Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (3314)
З потоку життя (6547)
Душі криниця (3544)
Українці мої... (1473)
Резонанс (1512)
Урок української (992)
"Білі плями" історії (1684)
Крим - наш дім (532)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (237)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
РУБАЮТЬ ДЕРЕВА З МОВЧАЗНО╥ ЗГОДИ М╤СЦЕВО╥ ВЛАДИ
Як це часто бува╓ у нашому прагматичному ╕ жорстокому св╕т╕, одне порушення часто ста╓ прологом...


ПРО ПЕРЕТЯГУВАННЯ СИМПАТ╤Й МЕШКАНЦ╤В КРИМСЬКОГО ЗАПОРЕБРИКА
Час все розставля╓ на сво╖ м╕сця. Рано чи п╕зно. Хтось входить в ╕стор╕ю, ╕нший вляпу╓ться.


ПОВЕРНУТИ В╤Д ПР╤РВИ
Припиняймо чвари ╕ чимскор╕ше розвертаймося од пр╕рви, до яко╖ п╕дштовхують нас як недруги, так ╕...


В╤ДПОВ╤ДАЛЬН╤СТЬ
Про що це я? Напевно, про в╕дпов╕дальн╕сть. Тутешня влада не в╕дчува╓ ╖╖ з╕ зрозум╕лих причин,...


УРОКИ КРИМУ
Часом виника╓ враження, що про Крим в Укра╖н╕ потроху забувають. Не лише перес╕чн╕ громадяни....




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook

Twitter





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #13 за 29.03.2019 > Тема "Резонанс"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#13 за 29.03.2019
РУКА КРЕМЛЯ

В час╕ г╕бридно╖ в╕йни, де ╕нформац╕йна складова – то в╕стря збро╖, було б дивно, якби супротивники ╕гнорували ╖╖ можливост╕. Рашатуде╖, без переб╕льшення, просякли весь св╕товий ╕нформпрост╕р, доводячи сотням м╕льйон╕в обивател╕в по всьому св╕ту кремл╕вське бачення його реал╕й ╕ перспектив. ╤ неважливо, що те бачення викривлене. У викривленому здеб╕льшого ними ж простор╕ кривизну не так просто пом╕тити. Коли ж супротивна сторона, як оце ми, недолуго в╕дмовчу╓ться, внасл╕док чого европейський/американський обиватель великою м╕рою позбавлений шансу альтернативного бачення, то це вже не лише дивно – в╕д такого тхне чимось набагато г╕ршим. Вкотре звертаю увагу мого читача, що така страусяча позиц╕я мо╓╖ суперпатр╕отично╖ на словах влади ╓ системною. ╤ мова не лише про укра╖нськ╕ клони рашатуде╖ - вс╕ от╕ LifeNewsи, 112-т╕, ╤нтери, Enterи, що в час╕ в╕йни ядоточать, с╕ють олжу, смуту, провокують, принижують державу, мова про те, що сама моя влада, сво╓ю «державною» рукою ще в 2015 роц╕ перекрила кисень ╓диному англомовному укра╖нському телеканалу (нехай Европи та Гамерики вчать солов’╖ну, якщо хочуть знати правду!), а в 2016-му власноруч, не чекаючи, коли до не╖ доберуться спецслужби окупанта, знищила редакц╕ю ╓дино╖ на п╕востров╕ укра╖номовно╖ газети «Кримсько╖ св╕тлиц╕». Як тут не звихнутися й не зап╕дозрити, що то не наша влада таке чинить, а ота сама, не до ноч╕ буде згадана, Рука Кремля, що якимось чином пробралася на Печерськ╕ пагорби…
А звихнутися ╓ в╕д чого. То вершки д╕ючо╖ влади, ос╕б, асоц╕йованих з Верховним головнокомандувачем, ловлять на мародерств╕, на поставках до воючого в╕йська непотребу за багаторазово завищеними ц╕нами, то одному з кандидат╕в на Президента дозволяють (це при введеному санкц╕йному режим╕!) прямий ав╕аперел╕т до Б╕локам’яно╖, де той веде сепаратн╕ перемовини з головою уряду кра╖ни-окупанта. Перемовини, загалом, гарна р╕ч. Набагато краща, ан╕ж в╕йна. Але на кол╕нах?! Його партнер запевня╓ при тому, що те роблять з в╕дома самого Президента. В╕рити тому неможливо. Але ж… того партнера реан╕мувала, повернула до пол╕тичного життя саме д╕юча «патр╕отична» влада.
Реакц╕я на в╕дверто сепаратистську д╕яльн╕сть голови держави була просто дивовижною, адже звелася лише до р╕зких висловлювань пана Порошенка в його черговому передвиборчому сп╕ч╕ про «повзання на кол╕нах». Отож, пан Президент затаврував нег╕дник╕в. Я ╖х затаврував сильн╕ше. Ще б╕льш дошкульними словами. Але ж, на в╕дм╕ну в╕д влади, слово - м╕й ╓диний ╕нструмент впливу. На в╕дм╕ну в╕д нього. Що ж зробив Президент Укра╖ни Петро Порошенко, окр╕м висловлювань свого обурення? Як╕ владн╕ ╕нструменти зад╕яв, аби дезавуювати заяви сепаратист╕в, нейтрал╕зувати репутац╕йн╕ втрати держави в╕д провокац╕╖, яка перед ц╕лим св╕том виставля╓ Укра╖ну готовою до колаборац╕╖ з Кремлем? Ми чули як╕сь оф╕ц╕йн╕ заяви в╕д Президента-Верховного-головнокомандувача-голови РНБО? Можливо, МЗС хоч якось в╕дреагувало на вторгнення в його виключну сферу д╕яльност╕? Чотири доби тиш╕. Нищ╕вно╖, ганебно╖ тиш╕. Попри вс╕ ╕нтерв'ю. Можна лише уявити, як почуваються, що думають ╕ як дал╕ д╕ятимуть наш╕ партнери. То й тут Рука Кремля? Не занадто далеко забралась?
А чи не вона смикала нитки деяких ляльок на останньому етер╕ програми Наташ╕ Влащенко «Народ Проти», коли кримцям почали докоряти «нег╕дною» повед╕нкою? Н╕кчеми, як╕ плутають кор╕нний народ ╕ нацменшину, як╕ просид╕ли здачу Криму перед телев╕зором, знаючи про те лише з того, що ╖м розказав той телев╕зор, як╕ палець об палець не вдарили, аби хоч якось вплинути на под╕╖ в час╕, коли вони в╕дбувалися, зараз докоряють кримцям. Кого ж вони звинувачували? Ленура ╤слямова, телеканал якого до останнього посл╕довно в╕дстоював Укра╖ну в Криму ╕ нин╕ демонстру╓ ч╕тку державницьку позиц╕ю? Звинувачення серйозне, бо ж погодився (з╕ згоди Меджл╕су) ув╕йти в уряд Аксьонова, пробув у ньому, хай ╕ ном╕нально, з м╕сяць чи б╕льше. Певно, йшов туди за великими вигодами? Може вважатися вигодою намагання хоч якось застояти, прикрити перед окупантами св╕й маленький народ, кинутий напризволяще державою, яку вони так гаряче в╕дстоювали? Тому, хто вважа╓, що кримцям окупанти медом намазали, дозволю соб╕ нагадати долю Решата Аметова. Але ж його жертва не ╓дина. П╕сля нього були десятки жертв – вбитих, викрадених, невинно засуджених. Он ╕ позавчора прокотилася хвиля обшук╕в серед кримц╕в в С╕мферопольському район╕. Лише за один день затримано до двадцяти наших сп╕вв╕тчизник╕в.
А як було чути звинувачення у пасивност╕ кримц╕в тому, хто к╕лька рок╕в просид╕в в буцегарнях окупант╕в, пройшов виснажлив╕ суди, був позбавлений нав╕ть змоги попрощатися з померлою ненькою, чудом вирвався з того пекла?
Комусь хот╕лося, щоб земля Криму палахкот╕ла п╕д ногами окупант╕в, щоб на стрижн╕ того руху були кримц╕?
Це було б можливим, б╕льш того - неминучим, якби ╕ держава в час╕ агрес╕╖ поводила себе належно. На жаль, в час╕ збройно╖ ╕нтервенц╕╖ держава не вчинила належних д╕й. Кримц╕ ж, не маючи власного в╕йська, будучи беззбройними, не мали змоги чинити оп╕р озбро╓ному до зуб╕в ворогу. Як╕ ж претенз╕╖ можуть бути до них? Не хот╕лося б згадувати недобре, але я ясно пам'ятаю, кого моя влада упродовж вс╕х рок╕в вважала головною загрозою в Криму. Н╕, не тих, хто "в╕дтанцював" у не╖ Чорноморський флот, не тих, хто намагався ще в 90-х в╕дколоти Крим в╕д Укра╖ни. На роль потенц╕йних "терорист╕в" вона призначила саме кримц╕в. Хто-хто, а мешканц╕ Криму добре пам'ятають, з якою нех╕ттю, ще за есересер╕╖, приймали перших репатр╕ант╕в з Узбекистану, який спротив, в подальшому, чинили ╖м при вид╕ленн╕ земл╕ для забудови, як могильовськ╕ "беркути" трощили ╖х маленьк╕ б╕знеси на Ай-Петр╕, яке "велике" представництво мали вони у парламент╕ на сво╖й власн╕й земл╕.
То, може, вони образились за те й з рад╕стю в╕ддалися п╕д владу вв╕чливих марс╕ян? Аякже! Саме на заклик Меджл╕су була вчинена спроба реального спротиву сепаратизму 26 лютого 2014 року. Саме кримц╕ були найчисленн╕шими у намаганн╕ не допустити проведення незаконного референдуму. Саме кримц╕ докладали найб╕льших зусиль, аби вже п╕сля окупац╕╖ в╕д Криму не в╕дхрестилися остаточно. Звинувачувати ╖х в чомусь за таких обставин недоречно, б╕льш того, п╕дло.
Хтось може побачити Руку Кремля ╕ в тому. Адже незаслужена кривда – в╕дверта брехня з вуст бужанських-мосейчук╕в, незаслужено-принизлив╕ докори з вуст суперпатр╕ота-нац╕онал╕ста об’╓ктивно спрямован╕ на збудження недов╕ри, на роз’╓днання нас. Проте, як на мене, це приклади нашого власного дуроломства, яким Кремль вм╕ло користу╓ться. Так само, як брехнею про зрадливе кримське в╕йсько.
Сумно, але п╕д╕груючи Кремлев╕, в Укра╖н╕ ще й дос╕, як виявля╓ться, модно виставляти Кримське угрупування ЗС Укра╖ни, ╖╖ В╕йськово-морськ╕ сили на п╕востров╕ зрадниками. Ця тенденц╕я зайшла, як на мене, аж надто далеко. Насправд╕, зрадник╕в вистачало. Б╕льш того, ╖х виявилось аж надто багато. Причин тому чимало ╕ вони досить показов╕.
Скаж╕мо, кадрова пол╕тика мо╓╖ влади, коли десятил╕ттями на ключов╕ пости призначали людей, як╕ зав╕домо б╕льше тяж╕ли до Москов╕╖, ан╕ж до держави, як╕й складали присягу. Зв╕сно, ╕ в сухопутних в╕йськах, ╕ на флот╕ були оф╕цери з ч╕ткими патр╕отичними переконаннями. На них все й трималося до пори до часу. Шкода лишень, що моя влада не завжди дослухалася до них, в╕ддаючи перевагу чомусь не фах╕вцям, не патр╕отам за переконаннями, а вискочкам та дуполизам, як╕ нав╕ть зробивши стр╕мку кар'╓ру, прикрасивши себе генеральськими/адм╕ральськими позументами, фахов╕стю сво╓ю ╕, що важлив╕ше - св╕дом╕стю так ╕ не виросли з кап╕танських/кап╕тан-лейтенантських штанц╕в. Але зрадники були не лише в Криму.
Не буду вкотре наводити застряглий в зубах приклад, коли ЗС, СБ очолювали громадяни кра╖ни, яка не надто й приховувала сво╖ нам╕ри. Скажу, що свого часу (2006 р.) був вражений, д╕знавшись, що одне з районних управл╕нь СБУ очолю╓ вчорашн╕й оф╕цер ФСБ. Хто робив т╕ призначення? Рука Кремля? Схоже на те. Чи знав про те лише я? Зв╕сно, що н╕. Те прогинання мо╓╖ влади перед "мишебратом" в╕д найвищого р╕вня спускалося до самого низу й, суто об'╓ктивно, не могло не розкладати в╕йсько. Можна лише уявити, що служити в ньому тим, хто щиросердно намагався в╕дстоювати ╕нтереси Укра╖ни, було не легше, ан╕ж порядним суддям чинити правосуддя з приходом до влади Дв╕ч╕несудимого.
Розмови про тотальну зраду кримського в╕йська, на мо╓ глибоке переконання, ╕нсп╕рован╕ справжн╕ми зрадниками – тими, що перебуваючи на найвищих посадах, малодушно не виконали припис╕в Конституц╕╖ Укра╖ни (ст. 102, ч.ч. 19, 20, ст. 106), закону Укра╖ни "Про оборону Укра╖ни". ╤ роблять вони те з метою перекладання сво╓╖ вини на ╕нших. По-сут╕ - на стр╕лочник╕в, як╕ й захистити себе належно не можуть. Але то ╓ облудою, а отже, ╕ зб╕льшенням вже вчиненого злочину. Адже в╕йсько - не махновц╕. Воно не могло чинити, як йому самому забаглося, не могло встрягати у в╕йну на власний розсуд. Казки про статут чотово╖ служби, хто розум╕╓ те, тут н╕ до чого. В╕йсько чекало наказ╕в свого безпосереднього кер╕вництва. Чекало не день-два. Чекало три тижн╕. За глухо╖ мовчанки верховного головнокомандувача, за безд╕яльност╕ опереткового м╕н╕стра оборони. Три тижн╕, панове! Далеко не у вс╕х частинах, як тепер бува╓ малюють, в к╕нц╕ робочого дня вояки розб╕галися по дом╕вках. Хтось сприймав те ц╕лком серйозно ╕, забарикадувавшись, чекав, чекав наказ╕в. Чекав нав╕ть попри те, що добре усв╕домлював, що ефективними вони могли бути лише будучи в╕ддан╕ вчасно. Не дочекався...
Пам'ята╓мо: ВДК "Костянтин Ольшанський" здався 24, а тральщик "Черкаси " 25 березня? Це, якщо нав╕ть рахувати з 27 лютого, майже м╕сяць. Як гада╓те, було у вс╕х тих вояк╕в в╕дчуття, що ╖х командування здало ╖х з тельбухами?
Не забуваймо й того, що ╕нтервенти не сид╕ли склавши руки. Обробка наших вояк╕в йшла повним ходом. Ключ╕ намагалися п╕д╕брати до кожного. Когось купували об╕цянками – не молочних р╕к в кис╕льних берегах – в╕дчутно б╕льших зарплат, кар’╓рних перспектив. Когось змушували нагнутися, застосовуючи добре в╕дпрацьовану терористами загрозу родинам, над╕йний захист, негайну евакуац╕ю яких держава чомусь не передбачила.
╤ чекали ж не лише вони. На реакц╕ю Ки╖ва чекала вся м╕сцева влада: в╕д депутат╕в АР Крим, до гол╕в держадм╕н╕страц╕й, ╕ силових структур. Лише повн╕ ╕д╕оти можуть думати, що вс╕ вони погол╕вно були зрадниками. Доказ тому - ╕ небажання б╕льшост╕ депутат╕в брати участь у зас╕даннях (в╕дмовлялися брати участь в зас╕даннях, «губили» картки для голосування, що засв╕дчу╓ той же Г╕рк╕н, якому доводилося силою зганяти ╖х), ╕ приклади ц╕лком адекватних д╕й деяких п╕дрозд╕л╕в м╕л╕ц╕╖, як╕ намагалися протид╕яти Самооборон╕. ╤ тут введення во╓нного стану мало б вир╕шальне значення, адже зг╕дно з ним моб╕л╕зувалася б вся система влади. Volens-nolens, як казали латиняни - хот╕в хто того, чи не хот╕в. Невведення во╓нного стану не лише зв'язувало руки в╕йську, воно розв'язувало руки сепаратистам, фактично, на той момент, виводило ╖х з-п╕д в╕дпов╕дальност╕.
Безперечно, зраду вибачити не можна. Чим би вона не зумовлювалась. Але – маймо сов╕сть – не плутаймо зраджених з тими, хто ╖х зрадив. Не плутаймо патр╕отизму тих, хто й кинутий напризволяще, не кинув сво╓╖ земл╕, сво╖х дом╕вок, могили свого роду, хто намага╓ться залишатися громадянами сво╓╖ держави нав╕ть в окупац╕╖.

Валентин БУТ

 

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #13 за 29.03.2019 > Тема "Резонанс"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=21020

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков