Версiя для друку Обговорити в форумi

"Покращення" по-кримськи

Тема курортного сезону останніми роками є досить болісною для Криму. З приходом "русского мира" потік туристів значно всяк і жодних розумних надій на те, що він може відчутно зрости найближчим часом, нема. І це при тому, що прозоре, мов сльоза, тепле море, що омиває кримські береги, не до порівняння з тим, в яке занурюєшся на будь-якому іншому вітчизняному курорті. Золоті піщані пляжі Ярилгацької та Караджинської бухт, що розкрилилися у прихистку імпозантних скелястих берегів, мініатюрні бухточки величного Атлешу, фантастичні урвища та розщелини квітучого Джангулю, м'які обриси горбів блакитного Коктебелю не порівняти ні з якими затоками, короліно-бугазами чи мамаями. А що вже говорити про напоєний запахом магнолій світ Південнобережжя! А що говорити про чаруючий світ Кримських гір з неповторними обрисами їх вершин, з буйнотрав'ям їх яйл, з їх таємничими багатокілометровими природними печерами, які давали прихисток людині ще за сім віків до Христа, і висіченими в товщі гірських порід стародавніми храмами перших християн! Що говорити про величну Хан-Джамі та незрівнянний, якийсь по-домашньому затишний Хан Сарай! І цей Крим, з усіма його природними та рукотворними принадами, з усім його непересічним шармом, раптом опинився у "гавані", де його туристичні перспективи, м'яко кажучи, не надто райдужні.
І справа тут навіть не в тому, що анексія залишила Крим відрізаним від звичних туристичних потоків, а провал проекту "Новоросія" не забезпечив відкриття зручного сухопутного шляху до нього з Московії. Справа навіть не в обмеженій пропускній здатності Керченської поромної переправи чи Сімферопольського аеропорту. Навіть коли уявити, що над неспокійними, з досить інтенсивним судноплавством, водами Керченської протоки колись-таки зависне дванадцятисмуговий міст від Керчі до Тамані, що Сімферопольський аеропорт, який нині активно розширюється, прийматиме на порядок більше літаків, то це не вирішить проблеми, корені якої знаходяться - ген, далеко від Криму.
Найперше, претензії на велике курортне майбутнє Криму слід відкинути з порога вже хоч би тому, що абсолютна більшість світу вважає Крим незаконно анексованою територією суверенної України. Відповідно, ні про який потік туристів з Європи не варто й мріяти. Німців, поляків, литовців, чехів, угорців, яких ще три роки тому можна було часто зустріти на туристичних принадах Євпаторії, Севастополя, Бахчисарая, Великої Ялти, в сьогоднішньому Криму не знайти і зі свічкою. І це зрозуміло, адже жодна порядна людина не прийме запрошення від негідника, який, відібравши будинок в того, кого він ще вчора називав своїм братом, запрошує потім сусідів на гостину до загарбаного будинку. Порівняння, може, й не зовсім вдале, але ситуація аналогічна. Відповідно, міністерства закордонних справ чи не всіх країн попереджають своїх громадян про наслідки не санкціонованих українською владою візитів до Криму. За таких обставин на відпочинок до нас може приїхати лише таке саме поріддя, як і той загарбник. Але то вже не туризм, а щось інше...
Окрім того, основного демотиватора, існує цілий ряд інших факторів, які стримують бажання іноземців насолодитися кримським відпочинком. Одним з таких факторів є знамениті кримські ціни, коли за товар чи послугу хочуть отримати максимум можливого, а то й таке, що рішуче виходить за межі здорового глузду. Так, на днях один добросердний таксист запропонував довезти мене від російського КПП на Чонгарському переході до Джанкоя за... тисячу рублів. Це тоді, коли автобус довозить вас туди за 48 рублів сімдесят шість копійок. Непогана маржа, чи не так? Дехто платить. І таке не лише з таксистами. Проте, вони найперше постають перед гостями Криму, репрезентують його дух, його звичаї, його мораль. Загалом, зухвала впевненість ще совкового гатунку в тому, що турист приїжджає на півострів виключно задля того, аби "спустити" свої "довгі" рублі, свою "капусту", "зелень", "бобло" в бездонні кишені представників ненав'язливого сервісу, просто вражає.
Окрім елементарної захланності є й інші чинники, які, щонайменше, розчаровують. Так, в той час, як десь на Каппали Чарші, на пляжах Таїланду чи на вулицях туристичних міст Бірми, Єгипту з англійськими туристами намагаються говорити англійською, з французькими - французькою, а з московитянами - московською, намагання українських туристів говорити українською в Криму, при тому, що практично всі її тут чудово розуміють, навіть за часів України призводило іноді до неприємних ексцесів.
Наприкінці сезону-2010 на борт мого суденця піднялася група дівчаток дев'ятнадцяти-двадцяти трьох років, студенток Львівської Політехніки. Певне збудження - старші заспокоювали двох молодших, на очах яких бриніли сльози - важко було не помітити. На питання, чи можу чим допомогти, одна зі старших розповіла, що отих-он двох щойно вилаяли на ринку за те, що... просили продати кавуна українською мовою. Я був вражений. Не ідеалізував своїх односельців, але щоб хтось із них - доросла людина - міг опуститися до того, щоб так нагидити в душу юнкам... Навіть якщо залишити осторонь занадто високі для певної категорії людей матерії, такі, як честь, гідність, порядність, то хамське поводження з тими, за чий рахунок той доморослий шовініст заробляв свої статки, шокувало. На моє прохання описати те хамло, дівчата відмовились, пояснивши, що не хочуть нікому кривди. От, лишень, чи приїздили вони після того до Криму - велике питання.
В сьогоднішньому Криму, проте, не лише мова, якою розмовляєш, може стати приводом до розчарувань. Вистачає, як вже знаємо, і кулона з тризубом, і "неправильного" поєднання кольорів...
Туристична сфера є дуже особливою, чутливою до, здавалося б, третьорядних "дрібниць". Воно й зрозуміло: вибираючи затишну гавань для короткого відпочинку від виснажливих штормів повсякдення, нікому й на думку не спаде вишукувати серед тисяч пропозицій, якими ряхтить світовий туристичний ринок, місце, де тебе можуть неждано-негадано образити, принизити, чи таке, де тебе сприймають виключно як гаманець, що потребує термінового розвантаження.
Щодо гаманця. Санкції, накладені на Крим, створюють чимало незручностей для користувачів міжнародних пластикових платіжних карток. Так, попри всі зусилля московитських банкірів, попри всі їх хитрування і схеми, MasterCard і Visa з грудня 2015 року відключили від транзакцій Генбанк, банк Верхньоволзький, Крайінвестбанк та Севастопольський морський банк. Щоправда, з кінця січня цього року повідомлялось, що після переходу на процесинговий центр Національної системи платіжних карт Московії Генбанк (а можливо, й не лише він) уможливить користування картками Visa. Щось в подібному ж тоні мовилось і про MasterCard. Мова тут, щоправда, йде лише про зняття коштів з рахунків клієнтів та транзакції, обмежені територією лише Московії. В принципі, для пересічного московського туриста цього цілком достатньо, а от туристові з закордоння, який, ігноруючи відповідальність за порушення санкцій, надумав би віддати перевагу Криму перед якимись там Багамами, такі заходи завдадуть-таки немало клопоту.
Сам відпочинок в сьогоднішньому Криму теж має свої особливості, про які варто б знати переконаним прихильникам кримських краєвидів, зокрема, моїм співвітчизникам, яким сьогодні ціле гроно українських турфірм активно пропонує наші кримські принади. Їх знаджують і кришталево-чистим морем, і золотими пляжами, і тихим шелест теплих хвильок на оксамитовому піску, та навряд чи згадують, що теоретично чистіше (через значно менше число відпочиваючих) море, насправді не таке вже й чисте внаслідок значно гіршого, порівняно з доанексійними часами, функціонування комунальних служб. Те ж саме стосується пляжів, які тепер часто виглядають недоглянутими, запущеними.
З очевидних причин зблякла, змаліла, подекуди зійшла нанівець індустрія розваг. В цьому сенсі Крим нагадує нині початок 90-х років. Мова тут навіть не про скандальне минулорічне шоу з "закриттям" неоднозначного Казантипу - все значно сумніше. Розважальні комплекси, атракціони, до яких всі так звикли, без яких важко навіть уявити Крим 2000-х, переживають не найкращі часи. Багато хто закрився, дехто - як чеський "Luna-Park", який упродовж десятиліття на початку кожного сезону встановлював свої атракціони в приморському парку мого селища, перестали приїздити. Жодного разу не працювало в минулому сезоні оглядове колесо. Ніхто вже не пропонує нашим туристам, як в минулі роки, піднятися в небо на легкомоторному літачку чи на мотодельтаплані. Певно, з міркувань безпеки. Справді, це було б надто небезпечно, адже тепер замість них над головами пляжників, іноді на висоті менше ста метрів, з гуркотом і зловісним посвистом раз по раз шугають бойові літаки...
Не сприяють розвитку кримського туризму і прозорі натяки Москви на своє "право" розмістити на території анексованого півострова, принаймні, тактичну ядерну зброю. Заяви ці почалися ще в 2014 році. Так, очільник Міністерства закордонних справ Московії пан Кирило Лавров в середині грудня того року заявив, що "відтепер Крим є територією держави, яка за статусом має ядерну зброю". Коротко і ясно. І подібних висловлювань не бракувало. Останнім повідомленням, стосовним цієї теми, була заява голови комітету Ради Федерації з оборони і безпеки сенатора Віктора Озерова для РІА "Новости" від 16 березня цього року. Зокрема, він вважає, що: "Рішення про розміщення ядерної зброї, принаймні наземної, в Криму не було (а в Москві? - В.Б.), але Росія, як суверенна держава, має право, згідно до норм міжнародного права і міркувань національної безпеки, розміщувати ядерну зброю в межах, обумовлених в міжнародних договорах (цікаво, де в тих договорах мовилось про Крим? - В.Б.), там, де ми вважатимемо за потрібне і в межах своєї території, якою безумовно є Крим". Маніпулятивність обох наведених тут заяв очевидна. Це не що інше, як демонстрація сумнозвісного ядерного кийка. Власне, ніхто не ставить під сумнів право Московії розміщувати свої озброєння, в тому числі, й ядерні, на своїй суверенній території там, де вона лишень забажає. Інша річ, коли мовиться про якесь там право розміщувати озброєння, тим більше ядерні, на суверенній території сусідньої держави, яку було анексовано з порушенням усіх норм того самого міжнародного права, на яке тут посилається сенатор Озеров. Подібні заяви виглядають ще більш двозначними на фоні лементу, здійманого в Московії кастою душевнохворих, стосовно можливості перетворити США на радіоактивний попіл чи скинути ядерну бомбу в Босфор, аби змити з лиця землі Істанбул.
Чи є на сьогодні ядерна зброя на території Криму, може знати, насправді, вельми невелике коло осіб. Принаймні, її носіями обладнаний флагман Чорноморського флоту Московії ракетний крейсер "Москва", її може бути встановлено на paкeти дивізіoну "Іcкaндep" в Гвapдійcь-кoму, на ракетне та бомбове озброєння aвіaції, що базується на півострові, так само оснащені ядерними зарядами снаряди можуть бути використані poзтaшo-вaними тут тaктичними apти-лepійcькими підpoзділами.
Хтозна, можливо, відпочинок в Криму, з притороченою над ним гіпотетичною ядерною парасолькою, і сповнює безпекою бентежне серце пересічного московського туриста, але більшість кримчан, що не втратили здорового глузду та інстинкту самозбереження, такі перспективи не можуть не тривожити.
Так само, не може не тривожити кримчан і безконтрольне, щоденне вигрібання піску з Каркінітської затоки земснарядами "Печора" та "Трофа", валовою місткістю, відповідно, 2079 та 999 тонн, що відбувається протягом вже майже двох років.
Чи усвідомлюють нові господарі життя Криму, що морська екосистема є дуже вразливою, що море продукувало той пісок упродовж довгих мільйонів років, що на відновлення лише пісочку, вже використаного на будівництві того ж Керченського мосту, підуть тисячі, якщо не десятки тисяч років? Зрозуміло, що велике будівництво потребує і великої кількості будівельної сировини. Але куди поїдуть туристи по тому мосту, якщо пляжів не стане? Я вже не мовлю навіть про таку важливу річ, як легітимність вигрібання того піску, власне, як і побудови Керченського мосту без згоди держави Україна, чи про основу основ - моральність, порядність і відповідальність перед нащадками за результати сьогоднішніх невиважених вчинків та прямих злочинів.
Можливо, хтось заперечить мені, що такі категорії, як моральність та порядність, тут ні до чого. Дозволю собі не погодитись. На моє глибоке переконання, міркування порядності та моралі мають бути фундаментом всіх наших помислів, тим паче, вчинків.
Не морально зазіхати на чуже, не порядно вламуватись до чужої оселі, не законно нав'язувати в чужому домі своє бачення світу, свій спосіб життя.
Мені важко уявити себе на місці сьогоднішніх кримських відпочивальників-московитян. Ще важче уявити, як би я приїхав відпочивати в анексований Крим з материкової України. Справді, як можна безтурботно насолоджуватись життям, поринаючи у ласкаві хвилі теплого моря, ніжачись на золотих пляжах, і знати при тому, що не всім так гарно в цьому "раю"...
- Маємо право відпочивати там і тоді, де й коли забажаємо, - скажуть мені. Воно то так... А як щодо права інших, скажімо, права корінних народів цього краю? Згідно міжнародного права, на яке іноді так любить посилатися влада, вони єдині, хто має тут виключне право вирішувати долю цього краю, свою власну долю. Але ж, насправді, вони позбавлені нині того права. Позбавлені грубо, всупереч всім міжнародним законам. Більше того, лідерам кримських татар заборонено, як те практикувалось колись за часів комуністичного есересеру, навіть перебувати на своїй землі. Активістів кинуто за грати, піддано навіть не судам - судилищам. Ставлення нової влади до цього народу дуже нагадує переслідування, причому, невмотивовані, свавільні. Чого варті викрадення, вбивства - ні, навіть не активістів, не членів якихось політичних партій чи рухів - пересічних громадян, яким не пощастило лише тим, що народилися кримськими татарами! Чого варте нещодавнє згвалтування і звіряче вбивство Муміне Алієвої, молодої кримської татарки з села Ізюмове! Чого варті численні обшуки у оселях кримських татар, ба - навіть в мечетях та медресе! Чого шукають там сьогоднішні кримські "правоохоронці" - якоїсь особливо потужної підривної літератури з бєндєрляндії чи, боронь Боже, складів зброї? З якого дива визнають терористами членів досить маргінальних ісламських рухів, яких за весь час перебування татар в українському Криму не було ні видно, ні чути? За які злочини кидають їх за грати? Обшуки, арешти, масові затримання... Чи не спадає на думку московським владцям, що такою своєю поведінкою вони аж ніяк не сприяють миру і злагоді в тісному кримському соціумі, натомість, активно провокують, м'яко кажучи, нелюбов до себе?
Нещодавня заборона Меджлісу, який визнано екстремістською організацією, по суті, позбавляє чвертьмільйонний народ свого голосу, знеособлює, розчиняє його серед новоявленого, ніким не знаного досі, не визнаного жодною міжнародною організацією "народу Криму" - "народу", про який не згадують тепер навіть і в самій Московії.
Позбавлення корінного народу його виключного права мати свою усталену систему самоврядування, свої вільні, незалежні засоби масової інформації, свої навчальні заклади, розвивати свою мову, свою культуру, не є ознакою демократії, свідчить, натомість, про репресивний характер сьогоднішньої московської влади, про її бажання не дослухатися до народу, а диктувати йому, натомість, свою волю. Прикро, що несвободу народів Московії, за мовчазного, безвольного сприяння української влади, поширено і на мій Крим.
Як "русская весна" 2014 року, так і нинішнє літо 2016 року прийшло з дощами та холодами. Індикатор-травень, по якому місцеві турфірми гадають про майбутній сезон, не порадував. Перші літні дні в прихорошеному, готовому до сезону Сімферопольському аеропорту не надихають - ріденький струмочок пасажирів мляво цідиться через термінали. Провів там, щоправда, менше години, але то теж показник. Власне, справжній сезон розпочнеться лише за тиждень. Яким він буде для Криму? Чи дасть надію дрібним готельєрам, над якими сьогодні навис, до того ж, дамоклів меч уже схваленого Держдумою законопроекту, згідно з яким тепер не можна буде видавати свої міні-готелі за житло, чи й забере останню, і після цього сезону в мережі з'явиться ще більше оголошень про їх продаж?

Валентин БУТ
Крим

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #24 за 10.06.2016 > Тема "З потоку життя"