Версiя для друку Обговорити в форумi

РОНДЕЛЬ ЄВРОМАЙДАНУ

Тисячозвучно гомонить
у Києві Майдан –
Шевченків дух
із Гайдамаччини прилинув.
Малює день за днем
 освячену картину:
Хрещатик одягнув
жовто-блакитний
сяючий жупан.
Поруч за мурами тремтить
провладний клан:
Чому (вдає ягня,
що не збагне причину)
Тисячозвучно гомонить
у Києві Майдан –
Шевченків дух
із Гайдамаччини прилинув.
Європо! Гей, Європо!
Ти — правда чи обман?
Прийми в свої обійми
 Україну!
Щоб не зігнути знову
 випрямлену спину
Щоб дух свободи не приспав
обіцянок дурман,
Тисячозвучно гомонить
у Києві Майдан.

Катерина СТЕПЧИН-ГНЕСЬ,
член НСПУ
Ленінський район, АР Крим

«РЕ-ВО-ЛЮ-ЦІЯ!»
(Муза цього вірша — Наталка Ярема з її твором «Революція»)

«Революція, революція» —
Таки справді
 вже нас допекло.
Дехто раптом згадав
 Конституцію,
Мов, законом би краще було.
Воно, звісно,
законом би краще,
Особливо, як суд
кишеньковий,
А над ним є серйозний
 смотрящій,
А в смотрящєго «Беркут»
 кийковий.
Ех, підставили владу,
 козляки,
Поламали спокійне життя!
Хто там бив!
 Все було лиш для ляку,
А вже всі: «Побиття!
 Побиття!»
Бач, Європи їм враз
 закортіло,
Наче медом намазано там...
А що ж ми?
 Ми ж за вами гляділи,
Щоби кльово було
 всім котам...
Ех, нікчеми,
 невдячні зрадливці!
Ви не раз ще згадаєте нас!
Ви — отара, затюкані вівці,
Що здіймає на пастиря глас...
Ті переспіви чуєм щоднини,
І, як вірити тим паханам, —
То це ми зґвалтували країну,
І що б’ють нас —
 то наша вина!
Може, й так,
 бо ми довго терпіли
Там, де мали б
 піднятися враз.
Та коли вже дійшлося до діла,
То нічим не спинити тут нас.
Я не з тих, в кого часті
полюції
Від чеснот тої сучої пані,
Та нехай буде вже
 революція,
Бо терпіння втопилось
 в чеканні.
Революція з запахом диму
Вже в тимпани нам б’є
 з барикади:
Гей, смотрящіє, —
 я тут людина,
Це мій край, а от вам —
 час втікати!

Валентин БУТ
Чорноморський район, АР Крим

УКРАЇНЦІ

Розпашіли вiд кривди серця,
Спалахнули вiд лютої лютi:
Ще учора
в байдужiсть закутi,
Люди вийшли,
 щоб йти до кiнця.
Мiтингуючих — під мiлiон
В українських мiстах
 i в столицi.
Бо недолiткiв били по лицях
Страшнi «беркути»,
брали в полон.
Розкотилось над свiтом —
«Ганьба!»,
Крiзь росiйську
 пробилася мова,
Нам солодка вона,
 мов обнова,
Як той Гiмн, що спiвала юрба.
Отакої! Гадали, що всi,
Що усi ми покiрнi, як вiвцi?
Ще живуть на Землi
 українцi –
Громадяни у власнiй красi!
Стiльки витерпiли наруг,
Залишились таки живими!
Як героїв, ми їх славiмо:
Так свободу виборює дух.

Ярослава ШУМЛЯКІВСЬКА
с. Берегове, АР Крим

РЕВОЛЮЦІЙНИЙ ГЕКЗАМЕТР

Густо на Київ падає сніг,
 сніг революції,
наче то душі усіх убієнних
 за довгі літа –
враз побіліли
 потоки людські розлючені,
що на вулиці виплеснула
 воля свята.
Ріки злились на майдані
 в безмежне море –
ну, а море хай спробують
 розтоптать!
Горе їм буде, велике горе!
Втоне у ньому
в скафандри одягнена рать!
Віче народне в снігах –
 не безвольне стадо.
Досить! Ви чуєте?
 Досить кривавих наруг!
Предківські душі
вкривають нас снігопадом,
як бронею вкривають,
щоб горів наш дух.
* * *
Тисячу років тому в Києві
звалили дерев’яного бога Перуна,
збудувавши натомість
кам’яну церкву з хрестом.
А сьогодні тут повалили
гранітного ідола Леніна –
тепер ми вже, напевно,
збудуємо державу,
міцнішу за всякий граніт!

Василь МАРСЮК
8.12.2013 р., м. Київ

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #52 за 27.12.2013 > Тема "Резонанс"