Версiя для друку Обговорити в форумi

Перші враження завжди оманливі, але не цього разу. Заходиш в квартиру і відчуваєш, що це - майстерня художника за покликанням. В одній з кімнат, вщерть наповненій живописними творами, сидить середнього зросту чоловік з довгим, попелястого кольору, волоссям і красивими проникливими  очима. Він вдивляється у рідні йому картини, а думками лине за межі Чорного моря, туди, де навчився виживати за долар в день і заробляти на хліб власним талантом.
Доля загартовує і відбирає сильніших. Свій шлях відбору Володимир Іванович Сороковий  вже пройшов. Ще в школі зрозумів, що хоче бути художником. Друзі сміялись, бо бачили лише втомлене та сіре обличчя цієї мрії, її збіднілий вигляд, а найбільше - невдячність, яка найчастіше супроводжує майстра. Але це не стало для нього каменем спотикання, а навпаки додало сил поступити в Кримське художнє училище, а згодом і в Московське вище художньо-промислове училище на факультет монументально-декоративного і прикладного мистецтва (відділення промислової графіки).
Художником потрібно народитись, а ще краще - ним стати. Коли талантом керує думка, створюється картина, від якої віє містикою і філософським осмисленням. Якщо ж душа, серце і дар Божий з'єдналися воєдино і разом створили шедевр, - то це вже незаперечна краса і неймовірні враження.
У творчості Володимира Сорокового присутнє усе це, і ще - великий професіоналізм, набутий роками через спілкування з іншими живописцями, культурами, народами... Так були створені кримські, полтавські, турецькі та інші етюди. На полотні оживали турецькі будиночки, полтавські вулички, Кримські гори і прості люди, що несли і несуть в собі традиції того чи іншого регіону.
Іноді створюється таке враження, що для кожного етюду, натюрморту чи картини, які малювались під впливом подорожей, властива не тільки особлива енергетика, а й своєрідний колір. Найперше впадає у вічі оксамитовий пейзаж болгарських вулиць... Свіжі голубі та зелені тони переносять то на турецькі землі, то в рідні полтавські села. Звідти одразу ж на високогір'я Криму, у його степи, чорноморські солоні води.
Володимир Сороковий вважає мистецтво не простим перемальовуванням життєвих реалій, створенням живописної картини, а й елементарним відтворенням усіх доленосних перипетій життя. Він поєднав у своїй творчості художника українські і татарські, турецькі й болгарські мотиви, бо дотримується думки, що зовні ти повинен бути громадянином тієї держави, в якій живеш, душа ж залишається недоторканою, тому акумулює в собі потоки власного генезису.
Хоч автор найчастіще віддає перевагу натюрмортам, пейзажам, етюдам в імпресіоністичному стилі, є серед його робіт і портрети. Якщо пейзаж створює настрій відповідно до гармонійності його елементів, то портрет втілює в собі чиєсь особисте бачення життя, чийсь характер. Особливо вразив своєю незвичністю та загадковістю автобіографічний портрет, створений В. І. Сороковим в Туреччині. Автор зобразив себе на тлі темряви, яку порушує мерехтіння свічки. Портрет доньки ще цікавіший, бо зображує дівчинку, маленьку селяночку, яка наче повернулась з далекої минувшини.
Поряд з усім цим Володимир Сороковий іноді просто фантазує і варіативно малює те, що містить найбільше експресії, емоцій, жвавості. Це, мабуть, через характер митця, бо він людина імпульсивна, цілеспрямована і сильна. Саме ці якості надають неординарності і глибини його творам. Хоч для простого глядача дивовижним є навіть те, що з хаотично витиснутої з тюбиків різноколірної фарби пензель в руці художника творить чудеса.
Надія ФЕДАШ,
студентка 2-го курсу факультету журналістики Львівського національного університету ім. І. Франка.

P. S.  Свою чергову виставку "Полтавщина. Туреччина. Крим" В. Сороковий представлятиме на суд глядачів цієї п'ятниці в кримському Будинку художника о 14-й годині. Запрошуємо усіх бажаючих ближче познайомитися з творами художника і з ним  особисто.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #29 за 16.07.2004 > Тема "Душі криниця"