Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (2395)
З потоку життя (5488)
Душі криниця (3131)
Українці мої... (1401)
Резонанс (1382)
Урок української (978)
"Білі плями" історії (1588)
Крим - наш дім (528)
"Будьмо!" (258)
Ми єсть народ? (231)
Бути чи не бути? (69)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (125)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (829)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ТЕРОР В КРИМУ. ХТО ТЕРОРИСТ?
Лише виключно п╕дла зграя профес╕йних провокатор╕в, цин╕чних правонасильник╕в ╕ безхребетних...


КРИМ: ДОВГЕ ЗАВИСАННЯ НАД ПР╤РВОЮ
Г╕бридна позиц╕я нашо╖ «ново╖» з╕ старим п╕дбо╓м влади, яка без опору здавши ворогу...


НОВ╤ САНКЦ╤╥: РОС╤Я ЩЕ НЕ РИЗИКНЕ ЙТИ «ВА-БАНК»
Отже, антирос╕йськ╕ санкц╕╖ стали законом США. Дональд Трамп трохи покомизився, трохи...


ГРОМАДЯНИН СВ╤ТУ. ЧОМУ ПОРОШЕНКО ЗАБРАВ У СААКАШВ╤Л╤ УКРА╥НСЬКИЙ ПАСПОРТ
Два роки, один м╕сяць ╕ 26 дн╕в. Р╕вно ст╕льки часу колишн╕й президент Груз╕╖ М╕хе╖л Саакашв╕л╕...


ЧАС ПРОКИДАТИСЯ
В╕дсутн╕сть у наших владц╕в моральних принцип╕в веде не лише до прямо╖ колаборац╕╖, ознаки яко╖...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #31 за 04.08.2017 > Тема "Резонанс"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#31 за 04.08.2017
ПЕРЕСЕЛЕНЦ╤. ч. 2: СМОР╤Д ГНИЮЧО╥ Г╤ДНОСТ╤

Переселенц╕ бувають р╕зн╕. Абсолютна б╕льш╕сть сприйма╓ сво╓ р╕шення покинути дом╕вку, а часто й д╕тей чи батьк╕в, як вчинок вимушений, бол╕сний, проте св╕домий, якому за умов, що склалися, не можна було зарадити. Це скромн╕, щир╕, глибоко порядн╕ люди, чий патр╕отизм н╕як не пов’язаний н╕ з меркантильними, н╕ з кар’╓ристськими розрахунками. Вони н╕коли не експлуатували ц╕лком зрозум╕лого сп╕вчуття оточуючих до ╖х г╕рко╖ дол╕, не намагалися отримати див╕денд╕в в╕д симпат╕й до ╖х патр╕отичного пориву, не пробували витиснути з очей сльозу, а з гаманця гривню, не просили про тепле м╕сце чи як╕сь ╕нш╕ преференц╕╖. Микаючись упродовж цих рок╕в по чужих кутках, перебиваючись часто випадковою, як правило, низькооплачуваною роботою, вони мовчки несуть свого хреста. А ще - як можуть намагаються наблизити час повернення додому. З перемогою. Це ╖х зусиллям завдячу╓мо тому, що наша «неймов╕рна» влада не злилася в гарячих об╕ймах з «в╕льною економ╕чною зоною «Крим». Це вони змусили ╖╖ запровадити санкц╕╖ проти окупанта. Це вони робили все, аби вдихнути життя в ╕мпотентного на загал М╕нстеця. Це ╖х громадськ╕ правозахисн╕ орган╕зац╕╖ – Крим SOS, Кримська правозахисна група – не дають заснути омбудсмену, М╕н╕стерству закордонних справ, щоденно нагадуючи влад╕ про ╖╖ обов’язок щодо захисту сво╖х громадян, як╕ опинилися на окупован╕й територ╕╖. Це вони, часто ефективн╕ше, н╕ж т╕, до чи╖х обов’язк╕в те належить, мон╕торять морськ╕ та ав╕апорти Криму на предмет порушення санкц╕йного режиму, в той час як влада випуска╓ порушник╕в (див. https://ua.krymr.com/a/news/28653277.html). Це вони вже через р╕к п╕сля анекс╕╖ запропонували стратег╕ю повернення Криму. Це завдяки ╖хн╕м зусиллям держава сподвиглася на осв╕тн╕ програми «Крим-Укра╖на», «Донбас-Укра╖на», як╕ на сьогодн╕ ╓ чи не ╓диним елементом ре╕нтеграц╕╖.
Але ╓ й ╕нш╕. Отираючись поб╕ля влади, педалюючи на сво╖х заслугах – ╕нод╕ реальних, але дуже часто й поз╕рних, невиправдано завищених у власн╕й уяв╕, вони, зрештою, були пом╕чен╕, зайняли свою н╕шу в сьогодн╕шньому липкому ╖╖ хитроплетив╕. А що влада наша – ╕ то вже секрет х╕ба що для зовс╕м на╖вних – не виказу╓ велико╖ зац╕кавленост╕ в швидкому поверненн╕ Криму та Донбасу, лише ╕м╕ту╓ таке бажання на р╕вн╕ декларац╕й, то й наш╕ переселенськ╕ функц╕онери, швидко зор╕╓нтувавшись, вже п╕дтягують за нею ╖╖ п╕сню, доводячи, що повернення окупованих територ╕й то справа на довг╕ десятил╕ття, що сво╖ми силами нам того н╕защо не зробити, що ╓дине спод╕вання – то лише добра воля Заходу, його санкц╕╖, його дипломатичний тиск. Треба визнати, що в такому владному тренд╕ - то зал╕зобетонна позиц╕я. Справд╕, що можна зробити, коли в ╕н╕ц╕йованих самим Президентом М╕нських угодах про Крим нав╕ть не згаду╓ться, а ╖х виконання становить ц╕лком реальн╕ загрози для само╖ укра╖нсько╖ државност╕? Що можна зробити, коли держава на четвертому роц╕ в╕йни н╕як не зважиться визнати сам факт ╖╖? Що можна зробити, коли парламент не вважа╓ контрольовану Кремлем частину Луганщини та Донеччини окупованою територ╕╓ю, а так зване М╕н╕стерство з окупованих територ╕й ╕мену╓ те не окупац╕╓ю, а таким соб╕ «ефективним управл╕нням»?
За таких обставин краще й справд╕ обмежитись висм╕юванням малорос╕йських потуг генерал╕в в╕д курячих стегенець, вшануванням пам’ят╕ жертв та╓мничих терорист╕в на Донбас╕, а щодо Криму – тут доводити, що мосту н╕коли не буде, бо в╕н, зв╕сно ж, не може бути побудований н╕ за яких обставин, та кепкувати над «усп╕хами» чергового курортного сезону, мовляв, а що – отримали, «вата»!
З цього м╕сця сид╕ння т╕, хто наполяга╓ на тому, що усп╕х повернення окупованих територ╕й на дев’яносто в╕дсотк╕в залежить в╕д усп╕х╕в наших реформ, хто наголошу╓ на необх╕дност╕ якнайшвидшо╖ зм╕ни нездарно╖, безд╕яльно╖, ледь не всуц╕ль корумповано╖ злод╕йкувато╖ влади, для яко╖ нав╕ть в╕йна не ╓ приводом для припинення грабунку власного народу, викликають не просто роздратування, а й в╕дпов╕дну реакц╕ю. Аби не розт╕катися словом по древу, в╕зьмемо наш власний приклад.
Про забуту в окупац╕╖ ╓дину укра╖номовну газету Криму «Кримська св╕тлиця» моя влада згадала лише на початку 2015 року. На той час перед видавцем – державним п╕дпри╓мством «Нац╕ональне газетно-журнальне видавництво» – очевидно ж постало питання доц╕льност╕ друку газети, оск╕льки з припиненням зал╕зничного сполучення (грудень 2014) забезпечення доставки на п╕востр╕в трьох тисяч в╕ддрукованих прим╕рник╕в газети стало вкрай проблематичним. В╕дтак, з 6 лютого 2015 року друк газети р╕шенням ДП НГЖВ було припинено, газету переведено в електроннний формат. ╤ все б н╕чого, адже з 2002 року ╕снував оф╕ц╕йний сайт «Кримсько╖ св╕тлиц╕», де редакц╕я розм╕щувала кожне число газети. Але чи то сп╕взасновники – М╕н╕стерство культури, Всеукра╖нське товариство «Просв╕та» та видавець – ДП НГЖВ не надто розум╕ли, що там з тою «Св╕тлицею» в╕дбува╓ться, а чи й було уже наперед ухвалене р╕шення, але газету почали «згортати». Так, в╕дпов╕даючи на запит голови Наукового товариства ╕мен╕ Тараса Шевченка м╕ста Львова пана Р.М. Кушн╕ра (лист в╕д 23 лютого 2015 року №531/9-2/13-15), заступник м╕н╕стра пан Каранд╓╓в пише, що: «сьогодн╕ газета «Кримська св╕тлиця» не може виконувати свою основну функц╕ю – задоволення ╕нформац╕йних запит╕в громадян Укра╖ни, що проживають на територ╕╖ АР Крим та мешканц╕в ╕нших рег╕он╕в Укра╖ни, оск╕льки редакц╕я газети, яка розм╕щувалася в С╕мферопол╕, припинила свою д╕яльн╕сть», а наприк╕нц╕ свого листа, пов╕домляючи, що газету переведено в електронний формат, скаржиться на скорочення державного ф╕нансування, на борги перед друкарнею.
Але ж правда в тому, що весь цей час кримська редакц╕я «Кримсько╖ св╕тлиц╕», попри «авторитетну» думку пана Каранд╓╓ва, працювала! Кожно╖ п’ятниц╕ чергове число «КС» незм╕нно з’являлося на добре в╕домому читачам «Св╕тличному» сайт╕ - http://svitlytsia.crimea.ua/. Б╕льше того, до к╕нця 2014 року, доки з Ки╓ва надходив в╕ддрукований наклад газети, кримська «св╕тлична» команда, як могла, намагалася доправити його сво╖м передплатникам. Може, сп╕взасновники та видавець не знали про те? Але ж кожного четверга готов╕ до друку принт-файли газети надходили на ╖х електронн╕ адреси.
За таких обставин б╕дкання чинуш╕ щодо скорочення бюджетного ф╕нансування та борги перед друкарнею у стосунку до малобюджетно╖ державницько╖ газети, яка продовжувала д╕яти на окупован╕й територ╕╖, виглядали щонайменш неадекватними на фон╕ розпатякування уряду про необх╕дн╕сть орган╕зац╕╖ ╕нформац╕йного спротиву. Це так само, скаж╕мо, якби М╕н╕стерство оборони почало б╕дкатись, що снаряди до гармат аж надто дорог╕, натякаючи, що добре було б в╕дмовитися в╕д них. Що то було – розумова в╕дстал╕сть, чи таки щось г╕рше, суд╕ть сам╕, бо ╕стор╕я мала сво╓ продовження.
18 березня того ж, 2015 року, генеральний директор НГЖВ пан Ратушний вида╓ наказ про переведення «Кримсько╖ св╕тлиц╕» до Ки╓ва. Неможлив╕сть ф╕нансувати видання на окупован╕й територ╕╖, турбота про безпеку ╖╖ сп╕вроб╕тник╕в – здавалось, як╕ заперечення можуть бути проти таких заход╕в? Тут тоб╕ й законн╕сть, ╕ моральн╕сть, ╕ турбота про ближнього. Але один лише аргумент, будучи покладений на протилежну шальку уявних терез╕в, впевнено переважував вс╕ т╕ розумн╕ загалом м╕ркування. Тим вагомим аргументом була г╕дн╕сть. Вт╕кати за Перекоп, усл╕д за нездарною владою, яка без спротиву здала п╕востр╕в агресору, вт╕кати, покидаючи св╕й д╕м, свою землю, св╕й св╕т, залишати його тим, хто до всього того не ма╓ стосунку – чи то було б виявом г╕дност╕? Якби так чинили наш╕ пращури, п╕сля кожно╖ ворожо╖ навали вт╕каючи св╕т за оч╕, чи збереглася б до сьогодн╕ бодай згадка про Укра╖ну?
У випадку з «Кримською св╕тлицею» ще одн╕╓ю вагомою причиною залишитися на п╕востров╕ була повага до свого читача, почуття в╕дпов╕дальност╕ перед ним. Адже в переважн╕й б╕льшост╕ сво╖й «св╕тличний» читач залишився в Криму. А це, нагадаю, той самий читач, який не кинув «Кримську св╕тлицю» в ╖╖ не найкращ╕ часи, коли влада – достоту як оце тепер – перекривала ф╕нансування, викручувала руки, вдавалася до в╕дкритого рейдерства. Тод╕ перекази в╕д наших читач╕в – по десять, двадцять, п’ятдесят гривень – не могли, зв╕сно, врятувати газету у ф╕нансовому план╕, але були надзвичайно потужним стимулом не схиляти голову. Чи може якась ╕нша газета в Укра╖н╕ похвалитися такою в╕ддан╕стю свого читача? Чи можна було кинути його в його б╕д╕, надсилаючи настанови, як йому жити ╕ любити свою землю, з безпечного, затишного Ки╓ва? Лише мешкаючи поряд з ним можна розум╕ти його проблеми, його почуття, його настро╖ ╕ прагнення. Лише переживаючи разом з ним лихол╕ття, яке випало на нашу долю, можна зберегти його дов╕ру ╕ повагу. ╤ не лише до газети – до держави. Чи розум╕ють те наш╕ сп╕взасновники, чи св╕домий того наш видавець? Не схоже…
Переведення редакц╕╖ до Ки╓ва в 2015 роц╕ не в╕дбулося. На той час п╕дводн╕ теч╕╖ в самому ДП НГЖВ винесли нагору не зовс╕м гарн╕ реч╕, як╕ св╕дчили, щонайменше, про явну корупц╕ю. В тому час╕ ╕ св╕тличани з подивом д╕зналися, що мають, виявля╓ться, пом╕ж себе якогось в╕ртуального фотокореспондента, про якого н╕хто не чув, але якому, проте, ДП НГЖВ справно нараховувало зарплату. То був дивовижний час, коли генеральний директор, викравши печатку, переховувася в╕д сп╕вроб╕тник╕в видавництва, а М╕н╕стерство культури, в чи╓му п╕дпорядкуванн╕ знаходиться видавництво, немов ╕ не пом╕чаючи того, гарячково шукало йому над╕йну зам╕ну, щоразу в╕дхиляючи кандидатури, пропонован╕ самим колективом. Нарешт╕, наприк╕нц╕ року «своя» людина була знайдена. Ним виявився пан Андр╕й Щекун – один з орган╕затор╕в кримського Майдану. Здавалося б, «Св╕тличчин╕» проблеми, нарешт╕, позаду. В усякому раз╕, щиро в╕таючи новопризначеного, автор цих рядк╕в був упевнений в тому. Бо ж хто, як не кримчанин, м╕г знати ту непросту ситуац╕ю, в як╕й опинилася газета п╕сля анекс╕╖? Хто, як не кримчанин, мав простягнути руку допомоги, тим б╕льше, що про жодн╕ велик╕ витрати мови не було. ╢дине, на що спод╕валися св╕тличани – то це на регулярне перерахування зарплат сп╕вроб╕тник╕в на картков╕ рахунки в материков╕й Укра╖н╕ та оплату невеличко╖ суми за утримання сайту.
На жаль, не так сталося, як гадалося. Вже п╕д час першо╖ зустр╕ч╕ в оф╕с╕ ДП НГЖВ 20 листопада 2015 року, попри скасований ще 8 липня заступником генерального директора паном Онопр╕╓нком наказ про переведення «Кримсько╖ св╕тлиц╕» з Криму до Ки╓ва, пан Щекун став наполягати на пере╖зд╕. Найвагом╕шими аргументами, як╕ в╕н висував, були неможлив╕сть ф╕нансування газети на територ╕╖ Криму (але ж св╕тличани ╕ не вимагали того!) та турбота за безпеку сп╕вроб╕тник╕в. Останн╓, щоправда, виявилось елементарним небажанням в╕дпов╕дальност╕. Так, пан Щекун не заперечував проти того, аби св╕тличани продовжували свою д╕яльн╕сть в анексованому Криму, але за умови, коли вони зв╕льняться з╕ штату ╕ перейдуть на догов╕р цив╕льно-правового характеру (ЦПХ). Така позиц╕я державного службовця, в╕дверто, вразила. Виходило так, що держава не в╕д того, щоб ╖╖ громадяни в╕дстоювали ╖╖ ╕нтереси, але… н╕защо не бажала брати за те найменшо╖ в╕дпов╕дальност╕!
Зв╕дти все й п╕шло. Вже 14 березня 2016 року новий генеральний директор видав наказ про переведення «Кримсько╖ св╕тлиц╕» з С╕мферополя до Ки╓ва… з якогось дива поклавши в основу його вже р╕к як скасований наказ свого попередника. Кримська редакц╕я «КС» в╕дмовилася його виконувати, оск╕льки, попри окупац╕ю, попри ф╕нансову удавку ДП НГЖВ (на к╕нець листопада 2015 року чергова заборгован╕сть з зарплати становила дев’ять м╕сяц╕в), газета продовжувала виходити, сп╕вроб╕тники належно виконували свою роботу. Як результат, з мотивац╕╓ю «за прогули» (в╕дсутн╕сть на робочому м╕сц╕ в оф╕с╕ ДП НГЖВ на вул. Васильк╕вськ╕й в Ки╓в╕), наприк╕нц╕ травня 2016 року було зв╕льнено головного редактора та фотокореспондента, а в грудн╕ з мотивац╕╓ю «незгода на пере╖зд до ново╖ м╕сцевост╕» було зв╕льнено автора цих рядк╕в. Статус редактора в╕дд╕лу пан╕ Тамари Соловей, яка працю╓ в редакц╕╖ «КС» практично в╕д часу ╖╖ заснування, ╕ дос╕ ╓ невизначеним, бо ж, попри заяву генерального директора про те, що ╖╖, мовляв, було зв╕льнено ще навесн╕, жодних наказ╕в вона не бачила, як ╕ зарплати, яку востанн╓ отримала… ще на початку грудня 2015 року.
З ус╕╓╖ редакц╕╖ «КС» до Ки╓ва пере╖хала лише одна особа. ╤ саме ╖╖ пере╖зд пан Щекун представив як переведення редакц╕╖. Але ж факти – то вперта р╕ч. А вони св╕дчать про дещо ╕нше. Тут треба розум╕ти, що редакц╕я «Кримсько╖ св╕тлиц╕», власне, як ╕ редакц╕я будь-яко╖ газети, то не один лише трудовий колектив – його творча компонента (кореспонденти), команда техн╕чного забезпечення (редактори в╕дд╕л╕в, коректори ╕ т.п.), але також база даних, в тому числ╕ арх╕в газети, який за тепер╕шн╕х умов вивезти з Криму не ╓ можливим, та матер╕ально-техн╕чна база (оргтехн╕ка врятована з захопленого оф╕су). Все те до цього дня залиша╓ться в Криму, а з усього колективу «Кримсько╖ св╕тлиц╕» до Ки╓ва пере╖хала лише одна особа з команди техн╕чного забезпечення, яку було стимульовано п╕двищенням по служб╕.
Кажуть, влада псу╓ людей. Зам╕сть того, аби знайти сп╕льну мову з творцями «КС», генеральний директор ДП НГЖВ в суто совковому стил╕ «я начальник – ти дурак» зв╕льня╓ редакц╕ю д╕ючо╖ газети, витворю╓ натом╕сть ки╖вського клона, видаючи його за «Кримську св╕тлицю». Прикметно, що сп╕взасновники, як М╕н╕стерство культури, так ╕ ВУТ «Просв╕та», на все те – ан╕ пари з вуст. Вс╕ звернення головного редактора «Кримсько╖ св╕тлиц╕» як до м╕н╕стра Кириленка, так ╕ до м╕н╕стра Нищука, залишилися без в╕дпов╕д╕. ╤ така позиц╕я урядовц╕в чомусь не диву╓.
Яких же усп╕х╕в досяг клон «КС» за р╕к свого ╕снування? Друк його розпочався з липня 2016 року, але вже восени газетку на в╕с╕м стор╕нок (справжня «Кримська св╕тлиця» виходила 16-24 стор╕нках, мала три додатки) почало лихоманити. Випуск ╖╖ то в╕дновлювався, то припинявся. Автор не в╕дкида╓, що в аналоговому, паперовому вар╕ант╕ ╖╖ таки друкували. Але кому те ц╕каво, якщо кримчани (а саме для них, найперше, ╖╖ й було створено – ╕ то зазначено в Св╕доцтв╕ про ре╓страц╕ю газети!) не могли бачити ╖╖ в Мереж╕ тижнями, а то й м╕сяцями? Може то були труднощ╕ перших крок╕в? Але ж нав╕ть сьогодн╕ «найсв╕ж╕шими» матер╕алами на сайт╕ клона ╓ його ш╕стнадцяте число за кв╕тень м╕сяць! ╤ це зветься ╕нформац╕йним спротивом?! Б╕льше схоже на дулю «зрадливим» кримчанам в╕д зацного пана Щекуна.
Насправд╕, з його 221 передплатником по вс╕й велик╕й Укра╖н╕, про яких згадано у зв╕т╕ ДП НГЖВ на початку цього року, та тисячею друкованих прим╕рник╕в, його витв╕р вигляда╓ жалюг╕дно. Чи не те ж ╕ з як╕стю видання, де крут╕ редактори-коректори «п╕д гурк╕т мотору» легко пропускають ╕ «горне село», ╕ «бойовий мак╕яж маскувальний у н╕й на обличч╕», ╕ «камуфляж зам╕сть сукн╕ у н╕й», не кажучи вже про розсипи москов╕зм╕в та елементарних орфограф╕чних помилок. Але ж який апломб! Яка зарозум╕л╕сть!
З осен╕ 2016 року, ман╕пулюючи брендом «Кримсько╖ св╕тлиц╕», пан Щекун вив╕в свою переселенську команду п╕д ст╕ни Кабм╕ну з вимогою п╕двищити зарплати. Автор не ц╕кавився, чим та спроба завершилась, але вже на початку цього року пан Щекун вимагав в╕д М╕н╕стерства культури на утримання свого клона, якого, нагадаю, вида╓ за «Кримську св╕тлицю», спершу 2 560,9 тисяч гривень, але роздумавшись що то таки занадто, зупинився на 1 700 тисяч гривень. ╤ це в той час, як р╕чний фонд зарплати маленького колективу ╕стинно╖ «Кримсько╖ св╕тлиц╕» не перевищував 220 тисяч гривень. Непогана оптим╕зац╕я на фон╕ «економ╕╖» бюджетних кошт╕в, чи не так? Боротьба за г╕дну зарплату сво╖х сп╕вроб╕тник╕в, зв╕сно ж, похвальна р╕ч, але ж тод╕ й самим забувати про г╕дн╕сть – ну, н╕як не можна. А ще про кримчан, з думкою про яких н╕бито ╕ створювалась ця газетка.
Як не сумно те визнавати, але п╕сля яскравих прояв╕в г╕дност╕, продемонстрованих справжньою ел╕тою Краю на Майдан╕, п╕сля ╖╖ жертовност╕ на кривавих полях в╕йни, поняття г╕дност╕, схоже, ╕ сьогодн╕ залиша╓ться для р╕зного роду функц╕онер╕в чимось надто ефемерним.
Суд╕ть сам╕. Ц╕╓╖ весни, беручи участь у бриф╕нгу https://www.youtube.com/watch?v=h0RPszRJdBo п╕сля нагородження переможц╕в Всеукра╖нського л╕тературного конкурсу «Ми - д╕ти тво╖, Укра╖но!» ╕мен╕ Данила Кононенка, який цьогор╕ч вже вдруге проводила кримська редакц╕я «Кримсько╖ св╕тлиц╕», голова Нац╕онально╖ сп╕лки письменник╕в Укра╖ни пан Сидоржевський, здавалось, ц╕лком усв╕домлював, що газета, яка провела той конкурс, продовжу╓ свою д╕яльн╕сть саме в Криму. Тим не менш, звертаючись нещодавно з╕ стор╕нок «Л╕тературно╖ Укра╖ни» до Президента, в╕н закликав його «забезпечити достатн╓ ф╕нансування» зовс╕м не «Кримсько╖ св╕тлиц╕», але ╖╖ ки╖всько╖ ╕м╕тац╕╖. Наче й не знаючи н╕коли про ╕снування в Криму справжньо╖ «Кримсько╖ св╕тлиц╕», в╕н пише про «форпост укра╖нського слова ╕ укра╖нського духу на п╕востров╕», який ╕снував там до окупац╕╖», пише, що «в окупованому Криму випуск тако╖ патр╕отично╖ укра╖нсько╖ газети став неможливий», тож лише п╕сля наказу генерального директора Нац╕онального газетно-журнального видавництва в березн╕ 2016 року, в липн╕ вийшло перше число «оновлено╖» газети. Але ж згаданий бриф╕нг в╕дбувався не в кв╕тн╕ 2016 року, а в кв╕тн╕ 2017, нешановний пане функц╕онере в╕д л╕тератури! Ви пишете, що то «…╓дине видання, на стор╕нках якого систематично друкуються твори укра╖нських письменник╕в Криму». Той, хто сказав вам про те, ув╕в Вас в оману.
Займаючись з липня 2015 року редагуванням л╕тературно╖ стор╕нки ще живо╖, попри вс╕ зусилля ки╖вських «патр╕от╕в», ╕стинно╖ «Кримсько╖ св╕тлиц╕», де публ╕кують сво╖ твори сучасн╕ укра╖нськ╕ письменники не лише з ус╕╓╖ Укра╖ни, але й з ╤спан╕╖, Сполучених Штат╕в Америки, з Тун╕су – з пом╕ж них т╕, чи╖ ╕мена переживуть покол╕ння – вир╕шив ╕ соб╕ поглянути на т╕ клон╕вськ╕ публ╕кац╕╖. З с╕чня по кв╕тень цього року, тобто, в ш╕стнадцяти числах знайшов доб╕рки аж двох кримчан. Загалом, за чотири м╕сяц╕ опубл╕ковано ш╕сть доб╕рок сучасно╖ л╕тератури. Проте не будемо ч╕плятися до «систематичност╕» публ╕кац╕й саме кримських письменник╕в. Адже й «Кримська св╕тлиця» не ма╓ жодних зобов’язань публ╕кувати твори самих лише кримських письменник╕в. Тут значно важлив╕ший р╕вень тих твор╕в, чи не так? А от з р╕внем л╕тературних твор╕в у ╕м╕тац╕╖ «КС» якраз не надто райдужно. Як на мене, з ус╕х шести публ╕кац╕й на увагу заслугову╓ лише одна доб╕рка справд╕ чудових в╕рш╕в. Але ж мова тут нав╕ть ╕ не про «як╕сть» красного письменства з╕ стор╕нок ки╖вського клона «КС», яку пропагу╓ голова письменницько╖ сп╕лки. Мова дещо про ╕нш╕ категор╕╖, як╕ в╕н св╕домо чи п╕дсв╕домо ╕гнору╓.
Г╕дн╕сть, моральн╕сть, порядн╕сть… Схоже на те, що не лише у маф╕╖, яку попри вс╕ зусилля нам поки що не вдалося випхати з влади, не лише у др╕бних функц╕онер╕в, як╕ самов╕ддано обслуговують ╖╖, але й у великого числа тихого народу чесноти ц╕ викаструван╕ при народженн╕. Викинут╕, мов непотр╕б, розкладаючись, вони труять сво╖м нестерпним смородом життя ц╕лих покол╕нь, як╕ бездумно топчуться по них. Щось не те з нами в╕дбува╓ться, панове товариство. Щось не те… Чи не пора, в╕дправивши на звалище ╕стор╕╖ наших моральних кастрат╕в, повернути свою призабуту г╕дн╕сть, а з нею силу ╕ впевнен╕сть?

Валентин БУТ

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #31 за 04.08.2017 > Тема "Резонанс"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=18875

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков