Версiя для друку Обговорити в форумi

Київське видавництво «Основа» випустило графічний роман донецького художника Сергія Захарова «Діра. Серпень 2014». Текст подано російською мовою. Це розповідь художника про окупацію українського міста Донецька росіянами і боротьбу митця проти загарбників.
Російські спецпризначенці прибули в Донецьк і завезли кримінальних злочинців із Ростова. Ті швидко побратались з місцевими алкоголіками і наркоманами. Вони почали захоплювати адміністративні будівлі. С. Захаров згадує: «Разогнать всю эту компанию на первых порах было проще простого. Но не разогнали. Бандитская группировка при власти, именуемая милицией, поначалу бездействовала, а позже примкнула к «восставшему народу. Этим же путем предательства проследовали и остальные властные структуры». А ось враження про мітинги: «У тех, кто выходил с украинскими флагами, лица были нормальные, человеческие . А вот от тех, которые шли не только с российскими флагами, но и с битами в руках, такая агрессия исходила… Я видел по их глазам: им ничего не стоит бить, избивать, убивать».
12 травня було проведено референдум про «самостійність ДНР». Захаров пояснює: «На телевизионной картинке российских каналов это мероприятие выглядело как народное волеизъявление – огромные очереди к участкам для голосования. С очередями все просто. Когда из стандартных четырех-пяти участков для голосования делают один – понятно, что в самое пиковое время для пенсионеров, то есть утром, - там будут очереди. Важно было вовремя подъехать в нужное место и снять картинку. И не акцентировать внимание на то, что голосующие – в подавляющем большинстве пенсионеры, соскучившиеся по советским временам».
Бандити переконували населення по-своєму: «На набережной на стационарную палатку баптистов, подписанную «Молимся за Украину», напали гопники в камуфляже. Баптистов побили, палатку и все, что в ней было, сбросили в Кальмиус».
Сергій Захаров зрозумів, що треба боротися. Він стверджує: «Я художник. Мое оружие - карандаш и кисть. Это – самое гуманное оружие. Оно не убивает врагов. Но оно помогает задуматься тем, у кого мозг еще не до конца выжжен напалмом российской пропаганды».
Художник Захаров малював карикатури та інші роботи, в яких висміював так звану ДНР, показував абсурдність того, що відбувається на окупованій території. Роботи довго не висіли. Хвилин 30-40, щонайбільше – дві-три години. Але друг Захарова, який був фотографом, робив знімки, які потім розміщали в соціальних мережах. З’явилися і публікації в ЗМІ.
Та серед окупантів працювали фахівці найвищого рівня із ФСБ і ГРУ. Художника схопили. Почалося найстрашніше: «Дней десять меня избивали каждый день, пытали. Спать нам не давали. Постоянно был включен свет – и днем, и ночью. Охрана следила, чтобы мы не засыпали. Только сомкнешь веки, как в окошко крик: «Укропы, не спать!» А если видят, что мы все равно засыпаем, – влетают в камеру и начинают избивать». Ще один вид тортур: «Нас с этим парнем сковали наручниками. Мы были пристегнуты: у него правая рука и у меня. И так мы с ним провели десять суток. Рука уже чувствительность теряла. Десять суток нас держали как братьев-близнецов: и поесть, и в туалет вдвоем, и на избиения вдвоем, и на расстрел». Імітація розстрілу була одним із видів катувань.
Сергію Захарову вдалося вийти на свободу. Він мусив залишити рідне місто, яке перетворилося на чорну діру під назвою «ДНР: «Мы проехали пост «ДНР» и вдалеке я увидел флаг Украины – флаг свободы».
На свободі художник намалював те, що відбувалося з ним та іншими полоненими. Графічний роман «Діра. Серпень 2014» Сергія Захарова - це мистецький вирок донеччанина так званим ДНР і ЛНР.
Анатолій Зборовський

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #9 за 01.03.2019 > Тема "З потоку життя"