Версiя для друку Обговорити в форумi

Ви хочете стати письменником? А яка у вас мотивація? Мотивація буває різна.
1) це – легко, якщо вмієте скласти пару речень докупи. На художника чи музиканта треба вчитися дуже довго, щоб отримати основу і дуже багато працювати. На письменника –нє. Якісь там курси впродовж місяця-двох і вистачить з вас.
2)  досягнути успіху, тобто проводити презентації, роздавати автографи і давати інтерв’ю, отримати  Нобеля. Що ви гірші за інших?
3) заробити грошей, хоча в Україні це нереально, хіба що писатимете як Дарія Донцова по книжці  щомісяця, в перерві між презентаціями.
Про що писати,коли життєвого досвіду нуль? Про себе коханих. Як ви їсте, спите, з ким спите, випиваєте, з повною торбою грошей  мандруєте по лондонах і парижах, зустрічаєте фатальних чоловіків (жінок). Звісно, це все ваші фантазії. Була б у вас торба грошей, за вас би писав хтось інший.
Для кого писати? Насамперед  для кола таких самих як ви письменників. Гуртом легше бити класиків, живих і мертвих. Та й якщо вони вас хвалитимуть, і ви їх – то взагалі буде супер.
Як писати? Так щоб вас легко можна було  перекласти англійською. А то  писатимете замудро, ніхто вас не захоче перекласти. Таке не продається, а раз не продається,  то і не видається.
Експерти з Інституту книги радять  просувати свої книжки і в хвіст, і гриву. Це коштує грошей. Тому краще видаватися у великих комерційних  видавництвах, які  підтримує той же інститут. Вони  мають  ресурси для цього. Ви поїдете в промотур, виступите на подіумі як модель, потрапите в еротичний календар, якщо  маєте відповідний вигляд, вас повезуть на якийсь Міжнародний книжковий ярмарок, а після цього, як отримаєте якусь міжнародну премію, можете нічого вже не писати, крім блогів. Бо  все, що ви могли сказати, ви вже сказали в першій книжці. Але підтримувати в собі письменника можна безконечно. Головне – всюди світитись. На всіх фестивалях, тусівках, в телевізорі і Фейсбуці. Мрія, а не життя, еге ж? Літературний шоу-біз це називається по-культурному. А коли таких як ви багато, то можна приступати і до беатифікацєї літературного напряму. Рейдернути всі видання, журі всіх престижних премій, захопити сайти, проникнути в шкільну програму, і навіть  взяти досі неприступну цитадель – Інститут літератури, який  єдиний нині ще бодай трохи зберігає академічну доброчесність. Той, що  імені Тараса Шевченка.
Кілька дрібних  зауваг. Утім, дуже важливих.
– приятелюйте з потрібними людьми,особливо з тими, які мають вплив і зв’язки.
– будьте провокативні – ніщо так не сприяє успіху як скандал. Він створює вам репутацію, а не псує. Ляпніть якусь політичну дурницю, або влаштуйте  стриптиз. Правда, публіка дуже в нас балувана  – бачить скандали щодня.
– кон’юнктура  зараз та сама, що була чверть століття тому – алкоголь, секс, ненормативна лексика. Якщо  ви надмір цнотливі, то  – кава, картатий плед, Львів, і пристрасне кохання з атошником  чи мільйонером. Якщо ви ще не забули села, з якого вийшли – опишіть ідіотизм сільського життя. Ага, зараз у тренді гастрономія, особливо,  всілякі екзотичні страви. Це – найпростіший шлях до серця не лише чоловіка, а й читача. Рецепти знайдете в Інтернеті. Читач повірить, що ви все це самі їли і пили десь на Рів’єрі.
– фентезі, любовний роман, костюмований історичний роман – це ваше. Наукова фантастика, біографічний роман, історичний роман, інтелектуальний детектив – не беріться за це, бо буде боліти голівка. Ви ж не лох, щоб сидіти в архівах роками, стати спеціалістом з астрономії, фізики, молекулярної хімії чи, принаймні, користатись послугами консультантів. І вже точно не станете мордуватись писати сонети чи хоку. Це – вища математика, на біса вона вам!
– сюжет  – головне. Його можна підібрати і з серіалів і з бестселерів. На всі звинувачення у плагіаті відповідайте наївно-щиро: а що, не можна? Або зухвало – це ж постмодернізм, а ти – відсталий совок. Згинь, сатано.
– сюжети треба міняти, а персонажі можна переносити з роману в роман. Вони ж картонні, це не важко.
– письменник (письменниця) повинен стежити за модою, аби на презентаціях читачі корчились від заздрощів.Тоді вони не слухатимуть, що ви  кажете.
– не надто переймайтесь своїми текстами – завжди знайдеться той, хто пише ще гірше ніж ви. Та й не факт, що вас хтось читатиме, якщо ви бренд, кумир і зірка,зліплені нашвидкуруч.  А от фоткатися  з вами хотітимуть і в черзі за автографом постоять. Не важливо, що ви пишете, важливо як ви все це подаєте.
Боже, яке прекрасне життя в письменника після того, як він видасть книгу і просуне її так, як радять експерти  і прогресивні критики. Не те,що колись: несли тяжкий хрест, голодували,  працювали як прокляті над одним рядком, сиділи в тюрмах і вмирали за свої переконання. Атстой, одне слово.
Листопад 20, 2020 р.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #48 за 27.11.2020 > Тема "Резонанс"