"Кримська Свiтлиця" > #13 за 29.03.2024 > Тема "Резонанс"
#13 за 29.03.2024
╤РП╤НЬ ДВА РОКИ ТОМУ: «НАВКОЛО БУЛИ РУ╥НИ, ТЕМНИЙ ДИМ ТА БАГАТО РОЗСТР╤ЛЯНИХ АВТОМОБ╤Л╤В»
Два роки тому, 28 березня 2022 року, укра╖нськ╕ захисники зв╕льнили ╤рп╕нь на Ки╖вщин╕. М╕сто стримало ворога на шляху до столиц╕ та отримало звання «М╕сто-Герой». Рос╕йськ╕ загарбники перебували тут 23 дн╕. Унасл╕док запеклих бо╖в було зруйновано 70% соц╕ально╖ та житлово╖ ╕нфраструктур, загинуло майже 300 м╕сцевих жител╕в.
Бо╖ з окупантами, як╕ прагнули прорватися до Ки╓ва, вели б╕йц╕ 72-╖ окремо╖ механ╕зовано╖ бригади ╕мен╕ Чорних Запорожц╕в, 80-╖ окремо╖ десантно-штурмово╖ бригади, а також б╕йц╕ ╕нших угруповань ЗСУ та во╖ни територ╕ально╖ оборони м╕ста.
Про те, як в╕дбувалося зв╕льнення ╤рпеня в╕д рос╕йських загарбник╕в, Укр╕нформ поговорив ╕з б╕йцем, пр╕звища якого не називатимемо з огляду на безпеку. Кримський татарин, в╕н покинув п╕востр╕в п╕сля рос╕йсько╖ окупац╕╖. Там лишилися його батьки та родич╕.
Позивний нашого сп╕врозмовника – «В╕шер». П╕д час зв╕льнення ╤рпеня в╕н воював у зведен╕й тактичн╕й груп╕ «Адам», сформован╕й на баз╕ Нац╕онального ун╕верситету оборони Укра╖ни ╕мен╕ ╤вана Черняховського.
ПЕРЕВ╤ВСЯ З 72-╥ БРИГАДИ ЗА К╤ЛЬКА ДН╤В ДО ВТОРГНЕННЯ
- Коли рос╕яни окупували Крим, ми зрозум╕ли, що на цьому вони не зупиняться, – каже м╕й сп╕врозмовник.
Тод╕ в╕н вир╕шив стати в╕йськовим. У 2015 роц╕ залишив св╕й д╕м на п╕востров╕ та вступив до Нац╕онально╖ академ╕╖ сухопутних в╕йськ ╕мен╕ гетьмана Петра Сагайдачного у Львов╕.
- Ран╕ше я профес╕йно займався боксом, був у склад╕ зб╕рно╖ Укра╖ни. Але, отримавши травму, змушений був п╕ти з╕ спорту. Я, не вагаючись, вир╕шив стати в╕йськовим, батько п╕дтримав мене, – згаду╓ «В╕шер».
П╕сля зак╕нчення академ╕╖ почалася служба у 72-й окрем╕й механ╕зован╕й бригад╕ ╕мен╕ Чорних Запорожц╕в. Та за к╕лька дн╕в до початку повномасштабного вторгнення перев╕вся.
- Я у 72-й бригад╕ прослужив три роки ╕ за с╕мейними обставинами перев╕вся до групи «Адам». Якби знав, що в╕йна почнеться через к╕лька дн╕в, у жодному раз╕ б цього не зробив. Шкодую, – зазнача╓ в╕н.
Через 10 дн╕в п╕сля початку повномасштабно╖ в╕йни група сформувалася ╕ вирушила на позиц╕ю б╕ля р╕чки ╤рп╕нь. Сама р╕чка, за словами мого сп╕врозмовника, в╕д╕грала велику роль у битв╕ за м╕сто. Б╕йц╕ 72-╖ бригади розбили дамбу, завдяки цьому вода роз╕йшлася – ╕ ворог не зм╕г перейти р╕чку на сво╖й техн╕ц╕.
- У перший день, коли ми прибули в ╤рп╕нь, у нас було завдання завести в╕йськово-тактичну групу для того, щоб наш╕ змогли перегрупуватися. Потр╕бно було б╕йцям поновити сили, – розпов╕да╓ в╕йськовий. – Ми мали на себе в╕двол╕кати увагу ворога, а тим часом наш╕ б╕йц╕ займали сво╖ позиц╕╖. Години з три ми ╖здили за маршрутом, яке визначило командування. Брали на себе вогонь, щоб наш╕ в╕йська могли перегрупуватися.
Коли наш╕ в╕йська були готов╕ до бою, груп╕ «Адам» поставили завдання насамперед вигнати рос╕ян з територ╕╖ в╕йськового госп╕талю ╤рпеня. Два корпуси вже було зв╕льнено в╕д ворога, залишалося ще два.
- Ми завдавали пер╕одично удар╕в по ньому, щоб вигнати рос╕ян. Нас обстр╕лювали з м╕номет╕в. Командир групи «Адам» ╖хав перший ╕ почав з танка по корпусах вести вогонь, наш╕ сили зайшли з флангу, ╕ ми зв╕льнили територ╕ю в╕йськового шпиталю, – згаду╓ в╕н.
Штурм госп╕талю тривав майже три години.
Пот╕м в╕йськов╕ отримали наказ в╕дходити, бо ╖хн╕ сили вже вичерпалися, були поранен╕, п╕дбита техн╕ка.
ОПОРНИЙ ПУНКТ У НЕДОБУД╤ Й ГОР╤ЛКА ЯК АНТИСЕПТИК
- Точно пам’ятаю, що там був магазин п╕д назвою «Антошка». У недобуд╕ поруч ми зробили опорний пункт. З нього ви╖жджали на завдання кер╕вництва. Командир групи тримав зв’язок ╕з командувачем Сухопутних в╕йськ Укра╖ни. Наша група складалася з 10 б╕йц╕в. Нам допомагали тероборон╕вц╕. М╕сцевих жител╕в ми не бачили: у м╕ст╕ було дуже гучно, ╕ т╕, хто не встиг евакуюватися, поховалися по п╕двалах.
Група «Адам» виконувала завдання в ╤рпен╕ майже три тижн╕. Ночували у недобудов╕ багатоповерх╕вки, щоб не привертати до себе уваги. У квартири не заходили, н╕якого мародерства, каже «В╕шер».
- ╢дине, ми в одн╕й з квартир т╕╓╖ багатоповерх╕вки тримали нашу техн╕ку, яку потр╕бно збер╕гати за певних умов: планшети ╕ таке ╕нше. А ще взяли там пательню, гречку, рис ╕ набирали воду. Користуючись нагодою, хочу подякувати господарям за те, що ми користувалися ╖хн╕ми речами.
Поблизу були продуктовий «Лоток» та магазин одягу. Б╕йц╕ хот╕ли взяти там одяг для себе, але командир заборонив. Т╕льки коли п╕сля прильоту ракети у «Лоток» в╕йськов╕ погасили пожежу, командир дозволив взяти зв╕дти соки, ╖жу, а також гор╕лку – але використовувати ╖╖ лише як антисептик для оброблення ран.
- Командир наливав по 100 грам╕в гор╕лки пораненим, як╕ зазнали контуз╕й. Це було для них першою допомогою, а пот╕м вже старалися ╖х в╕дправити до наших ╕ дал╕ на л╕кування, – розпов╕да╓ «В╕шер».
В╕н згаду╓, що в перш╕ три дн╕ ╖х пост╕йно обстр╕лювали, щоб вони не могли зв╕дти ви╖хати.
- Але пот╕м обстр╕ли припинилися, мабуть, рос╕янам вже було не до нас. Нас прикривала 72-га бригада та курсанти-танк╕сти. У нас було три танки, три БМП та група, яка нам привозила забезпечення.
М╕й сп╕врозмовник розпов╕в, що до в╕йни к╕лька раз╕в бував в ╤рпен╕. Йому подобалося це зелене м╕сто п╕д Ки╓вом.
- Але в т╕ страшн╕ дн╕ ми бачили розбомблен╕ будинки цив╕льних, ╕ на це було важко дивитися. Ми бачили розтяжки, на яких стояли спец╕альн╕ прапорц╕: ц╕ шляхи вже проклали наш╕ в╕йськов╕ ╕нженери. ╤ лише визначеними маршрутами ми пересувалися. Навколо були ру╖ни, темний дим ╕ багато розстр╕ляних цив╕льних автомоб╕л╕в. Коли ми зазирали всередину авто, у деяких було багато кров╕, у деяких – т╕ла вбитих м╕сцевих жител╕в. Ми розум╕ли, що людей та авто розстр╕лювали майже впритул.
Б╕йц╕ допомагали евакуюватися м╕сцевому населенню, вивозили людей на в╕йськов╕й техн╕ц╕. Так хлопц╕ переправили через р╕чку ╤рп╕нь трьох ж╕нок ╕ скерували до наших. Допомогу надавали й ╕ншим цив╕льним. Люди, як╕ залишалися в квартирах, не знали, що в╕дбува╓ться.
«Я РОЗУМ╤В: ЯКЩО ЗАГИНУ, БАТЬКИ НЕ ЗМОЖУТЬ МЕНЕ ПОХОВАТИ»
Чи було йому страшно?
- Н╕, страшно не було. Але я розум╕в, що як загину, батьки не зможуть мене поховати, бо при╖хати з окупованого п╕вострова неможливо.
М╕й сп╕врозмовник зазнача╓, що зна╓ багато ╕стор╕й про те, як людина повернулася з фронту ╕ померла чи загинула в мирному житт╕: в╕д хвороби, авар╕╖, ╕нших неспод╕ванок...
- Смерт╕ потр╕бно дивитися у в╕ч╕. Вона все одно прийде, – вважа╓ «В╕шер».
П╕д час одного з останн╕х бо╖в за визволення ╤рпеня б╕йця було поранено в руки та контузило.
- Я не виходив на зв’язок майже тиждень. Дружина не знала, де я, що думати. Я ╖й зателефонував уже з╕ шпиталю в Ки╓в╕.
Дружина «В╕шера» – також в╕йськова, тому як н╕хто розум╕╓ чолов╕кову роботу.
Чолов╕к згаду╓, як у хвилини в╕дпочинку його побратими, що мали родини, згадували та переживали за сво╖х дружин ╕ д╕тей.
- Особисто я в ц╕ хвилини мр╕яв побачити вес╕лля сво╓╖ доньки, – см╕╓ться в╕н. – Тепер ╖й три роки. Але я дуже хот╕в це побачити, нав╕ть уявляв цю картинку.
А ще, каже, дуже хоче повернутися у Крим, де залишилися батьки та ╖хн╕ брати ╕ сестри з родинами.
До реч╕, знайом╕ «В╕шера» розпов╕ли, що коли в╕н захищав ╤рп╕нь, то намагався тримати зв’язок з╕ сво╖ми друзями, як╕ разом ╕з сус╕дами та ╖хн╕ми маленькими д╕тьми два тижн╕ ховалися в╕д обстр╕л╕в рос╕ян у п╕двал╕ в Гостомел╕. Коли ╖м вдалося ви╖хати, «В╕шер» домовився ╕ поселив ╖х у квартир╕ сво╓╖ родини у Сквир╕ на Б╕лоцерк╕вщин╕. Вони дуже вдячн╕ йому за турботу в ц╕ страшн╕ дн╕. Кажуть, що «В╕шер» – в╕дпов╕дальний та дуже скромний.
Ольга Матарик╕на
https://www.ukrinform.ua
"Кримська Свiтлиця" > #13 за 29.03.2024 > Тема "Резонанс"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=25945
|