Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (3197)
З потоку життя (6418)
Душі криниця (3506)
Українці мої... (1465)
Резонанс (1503)
Урок української (988)
"Білі плями" історії (1672)
Крим - наш дім (532)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (237)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ПЕТРО З ПЛУГОМ, А ПАВЛО З ВОЛАМИ...
12 липня - день пам'ят╕ Святих Верховних Апостол╕в Петра ╕ Павла. Це велике церковне свято...


ШУКАЙ ЦВ╤ТУ ПАПОРОТ╤!
7 липня - Р╕здво ╤вана Хрестителя. Однак, з огляду на прадавн╕ в╕рування, у народ╕ ╕ тепер...


СЕРЕДИНА Л╤ТА
Дн╕ народного календаря з 26 по 29 липня вважаються серединою л╕та.


«КРИМСЬКА СВ╤ТЛИЦЯ»: ЗАРУБКИ НА ПАМ’ЯТ╤
Р╤ВНО ТРИ РОКИ ТОМУ, в останню п’ятницю червня 2016 року, журнал╕сти «Кримсько╖...


Л╤ТН╢ СОНЦЕСТОЯННЯ
З 20 по 22 червня наста╓ пер╕од найвищого сонцестояння, коли день удв╕ч╕ перевищу╓ н╕ч, а сонце...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #18 за 03.05.2019 > Тема "Душі криниця"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#18 за 03.05.2019
Я ПОВЕРНУСЯ, МАМО!!!

Макар ШИШЕНКО,
учень 9 класу (21 взвод) державно╖ г╕мназ╕╖-╕нтернату «Кадетський корпус», м. Харк╕в

 Сонце у Криму не посп╕шало вставати; воно довго н╕жилося у тепл╕й затоц╕, сповнюючи ╖╖ дивовижним мерехтливим сяйвом, а в╕дтак ,втершись легким рушником серпанку, викотилося на небозв╕д – чисте, рум’яне, рожевощоке. Жодна краплинка води не залишилась без його лаг╕дного погляду, ╕ ось вже вся поверхня моря засв╕тилася золотистими блиск╕тками.
 Петрик сид╕в на виступаючому на поверхню води кам╕нн╕ за дек╕лька метр╕в в╕д берега, м╕цно обхопивши руками кол╕на та притиснувши до них п╕дбор╕ддя. Це було його м╕сце, ╕ сюди в╕н завжди приходив у хвилини розпачу.
 Ц╕ три висок╕ кремезн╕ чорн╕ скел╕ були для нього м╕сцем яко╖сь невловимо╖ сили та нагадували дивовижну сторожову вежу.
 Погляд хлопчика був спрямований туди, де з появою небесного св╕тла пробуджувався ранок. А сонце д╕йсно творило дива.
 Д╕ставшись узбережжя, теплим лаг╕дним св╕тлом розлилося б╕лосн╕жними корпусами санатор╕╖в та оздоровниць, розташованих у мальовничих куточках п╕вострова, дивним сяйвом проб╕гло по помаранчево-червоних дахах, засв╕тило висок╕ та струнк╕ св╕чки кипарис╕в.
 ╤ вс╕ буд╕вл╕ в╕дразу стали схожими на як╕сь казково-прекрасн╕ палаци… Хлопчик споглядав, як до самого горизонту простягалась синь моря, непом╕тно зливаючись з блакиттю неба. ╤ думки ро╖лися в голов╕ Петрика, як бджоли у вулику,в╕н думав про те, що це його море, ╕ в╕н не хоче, щоб ╕ноземн╕ судна демонстративно п╕д╕ймали тут сво╖ прапори.
 Петрик народився та вир╕с у в╕льн╕й, незалежн╕й держав╕ ╕ нав╕ть у страшному сн╕ не м╕г соб╕ уявити, що його нац╕ональний прапор вже не буде милувати око над школою, в м╕ст╕, де кожна вуличка, кожен куточок знайомий змалечку. Тепер тут чужоземн╕ трикол╕рн╕ стяги з хижими двоголовими орлами, як╕ жад╕бно впилися в коштовну Кримську перлину.
 Петрик згадував, як його життя раптом под╕лилося на дв╕ частини «ДО» та «П╤СЛЯ».
«До» - було безтурботне дитинство з грою у футбол та хованки, риболовля, плавання навипередки з друзями та д╕вчинка ╕з сус╕днього двору, що була найкращою у св╕т╕…
 З появою людей у в╕йськов╕й форм╕ без розп╕знавальних знак╕в все зм╕нилося. Вони були скр╕зь: на вулицях м╕ста, на приморському бульвар╕, на набережн╕й та в порту.
 Спочатку Петрик з друзями жартували, називаючи ╖х «зеленими чолов╕чками» чи «╕нопланетянами».
 Та згодом у ╖хньому м╕ст╕, де н╕с службу в одн╕й з в╕йськових частин батько Петрика, – оф╕цер укра╖нсько╖ арм╕╖ – почалися под╕╖, як╕ назавжди зм╕нили життя та долю багатьох людей.
 Татко хлопчика змушений був залишити м╕сце сво╓╖ служби. Разом з ним покинули розташування в╕йськово╖ частини ╕нш╕ оф╕цери, його однодумц╕, в╕рн╕ присяз╕ та сво╓му народов╕, г╕дн╕ чест╕ оф╕цера.
 Назавжди в серц╕ хлопчика залишилися слова його батька: «Н╕ за що та н╕коли я не порушу присягу дану народов╕ Укра╖ни та сво╖й Держав╕».
 Петрик за весь час не поворухнувся, в╕н сид╕в на скелястому кам╕нн╕ та думав, що найболюч╕шим було те «П╤СЛЯ», а яким же щасливим та безтурботним було життя його родини «ДО». Його дитяче серце розривалося в╕д того, що в ╖хн╕й, донедавна любляч╕й та лаг╕дн╕й, родин╕ все перевернулося «з н╕г на голову».
 Незгоди почалися тод╕, коли татко сказав, що його переводять на службу в ╕ншу в╕йськову частину, ╕ що потр╕бно пере╖хати на материкову Укра╖ну, а мама нав╕др╕з в╕дмовилася покинути свою дом╕вку.
 Довг╕ вмовляння н╕ до чого не призвели, лише заходили у глухий кут: тато наголошував, що житло - не головне, у мами був зал╕зний аргумент: тут р╕дний кожен куточок!!! До того ж тут ╖╖ улюблена справа.
 ╤ коли так╕ розмови переходили у суперечки, хлопчик затуляв вуха, вт╕кав подал╕ в╕д дому до моря, де лаг╕дний приплив вт╕шав теплим бризом та допомагав заспоко╖тися.
 ╤ сьогодн╕ Петрик теж тут, на сво╓му улюбленому м╕сц╕, адже переживання та б╕ль мучили його дитячу душу та серце. Як в╕н любив маму! ╤ як розум╕в татка!! Якби ж то вони знали, як ранить його ╖хн╓ розлучення, в╕н же так любить ╖х обох…..
 Р╕шення, яке мав прийняти хлопець, було непростим. Серце калатало так сильно, немов ось-ось вискочить ╕з грудей. Хлопчик в╕дчував, що у його серц╕ з’явилася в╕ра та над╕я на краще, св╕тле майбуття.
 ╤ раптом в╕н зрозум╕в, що для себе в╕н уже все вир╕шив.
 Легко з╕стрибнувши ╕з кам’янисто╖ скел╕, швидкою ходою Петрик попрямував додому. Р╕шуче закинувши рюкзак за плеч╕, в╕н п╕шов разом з татом на материкову кра╖ну, пооб╕цявши: «Я повернуся, мамо! Обов’язково!».
 Хлопець узяв ╕з собою улюблену модель корабля, яку виготовляли разом ╕з татком тихими кримськими вечорами. Цього року в╕н стане кадетом, ще через пару рок╕в – справжн╕м оф╕цером арм╕╖ Укра╖ни. ╤ обов’язково повернеться додому, до найпрекрасн╕ших м╕сць у св╕т╕; ласкавого моря, засн╕жених м╕сць, суворих г╕р, неповторно╖ природи, до сво╓╖ улюблено╖ матус╕, до д╕вчинки з сус╕днього двору.
 ╤ не т╕льки в╕н один! Скоро сотн╕ тисяч укра╖нц╕в майбутнього стануть пл╕ч-о-пл╕ч на п╕востров╕ Крим. Врешт╕-решт, Крим – справд╕ те м╕сце, де зараз здобува╓ться свобода… Адже укра╖нський Крим - це дивне, неймов╕рне м╕сце, потужна точка енерг╕╖ нашого народу, де встигли в╕дчути все: ╕ рад╕сть, ╕ безвих╕дь, ╕ горе, ╕ б╕ль, ╕ горд╕сть, ╕ повагу. Укра╖нський Крим -неймов╕рна свобода, гостр╕ враження, незаймана природа, шедеври арх╕тектури, чар╕вн╕ волелюбн╕ люди, як╕ так палко чекають повернення додому. ╤ головне, що скоро там не залишиться м╕сця зрад╕, чужинськ╕й ╕деолог╕╖, спекуляц╕╖ людськими душами, бо Крим був, ╓ ╕ буде укра╖нським!!!

 

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #18 за 03.05.2019 > Тема "Душі криниця"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=21121

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков