Версiя для друку Обговорити в форумi

РЕЗОНАНС
  Дорога наша «Світличко»!
 Низький уклін за те, що світиш! Висвітлюєш, не боячись, усе темне, брудне і болюче!
 Особлива дяка за такі змістовні, правдиві матеріалі про сирітство в Україні та ставлення до цього влади, яка навіть не відреагувала на трагедію, що відбувається з її вини у сім’ї Похвальних, де вже 14 років діє один з перших та найкращих в Україні дитячих будинків сімейного типу.
 Саме ця влада більш як за 10 років спромоглася народити в Україні понад п’ятдесятитисячну армію сиріт. Це вона однією рукою видаючи укази про альтернативні форми виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, іншою - душить тих, хто ці форми не тільки впроваджує, а вже довів їхню перевагу над традиційними, що обходяться державі вдвічі дорожче.
 Саме так діють представники міськдержадміністрації Євпаторії  Т. Д. Щербініна (відділ сім’ї та молоді), С. В. Єрьоменко та В. В. Батюк (голова опікунської ради).
 Вони та інші цькують сім’ю Похвальних. І це вже стало загальноукраїнською традицією - свого часу (протягом 2000 - 2003 рр.) подібні сім’ї було зруйновано в Житомирі, Ужгороді, на Черкащині та Донеччині.
 Порушуючи усі існуючі закони - «Про сім’ю», «Захист здоров’я дітей», «Захист прав дітей» та багато інших, бюрократи намагаються, вдаючись до брудних наклепів на батьків дітей, вирішувати свої справи.
 Відчувається, що подібна доля в майбутньому чекає й на інші сім’ї такого типу, особливо, якщо батьки спробують шукати правду. Адже причиною трагедії сім’ї Похвальних стало їхнє звернення до Президента зі скаргою на протизаконні дії місцевої влади та фінансові порушення в забезпечені їхніх вихованців.
 Помста вилилася у ще брутальніші порушення як моральних норм, так і державних законів.
 Президент оголошує Рік сім’ї в Україні, а місцева влада перетворює його на рік боротьби з сім’єю. Вона компрометує батьків Похвальних в очах їхніх дітей, виснажує сім’ю різноманітними перевірками, втручається у стосунки поміж дітьми і батьками. І це замість того, щоб підтримати цих людей, допомогти їм.
 Хто захистить права батьків? Адже без цього батьки не можуть захистити права дітей, на очах у яких вже понад два роки чиниться беззаконня?
 Змушена просити відкрити постійну рубрику, в якій розповідалось б про життя сиріт та тих, хто про них піклується, аби стати на перешкоді тим, хто намагається вдруге осиротити нещасних дітлахів.
 Лілея МАЛЯР.
 с. Молочне Сакського району.
 
ВОНИ ЛЮБЛЯТЬ ДІТЕЙ...
 Я знаю сім’ю Похвальних майже тридцять років і знаю їх як добрих, чуйних, справедливих і порядних людей. Познайомилася з ними в селі Веселівка Сакського району. Тоді було в них троє дітей, завжди охайно одягнених, вмитих, і на них ніхто ніколи не скаржився. Діти займалися музикою.
 Людмила Леонідівна та В’ячеслав Миколайович дуже люблять дітлахів. І коли я дізналась про їхній сімейний дитячий будинок, то зраділа за тих, хто в ньому виховується. Я знала, що вони будуть ситі, добре одягнені, знайдуть там співчуття і ласку батьків-вихователів.
 Кілька днів тому була в гостях у Похвальних і переконалась, що не помилилась зі своїми прогнозами. Там для дітей створені всі умови: чудові спальні кімнати, де затишно і приємно, ванна кімната просто казкова, білосніжна, з коштовним обладнанням. Майже всі діти грають на музичних інструментах: скрипці, флейті, акордеоні, баяні, фортепіано, беруть участь в різноманітних конкурсах. Є у Похвальних бібліотека з читальним залом, є кімната, де всі збираються в урочисті хвилини і діти мають що в такому випадку одягнути! Але їхнє життя - не суцільне свято.
 У вихованців є свої обов’язки. Вони допомагають прибирати, прати, готувати їжу, як у будь-якій сім’ї. Хіба що з тією різницею, що не кожна сім’я має 28 дітей. І тільки завдяки родинним почуттям батьків-вихователів та педагогічному таланту Людмили Леонідівни, все це стало можливим. Один хлопець вже навчається в педагогічному інституті, кілька дівчаток - в професійно-технічних училищах. Але найголовніше - ніхто з вихованців цього сімейного будинку не став ні наркоманом, ні алкоголіком, ні злочинцем. За це треба щиро дякувати батькам-вихователям, підтримувати їх, а не навпаки. З гіркотою дізналася, що у них хочуть відібрати дітей. Але що на противагу? Я вважаю такі наміри неприпустимими.
 Тамара КОЛЕСНИКОВИЧ.
 с. Соколине
 Бахчисарайського району
 в Криму.

 ТИМ ЧАСОМ...

А ДЕРЖАВІ БАЙДУЖЕ?
 9 травня в Україні відзначали не лише чергову річницю перемоги в Другій світовій війні, але також Міжнародний день матері. Член парламентського комітету з питань охорони материнства та дитинства Лілія Григорович в інтерв'ю “Німецькій хвилі” звернула увагу на байдужість держави до проблем матерів та їхніх дітей. Наслідком такої політики, на думку депутата, є масове сирітство, яке сягає 2 мільйонів осіб.
За українським законодавством кожна жінка після народження дитини отримує право на оплачувану декретну відпустку протягом трьох років. Утім подібні “блага” у розмірі 80 гривень державної матеріальної допомоги, на думку Лілії Григорович, є глузуванням. Саме тому офіційна статистика свідчить, що близько 5 мільйонів українських жінок перебувають за кордоном у трудовій міграції, вимушено позбавляючи своїх дітей материнської опіки. На думку депутата, проблему сирітства не слід вимірювати лише зареєстрованою цифрою у сто тисяч дітей, які живуть в дитячих будинках та інтернатах. Їх кількість значно вища і сягає двох мільйонів. Окремою проблемою є рівень розлучень. Більше половини шлюбів розпадаються вже на перших роках подружнього життя. На неповні сім'ї додатковий захист чи підтримка з боку держави не поширюється. Новий кодекс про шлюб та сім`ю, який набрав чинності з початку нового року, лише надає ширші правові підстави для матеріальних претензій до батьків щодо встановлення розміру аліментів.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #20 за 14.05.2004 > Тема "Резонанс"