Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (2798)
З потоку життя (5924)
Душі криниця (3319)
Українці мої... (1432)
Резонанс (1445)
Урок української (985)
"Білі плями" історії (1631)
Крим - наш дім (531)
"Будьмо!" (259)
Ми єсть народ? (237)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
УКРА╥НСЬК╤ НЕУРЯДОВ╤ ОРГАН╤ЗАЦ╤╥ ЗАКЛИКАЮТЬ ДО НОВИХ САНКЦ╤Й ПО КРИМУ
“Майдан закордонних справ”, “╤нститут Чорноморських стратег╕чних...


╢СПЛ НАПРАВИВ ЗАПИТ РОС╤ЙСЬК╤Й ВЛАД╤ ЩОДО ╤НФОРМАЦ╤╥ ПРО ЗДОРОВ'Я СЕНЦОВА У ЗВ'ЯЗКУ З ГОЛОДУВАННЯМ
"По сут╕ це означа╓, що влада зобов'язана не допустити смерт╕ Сенцова, але й не ма╓ права...


РОСМУНД╤АЛЬ – КАПОСТ╤ П╤Д ШУМОК: ЩО ЗРОБЛЕНО, ЩО В ПЛАНАХ
Як Кремль р╕зноман╕тно використову╓ ЧС-2018 в сво╖х ц╕лях


ПРОРИВ Н╤КОЛА ПАШИНЯНА: ПЕРШ╤ КРОКИ НОВО╥ В╤РМЕНСЬКО╥ ВЛАДИ ВРАЖАЮТЬ
Гучн╕ розсл╕дування, в╕дставки, скасування од╕озних р╕шень попередник╕в... Схоже, хтось набира╓...


«ПЕНС╤ЙНА РЕФОРМА» В РОС╤╥: ЖБАН ВОДИ У Д╤ЖКУ НЕВДОВОЛЕННЯ
Нин╕шня пол╕тика Кремля нев╕дворотно заганя╓ кра╖ну в глухий кут, мирний вих╕д з якого просто...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #11 за 13.03.2015 > Тема "З потоку життя"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#11 за 13.03.2015
Р╤ВНА СЕРЕД Р╤ВНИХ

Незаперечною акс╕омою давно вже стала думка про те, що розвинен╕сть (або ж навпаки) будь-якого сусп╕льства безпосередньо пов’язана з тим, яке м╕сце пос╕да╓ в цьому сусп╕льств╕ ж╕нка. Тому слова «р╕вна серед р╕вних» якнайкраще визначають становище укра╖нки в неперес╕чну добу в╕тчизняно╖ ╕стор╕╖ — в пер╕од зародження та розкв╕ту козацтва. То був час, коли укра╖нська ж╕нка (не лише шляхтянка, а й проста козачка) незм╕нно в╕дчувала щиру повагу до себе як у родин╕, так ╕ в сусп╕льств╕.
Про укра╖нське козацтво написан╕ сотн╕, а може, й тисяч╕ книг — в╕д св╕дчень сучасник╕в до нов╕тн╕х ╕сторичних розв╕док. Висновок багатьох з автор╕в: попри всю самобутн╕сть козацтва, чимало сп╕льних ознак ╓днало його ╕з зах╕дно╓вропейським лицарством. Йдеться, насамперед, про висок╕ моральн╕ засади — нехтування, коли треба, смертельною небезпекою, безкорисливе бойове побратимство, безумовна в╕рн╕сть складен╕й одного разу присяз╕.
Як в╕домо, доба розкв╕ту козацтва зб╕глася з пер╕одом занепаду ╓вропейського лицарства. Й ус╕ т╕ св╕доцтва велико╖ шани, що ╖х надсилали до козацького в╕йська уславлен╕ лицарськ╕ ордени протягом XVI-XVII стол╕ть, можна вважати сво╓р╕дною естафетою, яку вони вол╕ли передати найдостойн╕шим з╕ сво╖х наступник╕в. ╢дина ж сутт╓ва в╕дм╕нн╕сть м╕ж ними полягала н╕бито у в╕дсутност╕ в укра╖нських лицар╕в культу «прекрасно╖ пан╕». Намагалися нав╕ть якось це пояснити — тривалим перебуванням козацького в╕йська далеко в╕д будь-яких осередк╕в мирного життя та особливостями православного св╕тогляду. То невже козаки д╕йсно не т╕льки не осп╕вували, але й не шанували сво╓ ж╕ноцтво? Вичерпну в╕дпов╕дь дають нам варт╕ ц╕лковито╖ дов╕ри ╕сторичн╕ джерела.
Арабський мандр╕вник Павло Алеппський, який дв╕ч╕ в╕дв╕дував Укра╖ну в середин╕ XVII стол╕ття, св╕дчить: «…По вс╕й козацьк╕й земл╕ дивну р╕ч споглядали ми — вс╕ вони, за малим винятком, грамотн╕; нав╕ть б╕льш╕сть ╖хн╕х ж╕нок та дочок вм╕╓ читати й зна╓ порядок церковно╖ служби… Укра╖нськ╕ ж╕нки добре вдягнен╕, зайнят╕ сво╖ми справами, ╕ н╕хто не кида╓ на них нахабних погляд╕в». Збереглися численн╕ документи, з яких поста╓, що дружини козацько╖ старшини не т╕льки добре знали грамоту, а й були здатн╕, коли в тому виникала потреба, допомагати сво╖м чолов╕кам у розв’язанн╕ найважлив╕ших питань.
Промовист╕ детал╕ щодо давн╕х родинних вза╓мин на укра╖нських теренах м╕стяться у спогадах Г╕йома де Боплана — французького в╕йськового ╕нженера та мандр╕вника, який, под╕бно до Павла Алеппського, тривалий час перебував в Укра╖н╕ в перш╕й половин╕ XVII стол╕ття. В╕н, наприклад, докладно розпов╕да╓ про усталену тод╕ традиц╕ю, зг╕дно з якою не лише хлопець м╕г засватати кохану д╕вчину, а й д╕вчина могла «засватати» юнака, котрий припав ╖й до серця. М╕ж ╕ншим, церква ставилася довол╕ прихильно до тако╖ незвично╖, здавалося б, практики, а сам╕ укладен╕ таким чином шлюби були на диво м╕цними.
А ще — згадаймо листи всесильного гетьмана ╤вана Мазепи до сво╓╖ кохано╖ Мотр╕ Кочуб╕╖вни. Н╕, в них не сама лише палка любов гетьмана до юно╖ красун╕, а й глибока повага до не╖. Ось, прим╕ром: «Мо╓ серденько, м╕й кв╕т рожаний! Сердечно на те╓ бол╕ю, що недалеко в╕д мене ╖деш, а я не можу очиць тво╖х ╕ личка б╕ленького вид╕ти…». Або: «Мо╓ сердечне кохання! Прошу ╕ вельми прошу, будь ласка, зо мною побачитися для усно╖ розмови…». ╤ спересердя, та все одно якось дуже шляхетно: «…Бодай того Бог з душею розлучив, хто нас розлуча╓…».
Матер╕ал, н╕як не менш важливий в╕д документальних св╕дчень за сво╓ю п╕знавальною вагою, нада╓ й красне письменство, де через творчу уяву автора в╕дбиваються реал╕╖ давно минулих час╕в. Це ╕ драматична поема Лес╕ Укра╖нки «Бояриня», й ╕сторична пов╕сть Ореста Левицького «Ганна Монтовт», ╕ нав╕ть бурлескно-травест╕йна «Ене╖да» ╤вана Котляревського, яку можна вважати сво╓р╕дною енциклопед╕╓ю старосв╕тського укра╖нського життя.
Особливо вража╓ в «Боярин╕» з╕ставлення «громадянського сусп╕льства» (коли скористатися сучасним визначенням) Укра╖нсько╖ козацько╖ держави з умовами, що панували в сус╕дн╕й Москов╕╖. Молода ж╕нка, котра покинула батьк╕вський край, аби не розлучатися з коханим чолов╕ком, зустр╕ла на чуж╕й земл╕ зовс╕м ╕нш╕ уявлення про загальнолюдськ╕ та власне ж╕ноч╕ чесноти — сутт╓во в╕дм╕нн╕ од справд╕ християнських, глибоко демократичних у сво╖й основ╕. ╤ хай вона скорилася дол╕, однак звикнути до свого нового життя-буття вже так ╕ не змогла.
╤накше складалася доля б╕долашно╖ княгин╕ Ганни з пов╕ст╕ Левицького. Проте зовс╕м не через недосконал╕сть тогочасного сусп╕льного устрою, а виключно через власну легковажн╕сть та невм╕ння скористатися сво╖ми (╕ неабиякими!) правами. А от в «Ене╖д╕» Котляревського, де античн╕ сюжети примхливо переплелися з прикметами козацького побуту, чи не найвищою оц╕нкою для одн╕╓╖ з богинь ста╓ зауваження: «Мов сотника якогось пан╕…». Коментар╕, як то кажуть, зайв╕, а ╕рон╕я з приводу згадки про сотника була б ╕ зовс╕м недоречною з огляду на той сл╕д у в╕тчизнян╕й ╕стор╕╖, що його залишив чигиринський сотник, а згодом гетьман — Богдан Хмельницький!
Надто р╕дко в добу козаччини чолов╕к мав можлив╕сть б╕льш-менш тривалий час перебувати з родиною. Але у в╕йськовий пох╕д в╕н вирушав з╕ спок╕йною душею: до вс╕х справ — ╕ не т╕льки хатн╕х, господарських — в╕дтепер залучалася дружина. ╤, скаж╕мо, не старший ╕з син╕в, а вона сама брала, коли треба, участь у розв’язанн╕ майнових або ╕нших суперечок, боронила ╕нтереси сво╓╖ с╕м’╖ перед громадою, а то й у суд╕. Б╕льше того, могла верхи на кон╕, з╕ збро╓ю в руках стати на захист р╕дно╖ дом╕вки.
На жаль, запровадження кр╕посництва та властиво╖ йому авторитарно╖ системи державного управл╕ння одразу ж зм╕нило становище укра╖нсько╖ ж╕нки на г╕рше. ╤ це стосувалося не самих т╕льки найб╕дн╕ших, але й заможних верств населення. Укра╖нська людн╕сть повол╕ забувала про колишн╕ права й прив╕ле╖ ж╕ноцтва. Однак згадкою про них залишилися незаперечн╕ документальн╕ та л╕тературн╕ св╕дчення, так чи ╕накше пов’язан╕ з добою козаччини.
Отже, укра╖нська ж╕нка тих, таких уже далеких в╕д нас час╕в була не т╕льки в╕рною дружиною, мат╕р’ю та вихователькою д╕тей, справжньою Берегинею роду, але й самодостатньою, св╕домою свого м╕сця в сусп╕льств╕ особист╕стю. Вт╕м, у середовищ╕, де вирував дух завзяття та невичерпного оптим╕зму, ╕накше не могло й бути. А для нас, чолов╕к╕в-укра╖нц╕в XXI стол╕ття, виника╓ серйозний прив╕д, аби замислитися: а як ми ставимося до сво╖х матер╕в ╕ сестер, наречених ╕ дружин — ус╕х ж╕нок р╕дно╖ Укра╖ни?
╤ зараз, коли у жорстокому двобо╖ з п╕дступним агресором, нашим одв╕чним ворогом — ╕мперською Рос╕╓ю, вир╕шу╓ться подальша доля укра╖нсько╖ нац╕╖ та держави, саме сучасне ж╕ноцтво пода╓ нам приклад незламно╖ вол╕ та справжнього патр╕отизму. Все, що повсякденно роблять ж╕нки — учасниц╕ всенародного волонтерського руху, журнал╕стки та фронтов╕ медики, а то й б╕йц╕ добровольчих батальйон╕в, переконливо доводить: народ, який зростив таке см╕ливе та шляхетне духом ж╕ноцтво, неодм╕нно переможе!

Петро ДЖЕРЕЛЯНСЬКИЙ

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #11 за 13.03.2015 > Тема "З потоку життя"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=14892

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков