Версiя для друку Обговорити в форумi

Кримосуддя так легко римується з кривосуддям, і той термін, вигаданий головним редактором «Кримської світлиці» Віктором Качулою, навдивовиж влучно відображає особливості судочинства на анексованому півострові. Воно, звісно, й українські суди розглядали справедливість часом аж надто своєрідно. І в українських судах політичне замовлення влади не дивина: досить згадати процеси над Юрієм Луценком, Юлією Тимошенко, замовні вироки учасникам останнього Майдану. Але те, що відбувається сьогодні в Криму, є не просто імітацією правосуддя, а справжнім злочином проти права.
Може, автор цих рядків згущує фарби, демонізує кримське судочинство? Але ж він не одинокий в своєму баченні. Ось думка фахового юриста - https://www.youtube.com/watch?v=YpiNNkGryrY
Насправді, автор далекий від того, аби вважати кримських суддів нездарами. Його восьмилітній досвід перебування в судових процесах засвідчує, що серед них, окрім кількох закінчених негідників, були і гарні фахівці, і порядні люди. Щоправда, майже всі з тих, хто чинив по совісті і справедливості, або ж відійшли від справ через поважний вік, або й відійшли у кращі світи. А проте ж більшість служителів української феміди з приходом окупаційної влади нікуди не поділись і досі залишаються в своїх кріслах. Тепер вони виносять вироки іменем іншої держави. Абстрагуючись від моральності переходу від служіння одній державі до служіння іншій, можна припустити, що і цей фактор накладає свій негативний відбиток на якість ухвалюваних ними рішень. За свідченнями московських адвокатів, що беруть участь в кримських процесах — і адвокат Миколи Семени тут не одинокий — жорсткість кримського “правосуддя” перевершує навіть далеко не ліберальні суди Московії. Важко судити, чого в тім більше — побоювання “недобдеть”, побоювання, що гнилий лібералізм якимось чином може сприяти поверненню Криму в лоно України, а отже і притягненню до відповідальності за зраду, а чи примітивного бажання показати свою відданість новому господарю. Залишимо метикування про те глибокодумним психологам та язикатим безапеляційним політологам, яких розплодилося останнім часом, мов тих кролят. Ситуація в правовому полі півострова від того не міняється. Починаючи з процесів над першими кримськими бранцями Кремля Сєнцовим, Кольченком, Афанасьєвим та Чирнієм і до вироку Ахтемові Чийгозу цього понеділка, кримосуддя незмінно демонструвало свою сервільно-холопську сутність. Інституція, завдання якої перейматися застоянням права і справедливості — нагадаю, що саме слово юстиція (Justitia) означає ніщо інше, як справедливість — натомість запопадливо прислужує владі, затверджуючи через сяк-так зрежисоване судове дійство вже винесені нею, владою, вироки. Відтак, питання про те, чи вірила колегія суддів, яка виносила вирок Сєнцову, в те, що молодий інтелектуал, людина творча, людина мистецтва, раптом загорівся планами висадження в повітря “вічного” вогню та кам'яного ідола на привокзальній площі, є явно недоречним. Таким самим недоречним, як і питання про адекватність двадцятилітнього терміну покарання за уявний — вибитий через “зізнання” менш стійких заручників — доказ, суть якого у виношуванні замислів на скоєння безглуздого знищення напівзотлілих символів есересерії. Можна було б позбиткуватися над інтелектуальним рівнем служителів кримської феміди, якби наслідки їх безхребетної позиції не були такими сумними.
Чи не те саме й у випадку з Ахтемом Чийгозом. Події, які відбувалися на території суверенної України, де українські громадяни намагалися у законний, мирний спосіб не допустити державної зради на користь сусідньої держави, яка на той час, за визнанням її ж лідера, вже упродовж тижня проводила військову операцію по загарбанню влади на півострові, фактично, по його окупації, здавалося, жодним чином не могли стати предметом розгляду судами Московії. А проте ж цілий ряд кримців було затримано на довгі місяці і навіть роки. Більше двох років тривало судове “слідство” стосовно заступника голови Меджлісу Qirimlar пана Ахтема Чийгоза. Ані непідсудність справи московській феміді, ні відсутність доказів його "вини”, які, попри необмежені можливості для їх збору, стороні звинувачення — власне, прокремлівській владі — так і не вдалося надати, ні беззаперечні докази невинуватості пана Чийгоза, надані стороною захисту, не стали підставою для визнання його невинно звинуваченим. Виконуючи замовлення вершителів доль сьогоднішнього Криму, ляльки в суддівських мантіях покірно винесли обвинувальний вирок, засудивши невинну людину до максимального терміну за статтею звинувачення.
Те ж саме відбувається на судових процесах у справі Ільмі Умерова та Миколи Семени. Обох звинувачують у екстремістських закликах до порушення територіальної цілісності Московії, а саме, до відторгнення Криму(?!). З правової точки зору, абсурдність цих звинувачень є очевидною, адже в діючому “Договорі про дружбу, співробітництво і партнерство між Московією та Україною”, зареєстрованому, до слова, в міжнародних організаціях, зокрема, в ООН — в тому самому, який і до сьогодні знаходиться у вільному доступі на офіційному сайті президента Московії http://kremlin.ru/supplement/1653 , немає ані слова про якусь лінію міждержавного кордону на Перекопі. Натомість, визначений цим Договором сухопутний кордон між двома державами, як і досі, “проходить від місця стику державних кордонів Російської Федерації, України і Республіки Білорусь до пункту, розташованого на березі Таганрозької затоки”.
А може суддям невідомо, що більшість країн світу, за винятком одинадцяти залежних від Москви режимів, також не визнає анексії Криму до Московії? Лише це незнання може служити поясненням, чому на підставі фахового аналізу висловів їх представників в ООН від експерта-поліглота п. Іванової проти всіх тих зухвальців ще й досі не порушено кримінальних справ.
Смішки-смішками, але схоже на те, що звичка бездумного схиляння перед владою, так швидко і легко засвоєна служителями кримської феміди, може і у випадку з п.п. Семеною та Умеровим зіграти з нею злий жарт, вчергове виставивши перед світом не як незалежну гілку влади, а як догідливого, готового на все попихача.

Валентин БУТ

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #37 за 15.09.2017 > Тема "Резонанс"