Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (2677)
З потоку життя (5748)
Душі криниця (3242)
Українці мої... (1420)
Резонанс (1428)
Урок української (984)
"Білі плями" історії (1618)
Крим - наш дім (531)
"Будьмо!" (258)
Ми єсть народ? (235)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (125)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ШПИГУНОФОБ╤Я
Зв╕сно, на всякий продукт, в тому числ╕, й на рабськ╕ нашийники ╓ попит. Не виключення ╕ кримська...


СЛОВО З АНЕКСОВАНОГО КРИМУ ДО МОВЧАЗНОГО БРАТА МОГО З КРАЙНЬО╥ ХАТИ
Порядн╕сть... Як же далеко ця людська чеснота в╕д того, що демонстру╓ наш пан Президент, керована...


ПЕРСПЕКТИВИ УКРА╥НСЬКОГО КРИМУ
О, цей вивихнутий св╕т! Наприк╕нц╕ минулого року в Мереж╕ з'явилося звернення до редакц╕╖...


КРИМСЬКА ДОЗА АНТИДЕПРЕСАНТУ
Власне, сьогодн╕ не ст╕льки про слабоум╕сть, ╕нфантильн╕сть, байдуж╕сть, як╕ перетворюють нас на...


ЧИ СУМ╤СН╤ П╤ДЛ╤СТЬ ╤ «СВ╤ТЛИЧН╤СТЬ»?
Там, де проступа╓ чорними плямами п╕дл╕сть, не може бути «Св╕тлиц╕», сов╕ст╕, душ╕....




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #8 за 20.02.2015 > Тема "Резонанс"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#8 за 20.02.2015
«АЙН, ЦВАЙН – ПОЛ╤ЦАЙ…»

Випробувано на соб╕...

«Укра╖на – не Рос╕я» – так називалася широков╕дома книга другого Президента Укра╖ни Леон╕да Кучми. Це – пояснення для рос╕йських ЗМ╤, як╕, схоже, не знають, хто такий Кучма, ╕ називають автора книги просто «одним укра╖нським пенс╕онером». Я не про те, що, як бачимо на приклад╕ рос╕йського президента, пенс╕йний в╕к – ще не п╕дстава говорити про розумову нем╕ч, а про те, що Леон╕д Данилович став вибором, насамперед, пророс╕йських сил, та ╕ висувався в╕н з територ╕╖, що розц╕ню╓ться Рос╕╓ю як територ╕я потенц╕йно╖ Новорос╕╖. Вт╕м, предметом мого досл╕дження ма╓ стати швидше сп╕льне, н╕ж в╕дм╕нне м╕ж двома кра╖нами. ╤ як же краще проанал╕зувати це, якщо не на приклад╕ власно╖ дол╕ ╕ кримського життя, що з нового року вже повн╕стю керу╓ться рос╕йським законодавством?

«АЙН, ЦВАЙН – ПОЛ╤ЦАЙ…»

Вс╕, до чи╖х рук потрапля╓ м╕крофон, зда╓ться, готов╕ землю ╖сти, аби довести, що ран╕ше ╖х псував виключно «злочинний» укра╖нський «режим», а тепер вони широко «в╕дчинен╕» для служ╕ння високим рос╕йським ╕деалам. Щоправда, в це не дуже в╕рилося, але в╕рилося в грош╕ – в нов╕ рос╕йськ╕ зарплати, що спонукають берегти сво╓ робоче м╕сце.
Як ми вже переконалися, найшанован╕шою кастою в Рос╕╖ ╓ силовики, до яких належать страж╕ порядку та в╕йськов╕ – структури, в╕д яких залежить впевнен╕сть у завтрашньому дн╕ рос╕йських владних к╕л та ол╕гарх╕чно╖ верх╕вки (що, власне, одне ╕ те ж саме).
А чи можуть спати спок╕йно перес╕чн╕ громадяни, чи дба╓ про них пол╕ц╕я, оф╕цери яко╖ в Криму мають зарплату 60 тисяч рубл╕в, на в╕дм╕ну в╕д укра╖нських м╕л╕ц╕онер╕в, як╕ одержували 1,5-2 тисяч╕ гривень? Колись, чи то виправдовуючи, чи то пояснюючи м╕л╕цейську корупц╕ю в Укра╖н╕, пол╕тики наводили приклад Груз╕╖, де на 100% оновили склад правоохоронц╕в ╕ в к╕лька раз╕в зб╕льшили ╖хню зарплату, що н╕бито докор╕нно зм╕нило ╖хн╓ ставлення до сво╖х обов’язк╕в.
Погляньмо, а чи допомага╓ рос╕йська зарплата кримськ╕й новоспечен╕й пол╕ц╕╖ служити сво╓му народов╕-«переможцю» (саме таким еп╕тетом стимулюють сьогодн╕ кримчан на довготерп╕ння)?
5 лютого о 4-й годин╕ дня сид╕ли ми з мат╕р’ю б╕ля в╕конечка. Спочатку не звернула увагу на якийсь рух на вулиц╕, але згодом вийшла на подв╕р’я. Перше, що пом╕тила, це в╕дсутн╕сть алюм╕н╕╓во╖ (дорогоц╕нний метал!) миски, яка стояла навпроти дверей на стол╕. Попоралися ╕ безпосередньо п╕д в╕кном – зникла пральна машинка та бильця в╕д л╕жка, а холодильник, де я збер╕гала овоч╕, лежав на боц╕, п╕дготовлений для подальшого транспортування.
Шокована зухвал╕стю крад╕я, одразу ж зателефонувала на 102 в м╕л╕ц╕ю, даруйте, в пол╕ц╕ю. Хлопц╕ не забарилися. Але до мо╓╖ розпов╕д╕ не виявляли жодного ╕нтересу, в тому числ╕ ╕ до того, що один ╕з сус╕д╕в бачив крад╕я, коли той виносив з двору реч╕. Проте я п╕д диктовку мусила написати документ, адресований ╖хньому начальству, який зак╕нчувався тим, що претенз╕й до пол╕ц╕╖ я не маю.
╥х ╕ д╕йсно не було. Ось т╕льки якби хлопчина не перебивав мене на п╕вслов╕ та, оглянувши наше господарство, не запитав, чи ми часом не займа╓мось прийомом металобрухту, а ще не вказував мен╕, де у недолугому документ╕ треба ставити коми, бо це було м╕ж п╕дметом ╕ присудком. Та, звичайно, я б на цьому не зациклювалася, аби не подальш╕ под╕╖. Вноч╕, як зазвичай, мене мучило безсоння. Шкода було миски, шкода себе, бо, сумл╕нно пропрацювавши понад 40 рок╕в, так ╕ не маю жодного шансу на спок╕йну забезпечену стар╕сть.
О 5-й годин╕ ранку раптом почула з вулиц╕ сторонн╕ звуки. У в╕кно побачила ╕ самого крад╕я – чолов╕к у чорному рок╕в 26-27 притулився до ст╕нки. Переконана, що в будь-який момент, набравши 102, можу розраховувати на допомогу (як це в╕дбува╓ться у неск╕нченних рос╕йських телесер╕алах), я вийшла на вулицю проганяти злочинця, хоча, можливо, треба було потурбуватися не про господарськ╕ реч╕, а про власн╕ життя ╕ здоров’я. Крад╕й не злякався ╕ повол╕к ╕з собою якусь здобич (що саме, в п╕тьм╕ не розглед╕ла). Зате розглед╕ла майже впритул його обличчя.
Коли набирала 102, мене т╕пало. Чекати спасител╕в п╕шла на вулицю, де було нетепло ╕ йшов дощ. Але зам╕сть пол╕ц╕╖ повернувся той самий нег╕дник за новою порц╕╓ю товару, ╕ вигнати його з двору було не так вже й просто, бо на мо╖ слова про м╕л╕ц╕ю, певне, маючи неабиякий досв╕д, в╕н просто не реагував. ╤ сто раз╕в мав рац╕ю, оск╕льки, попри м╕й ще один ╕стеричний дзв╕нок ╕ в╕дпов╕дь: «Чекайте», н╕хто так ╕ не при╖хав.
Три години п╕д лютневим дощем трохи охолодили мою голову. Зрозум╕ла, як ризикувала, ╕ що, в╕дштовхнувши або вдаривши мене ╕ ув╕йшовши в хату, незваний г╕сть м╕г би запастися ще дорожчим для мене «металобрухтом», ╕ н╕ тоб╕ св╕дк╕в, н╕ пол╕ц╕╖, н╕ медично╖ допомоги.
Майже до вечора чекала д╕льничного, якого пооб╕цяли мен╕ напередодн╕, а коли зрозум╕ла, що даремно ╕ що вноч╕ залишусь на самот╕ з╕ злочинцем, пересилюючи себе, знову зателефонувала на 102.
Не буду описувати в деталях, як розгорталися под╕╖ дал╕. Але не можу не сказати, що ввечер╕ до мене таки при╖хали… запитати, чому це я «увесь день» турбую пол╕ц╕ю. А ще, посоромивши мене, пооб╕цяли, що у випадку н╕чних пригод я завжди можу розраховувати на оперативну допомогу (н╕бито я не «в╕дчула» ╖╖ напередодн╕). Це було схоже на знущання.
А пригоди були. Щоправда, в╕дкривши нав╕сний замок на воротах, злод╕й не впорався ╕з засовом, тому прийшов оп╕вдн╕, аби вдертися у дв╕р «по-видному». Коли в╕н працював над усуненням перепон, його злякав м╕й сус╕д.
А в м╕л╕ц╕ю (пол╕ц╕ю) я зверталася ще раз ╕ вже без над╕╖ на допомогу, просто збираючи матер╕ал для цього допису ╕ досл╕джуючи всю глибину ╖╖ «стурбованост╕» долею беззахисно╖ людини. З’ясувала ╕ номер телефону п╕дтримки населення, яке потерпа╓ в╕д неправом╕рних д╕й правоохоронц╕в. Просила влаштувати мен╕ зустр╕ч з д╕льничним, який м╕г би без особливих зусиль повернути мен╕ спок╕йне життя: адже нахабу бачила ╕ я, ╕ мо╖ сус╕ди, можу описати нав╕ть в╕дбитки на сн╕гу його взуття, ймов╕рно, його знають ╕ там, де в╕н здавав мо╖ реч╕ на металобрухт.
Це було позавчора. Кап╕тан пол╕ц╕╖ об╕цяв роз╕братися, але в╕д того не легше. Зараз знову н╕ч, ╕ я знову не спатиму до ранку, чекатиму незваного гостя. Звичайно, якщо цей ранок для мене настане… А зараз думаю про те, що на мо╓му м╕сц╕ може опинитися ╕ найпафосн╕ша патр╕отка Рос╕╖. Як же бути з ╖╖ почуттями, невже вони теж н╕кого не хвилюють?
Щоправда, переживала я под╕бне ╕ за мирних час╕в: до мене хтось повадився в с╕ни у холодильник. На це д╕льничний пояснював: мусиш сама висл╕дити, сп╕ймати на гарячому та ще й при св╕дках ╕ доставити крад╕я у в╕дд╕лення ДНД. Сп╕ймала з пельменями ╕ маслом за пазухою та банкою меду, доставила. Але ж було нестрашно: то виявилася занедбана бездомна ж╕нка. ╤ пачка масла – це не пральна машинка. Ж╕нку ще налякати не встигли, а моя мати поб╕гла у в╕дд╕лення просити, щоб ╖╖, чого доброго, не били.
Сьогодн╕ моя 96-р╕чна мати майже не ходяча. Та й я не дуже в╕др╕зняюся в╕д не╖ здоров’ям. ╤ я рада, що ту ж╕нку просто насварили ╕ що взагал╕ не маю за душею тяжких гр╕х╕в. Тому ╕ виходжу вноч╕ в╕ч-на-в╕ч до злод╕я, бо над╕юся, що найг╕ршого не заслужила.
Щодо д╕льничного, про якого згадую, та його колег, то з ними я потоваришувала. Посилаючись на недосконал╕сть законодавства, д╕льничний нав╕ть просив ус╕м говорити, що в╕н – м╕й плем╕нник, спод╕ваючись, що це допоможе мен╕ б╕льше, н╕ж його реальне втручання.
А з нин╕шн╕м «плем╕нником» мен╕ зустр╕тися так ╕ не вдалося. Та ╕ ставлення до мене у пол╕цейських зневажливе, бо р╕зний у нас статус, ╕ ╖хн╕ висок╕ зарплати ще б╕льше в╕дривають ╖х в╕д перес╕чних громадян. А загалом картина схожа. ╤ хоч Укра╖на таки д╕сно не Рос╕я, але кра╖ни-сус╕ди мають чимало сп╕льного. Особливо, коли це стосу╓ться людей, котрих, як ╕ укра╖нського президента, можна затаврувати рос╕йською «лайкою» — «пенс╕онер».

Тамара СОЛОВЕЙ
м. С╕мферополь

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #8 за 20.02.2015 > Тема "Резонанс"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=14756

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков