"Кримська Свiтлиця" > #30 за 24.07.2020 > Тема "Резонанс"
#30 за 24.07.2020
З БЛОГУ ГАЛИНИ ПАГУТЯК: ДОБРОМИЛЬСЬК╤ СЕКРЕТИ, або ПРО ТЕ, ЯК ЛОКАЛЬНА ╤СТОР╤Я ╢ ЧАСТИНОЮ ВСЕСВ╤ТНЬО╥
Я не лукавила, коли казала п╕сля виходу мого роману «Магнат», що мен╕ потр╕бне ще одне життя, аби досл╕дити постать Яна Щасного Гербурта (1567-1616). Ще вчора я розм╕рковувала над Григор╕╓м Сковородою та його в╕ртуальною зустр╕ччю з Парацельсом у Тока╖, аж раптом пригадала соб╕ Гербурта, з яким ми давно не бачились. Бо щось ми скисли, пан╕ та панове, з тим коронав╕русом ╕ в╕йною за культурну ╕дентичн╕сть. Мало опиратися гальван╕зованому трупов╕ совка ╕ огризатися на звинувачення у пров╕нц╕йност╕. Оборона – це поганий захист. Натом╕сть цього дощового дня я пропоную вам поринути у блискучий прекрасний св╕т, який акумулював у соб╕ Ян Щасний Гербурт, людина епохи В╕дродження, чий невпокорений дух дос╕ блука╓ Добромилем ╕ вплива╓ на х╕д под╕й. Староста мостиський ╕ вишенський помер на самого Сильвестра 1616 року в м╕сц╕, де народився, сел╕ Боневич╕ коло Добромиля, не доживши к╕лька дн╕в до 50 рок╕в. Добромиль в останн╕ роки був для нього тим, ким згодом став для одного мого знайомого ченця – м╕стичним м╕сцем, де на Чернеч╕й гор╕ перебува╓ Св╕тла ╤стота. Св╕тляна, казав той чернець, в минулому ядерний ф╕зик, з яким я колись мала бес╕ду. Тод╕ я мало що знала про Гербурта, ╕ коли через к╕лька рок╕в д╕зналась, що у нього теж були вид╕ння ╕ в╕н також розмовляв з╕ св╕тлою ╕стотою, то була вражена. Мен╕ дуже хот╕лось розплутати цей зв’язок, знайти якесь реал╕стичне пояснення, але вже знаю з досв╕ду, що так╕ знання приходять не лише з арх╕в╕в, а й ╕ррац╕ональними шляхами. Що зробив би письменник укрсучл╕ту, чи якийсь писака, що штампу╓ бестселери десь на Заход╕? В╕н заробив би на цьому грошенят ╕ славу. Б╕дац╕ не довелося б висмоктувати з пальця сюжет ╕ в╕шати псевдо╕сторичну локшину на вуха спраглим до та╓мниць читачам. А якби Добромильська м╕ська рада виявилась багатою ╕ ф╕нансувала написання такого опусу, ╕ найняла соб╕ попсового писаку з╕ столиц╕, ми мали б св╕женький пир╕жок з глевкого т╕ста. Але для мене Добромиль став святим м╕сцем, а вже пот╕м прабатьк╕вшиною. Зв╕дти походив м╕й прапрад╕д Йосип Добромильський, який переселився до Урожа на початку 19 ст. Я не можу дозволити соб╕ халтуру про автора шифрованого мовою птах╕в тексту «Геркулес слов'янський». ╢ ще ╕нша назва: «Гадка Гриця з Фортуною». Тому просто хочу нагадати вкотре укра╖нцям, що зневажливе ставлення до локально╖ ╕стор╕╖ оберта╓ться згодом геопол╕тичною поразкою й махровим засто╓м в м╕зках. Що в нас знають про Яна Щасного Гербурта? Магнат-дисидент, який захищав права русин╕в, бо сам був наполовину русин. Мав друкарню, де видавав твори ╕сторик╕в, власн╕ твори ╕ полем╕ку. Був п╕дданий обструкц╕╖, засуджений до страти, врятований ╕ “ув’язнений” в Добромил╕ без права ви╖зду. Його дипломатичн╕ вояж╕ ╕ складн╕ стосунки з оп╕куном ╕ дядьком, канцлером Яном Замойським ще менш в╕дом╕. Все це наша ╕стор╕я, ми так╕ сам╕ спадко╓мц╕ Реч╕ Посполито╖, як ╕ поляки та литвини. А у золотий в╕к (16 ст.) Р╕ч Посполита була в╕льна в╕д абсолютизму та ╕нкв╕зиц╕╖ на в╕дм╕ну в╕д решти ╢вропи ╕ дуже багатою. Нам ╓ чим пишатися окр╕м вишиванок ╕ народних п╕сень – вони прекрасн╕. ╤ при тому не забувати, що громадяни ун╕кально╖ держави, якою була Р╕ч Посполита, були ╕ св╕дками, ╕ учасниками вс╕х тих захоплюючих процес╕в, що в╕дбувались у св╕т╕. Вони здобували осв╕ту в кращих ун╕верситетах, були купцями, дипломатами, во╖нами, одягались то в старосв╕тський шляхетський одяг, то за останньою ╓вропейською модою. ╤ не почували себе прохачами, як╕ прогинаються перед Венец╕йською ком╕с╕╓ю, як ╖хн╕ нащадки, а сам╕ створювали л╕беральн╕ на той час закони. Ян Щасний отримав в ╤нгольштадт╕ (Бавар╕я) дуже добру ф╕лолог╕чну осв╕ту. Хто волод╕╓ мовою – той волод╕╓ св╕том. Писав укра╖нською, польською, латиною ╕ знав ще к╕лька ╓вропейських мов. К╕нець 16 ст. – то був спалах окультизму по вс╕й ╢вроп╕, а не лише час шедевр╕в Шексп╕ра та Сервантеса, Верме╓ра ╕ Рембрандта. ╤ весь цей час Ян Щасний був при дворах ╓вропейських монарх╕в, спостер╕гаючи ╕ осмислюючи цей шалено прекрасний св╕т. Англ╕я при корол╕ Яков╕. Молодий Гербурт ма╓ нагоду в╕дв╕дувати театр «Глобус», бачити п’╓си Шексп╕ра. В╕н був знайомий не лише з творами ф╕лософа Френс╕са Бекона, на це вказують твори самого Гербурта, а й мав нагоду бачитися з ним завдяки канцлеру Замойському. Прага. Гербурт живе при екзотичному двор╕ австр╕йського ╕мператора Рудольфа ╤╤, любителя окультизму, саме тод╕, коли м╕стом ходить страшний Голем. Не знаю, чи застав в╕н там ще Джона Д╕, англ╕йського математика ╕ астролога, який жив тривалий час п╕д захистом ╕мператора ╕ мав на нього величезний вплив, але досить того, що Прага тод╕ була центром окультизму ╕ д╕йсно маг╕чним м╕сцем, а не тим, що зараз – дешевою атракц╕╓ю для турист╕в. Джон Д╕ був надзвичайно впливовою ╕ харизматичною особист╕стю ╕, можливо, нав╕ть прототипом Дон К╕хота Сервантеса. Певно, завдяки Яну Замойському Джон Д╕ побував у Краков╕. Як би там не було, але Ян Щасний знався на астролог╕╖ й окультних науках ╕ це вплинуло на його подальше життя. Хоча пол╕тичн╕ ╕нтриги його заполонили ц╕лком, п╕д к╕нець життя в╕н знову захопився м╕стикою. А ще були вояж╕ в Москов╕ю, Османську ╕мпер╕ю, можливо, в ╢русалим. Не туристичн╕, ясна р╕ч, а по робот╕. Ну, ╕ в╕чне м╕сто Рим, де в╕н жив п╕сля зак╕нчення студ╕й в ╤нгольштадт╕. ╤ чи т╕льки Гербурт був св╕дком ╕ учасником под╕й св╕тово╖ ╕стор╕╖? Св╕т тод╕ був в╕дкритий для тих, хто прагнув знань не лише наукових, а й та╓мних. Згадаю лише ╓зу╖та Михайла Бо╖ма, м╕с╕онера, л╕каря ╕ ботан╕ка, який помер у джунглях В'╓тнаму, а народився у Львов╕. ╤ якщо ви дочитали м╕й опус до к╕нця, то це не випадково. Це вже було передбачано долею. Липень 12, 2020 р.
"Кримська Свiтлиця" > #30 за 24.07.2020 > Тема "Резонанс"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=22529
|