим і тут не місце українській мові і нам.
Мені шкода таких людей, як ця російськомовна тіточка. Мені здається, що І. Франко свої рядки писав, ніби знаючи, як важко буде жити з рідною мовою в серці.
"Якби ти знав,
як много горя криється
У масках радості,
байдужості і тьми,
Як много лиць,
за дня веселих, миється
До подушки горючими слізьми"
Олеся ОНОПРІЄНКО,
учениця 8-го "у" класу
школи-ліцею №3.

***

"В КРИМСЬКОМУ українському музичному театрі 23 березня давали виставу "Шельменко-денщик" Г. Квітки-Основ`яненка. Саме в цей день я вирішила відвідати театр. Те, що я побачила і почула, як в залі, так і на сцені, не могло залишити мене байдужою. Під час вистави у мене склалось враження, що до театру привезли тварин із зоопарку, а мене запустили до них в клітку. Я дивилась виставу у супроводі хрюкання, мукання та іржання. Купувала квиток на одну виставу, а потрапила на дві, які відбувались одночасно. Одна викликала у мене огиду, а інша жалість. Дивилась я на сцену і на зал і думала: адже це діти, з якими я живу поряд, вчуся, ходжу по одній землі. В школі, на вулиці вони ніби нормальні, невже їх неадекватна поведінка викликана тим, що зі сцени лунає хоч і не добірна, але українська мова. Адже нещодавно я приходила в цей театр на виставу "Веселая вдова", яка йшла російською мовою, в залі теж були школярі, був порядок, а якщо десь чувся гомін, до дітей підходили працівники театру і тихенько робили зауваження, тож я могла виставу додивитись до кінця. Що ж робиться в залі сьогодні? Невже у всьому винна українська мова, а не батьки, вчителі та ті чиновники, які, плюючи на закон, подають приклад підростаючому поколінню? Думаю, що саме високі кримські керівники впускають в душі дітей вірус національної нетерпимості, і тому, коли вони чують українську мову, починають хрюкати. Пам`ятаєте, у одній казочці "не пий, Іванушка, козликом станеш", - попереджала сестричка. Тому і я попереджаю: "Не хрюкайте!"
Ганна КРИВКО,
учениця 11-го класу школи-ліцею №3.
Ганнину казочку я можу продовжити так: не послухався Іванушка, випив водички і, може, тому ми на президентських виборах чули звернення високої особи до натовпу "козли", а що ж буде, якщо цього разу не послухаються тебе, Ганно? Побачимо...

Алла ПЕТРОВА,
голова Кримського товариства української мови, керівник дитячої театральної студії "Світанок".

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #15 за 07.04.2006 > Тема "Резонанс"