Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (2448)
З потоку життя (5537)
Душі криниця (3146)
Українці мої... (1403)
Резонанс (1391)
Урок української (980)
"Білі плями" історії (1593)
Крим - наш дім (528)
"Будьмо!" (258)
Ми єсть народ? (232)
Бути чи не бути? (69)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (125)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (829)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
КРИМСЬКО-УКРА╥НСЬК╤ МЕДИТАЦ╤╥ ПЕРЕДОСТАННЬОГО ТИЖНЯ ВЕРЕСНЯ
Може, почати б з того, що припинити мародерствувати у об╕дран╕й до нитки кра╖н╕ в час╕ в╕йни?


КРИМОСУДДЯ
Кримосуддя так легко риму╓ться з кривосуддям


«КАЛЕЧИТЬ РЕПУТАЦИИ» ПЛАГ╤АТОМ, або Як дружина Кириленка книжки видавала задн╕м числом
Плаг╕атори та ╖хн╕ пос╕паки д╕яли за принципом: якщо не можеш очолити структуру або поставити на...


ПРО МОВУ, ПРАВО КОР╤ННОГО НАРОДУ ╤ НАГАЛЬНУ НЕОБХ╤ДН╤СТЬ ПОРЯДНО╥ ВЛАДИ
гидко було спостер╕гати за тим, як н╕бито укра╖нська влада, в особ╕ М╕н╕стерства осв╕ти, Ком╕тету...


СУТЬ ПОСЛАННЯ ПРЕЗИДЕНТА: ОЛ╤ГАРХИ ДАЛ╤ ЖИРУЮТЬ, А В УКРА╥НЦ╤В ГОРБ РОСТЕ
Все це не нове. Шантаж не може змусити любити. З голови колгоспу не зл╕пиш державного...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #34 за 25.08.2017 > Тема "Резонанс"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#34 за 25.08.2017
НЕЗАЛЕЖН╤СТЬ

Незалежн╕сть, яку пишно святку╓мо цими днями, на жаль, ╕ дос╕, на двадцять шостому ╖╖ роц╕, не сприйма╓ться однозначно вс╕ма верствами укра╖нського сусп╕льства як найвища, безперечна ц╕нн╕сть. Чи треба казати, що причиною тому, з одного боку, неймов╕рних масштаб╕в шахрайство, внасл╕док якого облудн╕ пастир╕ до нитки об╕брали свою паству, перетворили кра╖ну з розвинутою ╕ вельми перспективною на початку дев’яностих економ╕кою на ру╖ну, а з ╕ншого – ╕нфантильн╕сть самого постсовкового сусп╕льства, обтяженого розлогими метастазами патернал╕стсько╖ св╕домост╕. Зв╕дси ностальг╕я за «щасливими» часами брежн╓вського застою. Зв╕дси потяг до пошук╕в «доброго» Гаранта, до гречкобрайства на виборах, заохочуваного не лише наймудр╕шим з Президент╕в, але й деякими представниками про╓вропейського крила вже нин╕шньо╖ генерац╕╖ пол╕тик╕в. Зв╕дси поблажливе ставлення до тако╖ ж продажност╕, до тотально╖ корумпованост╕ «ново╖ ел╕ти», яка не те що новою – на загал, ел╕тою за визначенням не ╓.
Саме та поблажлив╕сть, байдуж╕сть, крайньохат╕сть совкового «гвинтика» ╕ були причиною того, що привладним шахраям упродовж вс╕х двадцяти шести рок╕в сходить з рук не лише ╖х ман╕якальна клептоман╕я, але й в╕дверта зрада ╕нтерес╕в нац╕╖. Руйнац╕я економ╕ки, яка зрештою довела до масового безроб╕ття, до зубож╕ння р╕вня б╕дних африканських кра╖н, до пенс╕й менших за 50 американських долар╕в, до неспроможност╕ б╕льшост╕ укра╖нц╕в сплатити за опалення сво╖х осель, до короткого ланцюга субсид╕й, до того, що молодь, не бачачи свого майбутнього у власн╕й кра╖н╕, рудими мишами розб╕га╓ться по св╕тах – все те лише частина велико╖ зради. В тому ж тренд╕ ╕ нищення в╕йська, яке в╕дбувалося, до слова, не лише за час╕в януковицьких м╕н╕стр╕в оборони (за час╕в Леон╕да Даниловича ╕ нав╕ть Леон╕да Макаровича воно нищилося не менш ефективно), ╕ упосл╕дження мови нац╕╖, культивування натом╕сть мови вчорашньо╖ метропол╕╖, ╕ зведення надбань в╕ково╖ культури нац╕╖ до шаровар╕в-вишиванок та ляльок-мотанок.
Користуючись ╕нфантильн╕стю значною м╕рою переформатованого сусп╕льства, наднац╕ональна маф╕я, що виросла з по╓днання комун╕стично╖ номенклатури та крим╕налу, практично не ма╓ серйозних стримуючих фактор╕в. Зайве казати, що за таких обставин ╖╖ не ц╕кавлять ан╕ ╕нтереси нац╕╖, як╕ ╓ суттю д╕яльност╕ будь-яко╖ влади, що позиц╕ону╓ себе як демократична, н╕ якась-там ефемерна незалежн╕сть – н╕чого, окр╕м задоволення невситимих приватних ╕нтерес╕в.
Як насл╕док тако╖ пол╕тики, ми отримали базу московського Чорноморського флоту в Криму, прогресуючу м╓шковщину, ╕, як апогей, дог╕дливу здачу Криму реальному дону. А ще в╕йну, яку н╕як не бажа╓мо визнати в╕йною, бо ж те завадило б «добросус╕дськ╕й» торг╕вл╕ з окупантом, мародерству по-тихому, коли в час╕ бойових д╕й з╕ злиденного бюджету, де МВФ╕вськ╕ позики займають щодал╕ вагом╕шу частку, можна цупити все нов╕ й нов╕ м╕льйони.
Претенз╕й до привладно╖ маф╕╖ надто багато, щоб перел╕чити ╖х в невеличк╕й статт╕. Тим б╕льше дивно, що нав╕ть поставлене на край, сусп╕льство ставиться до того вельми в╕дсторонено. Воно н╕як не реагу╓ на ╕мпотентн╕сть сво╖х обранц╕в в найвищому законодавчому орган╕ влади, на ялов╕сть уряд╕в, як╕ за три роки нав╕ть не спробували реан╕мувати економ╕ку, жебраючи натом╕сть позики та п╕двищуючи тарифи, не робить н╕чого, аби змусити парламент зм╕нити принципи формування складу ЦВК з тим, аби зробити цей орган народовладдя д╕йсно профес╕йним, незалежним в╕д вплив╕в, не наполяга╓ на зм╕н╕ маф╕╓центричного виборчого законодавства, н╕як не реагу╓ на явну узурпац╕ю влади з боку Президента.
Натом╕сть, в час╕ в╕йни, яка ведеться не десь там, на заморських територ╕ях, а на наш╕й земл╕, ми за позичен╕ грош╕ влаштову╓мо прийоми ╢вробачення, проводимо конкурси краси, б╕га╓мо марафони у вишиванках, в╕ршу╓мо, вида╓мо книжки, упада╓мо за губатими поп-кумирами, пускаючи слину, сл╕дку╓мо як не за перипет╕ями «мент╕вських в╕йн» з «останн╕ми брон╓по╓здами», то за чумовими «кварталами»…
Життя не зупинити, це зрозум╕ло. Але ж ма╓мо не забувати про г╕дн╕сть. Не забувати, що в цей самий час сотн╕ наших полонених знемагають в московських хурдигах, що тисяч╕ наших хлопц╕в щохвилинно важать життям на передов╕й, що в окупац╕╖ чекають визволення сотн╕ тисяч сп╕вв╕тчизник╕в. Кожен з них спод╕ва╓ться на те, що ми зм╕ню╓мо кра╖ну не одними лише фейсбучними вподобайчиками.
Незалежн╕сть… В дев’яностих це слово було сповнене неймов╕рно привабливо╖, чаруючо╖ музики, але… чи не в╕дгонить в╕д нього душком меншовартост╕, таким соб╕ нагадуванням про нашу залежн╕сть в╕д сус╕ди? Нин╕ ми мали б подоросл╕шати ╕ докладати вс╕х сил, аби не втратити ДЕРЖАВНИЙ СУВЕРЕН╤ТЕТ, розбудовувати, зм╕цнювати його, плекаючи при тому демократ╕ю, за яко╖ влада ╓ не щось ╕нше, як ╕нструмент задоволення житт╓вих потреб нац╕╖.
380 рок╕в тому м╕й пращур Павло Михнович Бут, вперше п╕сля пад╕ння Рус╕ спробував вибороти незалежн╕сть в╕д Реч╕посполито╖. Спроба, з ряду об’╓ктивних ╕ суб’╓ктивних причин, не вдалася. В Кумейк╕вськ╕й битв╕ 16 грудня 1637 року селянсько-козацьке в╕йсько зазнало поразки в╕д регулярного польсько-н╕мецько-угорського в╕йська. Гетьмана з чотирма його полковниками було страчено у Варшав╕, як зазначено в ухвал╕ сеймового суду, «за спробу в╕д╕рвати Укра╖ну в╕д Реч╕посполито╖».
В ц╕й ╕стор╕╖ вража╓ те, що св╕дом╕сть наших пращур╕в чотири стол╕ття тому була, схоже, на дещо вищому р╕вн╕, ан╕ж св╕дом╕сть мо╖х сп╕вв╕тчизник╕в. Адже не лише козацтво, демократичним самоврядуванням якого захоплювались як сучасники, так ╕ значно п╕зн╕ш╕ мислител╕, а й широк╕ кола поспольства миттю п╕дн╕малися на захист вол╕. Того року на заклик гетьмана Бута прийшло не менше десяти тисяч в╕йська. Р╕к був неврожайний, тим не менш, люди продавали останн╓, аби купити зброю та бо╓запас. ╤ то ж був не ╓диний випадок. За дванадцять рок╕в до того в╕дбувся виступ Марка Жмайла, за с╕м рок╕в – Тараса Федоровича Трясила. В 1638 роц╕ виступили Дмитро Тимошович Гуня та Як╕в Острянин, через десять рок╕в потому п╕днявся Хмельницький. Не ╕деал╕зуючи т╕ сувор╕ часи, хот╕лося б все ж звернути увагу на те, що наш╕ пращури, знаючи смак вол╕, не так просто в╕дступалися в╕д не╖, були готов╕ важити головою, аби лишень не втратити той безц╕нний скарб.
Так сталося, що для багатьох мо╖х сучасник╕в, особливо з народжених в есересер╕, незалежн╕сть, воля, власна держава н╕коли не були серед пр╕оритет╕в. Все те впало до ╖х н╕г неоч╕куваним. Але ж ╓ й ╕нш╕ – т╕, як╕ н╕коли не жили в т╕н╕ «великого брата». Саме на них мо╖ велик╕ спод╕вання. ╤стор╕я, як ╕ життя, нада╓ можливост╕, та лиш в╕д нас залежить, скориста╓мось ми ними, чи н╕. Не занапаст╕мо ж шанс, до якого покол╕ння наших пращур╕в йшли в╕ками!

Валентин БУТ

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #34 за 25.08.2017 > Тема "Резонанс"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=18951

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков